Концепції виникнення держави

Психологічна  теорія.

Психологічна теорія виникнення держави і права безпосередньо  пов’язана з особливими властивостями  людської психіки, які полягають  у прагненні до пошуку авторитету, видатної особистості, якій можливо  було б підкорюватись і вказівкам  якої наслідувати в повсякденному  житті.

Її виникнення пов’язують з серединою ХІХ ст., тоді як широкого розповсюдження вона набула в кінці ХІХ-першій половині ХХ століть. Найвідоміший її представник – російський правознавець Л.Петражицький. В основі цієї концепції лежить психологічна потреба людини жити в колективі і така ж сама сильна потреба йти за лідером. В більшості людей розвинений так званий «стадний інстинкт», що був ще сильнішим в умовах слабкої освіти.

Петражицький пов’язує також еволюцію суспільства на шляху до держави з правовими переживаннями людей, їхніми емоціями. За його словами, причиною виникнення держави є особливий стан психіки людей: постійна залежність людей первинного суспільства від авторитету вождів, страх перед їх магічною силою привели до виникнення державної влади, якій люди підкоряються добровільно. Народ є інертною масою і нездатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва. [3]

До інших прибічників  цієї концепції належали а мериканський вчений Г.Тард, англійський етнограф Д.Фрезер, російські юристи Н.М. Коркунов, М.М. Ковалевський.[7]

Попри той факт,що всі суспільні явища і справді базуються на основі психічних актів людей, пояснити причини виникнення і функціонування держави тільки з психологічної точки зору навряд чи можливо. Психологічна концепція здатна дати пояснення великій кількості суспільних питань, які не розглядає жодна з інших теорій, проте спроба звести все суспільне життя до психологічної взаємодії людей, пояснити життя суспільства і держави загальними законами психології – таке ж саме перебільшення як і багато інших уявлень про державу, суспільство і право.

Органічна теорія.  

Органічна теорія розглядає  державу як живий організм зі своїми потребами, функціями та процесами  життєдіяльності. Ще в Стародавній  Греції Платон порівнював структуру і функції держави із здатністю і сторонами людської души. В свою чергу, Аристотель вважав, що держава багато в чому нагадує живий людський організм. З цього приводу він зазначав: «Як руки і ноги, відрізані від людського тіла, не можуть самостійно функціонувати, так і людина не може існувати без держави». [11]

Органічна теорія повністю співвідносить суспільство і  державу, уявляє обидва явища як організми, і пояснює їх сутність на основі будови і функцій цього організму. Все незрозуміле в побудові і діяльності суспільства і держави може бути пояснено за аналогією з закономірностями анатомії та фізіології.

Виникнення теорії припадає на те ж саме ХІХ століття. Герберт Спенсер, її основний представник, вважав, що держава – це певний суспільний організм, який складається з окремих людей. За твердженням Спенсера, виникнення держави співпадає з появою людей і зникне держава тільки зі зникненням людського роду. Таким чином, людину і держву він розглядає як два невіддільні поняття.

Труднощі в функціонуванні механізму управління сторонники теорії асоціюють з хворобами біологічного організму. Порівнюючи суспільство з біологічним організмом та проводячи між ними паралелі на основі аналогічних явищ з біології та інших наук, Спенсер шукав у них спільне і відмінне. Врешті-решт йому вдалося встановити певні закономірності. Так, наприклад, він визначив, що суспільство, як і організм, розвивається за стадіями, переходячи від простого до складного. Складні явища він вбачав в об’єднанні людей в такі соціальні групи як плем’я, союз племен, міста-держави і т.п. У питаннях виникнення держави він був близьким до прихильників теорії насильства, вважаючи, що в історії немає жодного прикладу мирного способу утворення держави.

Порівняння держави з  живим організмом для сучасної науки  може видатися банальним та безпідставним, але воно має право на існування  хоча б тому, що ця концепція демонструє взаємозв’язок двох людських начал  в людині – приодного (біологічного) і громадського (суспільного). Кожна людину в процесі свого становлення проходить низку стадій: спочатку вона є створінням природи, потім – членом суспільства, а потім – громадянином держави. Позитивним можна назвати обґрунтування диференціації (розподіл на класи) та інтеграції суспільного життя (об'єднання людей у державу). [8] 

Дана теорія підкріплює також  і загальноприйняті ідеї диференціації (розподілу) суспільства на класи  та інтеграції (об’єднання) суспільства  в державу.

Расова теорія

 Расова теорія появи держави  і права базується на твердженнях про фізичну і психологічну нерівноцінність людських рас, початкову «вищість» одних рас і «нижчість» інших. Концепція висуває положення про основну роль провідної раси у процесах виникнення цивілізації, культурного розвитку, державотворення. Через це, як стверджували її прихильники, головна раса отримує природне право володарювати над іншими, нижчими расами. Інші не здатні не тільки до створення, а й навіть до засвоєння сформованої цивілізації. Їх доля – сліпе і безперечне підкорення.

Слід зазначити, що, набувши  популярності у кінці ХІХ – першій половині ХХ століття, расова теорія лягла в основу фашистської політики й ідеології.

Саме з цією концепцією пов’язане фашистське вчення про  арійців – чистокровний благородний  народ. Один із засновників расової теорії, француз Ж. Гобіно, оголосив арійців «вищою расою», покликаною володарювати над іншими етнічностями. До нижчих рас були приписані семіти, слов’яни та інші.

Важливим засобом вирішення всіх найважливіших державно-правових питань оголошувалась війна. Таким чином, расова теорія послугувала виправданням завойовницької політики Гітлера. Фашисти в свою чергу прикривалися словами Ніцше: «Війна для держави така ж необхідність як раб для суспільства».

Расова теорія призвела до практики «законного» винищення  цілих народів, національних меншин та інших прошарків населення. Після поразки фашистської Німеччини теорію було жорстко розкритиковано, тому зараз вона не використовується зараз ні як офіційна, ні як напівофіційна ідеологія. Але як наукова, академічна доктрина вона має деяку популярність і понині. [1]

Інші концепції  

       Серед альтернативних  теорій виникнення держави також  вирізняють іригаційну теорію.  К.Віттфогель, її німецький основоположник, вважав, що виникнення держави було безпосередньо пов’язаним з потребою спорудження зрошувальних систем, які общинна організація не могла собі дозволити.Прикладами стародавніх держав з розвиненими іригаційними системами є Месопотамія, Єгипет, Індія. За Віттгофелем, для побудови зрошувальних споруд було відібрано прогресивних осіб, які в підсумку і перейняли на себе функції державотворення і керування. Достовірність теорії підривається тим, що історично відомо про те, що в стародавніх державах спорудження таких споруд проводилося вже після виокремлення держав.   

Найновішою є, мабуть, космологічна (космічна) теорія. Її прихильники запевняють, що перша держава виникла внаслідок впливу інопланетних цивілізацій. Така теорія є настільки ж достовірною, наскільки підтвердженими є факти реального існування інопланетних цивілізацій. Іншими словами, ця теорія є фантастичною і тому малоймовірною.