Громадянське суспільство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"ГРОМАДЯНСЬКЕ  СУСПІЛЬСТВО ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА  ДЕРЖАВА: СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОЗВЯЗОК"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....3

1. Громадянське суспільство як система………………………………………...6

1.1. Поняття і структура громадянського суспільства………………………….6

1.2. Становлення громадянського  суспільства………………………………….8

1.3. Інститути громадянського суспільства……………………………………11

1.4. Функціонування громадянського  суспільства…………………………….13

 

2. Правова держава………………………………………..…………………..…15

2.1. Історія ідеї про правову державу…………………...………………..…….15

2.2. Зміст та сутність поняття  «правова держава»………………………..…...17

2.3. Концепція правової держави…………………………………………..…...20

 

3. Співвідношення та взаємозв’язок  громадянського суспільства і  правової держави…………………………………………………………………………...24

3.1. Підходи до співвідношення  громадянського суспільства і  правової держави…………………………………………………………………………...24

3.2. Роль держави у розвитку  громадянського суспільства ………………….25

 

Висновки…..…………………………………………………………………..…28

Список використаних джерел…………………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Діалектика взаємовідносин громадянського суспільства і правової держави  є складною і суперечливою. Громадянське суспільство як система, що сама розвивається, завжди відчуває тиск із боку державної влади. У свою чергу, правова держава не може розвиватися без вільного розвитку громадянського суспільства, яке контролює дії політичної влади. Слабкість громадянського суспільства штовхає державу до узурпації його прав, у результаті чого відбувається перерозподіл функцій держави і громадянського суспільства. Держава і суспільство існують у вигляді суперечливої безупинної взаємодії і взаємовпливу, характер і спрямованість яких значною мірою залежать від рівня розвиненості громадянського суспільства і його інститутів.

Держава повинна орієнтуватися в першу чергу на інтереси громадянського суспільства. Конфронтація інтересів держави і громадянського суспільства є показником неефективності державного управління і самого механізму держави.

 Актуальність теми дослідження. Не потребує доказів теза про те, що проблема формування правової держави та громадянського суспільства є не тільки складною, а й актуальною. Саме життя поставило це питання у центр уваги вітчизняних дослідників. Зацікавила ця проблема і мене. Тому, що досвід 21-го року незалежності України переконливо засвідчив, що досягти ефективної роботи політичної системи, нормального функціонування економіки, добробуту громадян можливо лише за умов взаємозв’язку громадянського суспільства та правової держави.

Об’єктом дослідження є процес формування та функціонування громадянського суспільства та правової держави.

Предметом дослідження є загальне поняття громадянського суспільства та правової держави, їх взаємозв’язок та співвідношення.

Мета та завдання дослідження полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази висвітлити суть, напрями, етапи розбудови громадянського суспільства і правової держави. Показати особливості співвідношення та взаємозв’язку громадянського суспільства і правової держави.

Відповідно до мети роботи поставлено та досліджено такі завдання:

- розглянути  сучасні підходи науковців щодо  визначення понять «громадянське  суспільство», «правова держава».

- розкрити основні  ознаки громадянського суспільства  та правової держави.

- дослідити становлення ідеї про громадянське суспільство та правову державу.

- проаналізувати основні підходи  до співвідношення громадянського  суспільства і правової держави.

- визначити роль держави у  розвитку громадянського суспільства.

Методи дослідження. У процесі вирішення поставлених задач використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичних методи.

Використовувалися, зокрема, методи аналізу  та синтезу — у зв’язку із спробою сформулювати визначення понять громадянського суспільства і правової держави; соціально-детерміністський — у процесі виявлення та розгляду основних тенденцій розвитку громадянського суспільства; історико-правовий та порівняльно-правовий методи — при дослідженні основних моделей правової держави та при аналізі процесу формування громадянського суспільства; формально-юридичний — у процесі дослідження Конституції України.

Інформаційну основу дослідження становлять Конституція України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми, політологічна література.

Структура роботи. В першому розділі роботи приведені теоретичні аспекти громадянського суспільства. Дається визначення поняття «громадянське суспільство», зазначено особливості та структуру громадянського суспільства, перелічені та досліджені інститути громадянського суспільства. В другому розділі досліджується  зміст та сутність поняття «правова держава». Окреслюється історія ідеї про правову державу. У третьому розділі досліджується співвідношення та взаємозв’язок громадянського суспільства і правової держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА

 

1.1. Поняття і структура  громадянського суспільства

 

Ідея громадянського суспільства  є одним з найцінніших досягнень  світової політико-правової думки. Поняття  «громадянське суспільство» склалося не відразу, зміст його формувався та збагачувався поступово. Протягом декількох століть виникали і розвивалися нові концептуальні уявлення щодо сутності громадянського суспільства, його структури та ознак.

Проблеми взаємозв'язку держави, суспільства, особи, державної влади і демократії є фундаментальними для будь-якого сучасного суспільства. Вони, безумовно, визначають і процес розбудови Української держави, формування суспільних відносин на нових демократичних засадах. Аналіз цих проблем безпосередньо пов'язаний із дослідженням суспільства взагалі і громадянського суспільства зокрема. Для того, щоб осягнути співвідношення й механізми зв'язку суспільства, особи і держави, роль суспільства у формуванні державної влади і демократичних інститутів, слід чітко уявляти природу і сутність цього суспільства, його структуру і соціальний організм.[6, с. 176]

У вітчизняній літературі спостерігається  велика різноманітність поглядів на поняття «громадянське суспільство».

Різноманітність поглядів на громадянське суспільство є результатом не тільки складності гносеологічного характеру, а й своєрідним відбиттям різного історичного досвіду, різних культурних традицій, у яких відбувалося становлення громадянського суспільства, а також незавершеності і продовження процесів його формування в глобальному масштабі.

Науковець Юрій М.Ф. пропонує таке визначення поняття: «громадянське суспільство - це сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави». [13, с. 110]

Доктор юридичних наук Зайчук О.В розглядає громадянське суспільство як: «історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. [19, 155]

Отже, громадянське суспільство  — суспільство громадян із високим  рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. [15, c. 56]

Поняття громадянського суспільства  застосовується для пізнання усієї  сукупності існуючих у суспільстві  відносин, які не є державно-політичними, перебувають поза сферою державного директивного регулювання. У такому суспільстві царина спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих організацій громадян захищена законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади. Це сприяє розвитку вільного ринку, безперешкодному поширенню духовних, моральних, національних цінностей тощо. Підґрунтям громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених міжособис-тісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття властивих їм інтересів та можливостей виявлення останніх. Це сфера свободи людини на відміну від необхідності, вимушеності дотримання встановленого владою порядку. [14, c. 78]

Основними рисами громадського суспільства  є:

• наявність демократичної правової державності;
• самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;
• різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;
• плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;
• доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;
• взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;
• наявність розвинутої соціальної структури;
• розвинена громадянська політична культура і свідомість;
• цінування прав громадян вище за державні закони;
• багатоманіття соціальних ініціатив;

Законодавче визнання юридичної  рівності людей на основі наділення  їх правами і свободами - є чи не головною ознакою і основою громадянського суспільства. Якщо політичним вираженням середньовічного способу виробництва був привілей, нерівне для кожного з феодальних станів право, то вираженням тимчасового засобу виробництва, підкреслювали Маркс і Енгельс, є “просто право, рівне право”.[20, c. 69]

Як правильно зазначає Г.П. Щедрова, „ідеальна форма” громадянського суспільства – це найвища мета і ступінь суспільного розвитку, до якої треба наближатися [22, с. 15].

1.2. Становлення громадянського  суспільства

 

В основі ідеї громадянського суспільства  лежить проблема відносин людини з  політичною владою, суспільства з  державою. Ця проблема завжди перебувала в центрі філософської і політичної думки. Так, ще Платон і Арістотель, хоча й ототожнювали суспільство з державою, але водночас розглядали питання взаємовідносин людини і влади в контексті аналізу різних форм державного правління. Саме ж поняття «громадянське суспільство» з'явилося лише у XVIII ст., зокрема у працях Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка. Причому в різні часи у це поняття вкладався неоднаковий зміст.

Концептуального оформлення ідея громадянського суспільства набула у творчості  Т. Гоббса. Він одним із перших почав  протиставляти природне й суспільно-політичне  в людині. Природне в людині є  некерованим і тому неполітичним, тоді як суспільне підпорядковується законам суспільства, а політичне — владі, державі. Вважаючи свободу природним станом, Т. Гоббс водночас обґрунтовував необхідність підпорядкування владі держави нічим не обмеженої свободи, яка веде до загальної ворожнечі й насильства. Так природному суспільству (soci-etas naturalis) було протиставлене громадянське суспільство (societas civilis) як сукупність членів суспільства, співгромадян, підпорядкованих владі держави. За Т. Гоббсом, громадянське суспільство — це одержавлене суспільство, яке є результатом переходу від природного до суспільно-політичного стану. Держава творить громадянське суспільство, закладаючи його основи, встановлюючи порядок, цивілізуючи суспільство та його членів.

Дж. Локк підтримав і розвинув ідею Т. Гоббса про одержавлене суспільство як суспільство громадянське. Він, зокрема, писав: «Ті, хто об'єднані в одне ціле і мають спільний встановлений закон і судову установу, куди можна звертатися і яка наділена владою вирішувати спори між ними й карати злочинців, ті перебувають у громадянському суспільстві; але ті, хто не мають такого спільного судилища, я маю на увазі — на землі, вони все ще перебувають у природному стані, за якого кожний, коли немає нікого іншого, сам є суддею і катом...» [8, c. 45]

Хоча Т. Гоббс і Дж. Локк виходили з договірної теорії походження держави, вони зробили з неї різні висновки. Як апологет абсолютної монархічної  влади Т. Гоббс стверджував, що, уклавши  одного разу суспільний договір і  перейшовши до громадянського стану, люди повинні в усьому підкорятися державі й не можуть чинити їй спротив. Дж. Локк, навпаки, обґрунтовував право народу на опір державі в тому разі, якщо вона нехтує його права та інтереси. Він доводив, що, уклавши суспільний договір, держава отримує від людей рівно стільки влади, скільки необхідно й достатньо для досягнення головної мети політичного співтовариства — створення умов для того, щоб усі й кожен могли забезпечувати свої громадянські інтереси, і не може зазіхати на природні права людей — на життя, свободу, власність тошо. Хоча Дж. Локк іще не розмежовував суспільство й державу, розрізнення ним прав особи й держави мало велике значення для становлення концепції громадянського суспільства. 
Принципово важливий унесок у розвиток концепції громадянського суспільства зробив Г. В. Ф. Гегель. На відміну від своїх попередників, котрі не розмежовували суспільство й державу, він розглядав їх як окремі утворення. На його думку, громадянське суспільство існує не всередині держави, а поряд з нею. У Гегеля громадянське суспільство є сферою матеріальних умов життя, в якій індивіди пов'язані інтересами. Це суспільство філософ розглядав як сукупність індивідів, котрі за допомогою праці задовольняють власні потреби й потреби інших. Фундаментом громадянського суспільства є приватна власність. Перехід від громадянського суспільства до держави відбувається тоді, коли окремі члени суспільства об'єднуються в органічну цілісність, тобто в державу. У взаємовідносинах суспільства й держави Гегель віддавав перевагу останній, вважаючи, що в ній представлена загальна воля громадян, тоді як громадянське суспільство є сферою реалізації часткових, приватних інтересів окремих осіб.