Конституційні основи національних економічних інтересів України

    Зокрема, цими документами визначено такі пріоритети і стратегічні цілі.

• Формування безпечного міжнародного середовища, підтримка міжнародного

миру  та безпеки шляхом зміцнення систем колективної безпеки на європейському і трансатлантичному просторі, подальшої участі у міжнародній миротворчій діяльності, багатосторонніх заходах з протидії розповсюдженню зброї масового ураження, тероризму, транснаціональній організованій злочинності, торгівлі людьми, наркотиками та іншим викликам міжнародній безпеці.

• Захист та підтримка українських громадян та їхніх інтересів за кордоном.

• Забезпечення гідного місця України у глобальному поділі праці, безпечне та

ефективне входження української  економіки у світову  економічну систему,

зокрема у форматі Світової організації торгівлі. При цьому необхідно: забезпечити сприятливі зовнішні умови для досягнення максимального ефекту від включення України до міжнародного поділу праці; звести до мінімуму ризики інтеграції у світову економіку; максимально сприяти залученню іноземних інвестицій, орієнтованих на модернізацію економіки; забезпечити зростання українського експорту,підвищити інтерес промисловців та підприємців до роботи на зовнішніх ринках.

• Вступ до ЄС як стратегічна мета України. Зовнішньополітична стратегія України пов’язана насамперед з інтеграцією до Європейського Союзу та НАТО. Наближення до цих структур, практичні результати співпраці дозволяють реально оцінити успішність всього європейського напряму української зовнішньої політики. Алгоритм кроків України на шляху до вступу до Євросоюзу наступний: вступ до СОТ, створення зони вільної торгівлі, підготовка укладення поглибленої угоди з ЄС, створення митного союзу, набуття статусу асоційованого, а згодом і повноправного члена

ЄС.

• Приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпе-

ки, що передбачає поглиблення відносин з Організацією Північноатлантичного договору, формування умов для вступу України в НАТО паралельно з участю у

безпекових програмах  Європейського Союзу та ОБСЄ. Взаємовідносини  з НАТО – ключовою організацією із забезпечення безпеки в Європі, повинні базуватися на виконанні взятих Україною зобов’язань, чіткій реалізації прийнятих документів у зазначені в них терміни та наповненні співпраці конкретним змістом. На сьогодні вступ до Альянсу, законодавчо визначений Верховною Радою України одним з основних пріоритетів зовнішньої політики нашої країни, ще не переведений в практичну площину. Але активне наближення до цієї мети та поглиблення співпраці з НАТО вже є надзвичайно актуальним і важливим. Порядок денний відносин України

з НАТО фактично збігається з переліком стратегічних інтересів нашої держави, серед  яких особливо важливим є реформування всіх сфер державного і суспільного життя. Демократизація, забезпечення свободи слова, гарантування незалежності судової системи, боротьба з корупцією, встановлення ефективного цивільного контролю над усіма складовими Воєнної організації держави продемонструє готовність України до членства в Організації Північноатлантичного договору.

• Ключові напрями двостороннього співробітництва – розширення активної взаємодії з країнами-членами Європейського Союзу, Росією, США, та країнами-регіональними лідерами.

• Розвиток українсько-російського співробітництва на основі прагматизму та відкритості, взаємовигідної кооперації та співпраці як ключової умови забезпечення національної та регіональної безпеки. Складові нової формули партнерства України та Росії: схожість проголошених орієнтирів внутрішньої та зовнішньої політики двох країн – розвиток громадянського суспільства, ринкові трансформації економік, підвищення добробуту громадян, інтеграція у світовий економічний, політичний та гуманітарний простір. На основі визначених цілей потрібно шукати можливості для конкретних дій: створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень на

основі правил СОТ, спільних підприємств та корпорацій, конкурентоспроможних на світових ринках, завершення міжнародно-правового оформлення кордону,врегулювання питань, пов’язаних з тимчасовим базуванням на території України Чорноморського флоту РФ, розбудова співробітництва у гуманітарній сфері на основі паритетності та рівноправності, розвиток у суспільстві реалістичного бачення відносин з Росією для формування людського виміру взаємовигідного політичного,

економічного  і гуманітарного українсько-російського співробітництва.

• Перегляд цілей, формату та механізмів діяльності СНД з метою його максимального використання для забезпечення національних інтересів України. Кожної країни-учасниці. При цьому має бути враховано весь попередній досвід функціонування цієї структури, зокрема негативний. Без запровадження зони вільної торгівлі без виключень та обмежень на основі правил СОТ ефективність СНД є дуже невисокою.

• В умовах фрагментації пострадянського простору та створення на його теренах нових економічних і політичних структур необхідно визначити доцільність, ступінь та механізми участі України в регіональних утвореннях, виходячи з цілей та пріоритетів її зовнішньої політики. Ініціативи Росії щодо залучення України до тіснішої економічної інтеграції в рамках таких проектів, як ЄврАзЕС і ЄЕП, були і залишаються односторонньо вмотивованими політично, а не економічно. Утвердження зони вільної торгівлі на принципах СОТ – найвища планка такої інтеграції, прийнятна для України з точки зору її національних інтересів. Елементи інтеграції з пострадянськими країнами мають сенс лише тією мірою, якою вони не перешкоджають реалізації базової стратегічної мети України – вступу до ЄС та НАТО.

• Нова регіональна політика України має стати одним з ключових елементів європейської та євроатлантичної стратегії нашої держави. Основними пріоритетами регіонального співробітництва у Балто-Чорноморсько Каспійському регіоні є:

– утвердження демократії та безпеки в регіоні, розширення взаємодії у форматі

Співдружності Демократичного Вибору;

– поглиблення співпраці в рамках Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, а також у форматі двостороннього співробітництва з країнами Каспійського регіону та Центральної Азії, зокрема в енергетичній сфері;

– активна взаємодія з європейськими регіональними організаціями, реалізація багатосторонніх безпекових та економічних проектів, формування субрегіональних систем колективної безпеки в інтересах усіх держав регіону. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Політичним  і соціально-психологічним механізмом національного державотворення є національні інтереси - інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему. Вони поєднують інтереси кожної людини, суспільства в цілому. При цьому маються на увазі інтереси не взагалі громадян, які належать до даного суспільства, а кожного громадянина, зокрема, інтереси національних, соціальних, політичних груп та інтереси держави. До національних інтересів України належить і суверенна, незалежна, соборна, демократична Україна, характерними рисами якої є громадянське суспільство, правова держава, економічний і політичний плюралізм, ідеологія і мораль, що базуються на національних та вселюдських цінностях, повага до прав людини.

    Національні інтереси містять в собі значні консолідуючі можливості. Їх носієм, як правило, виступає вся партія чи її більшість. Національна ідея поширюється на економічну, політичну, духовну та етнічну сторони національного життя. Маючи на увазі необхідність поєднання національного з вселюдським, слід враховувати певну специфіку, що притаманна національному. Йдеться, передовсім, про проблеми рідної мови, про розвиток прогресивних національних, побутових та культурних традицій, відновлення духовних цінностей, власне, про національне відродження України. 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок 

    Національні інтереси формуються всіма складовими елементами політичної системи. Мистецтво політичної, державницької дії полягає в тому, щоб зіставити політичні (владні) інтереси, професійні та інші на основі національного компромісу і національної злагоди, визначення шляхів боротьби за реалізацію національних (загальнонародних) інтересів. Саме держава має за мету як найточніше виразити національні інтереси, тобто інтереси всього суспільства, вирішувати соціальні і національні суперечності та забезпечувати права людини. Важливим видається і уміння знайти для кожної людини місце у складному механізмі влади та політичної системи, щоб вона стала активним суб’єктом розбудови нової України. Це і є головним сенсом усіх національних інтересів та всякої дійсно національної політики.

    Національний  поступ України має опертися на соціалізацію та демократизацію суспільства, створення  умов для максимального задоволення  станових інтересів, реалізації групових та особистих можливостей. Рівність перед законом, можливість широкого політичного представництва різних верств населення, вертикальний зв’язок та взаємодія партій і організацій з тими, кого вони представляють, соціальна та державна орієнтованість цих партій - саме в цьому полягають головні чинники цього процесу. І тут як ніколи важливо досягнути оптимальної взаємодії держави і суспільства, центру і регіонів, уряду і партій. Власне, така злагодженість і взаємопідтримка є головною передумовою побудови незалежної соборної держави. 
 
 
 
 

    Зміст

Вступ

Конституційні основи національних економічних інтересів України……..

Поняття та формування національних інтересів України…………………..

Національні інтереси України у внутрішньополітичному  вимірі………….

Висновок……………………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 2-го скликання [Електронний  ресурс] // ВВР.- 1996.-№ ЗО.-Ст. 141. Режим доступу: http:// http://www.rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM
2. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. - Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. -Львів: Кальварія, 1997. - 336с.
3. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вузів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
4. Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. -К.: Основи, 1997. -

          838 с.

5. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави

     сучасної державної стратегії. - К.: Українська перспектива, 1995. - 103с.

6. Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. - К.:Ватра, 1995. - 328 с.
7. Гаєвський Б. Українська політологія. Концептуальні засади. - К., 1994. -144 с.