Держава і право ЗУНР

Розпорядження передбачалось створення  таких округів з такою чисельністю  повітів: Бережанський (9 судових повітів); Золочівський (11 судових повітів); Коломийський (11 судових повітів); Самбірський (10 судових повітів); Стрийський (9 судових повітів); Станіславівський (14 судових повітів); Перемишльський (10 судових повітів); Тернопільський (8 судових повітів); Чортківський (8 судових повітів); Львівський (17 судових повітів); Буковина (9 судових повітів); Сянік (14 судових повітів) ¹⁰

У лютому 1919 року Державний Секретаріат  Судівництва розмежував компетенцію  повітових та окружних судів в цивільному судочинстві. Ці суди повинні були розглядати тільки цивільні справи. А для розгляду кримінальних справ згідно з законом УНР від 11 лютого 1919 р. були створені в повітах трибунали 1-ї інстанції. Суддів цих трибуналів призначав Державний Секретаріат Судівництва, затверджувала УНР або її Виділ. Трибунали і інстанції діяли у складі: одноособового судді, якщо покарання за скоєне правопорушення не перевищувало 1 року в'язниці і грошова кара — незалежно від розміру; у всіх інших випадках трибунал діяв у складі 3-х суддів. Діяльність суду присяжних у зв’язку з воєнним станом тимчасово була припинена на 1 рік.

Вищою (другою інстанцією) по цивільних  і кримінальних справах, згідно закону УНР від 15лютого 1919р., стали Вищий суд у Львові, а третьою, найвищою інстанцією — Найвищий державний суд. Згідно розпорядження Секретаріату від 8 березня Сенати були утворені при окружному суді в м.Станиславові. Членів і голів сенатів призначав Державний секретар судівництва, затверджувала УНР або її Виділ.

Одночасно була утворена Західноукраїнська  державна прокуратура, яка виконувала функції звинувачення. Називалась вона "Державна прокураторія", а її найвища інстанція — "Вища Державна прокураторія" яку очолив Генеральний державний прокурор. В дійсності реалізувати плани щодо утворення прокуратури не вдались і створення прокуратури у ЗУНР залишилося тільки на початковій стадії. Організація захисту в суді покладалась на адвокатуру, яка фактично не зазнала значних змін у організації і діяльності. Адвокатам було запропоновано організуватись в Палату адвокатів.

1 березня 1919 року розпорядженням  Державного Секретаріату судівництва  було створено нотаріальну службу ЗУНР. У п.1 цього розпорядження вказувалось, що "закони і розпорядження, на підставі яких у колишній австрійській державі урядували нотарі, остають аж до їх зміни чи відміни у правовій силі" остільки, оскільки не протирічать українській державності. Очолювала нотаріальну службу Нотаріальна палата, яка організаційно підпорядковувалась Державному Секретаріату судівництва.

Поряд з організацією органів цивільної  юстиції, зокрема, судових і прокурорських, була також утворена військова юстиція. 16 листопада 1919 року було видане розпорядження Державного Секретаріату про організацію військового судочинства.

Структура військових судів виглядала  так:

1. Найвищий військовий трибунал;
2. Військові обласні суди, які діють на території трьох областей, утворених Державним Секретаріатом військових справ. Головами Львівського, Станиславівського і Тернопільського обласних військових судів автоматично ставали військові коменданти цих областей. До складу цих судів входили представники державної жандармерії та коменданти кожного з 4-х військових округів, на які ділилися області.
3. Військові окружні суди. Головами їх були окружні коменданти.

Також було утворено інститут військової прокуратури,яку очолював Генеральний військовий прокурор. В областях були військові прокурори, в округах діяли судові офіцери. Разом з утворенням і діяльністю окружних польових судів ще одним розпорядженням Державним Секретаріатом Військових справ від 28 січня 1919 р. були утворені:

1. Польовий суд Головної команди Українських військ
2. Польові суди групи "Північ", групи "Південь", групи "Львів".

Польовий суд Головної команди  Українських військ розглядав всі  справи щодо офіцерів, справи про шпигунство та „про допомогу неприятелеві на фронті”. Голів і членів цих судів призначав Державний Секретаріат військових справ.

Найважливішим та історично вагомим  політичним актом ЗУНР, який не втратив  своєї значимості і в наш час, був "Акт злуки" ЗУНР і УНР. Утворивши 9 листопада уряд ЗУНР — Раду Державних  Секретарів — УНР одним з її найважливіших завдань поставила вжити всіх заходів для з'єднання всіх українських земель одну державу. Виходячи з цього, Рада Державних Секретарів вирішила негайно встановити тісні стосунки з керівництвом Украінської Держави у Києві.У зв’язку з польською агресією і організацією оборони від неї Державний Секретаріат повернувся до питання возз’єднання тільки у кінці листопада 1918 року. Секретаріатом був розроблений проект попереднього договору, що мав стати правовою основою возз’єднання.

Після детального обговорення цього  проекту Директорія і делегація ЗУНР 1-го грудня 1918 р. підписали "Передвступний договір" основними моментами якого були:

"Пф. 1. Західноукраїнська Народна  Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілості, в Українську народну Республіку.

Пф.2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівнож свій непохитний намір злитися в одну державу з Західноукраїнською Народною Республікою.

Пф.З. Правитсльства обох Республік уважають себе зобов'язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоби обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.

Пф.4. Західноукраїнська Народна  Республіка з огляду на витворені історичними обставинами окремі правні інституції та культурні й соціальні окремішності життя. як будуча частина неподільної УНР дістає територіальну автономію, якої межі означить у хвилі реалізації злуки. окрема спільна комісія. Тоді також будуть установлені детальні условнни злуки обох держав".¹¹

Виходячи зі змісту і суті цього "передвступного договору", мова йшла про повну ліквідацію ЗУНР як окремої держави і її входження до складу УНР. Цей договір був в першу чергу політичним актом, а не стільки державно-правовим. Метою акту було продемонструвати світові неподільність української землі, єдність і солідарність всього українського народу. 3 січня 1919 р. у Станиславові, була прийнята Ухвала "Про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою". В Ухвалі зокрема зазначалось. що "Українська Національна Рада виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжсственно з'єднання з нинішнім днем ЗУНР з УНР в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку.

23 січня 1919 року „Акт злуки” був одноголосно ратифікований Трудовим Конгресом. Там же було змінено назву ЗУНР на „Західна Область Української Народної Республіки” (ЗОУНР). Для українців це стало здійсненням багатовікового прагнення об’єднатися у єдиній соборній державі. Не зважаючи на те, що це об’єднання було декларативним , воно залишало глибокий відбиток в історії українського народу. І з того часу саме 22 січня 1919 року і є днем національного свята соборності, возз'єднання українського народу в одне ціле. З цього часу і починається новітній час нашої єдності, що була втрачена ще в часи падіння Київської Русі.

 

 

Розділ 4 Військове будівництво

Для ЗУНР збройні сили відігравали  дуже важливу роль, оскільки над  державою з самого початку її існування  нависла загроза експансії збоку  Польщі. Тому, процеси державотворення  постійно „гальмувалися” через потреби устаткування і організації армії. Відповідно до таких умов законодавець був змушений регулювати відносини в основному пов’язані саме з військовим станом.

Так вже 1-го листопада 1918 року почались бої за Львів. Тому все більшого значення набирала організація збройних сил  української держави.

1 -го і 2-го листопада 1918 року  УНР видала звернення до усіх вояків-українців колишньої австрійської армії з проханням стати на оборону рідного краю. 3-го листопада аналогічне звернення було видане до офіцерів та старшин.¹²

Ще 2-го листопада УНР звернулася з закликом до усього чоловічого населення краю стати добровільно зі зброєю в руках на захист своєї держави.

Військовими справами у цей час  продовжувала керувати Головна команда українських військ, утворена 1-го листопада УН Радою замість Військового комітету.

4 листопада на допомогу Львову  прибули з Чернівців Українські Січові Стрільці у кількості біля 2 тис. чоловік. На допомогу столиці йшли й загони добровольців з ближчих і дальних повітів краю. Першими прибули добровольці з Золочева, Рави-Руської, Комарно, Тернополя, Снятина, Коломиї.

Необхідність створення регулярної армії ставала очевиднішою. 13 листопада Державний Секретаріат військових справ видав важливе розпорядження. Вся територія держави була поділена на три військові області: А —Львів, Б — Тернопіль, В — Станиславів. Кожна з них ділилася на 4 військові округи:

А. Область Львів 

• Округ Львів (5 повітів)
• Округ Перемишль (6 повітів)
• Округ Рава Руська (4 повіти)
• Округ Самбір (4повіти)

Б. Область Тернопіль 

• Округ Тернопіль (4 повіти)
• Округ Золочів (5 повітів)
• Округ Чортків (5 повітів)
• Округ Бережани (5 повітів)

В. Область Станиславів

• Округ Станиславів (5 повітів)
• Округ Стрий (5 повітів)
• Округ Коломия (4 повіти)
• Округ Чернівці (7 повітів)

Одночасно була також оголошена  часткова мобілізація. Всі здатні до військової служби чоловіки з демобілізованої австро-угорської армії. Окружні військові команди спільно з повітовими комісарами приступили до формування збройних сил ЗУНР — Української Галицької Армії (скорочено — УГА). 21 листопада українські частини, які захищали Львів, під натиском переважаючих сил ворога були змушені залишити місто. Владу тут захопив у свої руки Польський тимчасовий урядовий комітет, який оголосив, що Східна Галичина приєднується до Польщі, бо це корінні, історичні польські землі.

У структурі УГА спершу були такі роди військ і служби: 1) піхота; 2) кіннота; 3) артилерія; 4) санітарна служба; 5) ветеринарна служба; 6) військове судівництво; 7) інтедантура; 8) канцелярська служба.

Грудні-січні , з’явились ще інші роди військ — повітряні сили "летунський відділ", саперний кіш і ін.¹³

4 лютого 1919р. ДСВС видав наказ  про "Організацію духівництва Українського війська". Згідно з наказом при ДСВС утворено "вищий духовний уряд" під назвою Преподобництво, а при Головній команді українських військ — Польове Преподобництво. При всіх військових формаціях, лікарнях, лазаретах встановлювалась посада військових духовників, яких призначало Преподобництво.

У грудні 1918 року окремим розпорядженням були врегульовані структура і правове положення окружних військових команд (ОВК), які мали обов'язок набору і формування збройних сил.

До обов'язків ОВК відносились: 1)3берігання ладу і спокою в окрузі. 2) Формування з демобілізованих  українських вояків колишньої австрійської армії та добровольців відділів української армії. 3) Виявлення, облік і зберігання військового майна. 4) Дислокація військових частин в окрузі і ін.

Окружним комендантам належало також негайно організувати санітарну  службу. 22 квітня розпорядженням ДСВС була введена єдина форма для  Українського війська – „зеленаво-землистого кольору”.

Таким чином на початок 1919 р. була утворена чисельна — понад 100-тисячна дисциплінована й патріотично настроєна армія.

У складі УГА було утворено три  корпуси. До складу кожного корпусу  входили по 4 піхотні бригади. Кожна бригада складалась з 3-5 піхотних куренів, полку артилерії (4-5 батарей легких гармат по 4-6 гармат кожна і однієї батареї важких гармат), кінної сотні, технічної сотні, сотні зв'язку і допоміжних відділів (санітарного, інтендантського та ін.).

Весною 1919 р. у бригадах проведено  реорганізацію і з цього часу кожна бригада складалася із двох полків піхоти (по три курені кожен) та інших, вищевказаних, військових підрозділів. Кожна бригада мала свій порядковий номер і назву округи (1-ша коломийська, 2-га бережанська і т.д.).

Серед недоліків УГА був великий  брак озброєння, патронів, військового  спорядження, обмундирування, медикаментів та харчів та брак досвідчених офіцерських кадрів.

Незважаючи на всі недоліки та величезні  труднощі ця Українська Галицька Армія  довго чинила опір значно численнішій  та краще озброєній армії Польщі.

Створення у таких складних умовах Галицької армії було одним з  найбільших досягнень західноукраїнського  уряду.