Профілактика наркоманії засобами фізичної культури

ПЛАН

Вступ.

1.Формування  здорового способу  життя засобами  фізичної культури.

2. Характеристика наркоманії  та її профілактика.

Висновок.

Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

         Здоров’я – це перша й найважливіша  потреба людини, яка визначає  його здатність до праці та  забезпечує гармонійний розвиток  особистості. Здоровий спосіб  життя – це раціонально організований,  активний, трудовий, загартовуючий  та в той же час захищаючий  від впливу навколишнього середовища  спосіб життя, який дозволяє  до глибокої старості зберігати  моральне, психічне й фізичне  здоров’я. Згідно з визначенням  Всесвітньої організації охорони  здоров’я „здоров’я – це  стан фізичного духовного та  соціального благополуччя, а не  тільки відсутність хвороб та  фізичних дефектів”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Формування  здорового способу  життя засобами  фізичної культури.

         Формування здорового способу  життя залежить тільки від  нас самих, наших переваг, переконувань  та світогляду, є головним важелем  первинної профілактики в укріпленні  здоров’я населення через зміну  стилю та укладу життя, його  оздоровлення з використанням  гігієнічних знань для подолання  шкідливих звичок, гіподинамії та  несприятливих сторін життя, пов’язаних  з різноманітними ситуаціями.

         Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій.

         Оптимальний руховий режим – це найважливіша умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами та спортом, які ефективно вирішують задачі укріплення здоров’я й розвиток фізичних здібностей молоді, збереження здоров’я та рухових навичок, підсилення профілактики несприятливих вікових змін. При цьому фізична культура і спорт виступають як важливіші засоби виховання.

         Основними якостями, що характеризують  фізичний розвиток людини, є сила, швидкість, спритність, гнучкість  та витривалість. Удосконалення  кожної з цих якостей сприяє  також і укріпленню здоров’я, але не в однаковій мірі.

         Для ефективного оздоровлення  й профілактики хвороб необхідно  тренувати й удосконалювати в  першу чергу саму цінну якість  – витривалість у сполученні  з загартовуванням та іншими  компонентами здорового способу  життя, що забезпечить організму,  який розвивається, надійний щит  проти багатьох хвороб.

         Для працівників розумової праці  систематичне заняття фізкультурою  та спортом набуває виключного  значення. Відомо, що навіть у  здорової та нестарої людини, якщо вона не тренована, веде  „сидячий” спосіб життя та  не займається фізичною культурою,  під час навіть невеликих навантажень  частішає дихання, з’являється  серцебиття.

         Напроти, тренована людина легко  долає значні фізичні навантаження. Сила та працездатність серцевого  м’язу знаходиться у прямій  залежності від сили та розвитку  всієї мускулатури. Тому фізичне  тренування, розвиваючи мускулатуру  тіла, в той же час укріплює  серцевий м’яз. У людей з нерозвиненою  мускулатурою серцевий м’яз слабкий,  що виявляється під час будь-якої  фізичної праці.

         Фізкультура і спорт вельми  корисні і особам, що займаються  фізичною працю, так як їх  робота нерідко зв’язані з  навантаженням якоїсь окремої  групи м’язів, а не всієї мускулатури  в цілому. Фізичне тренування  укріплює і розвиває скелетну  мускулатуру, серцевий м’яз, судини, дихальну систему та багато  інших органів, що значно полегшує  роботу апарату кровообігу, цілюще  впливає на нервову систему.

         Щоденна ранкова гімнастика –  обов’язковий мінімум фізичного  тренування. Вона повинна стати  для всіх такою ж звичкою,  як і вмивання вранці.

         Фізичні вправи треба виконувати  у добре провітреному приміщенні  або на свіжому повітрі. Для  людей, які ведуть „сидячий”  спосіб життя, особливо важливі  фізичні вправи на повітрі  (ходьба, прогулянка). Корисно відправлятися  вранці на роботу пішки та  гуляти ввечері після роботи. Систематична ходьба цілюще впливає  на людину, покращує самопочуття,  підвищує працездатність.

         Ходьба є складним руховим  актом, що керується нервовою  системою, вона здійснюється при  участі практично всього м’язового  апарату нашого тіла. Її, як і навантаження, можна точно дозувати та поступово, планомірно нарощувати по темпу та об’єму.

         Таким чином, щоденне перебування  на свіжому повітрі протягом 1-1,5 години є одним з важливих  компонентів здорового способу  життя. При роботі у замкненому  приміщенні особливо важливою  є прогулянка у вечірній час,  перед сном. Така прогулянка. як  частина необхідного денного  тренування,  корисна всім.  Вона  знімає напругу трудового дня,  заспокоює та регулює збуджені  нервові центри та дихання.

         Спосіб досягнення гармонії людини  один – систематичне виконання  фізичних вправ. Крім цього,  експериментально доказано, що регулярні  заняття фізкультурою, які раціонально  входять в режим труда та  відпочинку, сприяють не тільки  укріпленню здоров’я, але й суттєво  підвищують ефективність виробничої  діяльності. Однак не всі рухові  дії, що виконуються в побуті  та процесі праці, є фізичними  вправами. Ними можуть бути тільки  рухи, які спеціально підібрані  для впливу на різні органи  і системи, розвиток фізичних  якостей, корекції дефектів статури.

         При виконанні фізичних вправ  організм людини реагує на  задане навантаження відповідними  реакціями. Активізується діяльність  всіх органів і систем, в результаті  чого витрачаються енергетичні  ресурси, підвищується рухливість  нервових процесів, укріплюються  м’язова та кісткова системи. 

         Таким чином, покращується фізична  підготовленість тих, хто займається, та в результаті цього досягається  такий стан організму, коли  навантаження переноситься легко,  а попередні недосяжні результати  в різних видах фізичних вправ  стають нормою. Це викликає завжди  добре самопочуття, бажання займатися,  піднесений настрій та добрий  сон. При правильних та регулярних  заняттях фізичними вправами  тренованість покращується з  року в рік, людина перебуває  в добрій формі протягом довгого  часу.

         Багаторічний досвід роботи в  області спортивної медицини  чітко визначає основні задачі  гігієни фізичних вправ та  спорту. Це вивчення та оздоровлення  умов зовнішнього середовища, в  котрих проходять заняття фізичною  культурою та спортом, розробка  гігієнічних заходів, які сприяють  укріпленню здоров’я, підвищенню  працездатності, витривалості, росту  спортивних досягнень. 

         Як вказано раніше, фізичні вправи  впливають не ізольовано на  якийсь орган чи систему, а  на весь організм в цілому. Однак удосконалення функцій  різних його систем виникає  не в однаковій ступені .

         Особливо виразними є зміни  в м’язовій системі. Вони виражаються  в збільшенні об’єму м’язів, підсиленні обмінних процесів, удосконаленні  функцій дихального апарату. В  тісній взаємодії з органами  дихання удосконалюється і серцево-судинна  система. 

         Заняття  фізичними вправами  стимулюють обмін речовин, збільшується  сила, рухливість та врівноваженість  нервових процесів. В зв’язку  з цим зростає гігієнічне значення  фізичних вправ, якщо вони проводяться  на свіжому повітрі. За цих  умов підвищується їх загальний  оздоровчий ефект, вони справляють  загартовуючи дію, особливо, якщо  заняття проводяться при низьких  температурах повітря. При цьому  покращуються такі показники  фізичного розвитку, як екскурсія  грудної клітини, життєва ємність  легенів. При проведенні занять  в умовах холоду удосконалюється  теплорегуляційна функція, знижується  чуттєвість до холоду, знижується  можливість виникнення застудних  хвороб.

         Збереження здоров’я людей є  головною проблемою сучасного  людського суспільства. Сучасний  ритм життя, екологічні проблеми, наслідки технічного прогресу  – все це справляє негативний  вплив на здоров’я людей та, насамперед, на здоров’я молоді. В сучасному світі має місце  небезпечна тенденція до зниження мотивацій здорового способу життя серед широких кіл населення, в тому числі і серед молоді.

         Настав час, коли вищі навчальні  заклади поряд з навчанням  та вихованням зобов’язанні ставити  в пріоритетному порядку задачу  збереження  здоров’я молодої  людини. Необхідний значний перегляд  відношення до здоров’я молоді. Прищеплення культури здорового  способу життя повинно стати  обов’язковим та безпосереднім  результатом освіти.

         Проблема здоров’я студентської  молоді стає приоритетним напрямком  розвитку закладів професійної  освіти, закликаних готувати конкурентноздатних  спеціалістів.

         Вирішення цієї проблеми можливо  тільки при наявності середовища, спрямованого на покращення здоров’я, в освітньому закладі, психологічному  комфорті студента та викладача,  системно організованої виховної  роботи. В свою чергу,  таке  середовище забезпечується наявністю  умов збереження та укріплення  здоров’я молоді з одного боку, та цілеспрямованим формуванням  культури здоров’я всіх учасників  освітнього процесу – з іншого  боку. Центральне місце в культурі  здоров’я займають ціннісно-мотиваційні  установлення, а також знання, вміння, навички збереження та укріплення  здоров’я, організації здорового  способу життя.

         Виховна робота зі студентською  молоддю, яка спрямована на  формування здорового способу  життя, повинна відповідати діючій  в нашій країні нормативно-правовій  базі, що регламентує цей процес, а також методиці проведення  моніторингу рівня сформованості  у студентів навичок здорового  способу життя. 

         У виховній роботі по формуванню  здорового способу життя, профілактиці  шкідливих звичок серед молоді  повинні використовуватись орієнтовані  на особистість сучасні технології  та методи виховання. Важливо,  щоб в цій діяльності приймали  участь й самі студенти, всі  члени педагогічного колективу, органи студентського самоврядування, родина, заінтересовані державні та громадські організації, тобто заклади освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту.

         Під виховною системою (в тому  числі системою укріплення здоров’я  та формування здорового способу  життя) розуміється впорядкована  цілісна сукупність компонентів,  взаємодія та інтеграція яких  дозволяє структурним підрозділам  закладу освіти цілеспрямовано  та ефективно сприяти розвитку  особистості.

          Утворення виховної системи не  є самоціллю. Вона утворюється  для оптимізації умов розвитку  та самореалізації особистості,  а також для її соціально-психологічної  захищеності. Виховну систему  неможливо привнести в заклад  освіти, в кожному з них вона  буде індивідуальною. Несхожість  виховних систем визначається  типом закладу освіти, профілем, виховним потенціалом педагогів,  складом студентів, соціальним  замовленням, матеріальною базою  виховання, особливостями соціуму.

         Комплексною робочою програмою  з фізичного виховання для  вищих педагогічних навчальних  закладів III – IV рівнів акредитації  передбачено введення такого  документу як „Паспорт оцінки  стану здоров’я студента”, де  відображається динаміка стану  його здоров’я, комплекс виховних  заходів по укріпленню та формуванню  здорового способу життя. Це  дозволяє більш спрямовано вести  роботу по формуванню та пропаганді  здорового способу життя та  укріпленню здоров’я студентської  молоді.

         Цілком можливим є і комп’ютерний  варіант „паспорту”, який буде  передбачати інформацію не лише  про психічний та  фізичний  стан особи, але й резервні  адаптаційні можливості організму,  його резистентність до різноманітних  несприятливих факторів, оточення, режимі дня, шкідливих звичок, психоемоційного навантаження, якості  харчування. Утворення паспорта – це робота не тільки педагогів, але й психологів, медичних працівників.