Контрольная работа по "Интеллектуальной собственности"

міністерство  освіти і науки молоді та спорту

 

Донецький національний технічний університет

 

Кафедра ______________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з дисципліни «Інтелектуальна   власність»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк 2012

 

Варіант № 3

Питання 8, 24, 42, 70, 76, 109

 

8. Які права містить в собі інтелектуальна власність згідно Стокгольмської конференції 1967 року?

Поняття "інтелектуальна власність" було вперше введене в міжнародні правові документи в 1967 р. Стокгольмською конвенцією, якою була заснована ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності(проте вже у Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. в аналогічному значенні вживався термін " результати інтелектуальної творчості "). [1, c.4]

У відповідності зі ст. 2 цієї Конвенції поняття інтелектуальної власності включає в собі всі права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях. Таким чином, основу інтелектуальної власності становлять авторське та патентне право, однак сморід не вичерпують це поняття, оскільки сюди ж відноситься право на промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування, ноу-хау, знаки обслуговування.

Перш за все виділяється  інститут авторського права і  суміжних прав. Їм регулюються відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва(авторське право), фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного та кабельного мовлення(суміжні права). Об' єднання в єдиному інституті, двох зазначених груп норм пояснюється найтіснішого залежністю виникнення і здійснення суміжних прав від прав авторів творчих творів, а також врегулювання відповідних відносин єдиним законом.

Іншим правовим інститутом, входити в систему підгалузі "право інтелектуальної власності", є патентне право. Воно регулює майнові, а також пов' язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків.

До найбільш суттєвих змін досягнутим під година Стокгольмської конференції слід віднести:

1) удосконалення критеріїв  застосування конвенції та визначення  зрозуміти країни походження  та публікації;

2) визнання права на  відтворення;

3) особливий режим  кінематографічних і прирівняних до них творів(Телефільми і т.п.);

4) розширення особистих  прав автора(особисті права існують  незалежно від майнових прав  і навіть після їх відчуження);

5) розширення строків  охорони авторських прав(Конференція  не пішла по шляху прямого збільшення 50 - річного терміну охорони. Але разом з цим вона схвалила спеціальну резолюцію, що заохочує прагнення деяких країн виробити особливу догоду про застосування між ними терміну тривалості понад встановлених п'ятдесяти років, що обчислюються з дня смерті автора);

6) конвенція вперше  встановила охорону творів фольклору. [8, c.10]

 

 

24. Назвіть міжнародні договори з юридичної охорони права інтелектуальної власності.

Правова система інтелектуальної власності утворена національним законодавством і міжнародними договорами. Національне законодавство зазвичай відповідає міжнародним договорам, членами яких є ті чи інші країни.

До джерел права інтелектуальної  власності слід відносити багатосторонні та двосторонні міжнародні угоди, які  укладаються у процесі співробітництва між державами у цій сфері. Їх прийняття обумовлено тим, що національне законодавство не застосовується у випадках, коли правовласник реалізовує свої інтелектуальні права або захищає їх від порушень на території іншої країни. У такому разі ця особа може розраховувати на застосування або норм міжнародної конвенції, або, за принципом національного режиму, положень законодавства країни, де потрібен захист. Головною умовою для цього є участь держави використання об’єкта та держави громадянства особи у міжнародному договорі з питань охорони цих об’єктів інтелектуальної власності. Колізійні норми, що визначають, право якої держави має застосовуватись до конкретних відносин, містяться, як правило, у самих міжнародних договорах.

Міжнародні договори можуть містити також умови про співробітництво у діяльності з виявлення та усунення порушень інтелектуальних прав громадян країн-учасниць, про взаємне визнання охоронних документів, про взаємодію організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, про співробітництво у сфері оформлення інтелектуальних прав іноземців в уповноважених органах держави тощо [10, c.11].

Основою міжнародної  системи інтелектуальної власності  є низка угод, більшість з яких регулюють правовідносини у сфері  промислової власності, а ще декілька – у сфері авторського права і суміжних прав:

1. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності.

Договори з охорони  прав інтелектуальної власності. Ця група договорів визначає міжнародно-визнані основні стандарти охорони інтелектуальної власності в кожній країні:

2. Договір про патентне право.
3. Паризька Конвенція про охорону промислової власності.
4. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.
5. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
6. Найробський договір про охорону олімпійського символу.
7. Договір про закони щодо товарних знаків.
8. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники.
9. Договір ВОІВ з авторського права.
10. Договір ВОІВ з виконань і фонограм.
11. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.
12. Мадридська угода з недопущення неправдивих або тих, що вводять в оману, зазначень походження товарів.
13. Конвенція про охорону виробників фонограм від несанкціонованого відтворення їхніх фонограм.
14. Вашингтонський договір щодо прав інтелектуальної власності за відношенням до топографій інтегральних мікросхем.

Договори з глобальної системи охорони. Ця група договорів забезпечує, щоб кожна міжнародна реєстрація або подача заявки діяли у будь-якій відповідній державі, що приєдналася до угоди. Послуги, що надає ВОІВ відповідно до цих договорів, спрощують і зменшують вартість підготовки або подачі окремих заявок у всіх країнах, у яких проводиться запит охорони щодо певного права інтелектуальної власності.

15. Договір про патентну кооперацію.
16. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.
17. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.
18. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків.
19. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури.
20. Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародну реєстрацію. [7, c.251]

 

 

42. Чи є держава Україна суб’єктом права інтелектуальної власності?

Відповідно до Статті 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору.

Таким чином до суб'єктів права  інтелектуальної власності на об’єкти  промислової власності відносяться  особи (юридичні і фізичні), які беруть участь у відносинах, пов'язаних зі створенням, набуттям і використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків та компонування інтегральних мікросхем. До їх числа відносяться: автори (винахідники), патентовласники і правонаступники авторів (винахідників) та патентовласників.

Відповідно до статті 54 Конституції  України, яка установлює право кожного  громадянина на результат своєї  інтелектуальної, творчої діяльності, одним з основних суб’єктів права  інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем є творець цих об’єктів. Тобто людина, результат інтелектуальної діяльності якої визначено таким, що він відповідає умовам придатності їх для набуття права інтелектуальної власності.

Поряд із громадянами України правами  на зазначені об'єкти користаються особи без громадянства, що проживають на території України, іноземні особи й особи без громадянства, що мають постійне місце проживання за межами України.

Суб'єктом права інтелектуальної  власності може стати держава  та її відповідні органи. Держава може стати суб'єктом цього права у випадках, коли сплив строк правової охорони того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, або в порядку спадкування. Держава може стати спадкоємцем як за законом, так і за заповітом. Держава може стати суб'єктом права інтелектуальної власності і на підставі відповідних цивільних правочинів — дарування, безоплатної передачі державі своїх прав їх володільцем тощо. На таких же підставах суб'єктами права інтелектуальної власності можуть стати й інші державні органи та органи самоврядування. Проте ні ЦК, ні інше чинне законодавство України про Інтелектуальну власність не містять норм, які регулювали б порядок переходу права інтелектуальної власності до держави чи її органів у зазначених випадках. [4]

 

70. Чи має силу патент України на території інших країн?

Законодавство України, як і будь-якої іншої країни, регулює  відносини у сфері промислової  власності тільки своєї країни. Тому патент, отриманий в Україні, має силу тільки на території України. Якщо ж заявник хоче одержати правову охорону в інших країнах, він повинен одержати її в кожній із цих країн. [9]

Для того щоб полегшити одержання  правової охорони об'єктів промислової  власності своїм громадянам і  юридичним особам у зарубіжних країнах, у 1883 p. одинадцять країн підписали Паризьку конвенцію про охорону промислової власності і створ Міжнародний Союз по охороні промислової власності. На сьогодні учасниками цієї конвенції е понад 130 країн. Конвенція встановлює положення, що відносяться до винаходів, торговельних марок, промислових зразків, фірмових найменувань, найменувань місць походження і вказівок походження, а також до несумлінної конкуренції. Після підписання у 1883 p. Паризька конвенція час від часу переглядалася. Кожна з конференцій з перегляду, починаючи з Брюссельської конференції у 1900 p., закінчувалася прийняттям Акту перегляду Паризької конвенції.

Будь-який громадянин України  має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в інших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган відповідної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), міжнародна заявка теж подається до Державного департаменту інтелектуальної власності. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника -патентного повіреного України.

Громадяни України також  мають право зареєструвати торговельну  марку за кордоном. При реєстрації торговельної марки за кордоном відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків однією з умов є подача заявки через власне національне патентне відомство.

При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних  угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна.

 

 

76. Що таке інтелектуальний капітал?

Існують різні підходи  до визначання поняття "інтелектуальний  капітал":

• Інтелектуа́льний капіта́л — інтелектуальні здатності людей, у сукупності зі створеними ними матеріальними й нематеріальними засобами, які використовуються в процесі інтелектуальної праці. [6]
• Інтелектуа́льний капіта́л — це інформація й знання, які відіграють роль «колективного мозку», що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі та імідж підприємства. [3]
• Інтелектуа́льний капіта́л — вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, зокрема інтелектуальної власності, його природних і придбаних інтелектуальних здатностей й навичок, а також накопиченої ним бази знань і корисних відносин з іншими суб'єктами. [5]