Методологія теорії держави і права

Основними обєктами порівняння вважають системи й галузі права, інститути держави і права, нормативні акти, організаційну форму  державно-правового управління, різноманітні установи, матеріали юридичної практики й положення юридичної теорії. Порівняння здійснюється у формі зіставлення або протиставлення. Порівняння набуває науковості тільки в тому випадку, коли порівнюються невипадкові, а типові факти, враховується взаємозвязок із конкретною обстановкою, причинами виникнення, динамікою розвитку. Порівнювані факти мають бути достовірними і відображати тенденції розвитку держави і права. Порівняльний метод не слід ототожнювати з порівняльним правознавством і порівняльним державознавством.

Метод моделювання - це метод дослідження обєктів на їх моделях; побудова і вивчення моделей предметів і явищ, що реально існують для визначення або поліпшення їх характеристик, раціоналізації управління ними.

З методом моделювання тісно повязаний експериментальний метод, який передбачає дослідження явищ дійсності в контрольованих і керованих умовах. Експеримент здійснюється на основі теорії, яка визначає постановку завдань та інтерпретацію його результатів. Експеримент як одна з форм практики виконує функцію критерію істинності теорії. Соціальні експерименти мають на меті пошуки оптимізації управління суспільством.

Спеціальні  методи розроблені певними суспільними і технічними науками і використовуються теорією держави і права.

Психологічний метод дає можливість вивчати правову свідомість (субєктивне ставлення людей до права і державно-правових явищ) та її роль у правовому вихованні населення з метою формування у людей позитивного свідомого ставлення до правового регулювання.

Конкретно-соціологічний метод застосовується в теорії держави і права з метою вивчення різних правових і державно-правових інститутів, результативності рішень, що ними ухвалюються, а також ефективності правового регулювання. Вчені, які користуються цим методом, застосовують ряд прийомів, таких, як спостереження, анкетування, інтервювання, що сприяє наближенню теорії до реального життя суспільства.

Статистичний  метод полягає в дослідженні кількісних змін у державно-правовому житті та в обробці результатів відповідних спостережень для наукових і практичних цілей. Статистичний облік

приклад, кількість  правопорушень у різні роки, кількість  звернень громадян до адміністративних органів) дозволяє виявити певні  тенденції в розвитку тих чи інших  державно - правових явищ. Особливістю цього методу є масовість статистичних спостережень. Він застосовується при вивченні держави повторністю.

Крім спеціальних  методів, які розроблені суспільними  науками, теорія держави і права  користується методами технічних наук кібернетичними, математичними тощо.

Спеціально-юридичні методи теорії держави і права розроблені цією наукою і нею насамперед використовуються.

Застосування  формально-юридичного методу пояснюється  тим, що, крім внутрішньої сутності, всі державно-правові явища мають  своє зовнішнє вираження, свою форму. Цей метод дозволяє простежити взаємозвязок внутрішнього змісту і форм державно-правових явищ та інститутів. Він застосовується при аналізі форм держави, визначенні й юридичному оформленні компетенції державних органів, дослідженні форм (джерел) права, формальної визначеності права як однієї з його основних властивостей у практичній діяльності при тлумаченні норм права для зясування їх суті , змісту та волі законодавця, вираженої в них. Таким чином , формально-юридичний метод випливає із самої природи держави і права, дозволяє досліджувати звязки між внутрішньою суттю і зовнішньою формою її вираження.

Спеціально-юридичний  метод полягає в описі державно-правової практики, юридичних норм тощо. За його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їх відмінності, виробляються поняття та їх формулювання. Завданням цього методу є аналіз змісту чинного законодавства й практики його застосування державними органами.

Порівняльно-правовий метод є конкретизацією частково-наукового порівняльного методу і заснований на зіставленні різних державних і правових систем, окремих державно - правових інститутів для виявлення спільного і відмінного між ними. Порівняльно - правовий метод застосовується при здійсненні типології держави і права; зіставленні елементів, що відносяться до однієї правової системи або їх порівнянні міжнародного і внутрішньодержавного законодавства. Адже переваги і недоліки нашої державно-правової системи не можна встановити без порівняння з іншими країнами.

Метод державно-правового моделювання є логічним продовженням частково-наукового методу моделювання. Він дозволяє досліджувати державно-правові явища, процеси та інститути на їх моделях, тобто шляхом уявного, ідеального відтворення обєктів, що досліджуються. Метод державно-правового моделювання як спосіб вивчення державно-правової дійсності спрямований на відтворення механізму дії держави і права, процесів правового регулювання. Цей метод застосовується, наприклад, у процесі законотворчості, коли в уяві формується механізм впливу закону на конкретні суспільні відносини.

Серед інших  спеціально - юридичних методів можна  назвати й такі, як метод судової  статистики, державно-правового експерименту, вироблення державно-правових рішень, тлумачення правових норм та ін.

Методи юридичної  науки не є чимось сталим і незмінним, їм притаманний динамізм. У міру розвитку науки вони безперервно  вдосконалюються, розвиваються, зявляються нові методи, раніше не відомі в юриспруденції (наприклад, у звязку з розвитком  компютерних технологій все частіше застосовуються кібернетичні методи, методи компютерної обробки правової інформації, створюються електронні бази даних чинного законодавства).

На протязі  довгого часу в науці йде боротьба між ідеалістичним і матеріалістичним методом пізнання, метафізикою й діалектикою. Філософською основою теорії держави і права служить діалектичний метод. До філософських законів і категорій безпосередньо близькими є: метод відштовхування від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Існує ще історичний метод і системний метод. Далі детальніше розглянемо конкретні методи.

Історичний  і логічний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється у всій багатогранності, враховується все позитивне, накопичене історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права необхідно відволікатись від усіх випадковостей окремих чинників, особливостей, несуттєвого.¹¹ Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. - Львів: Світ, 1995. c.21

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Згідно з цим методом пізнання здійснюється у два етапи. На першому етапі пізнання обєкт сприймається як єдине ціле. На другому - за допомогою аналізу обєкт явно розділюється на частини й описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.²² Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. - Львів: Світ, 1995. c.23

І насамкінець, відзначимо, що розробка нових методів  і оволодіння ними - питання нелегке, але розвиток теорії держави і  права в Україні слід починати саме з методології цієї науки.

Усі названі  методи безумовно необхідні для  проведення повноцінного, всебічного завершеного державно-правового  дослідження; кожен з них може знадобитись на якомусь етапі - тому навіть з цієї причини методологія  мусить бути множинною, , хоча і їх роль у науковому неоднозначна.

Висновок

Враховуючи все  вищесказане і, беручи до уваги, що сучасна  українська національна ідея має  бути зорієнтована на соціальну активність особистості, у тому числі на правову  активність, без якої суверенну, демократичну і соціальну державу побудувати просто неможливо. Адже становлення і розвиток новітньої української держави не можливі за умов, коли, на превеликий жаль, сьогодні зростає кількості правопорушень і злочинів (причому число протиправних діянь тяжкого характеру складає більший відсоток), низький рівень правової культури населення, не те що зростає чи хоча б залишається на місці, а невпинно й стрімко паде, важкий економічний і політичний стан держави, низький життєвий рівень країни тільки підсилюють ці негативні сторони; підняття України немислимо без глибоких знань прав і обовязків людини і громадянина, діючого законодавства кожним представником суспільних відносин. І в цьому може й мусить допомогти саме теорія держави і права як навчальна дисципліна. А, так як це справа не лише сьогоднішнього дня, але й майбутнього, то вагомість підняття теорії держави і права в умовах України є ще більшою.

Отже, теорія держави  і права вивчає активні процеси  розбудови суверенної Української  держави, діяльність, спрямовану на створення  національної системи права; дає пояснення не тільки змісту чинного законодавства, але його основних принципів, ідей, закономірностей та напрямків розвитку основоположних державно-правових явищ.

Теорія держави  і права досліджує загальні і  специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук загальнотеоретичне й методологічне значення.

Сьогодні українська громадськість потребує демократичної держави, в якій забезпечувалися б права і свободи, вона прагне брати участь у здійсненні влади, можливості відстоювати і пропагувати свої погляди й переконання, вимагає свободу слова й преси і т.п. Це можливе лише за умов високого рівня правової й політичної культури, розвинутого громадянського суспільства, що у свою чергу потребує існування правової держави.

Тому, в наш  час теорія держави і права  стає більш демократичною, як у попередні  роки, відкритою для сприйняття і  класичного наслідування минулого і новітніх ідей. Вона приділяє все більше уваги духовним і матеріальним потребам людини, його цінностям, правовому й політичному світогляду, правам і свободам людини й громадянина. Зі сприйняттям ідей правової держави значно збагатився гуманістичний зміст сучасного вчення про державу й право. Цим самим даний предмет створює базисний фундамент для навчання та практичної діяльності майбутнього юриста.

Гарантом такої  позиції теорії держави і права  є в майбутньому високостабільне суспільство з високою правовою свідомістю і правовою культурою, кожен член якого володіє знаннями основних ідей, понять та положень правової науки.

У значній мірі можна навіть говорити про те, що від рівня розвитку теорії держави  і права в цілому, у тому числі і рівня розвитку методів і методології теорії, залежить рівень розвитку юриспруденції взагалі, про те, що на даній дисципліні лежить особлива відповідальність - відповідальність за стан справ у юридичній науці. Саме на долю теорії випадає задача акумуляції новітніх досягнень, як у суспільних, так і в необхідних випадках у природних і технічних науках. Теоретичне знання повинне розвиватися швидше, для того щоб не стримувати розвиток інших юридичних дисциплін, щоб їхній рівень відповідав потребам практики.

Теорія держави  і права - це наука вступна до курсу  юридичних наук. Перед тим як приступити до вивчення основного масиву юридичних  дисциплін - галузевих, студенти повинні  одержати розгорнуте, цільне представлення  про державно-правову дійсність. Саме ці самі загальні знання їм і дає теорія держави і права.

Методологічні аспекти державно-правових досліджень складають ті загальні питання, без  вирішення яких не можна вивчати  окремо взяті аспекти. Метрологічна культура юриста - це його і світоглядна  зрілість, і соціологічна грамотність, і правова інформованість, і професійна матеріальність. Значення методології не обмежується тільки вивченням загальної теорії держави і права чи інших юридичних наук, вона необхідна для практичної діяльності.

Отже, існує необхідність у методологічному забезпеченні не лише теоретичних пошуків, але й практичної діяльності у правовій сфері. Діяльність юриста - практика здійснюється на методологічній основі. Цим і пояснюється необхідність залучення майбутні спеціалістів юридичного профілю до науково - дослідницької роботи, що сприятиме формуванню у них навичок наукового аналізу, оволодінню юридичною методологією. Такі знання і навички стають фундаментом, на якому будується вся професійна діяльність юриста. Міцність цього фундаменту є вирішальним критерієм якості підготовки правознавців. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        Список використаних літературних джерел:

1. Бабаєв В.К.  «Теорія держави і права» М.,1999

2. Копєйчиков  В.В «Загальна теорія держави  і права» - Навчальний посібник.-К.:Юрінком,1997

3. Колодій А.М., Гусарєв С.Д., Калюжний Р.А., та  інші «Основи держави і права»  Навчальний посібник/; -К,:Либідь, 1997

4. Корельський  В.М і Перевалова В.Д. «Теория  государства и права» Підручник/ - М., 1999.

5. Косаров А.И., Малинкович М.В., Покревская С.Д. «Право» підручник , під ред. Н.А.Тепловой і М.В.Малинкович. -М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998.

6. Копєйчиков  В.В. «Основи конституційного  права України» Підручник.-К.:Юрінком,1997

7. Лазарєв В.В.  «Загальна теорія права і держави». М.:Юристъ, 1996

8. Лазарєв В.В., Липень С.В. «Теорія держави  і права», Підручник для вузів.  М.:Спарк,2000.