Мусульманская система права

   Види  норм мусульманського права за ступенем визначеності поділяються на:

   1) абсолютні - не допускають різних тлумачень, іджтихаду. Це здебільшого правила релігійного культу і низка норм, які регулюють взаємостосунки між людьми;

   2) абстрактні - допускають різні тлумачення змісту, конкретизацію різних правил поведінки на основі іджтихаду. Без кон­кретизації в результаті іджтихаду застосування цих норм (нечітких і неоднозначних) неможливо.

   Видами  норм за ступенем спільності с:

   1) норми-принципи, сформульовані у вигляді теоретичних узагальнень;

   2) казуальні норми, які виникають, як правило, емпіричним шляхом (такими, наприклад, є норми суни). [ 20; ст 251 ]

   На  відміну від норм континентального права, регулятивні норми мусульманського права не знають поділу на дозвільні, зобов'язальні та заборонені. Всі вони - зобов'язальні, оскільки в їх основі лежить обов'язок здійснити ті чи інші вчинки, що обу­мовлено їх релігійно-моральною природою. Мусульманське право ґрунтується на ідеї зобов'язань, покладених на людину, а не на правах, які вона може мати.

   Санкціям  у нормах права приділено мало уваги. Санкцією за невиконання обов'язків, покладених на віруючого, вважається гріх того, хто їх порушує.

   Норма мусульманського права є гнучкою. Підтримуючи зв'язок з релігією, вона постійно пристосовується до змін у суспільстві, завдяки чому зберегла авторитет усього права.

 

    _{Висновки}

 

   У світі живе близько мільярда людей, які сповідають іслам. Громади цієї релігії є більш ніж в ста країнах світу, а в двадцяти восьми іслам - державна релігія. У числі традиційних мусульманських країн або країн з переважною впливом ісламу - Іран, Ірак, Афганістан, Саудівська Аравія, Кувейт, Бахрейн, Катар, Оман, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Пакистан, Бангладеш, Марокко, Єгипет, Туніс, Лівія, Алжир, Мавританія, Сомалі, Судан, Йорданія, Сирія, Туреччина, Індонезія, автономна Палестина в складі Ізраїлю та ін. На території колишнього СРСР іслам сповідує більшість корінного населення держав Середньої Азії, Азербайджану. В останні роки ісламський (мусульманський) фактор у світі значно посилився. Часто, не без деякої перестороги, в Європі та Америці говорять про ісламський фундаменталізм (тобто найбільш суворий і ортодоксальний в ісламі). Останні події в Чечні і на Північному Кавказі нерідко також пов'язують з ісламським фактором, вбачаючи в них наслідок релігійної ворожнечі. З такою точкою зору важко погодитися. Справа в тому, що релігії світу не поділяються на "погані" і "хороші", на "агресивні" і "мирні" і т.п. Можна стверджувати, що ні одна Традиційна релігія не вчить злу. Зло у світі відбувається не від релігії, а від людей, які відходять від ідеалів цих релігій, користуються ними для досягнення своїх земних цілей. Сутички між людьми виникають через політичні розбіжності, економічні протиріччя, недоліки виховання та ін. Кажуть, що іслам - войовнича релігія, що вона закликає до війни з невірними - Газават (з ар. Набіги). Але, ймовірно, немає релігії, яка не прагнула б охопити своїм впливом весь світ, що не ділила б людей на своїх і чужих... Войовничі риси у вченні ісламу безумовно існують, але вони утворилися історично і аж ніяк не є головною, ключовою його характеристикою. Іслам - це одна з великих світових релігій, складний світ неповторної (і часом незрозумілою для християн-європейців) культури, філософії, дивного життєвого укладу і побуту, своєрідного світосприйняття. Основна тенденція шаріату - оцінка різних життєвих обставин з точки зору релігії. Тому не випадково, що однією з особливостей норм, що складають шаріат, є те, що вони застосовуються тільки до мусульман і у відносинах між мусульманами. Кодекс шаріату поділяється на три основні частини: ібадат (обов'язки, що відносяться до релігійного культу), муамалят (чисто юридичні норми) і укубат (система покарань) Приписи шаріату численні і суворі. Вони визначають всі норми взаємин людини в сім'ї та суспільстві, регулюють цивільні правовідносини, порядок вирішення майнових спорів. За порушення норм шаріату передбачена дуже жорстка система покарань (достатньо згадати публічні страти в Чечні, проголосила прихильність Шаріатом). Як конфесійні право шаріат відрізняється від канонічного права в країнах Європи в тому відношенні, що він регулює НЕ суворо окреслені сфери суспільного і церковного життя, а виступає в якості всеосяжного і всеосяжної нормативної системи, що затвердився в цілому ряді країн Азії та Африки поширити свою дію на Середню Азію і частину Закавказзя, на Північну, частково Східну і Західну Африку, на ряд країн Південно-Східної Азії. Однак настільки бурхливе і широке поширення ісламу і шаріату спричинило за собою і все більше прояв в ньому місцевих особливостей і відмінностей при тлумаченні окремих правових інститутів. Так, з твердженням двох головних напрямків в ісламі відповідним чином стався розкол в шаріат, де поряд з ортодоксальним напрямком (суннізм) виникло і інший напрямок - шіізм. І на закінчення необхідно сказати, що норми шаріату не втратили свою актуальність і сьогодні. У 28 країнах, де іслам визнано державною чи то офіційною релігією (Іран, Ірак, Кувейт, Марокко, Саудівська Аравія, Пакистан та ін), норми шаріату і сьогодні безпосередньо регулюють або роблять істотний вплив на державне регулювання широкого кола суспільних відносин у різних сферах функціонування суспільства та держави.

 

    _{Список використаних джерел}

 

1. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. Т.І. Античный мир и Восточная цивилизация. - М.: Мысль, 1999.
2. Ахмедов А. Ислам в современной идейно-политической борьбе. - М., 1985.
3. Батыр К.И. Всеобщая история государства и права. - М., 1998.
4. Богдасаров С. Две стороны исламского фактора. - М., 2003.
5. Васильев Л.С. История религий востока. - М.: Высшая школа, 1988.
6. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства. - М.: Норма, 2003.
7. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988.
8. Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современности. - М.: Междунар. отношения, 1996.
9. Ибн Хишим. Жизнеописание посланника Аллаха. - М., 1994.
10. Ирвинг В. Жизнь пророка. - М., 2002.
11. История государства и права зарубежных стран. Под ред. О.П. Жидкова. - ч.1 Норма. Москва, 1996р.
12. История государства и права зарубежных стран. Підручник під ред.П.Н. Галазни. - Москва: Юридическая литература, 1980р.
13. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є.А. “Релігієзнавство". - Київ: Наукова думка, 1998.
14. Керимов Г.М. Шариат. Закон жизни мусульман. Ответы Шариата на вопросы современности / Г.М. Керимов. – М.: Леном, 1999.
15. Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. - М., 1986.
16. Коран. Научное издание / Перевод и комментарий И.Ю. Крачковского. - М., 1990.
17. Лайпанов Б. Ислам в истории. - М., 2001.
18. Лубська М.В. Мусульманське право  в ісламській традиції. - К., 2006.
19. Панова В. Жизнь Магомета. - М., 2003.
20. Поликарпов В.С. История религий. - М., 1994.
21. Религии мира. Энциклопедия. т.6. - Москва: "Аванта +", 1996р.
22. Росс Ф., Хиллс Т. “Великие религии человечества” - М., 1999.
23. Смирнов Н.А. Пятьдесят лет исламоведения. Т.4. - М., 1973.
24. Сюкияйнен Л.Р., Лихачев В.А. Мусульманское деликтное право и уголовное законодательство стран Зарубежного Востока. - М., 1984.
25. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. - М., 1986.
26. Токарев С.А. Религии в истории народов мира. - М., 1976.
27. Цвайгерт К., Кьотц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. Т.I. Основы. - М.: Междунар. отношения, 2000.    
28. Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Хідоя – коментар мусульманського права. – У.., 2002.
29. Шарль Р. Мусульманское право. – М.: Изд-во иностр. литер., 1959.
30. Юридическая энциклопедия под ред.М.Ю. Тихомирова. - М., 1997р.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК А 

   «Думка Л. Р. Сюкіяйнен»

    

   «Естественно, особенности мусульманского права  как юридического явления должны быть раскрыты прежде всего с позиций  общей теории права. В советской юридической литературе имеются исследования, в которых затрагиваются отдельные аспекты истории и теории мусульманского (права в указанном понимании, дается характеристика его отдельных отраслей, В частности, этим вопросам специально посвящены монографии М. И. Садагдара [267J и М. Муллаева], касается их и работа Г. М. Керимова. Конкретным вкладом в изучение мусульманского права как юридического феномена являются труды А. И. Асадова, А. С. Боголюбова, А. Л. Могилевского, Г. И. Муромцева, М. С. Хайдаровой, Ф. Ш. Шабанова, О. К. Юлдашевой. Тем не менее проблематика теории и практики мусульманского права остается недостаточно разработанной  в правоведении. B частности, слабой стороной имеющихся исследований является то, что в них зачастую не проводится различие между исламской правовой идеологией (учениями и теориями мусульманских юристов) и самим мусульманским правом — системой действующих юридических норм, поддерживаемых государством и выражающих интересы господствующих социально-политических сил. Другой часто встречающийся недостаток состоит в том, что многие ключевые проблемы мусульманского права рассматриваются сквозь призму (концепций мусульманских юристов, а не на основе положений социалистической общей теории права. В указанной литературе по существу обойдены такие принципиальные вопросы, как особенности формы (источников) мусульманского права, механизма его действия, структуры, а также изменения, которые претерпевает мусульманское право в результате включения его положений в современное законодательство.

   Комплексные исследования теории и практики мусульманского права в юридическом смысле редки  и в зарубежной литературе, хотя буржуазные правоведы — прежде всего  Н. Агнайдес, Дж. Андерсон, Р. Давид, Н. Коулсон, А. Кремер, X. Лайбесии, Л. Мийо, С. Фицджеральд, Р. Шарль, И. Шахт — внесли существенный вклад в разработку указанной проблематики. Не потеряли своего значения и «работы крупных западных исламоведов (С. Гойтейна, И. Гольдциера, (Г. Грюнебаума, А. Массэ, У. Уотта и др.), в (которых затрагиваются вопросы истории и теории мусульманского права. Однако многие важные проблемы (например, соотношения мусульманского права с государством или его роли в современных правовых системах) изучены в этих трудах (недостаточно полно. Некоторые вопросы, связанные с анализом юридических особенностей мусульманского права, в них вообще не ставятся. В то же время огромное число работ по мусульманскому праву, издаваемых в исламских странах, прежде всего на Арабском Востоке, отличается тем, что их авторы либо некритически воспроизводят традиционные мусульманско-правовые концепции, либо сосредоточивают основное внимание на формальном сравнении норм мусульманского права и современного законодательства. Такой методологический подход создает очевидные препятствия для объективного анализа мусульманского права, его роли в современном правовом развитии стран Востока.

   Все это предопределило цель настоящей  работы, которая заключается в  разработке отдельных юридических  особенностей мусульманского права, установлении его соотношения с религиозной системой ислама, анализе его источников и правотворческой деятельности мусульманского государства. Кроме того, в задачу исследования входило рассмотрение характерных черт механизма действия мусульманского права и его структуры. На этой основе предпринята попытка показать место мусульманского права в современных правовых системах, дать анализ некоторых его отраслей и институтов как в том виде, в котором они разработаны мусульманско-правовой доктриной, так и в форме действующих в настоящее время юридических норм Работа является правовым исследованием. Поэтому в центре ее находятся проблемы общей теории мусульманского права как юридического феномена. Их анализ ведется преимущественно на примере правового развития арабских стран, на основе изучения трудов прежде всего арабских юристов.»