Спортивні ігри. Баскетбол

1. Спортивні ігри

 

Спортивними, називають ігри, за якими проводяться різні спортивні змагання. У порівнянні з незліченною безліччю ігор, створених на протязі всієї історії людства, вони складають досить обмежену групу що відрізняється складністю правил та змісту.

Зміст діяльності в спортивних іграх  визначається єдиними правилами. Правила  являють собою загальноприйняті обмеження, що регламентують поведінку  тих хто змагається. Вони ж служать еталоном при визначенні ігрової переваги. На відміну від інших видів спорту в іграх переможці спортивних змагань визначаються за кількістю набраних очок. Їх присуджують за досягнення умовно поставленої мети (попадання м'яча у ворота або в майданчик, що захищається суперником; більшу кількість вибитих фігур або перебіжок; випередження суперника в спробі першим виконати певні умови гри і т. д.).

Спортивні ігри - це протікаюче в рамках правил протиборство двох сторін, спрямоване на досягнення переваги, оцінюваного за кількістю досягнень обумовленої мети гри.

У більшості ігор з м'ячем хід  гри має виражений фазовий  характер. Зазвичай розрізняють три фази:

• Фаза нападу, коли одна із сторін володіє м'ячем;
• Фаза захисту, коли інша сторона діє без м'яча;
• Проміжна фаза, коли жодна з команд м'ячем не володіє.

Фази гри, в свою чергу, діляться на відрізки, в яких вирішуються  приватні задачі. Змістом їх є певні  ігрові ситуації. Деякі з цих ситуацій постійно і точно повторюються відповідно до регламенту гри. Такі ситуації називають стандартними положеннями. Це, наприклад, удар від воріт у футболі, штрафний кидок у баскетболі, подача м'яча у волейболі або тенісі. Інші ситуації також досить часто повторюються в ході гри, але при цьому точність їх відтворення не регламентується правилами. Їх називають типовими ігровими ситуаціями. До їх числа відносять єдиноборство двох учасників або дії групи гравців проти рівного або нерівного числа суперників на певній ділянці майданчика (двоє проти одного або двох і т. д.), в результаті якого реалізується мета гри.

В тій чи іншій ігровій ситуації учасники використовують спеціальні дії, що отримали назву ігрові прийоми. В залежності від обставин учасники застосовують індивідуальні чи колективні дії.

Індивідуальні ігрові дії - це комплекс рухових дій, що використовуються в грі для вирішення даної ситуації.

Відповідно до фазового характеру гри розрізняють індивідуальні ігрові дії в нападі та у захисті.

Індивідуальні дії граючих являють  собою основний компонент ігрової  діяльності. З їх допомогою вирішується  велике коло завдань.

Кожен учасник зобов'язаний володіти всією різноманітністю індивідуальних дій, щоб бути в змозі вирішувати будь-які завдання, з якими він  стикається в ході гри. У типових  ситуаціях використовують ігрові навички.

У більшості спортивних ігор з обох сторін діють не певні учасники, а колективи (команди). Тому ігрові завдання вирішують найчастіше при взаємодії всіх учасників команди.

Колективні дії припускають  одночасну участь у вирішенні конкретної ігрової ситуації не менш двох гравців. Всяке узгодження дій вимагає взаєморозуміння. Воно виражається в розумінні мети, місця і часу взаємодії всіма учасниками. Таким чином, колективні ігрові дії являють свідому взаємодію двох і більше гравців, заснованих на адекватному розумінні завдань в даній ігровій ситуації.

Наявність в грі типових ситуацій зумовлює можливість попередньої підготовки і спеціального вивчення способів їх ефективного вирішення. Продумані  і заздалегідь розучені взаємодії  називають комбінаціями. До них відносять дії, в яких відбувається короткочасна взаємодія гравців

Досягнення переваги в грі в  першу чергу залежить від планомірного і організованого використання індивідуальних і колективних дій гравців. З цією метою поряд з комбінаціями застосовують певні форми організації взаємодії гравців команди в захисті та нападі - системи гри.

Система гри - це основний спосіб ведення протиборства, при якому функції та взаємодії розподіляються між учасниками на протязі всієї гри або в окремі її моменти.

Таким чином, спортивні ігри являють  собою різновид змагальної діяльності, що відрізняється характерною формою і змістом. Дії граючих спрямовані на подолання активної протидії іншої  сторони. Отже, спортивні ігри відносяться  до групи спортивних єдиноборств.

 

2.  Історія виникнення  баскетболу. Його перші правила

 

Баскетбол (англ. basket-boll, від basket - кошик та boll - м'яч) - командна спортивна  гра, мета якої закинути руками м'яч у  високо розміщене кільце.

Ідея кидати м'яч в кільце або кошик зародилась дуже давно. Подібні ігри були відомі ще людям, які жили більше 1000 років  тому назад, а також народам Середньої  і Південної Америки (майя, ацтекам, інколи жителям Флориди).

Баскетбол - спортивна  гра, один із найбільш популярних видів  спорту. Для баскетболістів характерним  є широке поле зору і добре розвинений зір. Баскетбол - емоційна  гра , піднімає настрій людини.

З часу виникнення у баскетболі відбулося багато змін і уточнень. Удосконалилась техніка  і тактика гри, уточнились правила  змагань і суддівства, стабілізувались  розміри ігрового поля, його розмітка; обладнання. Гра одержала широкого розповсюдження в цілому світі, почали проводитися багаточисельні зустрічі і змагання з баскетболу. Виникла  цілісна педагогічна система  підготовки баскетболістів.

Правила гри в  баскетболі   були   розроблені   в   США  доктором Дж. Найсмітом (1861-1939) в 1891 році.

Менше ніж за годину, Джеймс Найсміт, сидячи за столом у  своєму офісі в YMCA сформулював тринадцять правил гри в баскетбол.

Ось вони:

1. М'яч може бути кинутий у будь-якому напрямку однією чи двома руками.
2. По м'ячу можна бити однієї чи двома руками в будь-якому напрямку, але ні в якому разі кулаком.
3. Гравець не може бігати з м'ячем. Гравець повинен віддати  пас чи кинути м'яч у кошик з тієї точки, у якій він його піймав, виключення робиться для гравця, що біжить на великій  швидкості.
4. М'яч повинен утримуватися однією чи двома руками. Не можна використовувати для утримання м'яча передпліччя і тіло.
5. У будь-якому випадку не допускаються удари, захоплення, утримання і штовхання супротивника. Перше порушення цього правила будь-яким гравцем, повинне фіксуватися як фол (брудна гра); другий фол дискваліфікує його, поки не буде забитий наступний м'яч і якщо був очевидний намір травмувати гравця, на всю гру. Ніяка заміна не дозволяється.
6. Удар по м'ячу кулаком – порушення пунктів правил 2 і 4, покарання описане в пункті 5.
7. Якщо одна зі сторін робить три фоли підряд, вони повинні фіксуватися як гол, для супротивників (це значить, що за цей час супротивники не повинен зробити жодного фолу).
8. Гол зараховується, – якщо кинутий м'яч, що відскочив від підлоги, попадає в кошик і залишається там. Гравцям, що захищаються, не дозволяється торкатися м'яча чи кошика в момент кидка. Якщо м'яч торкається краю, і супротивники переміщують кошик, то зараховується гол.
9. Якщо м'яч іде в аут (за межі площадки), то він повинен бути викинутий у поле першим торкнувшимся його гравцем. У випадку суперечки викинути м'яч у поле, повинен суддя. Гравцю, що вкидає, дозволяється утримувати м'яч п'ять секунд. Якщо він утримує його довше, то м'яч віддається супротивнику. Якщо кожна зі сторін намагається затягувати час, суддя повинен дати їм фол.
10. Суддя повинен стежити за діями гравців і за фолами, а також повідомляти рефері, про три, зроблених підряд фолах. Він наділяється владою дискваліфікувати гравців відповідно до Правила 5.
11. Рефері повинен стежити за м'ячем і визначати, коли м'яч знаходиться в грі (у межах площадки) і коли іде в аут (за межі площадки), яка зі сторін повинна володіти м'ячем, а також контролювати час. Він повинен визначати враження цілі, вести запис забитих м'ячів, а також виконувати будь-які інші дії, що звичайно виконуються рефері.
12. Гра складається з двох половин по 15 хвилин кожна з перервою в п'ять хвилин між ними.
13. Сторона, що закидала більше м'ячів у цей період часу є переможцем.

Ці правила  були опубліковані в 1894 році, який і рахується роком народження баскетболу. Перші баскетбольні команди складались не із п'яти гравців, як  сьогодні, а з дев'яти. Крім того баскетболіст, отримавши м'яч, не міг переміщуватися з ним, навіть на один крок, оскільки це означало порушення правил.

 

3.  Позиції гравців

 

На відміну від, припустімо, футболу, в баскетболі в кожній комбінації команди беруть участь одразу всі п'ять гравців, що дає тренерам величезний простір для імпровізації. В процесі розвитку гри, склалося, що в складі кожної команди є п'ять унікальних ігрових амплуа, кожне з котрих має свій набір функцій та задач. Переважно, при нападі й захисті гравець однієї позиції діє проти свого візаві, котрий має те ж саме амплуа — так центровий найчастіше входить у силовий контакт із центровим, захисник — із захисником і т. д. Амплуа гравців розподіляються таким чином:

• розігрувач (професійною термінологією — «перший номер»);
• атакувальний захисник («другий номер»);
• легкий форвард («третій номер»);
• важкий форвард («четвертий номер»);
• центровий («п'ятий номер»).

Плеймейкер

 

 

 

Джон Стоктон, найкращий розігруючий в історії НБА

Плеймейкер, або розігрувач, — гравець, що починає майже всі атакувальні комбінації своєї команди. Основне функціональне навантаження розігрувача (або «першого номера») є вивід своїх партнерів на вигідну позицію, роздача результативних пасів, або ж «бомбардування» кільця суперника з дальньої дистанції — з «периметра». Розігруючий мусить мати відмінне бачення майданчика, моментально орієнтуватись в зміні тактики команди. В захисних діях розігруючий повинен бути орієнтований на перехоплення м'яча в суперника. Вважається, що оптимальним зростом для «першого номера» є 155—165 см. В той же час в європейському баскетболі останніх років трапляються диспетчери зі зростом біля двох метрів (як приклад — відомі грецькі баскетболісти Дімітріс Діамантідіс і Теодорос Папалукас). Серед видатних гравців цієї позиції вирізняється американець Джон Стоктон.

Атакувальний захисник

Атакувальний захисник — другий гравець «задньої лінії». Функції атакувального захисника зосереджуються на допомозі розігруючому і «бомбардуванні» кільця здаля. Повинен мати відмінний кидок і з середньої дистанції. Як правило, атакувальний захисник орієнтований на стрімкий прохід до щита суперника, скидування м'яча на периметр. Більшу частину контратак команди — так званих, «швидких відривів» — завершує саме «другий номер». Відповідно, атакувальний захисник повинен мати серйозні швидкісні дані. Саме на цій позиції діяв і найвидатніший гравець в історії баскетболу американець Майкл Джордан. Зріст «другого номера» коливається в діапазоні 190—200 см.

Легкий форвард

 

 

Позиції гравців  у баскетболі: 1 — плеймейкер; 2 — атакувальний захисник; 3 — легкий форвард; 4 — важкий форвард; 5 — центровий.

 

 

Легкий форвард — гравець передньої лінії, зв'язкова ланка між розігруючими та «великими» гравцями. Основна функція — набирання очок. Надважливою рисою легкого форварда є добрий дриблінг і точний середній кидок. Він має бути й достатньо швидким для того, щоб встигати на підбирання м'яча. Зріст «третього номера», як правило, 195—205 см. Найвідоміші легкі форварди — Джуліус Ірвінг, Домінік Вілкінс, Ларрі Берд, ЛеБрон Джеймс, Кармело Ентоні.

Важкий форвард

Основна функція важкого  форварда — захисні дії, підбирання м'яча після відскоку від свого чи чужого кільця, блокування кидків гравців суперника. Важкий форвард повинен бути досить кремезним, щоб в жорсткому контакті боротися за м'яч, і в той же час мати високий стрибок для набору очок з-під кільця. Обов'язковим є вміння стабільно закидати з середньої дистанції. Зріст «четвертого номера» — 200—215 см. Відомі гравці сучасності, що діють на цій позиції — американець Тім Данкан, німець Дірк Новіцкі, серед українських баскетболістів — Олександр Волков.

Центровий

Найкремезніший гравець  будь-якої команди, при своїх габаритах (як правило, не менше 125 кг та 225 см) повинен  володіти достатньою швидкістю, щоб  за найкоротший час переміщуватись від свого щита до чужого й навпаки. Функціонал центрового — завершення атак з-під кільця, підбирання м'яча та блокування кидків суперника, постановка «заслонів». На центрового випадає найбільше фізичне навантаження — саме йому доводиться йти в найжорсткіший контакт з суперником, боронячи м'яч від зазіхань візаві. В багатьох командах гра будується саме через центрового — він є головною ударною силою, що набирає очки. Зріст — 210—225 см. Серед відомих центрових — Шакіл О'Ніл, По Газоль, легенди минулого Вілт Чемберлейн, Карім Абдул-Джаббар, Дікембе Мутомбо, Арвідас Сабоніс.

 

4. Сучасні правила  гри в баскетбол

 

Баскетбол - гра між двома  командами по 5 гравців у кожній, які намагаються закидати м'яч у  кошик команди супротивника.

Гра починається з підкидання м'яча, і по 1 гравцю з кожної команди  в стрибку борються за оволодіння ним.

Гра складається з двох частин по 20 хвилин. Хронометрується  тільки чистий час гри. Після кожного  свистка судді час зупиняється.

Після перерви команди  міняються площадками. Якщо в основний час гра закінчується нічиєю, призначаються  додаткові 5 хвилин для виявлення  переможця.

Підрахунок очків. За більшість влучень у кошик привласнюється 2 очка, при влученні зі спеціальної 3-очкової зони (6,25 м від кошика) дається 3 очка. Якщо кидок невдалий, то обидві команди борються за оволодіння м'ячем.