Державні символи України

2. Між гербовим  щитом і короною в проекті  О. Івахненка розміщено намет.  В геральдиці намет використовується переважно як прикраса для лицарського шолома і не несе практично ніякого символічного навантаження. Крім того, в українській територіальній традиції намет не властивий. Присутність намету в Державному Гербі можна трактувати хіба як непотрібну декоративну прикрасу (чиновницький апарат) між короною (влада) і щитом з Тризубом (народ).

3. Козак, поданий  в проекті як герб Війська  Запорозького, не відповідає йому ні іконографією, ні кольорами і, фактично, є новим гербом. Так, на запорозькому гербі козак повернутий корпусом в протилежний від проектного бік (через це фігура козака в проекті є неприродньою), в оригіналі козак має демократичний червоний, а не золотий, багато розшитий жупан. Таким чином, не виконується стаття 20 Конституції України, де чітко зазначається, що “Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням … герба Війська Запорізького…”. Крім того, варто зауважити, що жупан з візерунками фігурував на гербі при тих гетьманах, які прагнули встановити своє одноосібне правління, обмежити козацьку демократію. Хто в Україні хоче встановити одноосібне правління? Потрібно провести історичне дослідження іконографії та кольористики герба Війська Запорізького.

4. В іконографії  лева відчувається невпевненість  (невеликий крок) і ущемленість  (деякі анатомічні вади на деяких  проектах). Крім того, лев, поданий  в деяких проектах як герб  Галицько-Волинської держави, не  може так трактуватися, оскільки  не має золотої корони галицького лева.

5. Щитотримачі,  які повинні символізувати соборність  України, не виконують даної  ролі, оскільки не покривають  всіх українських земель: поза  соборністю, зокрема, опинилася Слобожанщина  і Крим.

6. У геральдиці  фігури, зображені неприродньо перевернутими, символізують смерть, занепад, зворотнє трактування символу. У проекті Великого герба під щитом лежать перевернуті колоски пшениці, що геральдисти трактують як занепад сільського господарства, голод, злидні.  
 
 

5. Державний Гімн України 

«Ще не вмерла України  і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і  ми, браття, у своїй сторонці. 

     Приспів:

     Душу  й тіло ми положим за нашу свободу,

     І покажем, що ми, браття, козацького роду». 

Станем, браття всі за волю, від сяну до Дону

В ріднім краї панувати не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє

Ще на нашій  Україні доленька наспіє 

А завзяття, праця  щира свого ще докаже

Ще на нашій  Україні піснь гучна розляже

За Карпати  відіб'ється, згомонить степами

Україні слава  стане поміж народами 
 
 
 

     Державний Гімн - це закріплена в законодавстві  країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних  образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. Державний Гімн України - це національний гімн на музику М.Вербицького. Державний Гімн як офіційний символ держави виконують під час підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні, прийняття військової присяги, відкритті спортивних змагань тощо. Слова Гімну затверджуються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

     Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно "Музична редакція" державного гімну була прийнята Верховною радою України 15 січня 1992 року, закон про Гімн України - 6 березня 2003 року.

Гімн – є засобом масової агітації, як сила, що мобілізує, організує, підносить національний дух. Гімн України за змістом відображає ідею боротьби за національну незалежність, спрямований на виховання патріотизму, готовності до самопожертви. Він відрізняється образністю тексту, урочистістю мелодії, широтою, могутністю темпераменту. За більш як столітню історію свого існування гімн набув значення національного, а після проголошення незалежності України сприяє утвердженню її суверенітету, надихає народ на розбудову держави. 
 
 

                             

Рисунок 1 Михайло Вербицький, автор музики гімну.      Рисунок 2 Павло Чубинський

            

5.1. Історія становлення Гімна України 

     Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

     На  текст вірша значно вплинув «Марш  Домбровського» — польский гімн «Jeszcze Polska nie zginęła». На той час він був дуже популярним серед народів що боролися за незалежність. На мотив «Марша Домбровського» словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слав'яни». Інша відома версія цієї пісні була складена болгарським поетом Шуми Марицей и стала гімном Болгарії у 1886—1944 роках.

     Перша публікація вірша П. Чубинського  у львівському журналі «Мета», 1863, № 4 Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами — 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

     У 1917—1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був  затверджений, використовувалися й  інші гімни.

     Коли  у Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни у його складі, «Ще не вмерла Україна» була відкинута як варіант, щоб не викликати занадто сепаратиські настрої серед українців. Потрібен був текст у якому б стверджувалося, що Україна — держава що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія, яка веде Україну до комунізму. Це завдання виконав Павло Тичина. Саме його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна» і став державним гімном Української РСР в період з 1949 до 1991. Композитор Лебединець Антон Дмитрович створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи і не знайшов популярності. Майже на всіх офіційних зборах лунав гімн СРСР а не Української РСР.

     15 січня 1992 музична редакція Державного  гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

      Гімн  виконується під час інавгурації  президента країни; при відкритті  й закритті сесій парламенту; під  час офіційних церемоній підняття державного прапора та інших офіційних державних церемоній; при проведенні військових ритуалів. Державний гімн може виконуватись при відкритті й закритті урочистих зборів, присвячених державним святам; під час урочистих зборів, які проводяться державними органами, органами місцевої влади, іншими організаціями; при проведенні спортивних змагань.

У практиці роботи дипломатичного представництва гімн виконується  в особливо урочистих випадках: у  деяких країнах на прийомах з нагоди національного свята своєї країни, під час урочистих церемоній за участю глави іноземної держави, у деяких країнах під час вручення вірчих грамот. Під час візиту іноземних делегацій на високому й вищому рівнях державні гімни виконуються під час церемонії офіційної зустрічі, церемонії покладання квітів до могили Невідомого солдата, при офіційному від-ілуванні театру. Першим зазвичай виконується гімн країни гостя.

     При виконанні гімна (як і при піднятті прапора) присутні, у тому числі іноземці, повинні встати і стоячи (чоловіки без головних уборів) прослухати гімн до кінця. Офіційний етикет деяких держав (наприклад, США) приписує при виконанні гімна прикладати праву руку зі знятим головним убором до серця. На присутніх на церемонії іноземців це правило не поши­рюється. Під час виконання гімна не можна розмовляти, їсти, палити.

     Гімн  не припускає жодних музичних імпровізацій. Його не можна використовувати в  якості танцювальної мелодії. Виконання  гімна своєї країни при проведенні офіційних заходів на території  інших держав здійснюється з урахуванням місцевих протокольних традицій. 

6. Державні символи  Президента 
 

Під час проведення до присяги новообраного Президента України оригінал Прапора (штандарта) Президента України розміщується поруч  з Президентом України. Знак Президента України покладається на новообраного Президента України, Гербова печатка Президента України і Булава Президента України вручаються новоообраному Президентові України після складання ним присяги. Місцем постійного знаходження оригіналу Прапора (штандарта) Президента України та інших офіційних сиволів глави держави є службовий кабінет Президента України в столиці України - м.Києві. 
 

6.1. Штандарт Президента  України 

 

      Прапор (штандарт) Президента України являє  собою синє квадратне полотнище  з зображенням у центрі золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України). Полотнище обрамлене золотою лиштвою і прикрашене золотою бахромою. Древко Прапора (штандарта) Президента України дерев'яне, верхівка древка має форму кулі з онікса, яка оздоблена рельєфним накладним орнаментом із жовтого металу.¹⁵

     В Україні до 1999 року символом президентської влади був тільки штандарт глави  держави. До 1999 року він мав скромніше  полотнище, але гарніший держак.

     Нове  двостороннє шовкове полотно  було вишито на спеціальному обладнанні, що дозволяє досягнути унікальних ефектів. Наприклад, на одній стороні штандарта нанесено понад мільйон стібків ниткою двох відтінків — червонного і жовтого золота. А вишитий тризуб, завдяки використанню спеціальної підкладки, вийшов об'ємним. За такою ж технологією зроблені і прапори королеви Великої Британії, президентів США та Франції.

      Прапор  Президента України має оригінал і дублікати, розміри яких відповідають меті їх використання. Дублікат Прапора Президента України піднімається на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України v м Києві; встановлюється в ложі Президента України зали засідань Верховної Ради України під час перебування Президента України у Верховній Раді; встановлюється (піднімається, зображується в зменшеному вигляді) на транспортних засобах пересування Президента України на території України. Дублікат Прапора Президента України за згодою Президента України та з урахуванням норм протоколу може встановлюватися (підніматися на прапорній щоглі) над іншими резиденціями під час перебування в них Президента України, у місці проведення офіційних заходів та урочистостей за участю Президента України, а також під час закордонних візитів Президента України на транспортних засобах пересування Президента України.

     На  знак всенародного трауру дублікат Прапора (штандарта) Президента України на прапорній щоглі біля резиденції Президента України у м.Києві приспускається. У разі використання в дні всенародного трауру іншого дубліката Прапора (штандарта) Президента України, до нього кріпиться чорна стрічка (дублікат приспускається на прапорній щоглі). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     6.2. Знак Президента  України