Нестандартне обладнання спортивних майданчиків для дітей дошкільного віку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА 

ГУМАНІТАРНИЙ  ІНСТИТУ 
 
 

Кафедра теорії та методики фізичного виховання 
 
 

Реферат на тему:

«Нестандартне обладнання спортивних майданчиків

для дітей  дошкільного віку» 
 
 

Виконав: студент 4-го курсу

            Групи Фвб -2-08-4.0д

            Клапоушенко І.

Перевірив: Хорунжев С. М. 
 
 

Київ  – 2011 рік

Зміст

Вступ

1. Дитячі ігрові майданчики
2. Устаткування дитячих ігрових майданчиків
3. Тренажери для освоєння інвалідами тихий чи інших змагальних рухових дій, розвитку та вдосконалення їх фізичних якостей і можливостей
1. Способи впливу тренажерів на спортсмена-інваліда
2. Засоби протезної техніки для зайняти фізичною культурою і спортом (деякі приклади)
4. Нетрадиційні площинні спортивні споруди
5. Список використаної літератури

 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Упродовж  перших семи років життя дитина проходитЬ величезний шлях фізичного і духовного розвитку. Спрямоване використання фізичної культури упродовж перших семи років життя, здійснюване спеціальними дошкільними установами, є початковою і дуже важливою частиною системи фізичного виховання.

     Дошкільний  вік є важливим періодом фізичного  розвитку і формування особини людини. Він відрізняється, з одного боку, інтенсивним ростом і розвитком  дитячого організму, а з іншої - незрілістю, низькою опірністю несприятливим діям зовнішнього середовища.

     Дошкільне життя і розвиток дитини знаходяться у великій залежності від рухової активності, яка є джерелом не лише пізнання навколишнього світу, але і психічного і фізичного розвитку. Невчасність і низька ефективність використання фізичної культури в дошкільному віці призводить до порушення розвитку дітей, негативно впливає на їх розумову сферу, знижує рівень підготовленості до школи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Дитячі ігрові  майданчики

     До  ігрових майданчиків простого типу слід відносити дитячі ігрові майданчики, що розміщуються на вільних ділянках дитячих дошкільних установ (дитячі саджай, ясла-сади), а також в дитячих секторах парків культури і відпочинку, в дворах житлових будинків, в мікрорайонах, парках і скверах.

     Відомо, що фізичне виховання дітей дошкільного  віку здійснюється головним чином в  процесі ігор і для цього необхідно  будувати спеціальні прості споруди. У  сучасних діючих дошкільних установах (дитячі саджай, ясла-сади), як правило, спортивні зали або кімнати відсутні. У деяких випадках можуть бути маленькі зали розміром 6х12 м тому у більшості випадків фізичні вправи і ігри в зимовищ година проводяться в ігрових кімнатах, а влітку - у дворі, на ділянці із спеціальним устаткуванням.

     Для захисту ділянки від вітру  і пилу по усьому периметру його висаджуються зелені насадження у вигляді  високих кущів, хвойних і листяних дерев. При необхідності навколо  ділянки може бути влаштоване обгороджування.

     Рекомендована площа земельної ділянки від 0,5 га і більше.

2. Устаткування дитячих  ігрових майданчиків

     З практики відомо, що основою розваги  дітей є різноманітні ігри, які  виховують і сприяють гармонійному фізичному розвитку. Устаткування дитячих  майданчиків, незалежно від місця їх розташування (дитсад, парк, сквер, двір житлових будинків та ін.), є традиційно відомим набором різних пристосувань і пристроїв - гойдалки, гойдалки, гірки, для вибігання і забігу, пристрої для лазіння (вишки, ліани, шестигранники та ін.), колоди для рівноваги та ін.

     Гойдалки  дитячі спрощені можна виконувати найрізноманітнішій конструкції. Наприклад, гойдалку можна  зробити з гладкої дошки завдовжки 3 - 4 м, завтовшки 45 - 50 мм, шириною 20 - 25 см, дошку слід пофарбувати масляною фарбою, бажано яскравого кольору. Шарнірний пристрій можна виконати з дерева, а також з металевої конструкції, в яку пропускається стержень, що спирається на стійки. Можливі і інші варіанти шарніра.

     Гойдалки найбільш поширений пристрій, що застосовується як для дітей, так і для молоді (особливо в сільській місцевості). Виконуються гойдалки з металевих труб діаметром 50 - 75 мм, що закладаються у бетонні фундаменти розміром 100 х 50 х 75 см Сидіння у вигляді дерев' яної дощечки розміром 50 х 25 х 4 см підвішується до верхньої поперечки на ланцюгах (за відсутності ланцюгів можливе застосування міцного мотузка для підвіски або дроту). Основні розміри гойдалки - висота 2 - 3,5 м, ширина 2 - 1,8м, За відсутності таких матеріалів, як бетон і металеві сурми, можна використовувати звичайні дерев' яні столи-стійки, під які викопуються ями завглибшки до 1 м Ями заповнюються дрібним щебенем або коленим каменем упереміш з грунтом і ущільнюються. Така конструкція гойдалок широко застосовується в сільській місцевості і невеликих містах.

     Для вироблення у дітей такої якості, як уміння балансувати і зберігати рівновагу, служити колода для рівноваги. Розміри його - довжина 4 - 5 м, діаметр 16 - 20 см Колода щільно укладається на вирівняну поверхню майданчика і для забезпечення нерухомості його спирають на "шпильки", тобто на два кілочки, вбиті в грунт. Для дітей старшого віку колода упирається на дві або чотири підставки на висоті 40 - 50 см від поверхні землі, діаметр  колоди 16 см З одним з торців колода затісується для зручності сходу на нього.

     Шестигранником для лазіння є шестикутник з невисокої гімнастичної стінки в шість прольотів. Форма шестикутника забезпечує жорсткість і стійкість конструкції. Елементи стінки повинні мати гладку поверхню (покриття лаком або дрібною столярною шкіркою). Конструкція шестигранника може бути стаціонарною, коли усі вертикальні елементи - стійки наглухо закріплюються в грунті, і переносний, в якій кріпляться в грунт тільки крайні стійки, а окремі секції зв'язуються між собою. Висота окремих секцій дорівнює 70, 90, 110 і 160 см

     Гірка для вибігання  і збігання виконується з дерев'яних дощок завтовшки не менше 50 мм. панів' єри, що Захищають, мають бути заввишки 50 - 60 см Дерев'яний жолобок, по якому опускається дітвора, має бути гладким, без сучків, в зимовищ година гірку можна використовувати для спуску на санчатах.

     Вишка з драбинкою для дітей молодших груп є вертикальною гратчастою конструкцією для лазіння і ходьби з горизонтальним майданчиком розміром 200 х 100 см, на висоті 1 м від рівня землі. З двох сторін вишки через кожні 20 см робляться драбинки зі сходинками-ребрами. Висота бортів обгороджування не менше 70 см Деталі сходів забарвлюються масляною або іншою атмосферостійкою фарбою, або покриваються лаком по гладкій поверхні.

     Вишка для старших дітей споруджується  також, як і для дітей молодшого віку, але в конструкції немає драбинки для вибігання на майданчик. Вертикальні стінки зв'язуються між собою горизонтальними ребрами через 20 і 40 см, по яких діти підіймаються на верхній майданчик розмірами 200 х 200 або 150 х 150 см, розташовану на висоті 2 м від поверхні землі.

     Ліани для лазіння влаштовуються з металевих труб діаметром 30 - 40 мм і є поруч вертикальних сходів, зварених кущем. Горизонтальні трубки-сходинки діаметром 20 - 25 мм утворюють сходь для лазіння дітей по усіх напрямах за допомогою рук і ніг.

     Як  відомо, діти різного віку дуже люблять  лазити по деревах. Для цього рекомендується на дитячих майданчиках закопувати в грунт дерево для лазіння, що є звичайним деревом, зрубаним і ретельно обробленим. На нім зберігають великі суки і суки, які забарвлюють масляною фарбою. Дрібні суки ретельно прибирають в уникнення у дітей подряпин і садн, дерево для лазіння можна покласти в кутку майданчики або притулити до обгороджування, забезпечивши при цьому безпеку дітям.

     Перераховані пристрої і ігрові пристосування для устаткування дитячих майданчиків у будь-яких умовах не обмежують можливості використання і інших конструкцій. Вусі залежить від винахідливості і фантазії дорослих, що забезпечують фізичне виховання підростаючого покоління і підготовку дітей до майбутнього повноцінного життя. 

3.Тренажери для освоєння інвалідами тихий чи інших змагальних рухових дій, розвитку та вдосконалення їх фізичних якостей і можливостей.

     Тренажер - це засіб матеріально - технічного забезпечення навчально-тренувального процесу, що дозволяє організувати штучні умови для ефективного формування умінь і навичок, розвитку та вдосконалення якостей і здібностей людини, які відповідають вимогам його майбутньої діяльності.

     До  спортивних тренажерів відносять ті, які дозволяють в штучних умовах ефективно формувати рухові вміння та навички, розвивати і вдосконалювати якості та здібності спортсмена, необхідні йому для змагальної діяльності (у тому числі і для змагальної діяльності спортсмена-інваліда).

     Тренажери, що компенсують відсутні компоненти координаційної, фізичної, психічної  готовності інвалідів, регулюючи енергосилові параметри взаємодій інваліда із зовнішнім оточенням, процес виконання вправ, зменшують захисні реакції займаються і тим самим оптимізують роботові каналу прямого зв'язку.

     3.1. Способи впливу тренажерів на спортсмена-інваліда.

     Перший  спосіб впливу тренажерів на спортсмена-інваліда зводиться до підгонці тихий чи інших властивостей середовища, до можливостей займаються з цельі їх максимальної реалізації при навчанні і розвитку необхідних якостей та здібностей. Разом з тим він являє інваліду повну свободу у виборі способу виконання рухів (техніки), зовсім його не регламентуючи.

     Іншим способом впливу тренажерів на інвалідів є програмування за допомогою тренажерів тривалості, темпу, ритму та інших характеристик руху та здійснення опосередкованого (через зоровий, слуховий чи інші збережені аналізатори) стимулюючого вплив на займається. Цей спосіб більш активно впливає на спортсмена, оскільки програмує тимчасову компоненту руху і активно задіює інформаційний канал прямого зв'язку.

     Для інвалідів по слуху можуть бути дуже корисні тренажери, що задають необхідну  швидкість переміщення займаються шляхом послідовного запалювання електричних  лампочок, розташованих уздовж дистанції (доріжок стадіону, дні басейну худе), або руху з необхідною швидкістю візки, прапорця і т.п., що знаходяться в полі зору займаються.

     Третім  способом створення  штучних (тренажерних) умів виконання рухових дій є обмеження нераціональних траєкторій і положень олениць тіла що займається і спортивного снаряда, що призводить до енергетичних втрат, розсіювання енергії, виходу олениць тіла за "коридор" допустимих відхилень. Цей спосіб, на відміну від двох перших, надаючи інформацію у вигляді оптимальних копірів окремих точок, ще більшою мірою регламентує дії займаються, організовуючи просторові орієнтири і направляючи розгортання рухів у потрібне русло.

     Четвертий спосіб впливу тренажерів на спортсмена-інваліда - надання узагальненого фізичного впливу у вигляді тяги, яка додається до його тіла (як правило, в області ОЦМ) за напрямками: вгору, вгору-вперед, вперед, по кілку, тому, вниз; поштовху або кидка ; обертання тіла спортсмена навколо осі, що проходити в області ОЦМ та ін

     П'ятим способом впливу тренажерів на спортсмена-інваліда є управління його суглобових рухів (у одному, двох або декількох суглобах). Данії спосіб, забезпечуючи за допомогою штучних умів виконання всієї або тієї чи іншої частини програми зміни пози (суглобових рухів), дозволяє спортсменові з найперших спроб освоювати оптимальний варіант рухової дії, мінімізувати можливості утворення і закріплення рухових помилок.

     Шостий  спосіб впливу тренажерів на спортсмена полягає у здійсненні електростимуляції напруги тихий чи інших м'язових груп. На відміну від п'ятого способу, в якому тренажери відтворюють кінематику суглобових рухів людини ззовні, в даному способі технічні засоби найактивнішим чином втручаються в процес управління руховою дією шляхом моделювання командних сигналів до м' язів займається. Однак ці тренажери досить складні і поки дуже рідко застосовуються у спорті.  

     3.2. Засоби протезної техніки для зайняти фізичною культурою і спортом (деякі приклади)

     Пристосування для управління велосипедом випускається як в правосторонньому, так і в лівосторонньому виконанні. Воно складається з пластмаси корпусу, приймальні гільзи для кукси кисті і металевого вузла кріплення до керма велосипеда. Вузол кріплення і пластмасовий корпус булі з' єднані між собою гумовим амортизатором для пом'якшення ударів при їзді по нерівній поверхні і могли повертатися один щодо одного з метою забезпечення поворотів при їзді. Приймальня гільза, у свою чергу, жорстко кріпилася до пластмасового корпусу.

     Пристосування для плавання складається з пластмасової ласти, за площею близька до поверхні долоні, двох стяжок, що охоплюють куксу  кисті і дистальну частину  передпліччя, на яких є стрічка велкро для кріплення ласти. Простота конструкції  визначає невелику вагу.