Чинність нормативно-правових актів

2. За  строком дії:

1. постійні – закони, що діють буз обмеження строку;
2. тимчасові – закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, ЗУ «Про оподаткування», «Про бюджет на 2007 рік»);
3. надзвичайні (як різновид тимчасових законів) – ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей законами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. [19, с. 225]

Так, введення воєнного стану припиняє дію Кодексу  законів «Про працю».

3. За  сферою дії:

• закон загальної дії («Про охорону навколишнього природного середовища»);
• закон обмеженої дії (Закон верховної Ради АРК).

Отже, дія закону чи навіть окремої його норми права – це обов'язковість їх виконання (всіма) громадянами, посадовими особами, державними органами та іншими суб'єктами права стосовно певної сфери (виду) суспільних відносин, за певних обставин (ситуацій), протягом певного часу, на певній території (у певному просторі) та щодо конкретного кола суб'єктів права, тобто осіб, організацій (в широкому смислі слова), які наділені певними характеристиками. [16, с. 56]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Підзаконні нормативно-правові  акти України

На думку  Пендюри М.М. підзаконні нормативно правові акти – це документи компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання. Отже, підзаконні акти регламентують лише ті відносини, які вже регулюються за допомогою законів, тому вони не можуть суперечити законам, Конституції, повинні відповідати принципам і вимогам права. Вони повинні мати всі реквізити: назву, хто видав, дату видання, причини, підпис уповноваженої особи і печатку.

Коталейчук С.П. вважає, що підзаконний нормативний акт – це акт нижчої державної інстанції, їх юридична сила не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам.

Підзаконні  НПА повинні бути засновані на законі і не повинні йому суперечити. В Україні підзаконними (за ієрархією) нормативно-правовими актами є наступні:

1. За  суб’єктами видання:

• Укази і розпорядження Президента України – відповідно до ст. 106 Конституції Президент України на основі Конституції в межах своїх повноважень видає нормативні акти у формі указів. Наприклад: Указ Президента України: «Про порядок оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р.
• Постанови Президії Верховної Ради – як правило, це постанови про порядок введення в дію того чи іншого закону.
•      Рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• Постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК. – КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – в межах своєї компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов’язковими до виконання (ст. 117 Конституції). Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок та терміни дії галузевих стандартів і прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР».
• Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністри, керівники державних комітетів та центральних органів державної влади зі спеціальним статусом в межах компетенції видають нормативні акти у формі наказів (ст. 117 Конституції). Вони, як правило поширюються на осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства. У випадках, коли вони торкають прав і свобод громадян або мають міжвідомчий характер, вони є обов’язковими до виконання іншими суб’єктами права. [16, с. 348]

Наказами  міністерств та інших центральних  органів державної влади затверджують такі нормативні акти, як інструкція, положення, порядок. Наприклад, Порядок розподілу додаткових коштів між обласними бюджетом та бюджетами територіальних громад, затверджений Наказом Мінфіну України від 3 листопада 2000 р.

•      Розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій;
• Рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів – Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські, районні, обласні ради та сільський, селищний, міський голова. Органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції). Сільський, селищний, міський голова видає розпорядження. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради приймає рішення.
•     Інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів і відомств України;
•     Рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;
• Накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів – Виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації. Голова обласної або районної адміністрації в межах своїх повноважень і на виконання Конституції і законів України, актів Президента та КМУ, міністерств та інших центральних органів державної влади видає розпорядження, обов’язкові для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових осіб та громадян, які знаходяться на відповідній території. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів адміністрації видають накази.
• Нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ організацій (локальні) – акти, що видаються державними установами та організаціями всіх форм власності для регламентації своїх внутрішніх питань і які поширюються на членів цих організацій (наприклад, нормативні накази керівників підприємств, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про порядок накладення дисциплінарних стягнень тощо). Акти цієї групи спрямовані на деталізацію вимог загальної норми права стосовно умов діяльності відповідного колективу. [16, с. 356]

2. За  юридичною силою (за сферою  дії):

загальні (поширюються на всю територію  та населення держави, наприклад, постанови  ВРУ, укази Президента України, акти КМУ);

відомчі (поширюються на певну сферу суспільних відносин, як: акти міністерств, відомств, державних комітетів);

місцеві (чинні на території певної адміністративної одиниці, зокрема, акти місцевих органів  виконавчої влади);

локальні (регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій  і поширюються на їхніх працівників, наприклад, накази і розпорядження  адміністрацій).

Отже, підзаконні акти – це правові акти, що видаються уповноваженими на те державними органами (Президентом, Кабінетом Міністрів тощо) на основі законів і на виконання їх. Усі без винятку підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж будь який закон, і не можуть протирічити йому. В іншому разі акти визнаються недійсними і з моменту свого прийняття підлягають скасуванню. [18, с. 98]

 

 

Розділ 2. Межі дії нормативно-правового  акту

2.1 Дія нормативно-правового акту  в часі

Дія нормативно-правових актів – це їхній фактичний  вплив на суспільні відносини. Кожен  нормативно-правовий акт призначений  для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст  цього акту. [14, с. 161]

Дія нормативно-правового  акту обмежена трьома параметрами:

а) дією у  часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу; (про неї буде йтися в наступному питанні)

б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;

в) колом  осіб, які підпадають під дію нормативно-правового  акту, тобто в яких на підставі цього  нормативно-правового акту виникають  конкретні юридичні права та обов'язки.

Отже, нормативно-правовий акт відіграє важливу роль в розвитку державою. За допомогою даних актів  здійснюється державне управління державою та врегулювання суспільних відносин в державі. Нормативно-правовий акт  має своє життя, тобто дію у  часі. у просторі та за колом обігу. [16, с. 382]

Вступ у  дію (або поновлення дії):

Строк набуття  чинності не зазначено в самому акті:

1) співвідноситься  з моментом (датою) офіційного  опублікування.

Закони (рішення), прийняті в результаті референдуму, вводяться в дію з моменту  їх офіційного опублікування, якщо в  них самих не визначений інший  строк (датою їх прийняття є день проведення референдуму).

За загальним  правилом, встановленим законодавством, нормативні акти парламенту України  починають діяти на всій її території  після 10-денного строку з дня офіційного опублікування (зобов’язані бути опублікованими протягом 15 днів після підписання і  прийняття до виконання Президентом  України); нормативні акти парламенту Італії – на 15-день після їх опублікування;

2) з моменту  прийняття парламентом (наприклад,  Конституція України) або іншим суб’єктом правотворчості (урядом, міністерством тощо);

3) у міру  одержання адресатом – поступово на території країни (акти з обмежувальним грифом). [17, с. 108]

Строк набуття  чинності зазначено в акті:

1) з дати, що позначена в самому нормативно-правовому  акті. Так, у Законі України «Про захист економічної конференції» від 27.02.2001 р. зазначено, що він вступає в дію через рік після його опублікування, тобто 27.02.2002 р. (за винятком двох пунктів останнього розділу, які вступили в дію з дня опублікування, тобто 27.02.2001 р.);

2) з дати, що вказуються в актах, спеціально  виданих з цією метою. Так, спеціально виданими актами в 1991–1996 р., до прийняття Конституції 1996 р., в Україні служили постанови Верховної Ради, у яких установлювався: а) час вступу законів України в дію; б) час вступу законів СРСР у тимчасову дію. Датою набуття чинності, як правило, об’являвся день опублікування або момент настання застереженої в постанові певної умови (ухвалення іншого закону тощо). Наприклад, разом з опублікуванням ЗУ «Про державну таємницю» від 10.03.1994 р. була оприлюднена Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію ЗУ «Про державну таємницю», дня опублікування. Така постанова за юридичною силою рівнозначна закону.»

Після прийняття  Конституції 1996 р. дата вступу законодавчих актів у дію в Україні стала повідомлятися в спеціально виданому законі

Другою  найважливішою характеристикою  дії закону в часі є напрям темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які виникли вже після набуття ним чинності (нових фактів), а також тих, які виникли ще до цього (старих фактів) і тривають після набуття актом чинності. [14, с. 223]

За напрямом темпоральної дії дія  нормативно-правових актів є:

• пряма, тобто акт поширюється 1) на всі факти, які виникли після набрання ним чинності; 2) на факти, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати (регулює тільки з моменту набрання ним чинності);
• переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній нормативно-правовий акт. (наприклад, новий ЦК)
• зворотна дія – нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, більше того можливий перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом.

Пряму дію  мають всі нормативно-правові  акти, зворотну та преживаючу тільки у  випадках, спеціально передбачених законом. Проте, Конституція України встановлює певні обмеження щодо застосування зворотної сили закону. Зокрема ст. 58 говорить, що закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотної дiї в часi, крiм випадкiв, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи. І навпаки, закон, що встановлює або посилює юридичну відповідальність зворотної сили не має. [16, с. 229]

Предметом дослідження є різноманітність способів набуття чинності нормативно-правовими актами в Україні.

Юридична  чинність нормативно-правового акта визначається Конституцією і Законом  про нормативні акти. Юридична чинність нормативно-правового акта – це його специфічна властивість мати точно  позначене місце в ієрархії інших  правових актів і залежати за формальною обов'язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб'єктом нормотворчості. [16, с. 231]

Порядок набуття чинності нормативно-правовими  актами в Україні надано в таблиці 1.

Якщо  строки визначені днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на день неробочий, то останнім днем вважається перший після нього робочий день (ст. 87 Цивільного процесуального кодексу України);

Офіційними  друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної  Ради України», газета «Урядовий кур'єр» (ст. 1 Указу

Президента  України від 10.06.97 р. При всіх умовах закон вступає в дію не раніше дати опублікування.

Нормативно-правові  акти, що визначають права і обов’язки  громадян, які не доведені до відома населення-у порядку, встановленому  законом, не є чинними

Момент  набуття чинності нормативно-правового акта не обов’язково збігається з моментом його прийняття і залежить від того, хто є суб’єктом прийняття (народ, парламент, уряд та ін.) і який його зміст (присвячений він правам і обов’язкам громадян чи ні, має грифи «секретно», «особливої важливості» чи ні). Так, неопубліковані акти Верховної Ради і Президента України з обмежувальним грифом вступають в дію з моменту їх одержання державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо орган, який його видав, не встановив інший строк набування чинності. Оприлюднення такого акта вважається доведення його до відома підприємств, установ, організацій і осіб, на які він поширює свою дію. Введення в дію НПА – це спосіб набуття ним юридичної сили. [15, с. 193]

Таблиця 1

 

Види нормативно-правових актів	Порядок набуття чинності	Чим передбачено
Закони України	Через десять днів* з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено  самими законами, але не раніше дня  опублікування в офіційних виданнях**	Ст. 94 Конституції України
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України	Через десять днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено  самими актами, але не раніше дня  опублікування в офіційних виданнях	Ст. 57 Конституції України Ст. 4 Указу Президента України від 10.06.97 р. №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»
Укази, розпорядження та інші нормативно-правові  акти Президента України
Укази Президента України з економічних  питань, не урегульованих законами України, видані протягом трьох років  після набрання чинності Конституцією України	Через 30 календарних днів після  подання до Верховної Ради України одночасно з виданням таких указів відповідних законопроектів	Ст. 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України	З дня їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений самими актами. Акти, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях	Ст. 5 Указу Президента України від 10.06.97 р. №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян	З дня їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційних виданнях
Нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи  і законні інтереси громадян або  такі, що мають міжвідомчий характер	Через десять днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України або обласними і прирівняними до них управліннями юстиції, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності.	Ст. 3 Указу Президента України від 03.10.92 р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»
Постанови Правління Національного  банку України, що регулюють відношення, суб'єктами яких є органи державної  влади і місцевого самоврядування, банки, підприємства, організації і установи незалежно від форм власності, а також фізичні особи	Через десять днів після їх державної  реєстрації, здійснюваної Міністерством  юстиції України, якщо в них не встановлений більш пізній строк  набрання чинності, але не раніше дня  їх офіційного оприлюднення Не мають зворотної дії крім випадків, коли вони відповідно до закону пом'якшують або скасовують відповідальність	Ст. 56 Закону України від 20.05.99 р. №679-XIV «Про Національний банк України»
Міжнародні договори міжвідомчого характеру		Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних  договорів України міжвідомчого характеру, затверджене постановою КМУ від 17.06.94 р. №422
Міжнародні договори, які потребують ратифікації	Приймається спеціальний закон про ратифікацію	Ст. 7 Закону України від 22.12.93 р. №3767-XII «Про міжнародні договори України»
Міжнародні договори, які не потребують ратифікації		Ст. 9 Закону України від 22.12.93 р. №3767-XII «Про міжнародні договори України»