Юридична деонтологiя. Службовий обов'язок юриста

      - застосування в межах своєї  компетенції кримінальних покарань та накладення адміністративних стягнень;

      - розшукування осіб, які переховуються  від органів дізнання, слідства  і суду, ухиляються від виконання  кримінального покарання, які  пропали безвісти, та інших осіб  у випадках, передбачених законодавством  тощо.

      Працівники міліції зобов'язані проводити різноманітні криміналістичні дослідження, виконувати рішення прокурора, слідчого і судді, забезпечувати безпеку дорожнього руху; видавати дозволи на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї; контролювати дотримання громадянами правил паспортної системи; охороняти, контролювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб; забезпечувати виконання загальнообов'язкових рішень місцевих органів самоврядування тощо.

      Таким чином, працівники міліції виконують  адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Залежно від специфіки завдань, які стоять перед тим чи іншим підрозділом, розрізняють службові обов'язки працівника кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції. У цих видах службових обов'язків є багато спільного, але є й істотні відмінності.

      Працівники  міліції також дають відповідну обітницю, затверджену постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 1992 р. № 382. Проте текст обітниці потребує вдосконалення у напрямі посилення внутрішнього імперативу службового обов'язку.

      Поряд зі службовими обов'язками працівники міліції мають порівняно широкі права (ст. 11). Зокрема, працівник міліції має право вимагати від громадян і службових осіб припинити правопорушення, перевіряти у них документи, викликати їх у службове приміщення, затримувати і тримати громадян у спеціально відведених для цього приміщеннях, складати протоколи про адміністративні правопорушення, безперешкодно у будь-який чає доби входити у визначені законом приміщення та ін. Проте працівник міліції зобов'язаний законно та культурно використовувати надані йому права, виробляти свій власний деонтологічний службовий обов'язок.

      Службові  обов'язки працівника міліції побудовані на таких основних принципах: законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими  колективами, громадськими організаціями  й населенням (ст. З Закону). Важливо, щоб ці принципи ґрунтувалися на культурі професійних дій, етиці ненасильства, міліцейському милосерді та ін. У цьому, власне, і полягає сутність міліцейського обов'язку на нинішньому етапі становлення національних правоохоронних органів.

      Функції службових обов'язків зумовлені  основними завданнями міліції (ст. 2). Так, службові обов'язки працівника міліції  спрямовуються на забезпечення особистої  безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів, запобігання  правопорушенням та їх припинення; охорону і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх учинили, забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків тощо. Однак основна функція службового обов'язку працівника міліції - це служіння інтересам свого народу.

      Виконувати  службові обов'язки працівника міліції  у нашій державі може аж ніяк не кожний. Але навіть вимоги, закріплені у ст. 16-18 Закону, не є достатніми. Насамперед треба підняти престиж служби в органах внутрішніх справ. Оплата праці працівника міліції (ст. 19), правовий і соціальний захист (ст. 20-24) мають бути значно вищими, на рівні захисту поліцейських у розвинених державах. Тоді можна виробити механізм добору кадрів (справді конкурсного) для служби в органах міліції. Звичайно, ефективність виконання службового обов'язку значно підвищиться.

      Службовий обов'язок працівника міліції має  передбачати перспективу державотворчого  процесу в Україні. Зміст службового обов'язку працівника міліції пов'язаний з активною участю у моральному оздоровленні нашого суспільства. Цього можна досягти через налагодження добору кадрів, піднесення культури застосування правових норм, значне підвищення уваги держави до міліції.

      Отже, службові обов'язки окремих юридичних спеціальностей сприяють формуванню внутрішнього імперативу правників. Кожен спеціаліст-юрист, виконуючи службові обов'язки, зміцнює правопорядок, робить внесок у процес будівництва правової Української держави.

      Список  використаної літератури

1. Чичерин Б. Н. Философия права.- СПб.: Наука, 1998.— 656 с.-(Сер. «Русская государственная мысль»).
2. Чичерин Б. Н. Философия права.- М., 1990.- 502 с. 152. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розыскной деятельности правоохранительных органов.— М., 1996.-120 с.
3. Шиндяпина М. Д. Стадии юридической ответственности: Учебн. пособ.- М.: Книжный мир, 1998.— 168 с.
4. Шмелева Г. Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.—Львов, 1988.— 106 с.
5. Шульга М. О. Людина не повинна бути засобом // Вісник Національної академії внутрішніх справ України.-1997.-№ 9-Ю.-С. 49-63.
6. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень.-К.: Юрінком Інтер, 1999.- 304 с.
7. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред.: А. Я. Сухарев; Ред. кол.: М. М. Богуславський, М. И. Козырь Г. М. Миньковский и др.— М.: Сов. энциклопедия, 1984.-415 с.
8. Язык - культура - этнос / С. А. Арутюнов, А. Р. Баг-дасаров, В. Н. Белоусов и др.- М.: Наука, 1994.- 233 с.
9. Яловик В. Т. Професійні здібності вчителя фізичної культури і їх особливості // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: Матеріали Першої республіканської конференції.-Луцьк: Надстир'я, 1994.-С. 75-79,
10. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем.-М.: Политиздат, 1991.- 527 с.- (Сер. «Мыслители XX века»).
11. Алексеев С. С. Право и перестройка: Вопросы, раздумья, прогнозы.- М.: Юрид. лит., 1987.- 186 с.
12. Алексеев С. С. Философия права.- М.: Норма, 1997.-336 с.
13. АлексюкА. М. Педагогіка вищої освіти України: Істо-рія.Теорія-К.: Либідь, 1998-560с.
14. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории.-Минск: Литература, 1998.- 1392 с.
15. Ильенков Э. В. Философия и культура.-М.: Политиздат, 1991.-464 с.
16. Керимов Д. А. Методологыя права (предмет, функции, проблемы филисофии права).- М.: Аванта, 2000.- 560 с.
17. Керимов Д. А. Предмет философии права // Государство и право- 1994.-№ 7-С. 42-47.
18. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В. В. Сокова-СПб.: РХГИ, 1999.- 800 с.