Норми права і моралі

    У правоохоронній діяльності під час  провадження таких процесуальних  слідчих дій, як допит, обшук, виїмка, необхідно виконання моральних вимог, а саме прояв поваги до честі і гідності особи, навіть якщо вона підозрюється в скоєнні злочину. В цьому аспекті наявності взаємозв'язок і взаємопроникнення норм права і моралі.

    Моральність виступає також критерієм оцінки права. Закон, який не відповідає її вимогам, оцінюється негативно, засуджується [2]. У той же час в період трансформації юридичні норми сприяють твердженням в соціумі прогресивної моралі, проголошують гуманістичні початку законності і справедливості [1].

    Норми права усувають перешкоди на шляху  розвитку нової моралі в соціумі. Наприклад, проголошене Конституцією рівність всіх форм власності - приватної, комунальної та державної - і однакова їх захист виховують у членів суспільства не тільки почуття відповідальності за збереження державної та комунальної форм власності, а й виробляють нове почуття господаря, власника - фермера, приватного підприємця.

    Очевидно, що законодавчі імперативи розвиваються і змінюються під впливом суспільних відносин. Незважаючи на виявлену взаємозв'язок і взаємозумовленість моральних і правових норм, вони не завжди збалансовані, зокрема внаслідок більшої мобільності моралі. Така ситуація детермінована тим, що окремі правові імперативи, закони відстають від конкретних моральних вимог членів сучасного українського соціуму.

    На  завершення хотілося б зазначити, що в українському соціумі відсутня повна єдність права і моралі. Тут фіксуються вічні розбіжності  між сущим і належним, розбіжність  раціонального і емоційного в деонтологічних поле. Проте їх тісний взаємозв'язок і взаємопроникнення мають глибоку внутрішню основу, обумовлену спільністю соціально-економічних інтересів, культури суспільства, прихильністю людей до ідеалів свободи і справедливості. Їх органічну єдність виражається в тому, що вони пов'язані спільністю цілей, методів, завдань і багатьох конкретних вимог.

    Сьогодні, коли аксіологічна сфера духовного  виміру переживає трансформацію, мораль і право сприяють гармонізації відносин між особистістю і соціумом, стверджують гуманістичні принципи спілкування, такі як справедливість, відповідальність, повага до почуття гідності кожного.  
 

    1. Алексєєв С. С. Право на порозі  нового тисячоліття: деякі тенденції  світового правового 

    розвитку - надія і драма сучасної епохи / С. С. Алексєєв. - М. : Статут, 2000. - 252 с.

    2. Апресян Р. Г. Поняття суспільної  моралі (досвід концептуалізації) / Р. Г. Апресян / / Питання 

    філософії. - 2006. - № 5. - С.3 - 18.

    3. Бачення В. А. Морально-правова  філософія / В. А. Бачинін. - Х. : Консул, 2000. - 208 с.

    4. Гусейнова. А. Обідееабсолютнойморалі / А. А. Гусейнов / / Вопросифілософіі. - 2000. - № 3. - С. 3 - 12.

    5. Єрмоленко А. М. Взаємодія стратегічної  та комунікатівної раціональності  за умов глобалізації /

    А. М. Єрмоленко / / Людина і культура в умів глобалізації: зб. наук. статей. - К. : Парапан,

    2003.

    6. Малахов В. А. Етика. Курс  лекцій: навч. посіб. / В. А. Малахов. - К. : Либідь, 1996. - 304 с. 

    7. Нерсесянц В. С. Право - математика  свободи / В. С. Нерсесянц. - М. : Наука, 1983. - 139 с.

    8. Конституція України. - К. : Либідь, 2001. - 40 с. 

    9. Давидов П. Г. філософсько-деонтологічні  засади діяльності суддів / П.  Г. Давидов, І. О. Хрімлі / /

    Наука. Релігія. Суспільство. - 2005. - № 1. - С.168 - 172.