Літературні та художні твори, компьютерні програми, компіляції даних (бази даних), як об’єкти авторського права: загальна характеристика.

3) дозвіл на таке використання  не позбавляє власника патенту  права надавати дозволи на  використання винаходу (корисної  моделі);

4) право на таке використання  не передається, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;

5) використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку;

6) про надання дозволу  на використання винаходу (корисної  моделі) власнику патенту надсилається  повідомлення одразу, як це стане  практично можливим;

7) дозвіл на використання  відміняється, якщо перестають існувати  обставини, через які його видано;

8) власнику патенту сплачується  адекватна компенсація відповідно  до економічної цінності винаходу (корисної моделі).

Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель може видати ліцензію на використання його винаходу (корисної моделі) тільки особі, що має дозвіл доступу до цього винаходу (корисної моделі) від Державного експерта. Якщо зазначена особа не може досягти із власником такого патенту згоди щодо видачі ліцензії, Кабінет Міністрів України має право дозволити їй використання секретного винаходу (корисної моделі). Спори щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Які документи  повинна містити заявка на отримання патенту на винахід?

Заявка на отримання патенту на винахід повинна містити: 1) письмове пояснення суті винаходу (корисної моделі), ілюстративні матеріали (масштаб і чіткість ілюстративних матеріалів має бути таким, щоб при репродукції з лінійним зменшенням їх розмірів до 2/3 було можливо розпізнати всі деталі), якщо такі потрібні (опис технічної розробки та ілюстративні матеріали може виконати фахівець Патентбюро, за усним, або довільним письмовим поясненням їх суті); 2) довіреність на діловодство за заявкою; 3) якщо документи надаються не українською мовою, додається їх україномовний переклад (вимога дійсна, якщо заявник робить опис самостійно); 4) Ідентифікуючі заявника відомості; 5) якщо заявляється конвенсійний пріоритет - засвідчена копія пріоритетних документів; 6) документи, необхідні для вступу міжнародної заявки PCT в національну фазу в Україні: копія опублікованої міжнародної заявки РСТ зі звітом про міжнародний пошук; форми отримані від ВОІВ особливо PCT/IPEA/409 з додатками, якщо вони є.

Джерела українського та міжнародного законодавства у сфері інтелектуальної власності: Основи законодавства про авторське право і суміжних прав.

Широкому колу щодо регулювання  авторських і суміжних прав присвячена окрема глава 36 ЦК України «Право інтелектуальної  власності на літературний, художний та інший твір (авторське право). Правові норми, що містяться в цих главах Кодексу, мають характер основ цивільного законодавстства щодо охорони і захисту авторських суспільних відносин. Авторське право є складовою частиною цивільного права, тому можуть бути застосовані всі правила Кодексу загального характеру, розраховані на регулювання всіх цивільних відносин. На авторські відносини поширюються норми, що містять правила про правочини, правосуб’єктність, засоби і способи захисту порушених прав, спадкового права і правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. ЦК України не підміняє собою всі інші закони, що регулюють цивільні відносини, а містить лише норми загального значення, оскільки закріплення в ньому спеціальних правил, присвячених регулюванню окремих аспектів відносин у їх розмаїтті, неможливе і не доцільне. Про це свідчить аналіз кодифікованого цивільного законодавства інших країн. Більш системно і детально положення ЦК України розкриті у спеціальному Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року, який максимально наближений за рівнем авторсько-правової охорони до аналогічних законів найрозвинутіших країн, у ньому враховані принципові положення найважливіших міжнародних договорів і конвенцій, зокрема, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

Іншими важливими джерелами  авторського права є закони з  різних напрямів наукової, літературної і художньої творчої діяльності, які були прийняті Верховною Радою України за останні десять років. Серед них Основи законодавства України про культуру (1992 р.), Закон України "Про інформацію" (1992 р.), Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (1992 р.), Закон України "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), Закон України "Про телебачення і радіомовлення" (1993 р.), Закон України "Про рекламу" (1996 р.),  Закон України "Про видавничу справу" (1997 р.),  "Про кінематографію" (1998 р.), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм" (2000 р.) та інші. Також до авторського права входять окремі статті законодавчих актів, що регулюють інші суспільні відносини. Ці статті передбачають кримінальну відповідальність за порушення авторських і суміжних прав, статті цивільно-процесуального законодавства щодо порядку стягнень на авторську винагороду тощо. Іншими важливими джерелами авторського права є підзаконні акти, які покликані розвивати та деталізувати правила, що містяться в законах.Підзаконні акти у сфері авторського права і суміжних прав поділяються на три основні групи:

 підзаконні акти загального характеру;

 відомчі нормативні акти;

 локальні акти;

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Отже, можна дати таке визначення суміжних прав.

Суміжні права  — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом.

 Суміжні права також поділяються на два блоки:

·  особисті немайнові  права;

·  майнові права.

 

 

4.Об’єктом суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки,способу і форми вираження є:

- будь-які способи виконання  літературних, драматичних, музичних,музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

- запис будь-якого виконання  на фонограмі та відеограмі;

- сповіщення програм шляхом  трансляції в ефір і по проводах.

Об’єктами суміжних прав є:

- виконавці творів, їх  спадкоємці та особи, яким на  законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання;

- виробники фонограм, їх  спадкоємці (правонаступники) та  особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

- виробники відеограм,  їх спадкоємці (правонаступники)  та особи, яким на законних  підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

- організації мовлення  та їх правонаступники.

В Україні суміжні права  на усі види об'єктів (виконання, фонограми, передачі мовлення) охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, першого опублікування або запису фонограми та першого публічного сповіщення передачі мовлення. Закінчення речинців захисту настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.

Суб'єкти суміжних прав.

Відповідно до ЦК України  первинними суб'єктами суміжних прав є  виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено  відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Суб'єктами суміжних прав можуть бути також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (ст. 450 ЦК України), зокрема спадкоємці (чи правонаступники) виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Виникнення і здійснення суміжних прав.

Суміжне право виникає  внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року , першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та , їх примірниках або на упаковці.

 Захист авторського  права і суміжних прав у  цивільно-правовому порядку.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського  права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством. Найчастіше, звичайно, за­стосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. За захистом суб'єкти авторського права та суміжних прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Згідно із законом порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

 • вчинення дій,  що порушують особисті немайнові  права суб'єктів авторського права  і (або) суміжних прав;

 • піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

 • плагіат — оприлюднення  чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

 • ввезення на митну територію України без дозволу осіб примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

 • розповсюдження, публічне  сповіщення об'єктів авторського  права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів  авторського права і (або) суміжних  прав вилучена чи змінена інформація  про управління правами, зокрема  в електронній формі;

 • вчинення дій,  що створюють загрозу порушення  авторського права і (або) суміжних  прав;

 • будь-які дії для  свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

 • підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

При порушенні  авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

 • вимагати визнання  та поновлення своїх прав;

 • звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

 • подавати позови  про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди;

 • подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

 • вимагати припинення  підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедурі якщо е підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

 • брати участь  в інспектуванні виробничих приміщень,  складів, технологічних процесів  і господарських операцій, пов'язаних  з виготовленням примірників  творів, фонограм і відеограм,  щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;