Договірні зобовязання

   Неустойка  може бути встановлена у твердій сумі, у відсотках до суми всього невиконаного зобов'язання або до його частини, у формі додаткового платежу.

  За підставами  встановлення розрізняють неустойку:

   - законну,  тобто безпосередньо передбачену  в конкретному нормативному акті;

   - договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони під час укладення договору.

   Якщо  законом передбачений розмір  неустойки, умови, а іноді й  порядок її стягнення, то ці  вимоги є імперативними, і сторони  не можуть зменшувати розмір  неустойки чи відмовлятися від її стягнення. Законодавець інколи визначає вищу і нижчу межу неустойки.

   Якщо  неустойка встановлюється в договірному  порядку, то угода про неустойку  має бути оформлена письмово, оскільки порушення письмової  форми в цьому випадку має наслідком недійсність угоди щодо неустойки, про це прямо зазначається в ЦК.

   Якщо  неустойка встановлюється в договірному  порядку, то домовленість про  неустойку має бути оформлена  письмово, оскільки порушення письмової  форми в цьому випадку має  наслідком недійсність неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання.

   За співвідношенням  до збитків розрізняють чотири  види неустойки: залікову, штрафну,  альтернативну і виключну.

   Залікова  неустойка — найбільш поширений  вид неустойки. Кредитор стягує в повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита заліковою неустойкою. Прикладом залікової неустойки є неустойка, яка традиційно передбачається за порушення строків поставки продукції.

   Штрафна  неустойка дає змогу кредиторові  стягнути і неустойку, і збитки  в повному обсязі. Цей вид неустойки  покладає на боржника додаткову  відповідальність. Так, у разі  поставки неякісної продукції  замовник має право стягнути  з постачальника як збитки, так і неустойку у вигляді 20% штрафу від суми забракованої продукції.

   Сторони  можуть передбачити в договорі  й альтернативну неустойку, умови  якої надають кредиторові право  вибору: вимагати відшкодування  заподіяних збитків чи стягувати  зазначену в договорі неустойку.

   Виключна  неустойка надає змогу кредиторові  стягувати з боржника лише  неустойку, можливість вимагати  відшкодування збитків виключається. Як правило, виключною неустойкою  транспортні організації захищаються  від претензій своїх клієнтів.

   Чинне  законодавство передбачає можливість  зменшення розміру неустойки  у тих випадках, коли неустойка,  яка підлягає сплаті, надзвичайно  велика порівняно зі збитками  кредитора.

   В ст. 551 ЦК зазначено, що предметом  неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.  

   Неустойка  може бути встановлена у твердій  сумі, у відсотках до суми всього  невиконаного зобов'язання або  до його частини, у формі  додаткового платежу. Традиційно  як різновиди неустойки розглядають  штраф і пеню. Штраф як вид неустойки обчислюється, як правило, у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання або у твердій сумі і стягується однократно.

   Пеня  як вид неустойки обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

   Пеня може поєднуватися  зі штрафом. Так, скажімо за  перші 30 днів просрочення виконання  зобов'язання може стягуватися  пеня за кожний день, а потім  штраф.

 

6. Забезпечення  виконання господарських зобов’язань

Відповідно до ст. 199 ГК виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу.

У ЦК забезпечення виконання зобов’язань регламентується  гл. 49, в якій зазначено, що виконання  зобов’язання може забезпечуватися  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

1.Неустойка

Характеристика  неустойки

1. Неустойка  виступає в формах штрафу і пені. Ці різновиди неустойки мають істотні особливості.

2. Порука

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого  обов'язку.

 Характеристика  поруки

1. Відносини  поруки оформляються договором, укладеним у письмовій формі - за загальним правилом у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення договорів поруки у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (ст. 181 ГК України). Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

 Відносини  поруки не можна вважати встановленими  за листом особи із пропозицією  виступити поручителем, оскільки  подібний лист не є договором.

2. Поручитель  поручається перед кредитором  боржника за виконання ним  свого обов'язку. Насамперед це  означає, що Договір поруки  укладається між поручителем  та кредитором.

 Існує декілька  варіантів встановлення відносин  поруки за Договором. Це може бути окремий договір між кредитором і поручителем; договір за участю кредитора, поручителя і боржника. Самостійним способом забезпечення господарських зобов'язань є майнова порука. На відносини майнової поруки не поширюються норми, що регулюють інститут поруки; вона регулюється винятково нормами щодо застави нерухомого майна.

На відміну  від загальних ЦК і ГК України, спеціальне законодавство встановлює певні обмеження на участь у відносинах поруки. Так, Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ИІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у п. 7 ч. 1 ст. 4 відносить надання поруки до фінансових послуг; відповідно, на ці відносини поширюється ст. 5 зазначеного Закону, яка дозволяє надавати фінансові послуги фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

 Оскільки  законодавство не містить прямого  дозволу на надання фізичними  особами поруки, відповідно поручителями  можуть виступати лише юридичні  особи, причому ті, що мають статус фінансових установ.

 Поручителем  же за договором податкової  поруки може бути виключно  банк (п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про  порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами").

Поручитель  відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи  сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором  поруки. \

6. Стаття 559 ЦК  України встановлює випадки припинення  поруки. Порука припиняється:

- з припиненням  забезпеченого нею зобов'язання;

- у разі зміни  зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується  обсяг його відповідальності;

- якщо після  настання строку виконання зобов'язання  кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення  боргу на іншу особу, якщо  поручитель не поручився за  нового боржника;

- після закінчення  строку, встановленого в договорі  поруки. У разі, якщо такий строк  не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 3. Гарантія

 Поняття  гарантії

 Згідно зі  ст. 560 ЦК України за гарантією  банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Відповідно, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 Характеристика  гарантії

1. Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою послугою в розумінні ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Тому, відповідно, гарантами можуть виступати лише юридичні особи, що мають статус фінансових установ.

2. Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання принципалом основного зобов'язання. При цьому ЦК України не передбачає попереднього звернення кредитора до боржника або солідарної відповідальності боржника та гаранта - у разі наявності факту порушення зобов'язання з його боку кредитор може одразу звертатися до гаранта.

 Відповідно  до ст. 563 ЦК України у разі  порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант  зобов'язаний сплатити кредиторові  грошову суму відповідно до  умов гарантії.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

 Згідно зі  ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

4. Гарантія діє  протягом строку, на який вона  видана, і є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

5. Статтею 568 ЦК України встановлені випадки  припинення зобов'язань гаранта  перед кредитором. До таких належать:

-несплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;

- закінчення  строку дії гарантії;

- відмова кредитора  від своїх прав за гарантією  шляхом повернення її гарантові  або шляхом подання гаранту  письмової заяви про звільнення  його від обов'язків за гарантією.

4. Завдаток

 Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

 Характеристика  завдатку

1. Сторонами відносин надання завдатку можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Подібно до  інших способів забезпечення  виконання зобов'язань (наприклад,  неустойки) завдаток визначає мінімальний обсяг відповідальності сторони, що порушила договір.

Проте у тих  же попередніх договорах часто міститься  угода про завдаток, за якою покупець нерухомості вносить продавцеві певну грошову суму в рахунок  належних із нього платежів за основним договором, якого ще не укладено. Тому, на нашу думку, такі суми не можуть бути визнані завдатком, невиконання попередньої угоди, відповідно, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених ст. 571 ЦК України, а сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, за ч. 2 ст. 570 ЦК України вважається авансом.

 Якщо порушення  зобов'язання сталося з вини  боржника, завдаток залишається  у кредитора. Якщо порушення  зобов'язання сталося з вини  кредитора, він зобов'язаний повернути  боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

 У разі  припинення зобов'язання до початку  його виконання або внаслідок  неможливості його виконання  завдаток підлягає поверненню.

3. Завдаток  слід відрізняти від суміжного  інституту авансу.

 Аванс, як і завдаток, виконує поряд із платіжною функцією функцію підтвердження укладення договору. Однак, на відміну від завдатку, аванс ніколи не має забезпечувального значення. Тобто, якщо сторона, що одержала аванс, не виконала своїх зобов'язань за договором, вона має повернути стороні-платнику лише суму авансу, а не подвійну його суму. Аналогічно, якщо в разі невиконання зобов'язання відповідальною буде сторона, яка передала аванс, вона, незалежно від факту невиконання цього зобов'язання, має право вимагати повернення авансу.

5. Застава

Згідно зі ст. 572 ЦК України (ст. 1 Закону України "Про  заставу") в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у  разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).