Літературні та художні твори, компьютерні програми, компіляції даних (бази даних), як об’єкти авторського права: загальна характеристика.

 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Одеська державна академія будівництва та архітектури

 

Кафедра філософії, політології, психології та права

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Літературні та художні твори, компьютерні програми, компіляції даних (бази даних), як об’єкти авторського права: загальна характеристика. Поняття та види об’єктів суміжних прав.»

 

 

 

 

 

Виконала:

                                                                                                                  Ст.гр.М-503с

                                                                                                                   Дєткова К.С.

                                                                                                     Зал.книж.№08043

Перевірила:

Кадієвська І.А.

Одеса 2013

План

Вступ

1.Авторське право…………………………………………………………….….…..4

2. Об'єкти авторського права…………………………………………………….…5

3.Поняття суміжних прав………………………………………………….……….13

4.Обєкти суміжних прав……………………………………………………...........14

5.Виникнення і здійснення суміжних прав………………………………………16

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інтелектуальна  власність (ІВ) – це творча діяльність, спрямована на створення чогось ново-го, неповторного, оригінального, унікального. Творчість людини може бути художньою, результа-том якої є літературні та художні твори, що використовуються у гуманітарній сфері для збагачен-ня внутрішнього світу людини, формування її світогляду, і технічною, результатом якої є винахо-ди, торговельні марки, комерційні таємниці тощо, що сприяють підвищенню технічного рівня сус-пільного виробництва, його ефективності та забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. Зазвичай результати технічної творчості називають "промисловою власністю".                                                                                                            Об’єктом роботи є українське законодавство щодо авторського права та суміжних прав. Предмет роботи – правові норми, що регулюють суміжні права. Структура роботи складається з двох розділів – перший присвячено розкриттю поняття суміжних прав, об’єктної сфери та сфери нормативного регулювання суміжних прав; другий розділ стосується суб’єктів суміжних прав, специфіки правовідносин, які виникають між суб’єктами суміжних прав в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право). Авторське право — інститут цивільного права, норми якого регулюють суспільні відносини, що пов'язані зі здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір.    Джерелами авторського права окрім ЦК України є Закон України "Про авторське право і суміжні права" та низка міжнародних договорів, зокрема, Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952), Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961) та ін. Поняття «авторське право» виділяють в об´єктивному і суб´єктивному розумінні.

В об´єктивному розумінні  авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.                                                                             

У суб´єктивному  розумінні авторське право - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Серед джерел авторського  права слід назвати Конституцію  України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України  «Про власність» (ст. ст. 13, 41), Закон  України «Про авторське право  і суміжні права», ЦК України (ст.ст. 433-448).                                                              

Об´єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони  не потребують подання спеціальної  заявки, проведення експертизи і державної  реєстрації. На результати духовної творчості  правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони  цих об´єктів досить надати їм об´єктивну матеріальну форму.

 

 

2. Відповідно до ст. 433 ЦК України об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема; романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірки творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

Об'єктами авторського права  можуть бути хореографічні твори  і пантоміми. Збірники творів народних пісень, законів, судових рішень тощо породжують авторське право лише тоді, коли це має творчий характер добору і розміщення, але не поширюється на зміст зібраних творів. Самостійним об'єктом авторського права є переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою. До об'єктів авторського права належать різні види музичних творів з текстом або без нього (інструментальні — симфонії, сонати, квартети і вокальні — пісні, романси тощо), а також музично-драматичні — опери, оперети, балет. Музичні твори, якщо вони не записані, об'єктом авторського права стають з моменту першого публічного виконання. Авторське право визнається за будь-яким твором у галузі науки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження). Зміст художнього чи наукового твору також може бути виражений у тій чи іншій формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну науково-літературну або інші форми — карти (географічні, геологічні), креслення, ескізи, моделі, макети тощо. Ще більш розмаїтими є форми художніх творів — література, музика, живопис, архітектура, графіка. Іноді художній твір як єдине ціле з'являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад музично-драматичні твори (або музика і текст, або музика і танець). Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад кіно- і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). Об'єктом авторського права виступає фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, які увійшли складовою частиною до твору (ст. 21 Закону про авторське право).

 Об'єктами авторського права є твори без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки.

Законом визначено  перелік творів, які, в силу свого  змісту, не є об'єктами авторського  права. Відповідно до ст. 434 ЦК до таких  творів належать:

• акти органів державної  влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

• державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені  органами державної влади;

• повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

• інші твори, встановлені  законом.

Щодо суб'єктів  авторського права, то законодавством встановлено презумпцію авторства, відповідно до якої первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За браком доказів іншого автором твору вважають фізичну особу, зазначену звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.                                                                                                                              У разі, якщо твір створюють у спільній творчій праці кілька авторів, то має місце співавторство. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо її може бути використано незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами може бути визначено договором. Якщо такого договору немає, авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Суб´єктами авторського  права можуть бути фізичні та юридичні особи, а в окремих випадках держава  Україна.

До особистих  немайнових прав належать:

а)  право на визнання людини творцем об´єкту авторського  права;

б) право перешкоджати будь-якому  посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі  чи репутації автора;

в)  право вимагати зазначення свого імені у зв´язку з  використанням твору, якщо це практично  можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв´язку з  використанням твору;

д) право обирати псевдонім  у зв´язку з використанням  твору;

є) право на недоторканість твору.

До майнових прав автора належать:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти  використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

г) право на відтворення твору та ін. Такі права автора не є вичерпними.

У яких випадках здійснюється примусове відчуження прав власника патенту і яким органом?

Примусове відчуження права  власника патенту здійснюється, якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі). Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується. Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданного патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), що охороняється пізніше виданим патентом. З метою забезпечення здоров'я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованного винаходу (корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). При цьому:

1) дозвіл на таке використання  надається виходячи з конкретних  обставин;

2) обсяг і тривалість  такого використання визначаються  метою наданого дозволу, і у  випадку напівпровідникової технології  воно має бути лише некомерційним  використанням органами державної  влади чи виправленням антиконкурентної  практики за рішенням відповідного органу державної влади;