Легка атлетика

Легка атлетика

Легка атлетика - олімпійський вид спорту, до якого належать ходьба, біг, стрибки та метання. Легку атлетику називають королевою спорту.

Біг

        спринтерський - на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);

        біг на середні дистанції (800 та 1500 м);

        стаєрський - біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м),

        «стипль-чейз» - 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою);

        марафон (42 км 195 м).

Стрибки

        стрибки у висоту,

        стрибки у довжину,

        потрійний стрибок,

        стрибки з жердиною.

Метання

        метання списа,

        метання диска,

        метання молота,

        штовхання ядра.

Легкоатлетичні багатоборства

        Десятиборство (у чоловіків),

        Семиборство (у жінок).

ОСНОВНІ ЗМАГАННЯ

Міжнародні

Міжнародні змагання з легкої атлетики організовані за чотирирічними циклами. Головні турніри - Олімпійські ігри та чемпіонати світу з легкої атлетики, що відбуваються що чотири роки. У цих великих змаганнях можуть брати участь у кожному з видів тільки по три спортсмени від країни. Для відбору гідних спортсменів із великого числа країн, міжнародною асоціацією встановлені мінімальні нормативи, яким повинні задовольняти претенденти на участь.

Олімпійські ігри

Легка атлетика входить до числа п'яти олімпійських видів спорту, які були представлені на всіх Олімпіадах. Число медалей, які розігруються на олімпійських змаганнях змінювалося від 12 на першій олімпіаді 1896 до 47 на на Літніх іграх у Пекіні. Жінки почали змагатися на Олімпіадах, починаючи з 1928 року, проти волі барона де Кубертена. Олімпійський легкоатлетичний турнір проводиться на Олімпійському стадіоні і є центральною подією олімпійської програми, притягаючи увагу глядачів і засобів масової інформації.

Чемпіонати світу

Чемпіонати світу з легкої атлетики мають порівняно коротку історію. Перший такий турнір відбувся в 1983 році в Гельсінкі. Переможці змагань в кожній дисципліні оголошуються чемпіонами світу. Починаючи з 1991 року змагання стали проводитися що два роки, відбуваючись у рік перед Олімпіадою і в рік після Олімпіади. В проміжні роки проводяться чемпіонати світу з кросу. Чемпіонати світу з легкої атлетики в залі проходять теж що два роки, відмінні від тих, в яких проходять чемпіонати на відкритому повітрі. Перший такий чемпіонат відбувся в 1985 році в Парижі, але офіційна назва затвердилася тільки, починаючи з турніру 1987 року в Індіанаполісі.

Чемпіонати континентів

Континентальні федерації легкої атлетики проводять власні чемпіонати. Чемпіонати Європи також відбуваються що чотири роки посередині олімпійського циклу. Перший такий чемпіонат був організований в Турині в 1934 році, наступний заплановано на 2010 в Барселоні. Починаючи з 1966 року проводяться чемпіонати Європи в залах. Окремо організовуються також чемпіонати світу й Європи з кросу, ходьби, напівмарафону й марафону.

Легкоатлетичні турніри

Окрім чемпіонатів щороку проходить чимало турнірів світового й регіонального масштабу, які фінансуються громадськими організаціями й приватними спонсорами. Здебільшого програма таких турнірів скорочена до кількох дисциплін. На такі турніри спортсмени отримують особисті запрошення від організаторів, які керуються в своїх рішеннях як міркуваннями найкращих результатів, так і представництва від окремих країн, зазвичай країн-організаторів.

Низка змагань Золотої ліги входить у Всесвітній тур легкої атлетики з 1998 року. На змагання ліги запрошуються спортсмени, які мають найкращі результати в сезоні. Змагання ліги широко освітлюються засобами масової інформації, зокрема телебаченням. В 2008 році вони включали 6 турнірів: в Осло, Римі, Цюріху, Брюселі та Берліні з фіналом у Монако. Спортсмени, які зуміли виграти всі турніри у своїй дисципліні, ділять між собою джекпот - злиток золота вартістю один мільйон доларів. Шість дисциплін, для яких чинне це правило, вибирає IAAF.

Інші турніри, менш престижні, ніж Золота ліга, об'єднані в Супер-гранпрі та Гранпрі. Вони повинні відповідати численним критеріям щодо якості інфраструктури, забезпечення, мінімального грошового фонду, представництва легкоатлетів відповідно до рейтингу. Змагання ще нижчого рангу не дають спортсменам очок в класифікацію IAAF. Світові фінали, що відбуваються в кінці сезону, збирають найкращих спортсменів року.

Інші змагання

Командні змагання з легкої атлетики зазвичай називаються кубками. Серед них Кубок світу серед націй, в якому змагаються команди континентів, Кубок світу з марафону, Кубок світу з ходьби. В Європі з 1965 року проводиться Кубок Європи з легкої атлетики - змагання між командами європейських країн. Починаючи з 1993 це змагання проходить щорічно.

Міжнародні матчі включають у себе змагання у всій олімпійській програмі. Серед таких матчів особливо принциповими були матчі між США та СРСР. У час до проведення чемпіонатів світу ці змагання мали статус основного змагання року. Франція спробувала відновити престиж таких змагань, організувавши Деканасьон - турнір з десяти дисциплін між провідними легкоатлетичними державами світу (Україна займає в цих змаганнях 5-6 місця). Крім того, легкоатлетичні змагання входять до складу таких змагань, як Ігри Співдружності, Середземноморські ігри, Панамериканські ігри, універсіад тощо.

Стрибки в довжину

Стрибки в довжину - вид легкої атлетики, в якому спортсмени змагаються, хто далі стрибне, відштовхнувшись з-за певної лінії.

В програму спортивних змагань здебільшого входять стрибки в довжину з розбігу, хоча існує різновид стрибків у довжину з місця.

Стрибки з розбігу виконуються в спеціально підготовану яму з піском. Результат фіксується за віддаллю від лінії відштовхування до найближчого до неї відбитку тіла спортсмена в піску.

рекорди

Рекордсмен світу серед чоловіків - Майк Пауелл, США. Його рекордний стрибок - 8 м 95 см, встановлений у 1991 році в Токіо.

Рекорд світу серед жінок, 7 м 52 см, належить радянській спортсменці Галині Чистяковій, уродженці Ізмаїла. Він встановлений у 1988 році в Ленінграді.

Рекорд України, 8 м 35 см, належить одразу двом спортсменам - Сергію Лаєвському (1997) та Роману Щуренко (2000).

Роман Щуренко

Рекорд України серед жінок належить Ларисі Бережній - 7 м 24 см.

Серед спортсменок України далеко стрибали також Інеса Кравець - 7 м 37 см, Олена Шеховцова - 6 м 97 см.

Інеса Кравець

Олімпійською чемпіонкою зі стрибків у довжину ставала Віра Крепкіна.

Потрійний стрибок

Потрійний стрибок з розбігу — складна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані стрибки — скачок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен приземляється на ту ж саму ногу (скачок), далі відштовхнувшись цією ж ногою, приземляється на іншу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).

Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної швидкості, отриманої під час розбігу, кута і висоти ЗЦМТ після кожного відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних спортсменів становить 10-10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і 18° відповідно (скачок, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих частин стрибка знаходиться в межах 38; 29,5 і 32,5 відсотки [1]. Залежно від індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть видозмінюватись.

Так, у початківців довжина розбігу складає 25-30 м або 13-16 кроків, у кваліфікованих стрибунів — 40-43 м або 19-22 кроки. Завдання у розбігу — набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути виконаний з місця або з деякого підбігання. За рахунок підвищення швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а значить, і дальність стрибка. Швидкість в кінці розбігу зростає за рахунок збільшення довжини та темпу кроків. Характерним для розбігу у потрійному стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу перед відштовхуванням. У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце відштовхування з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в «скачку» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А. Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скачка» з «кроком» характеризує рівень спеціальної підготовки стрибуна і є найбільш відповідальним фактором підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування при «скачку» складає 60-65° при незначному куті вильоту. Це не дає підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.

Джонатан Едвардс, Британія (18,29 м)

Інеса Кравець, Україна (15,50 м)

Тедді Тамга, Франція (17,92 м)

Тетяна Лебедєва, Росія (15,36 м)

Стрибки у висоту

Стрибки у висоту — вид легкої атлетики, в якому спрортсмени змагаються в тому, щоб перестрибнути через поперечку, встановлену на певній висоті над землею, не збивши її.

На змаганнях поперечина встановлюється на певній висоті над землею і кожному стрибуну дається право на три спроби. Спортсмени, які не зуміли перестрибнути поперечину за три спроби, вибувають із змагань, поперечину підіймають на 2 або 3 см вище, і стрибуни, які ще залишилися в змагання отримують право на три нові спроби. Переможцем оголошується стрибун, який подолав найбільшу висоту. Якщо кілька спортсменів зупинилися на одній висоті, то переможцем оголошують того, хто затратив менше спроб. Якщо кілька спортсменів затратили однакову кількість спроб на найвищій покореній висоті, то те ж правило застосовується до попередньої висоти. Стрибун має право перенести одну або дві спроби на вищу висоту, навіть якщо він не покорив попередню. Спортсмен має право на свій ризик пропустити одну з висот.

Рекорди

Рекорд світу в стрибках у висоту станом на осінь 2008 року належить кубинському стрибуну Хав'єру Сотомайору

Він становить 245 см. Рекордсменка світу серед жінок — болгарка Стефка Костадінова. Її найвище досягнення — 209 см.

Рекордсмен України Рудольф Поварніцин — 240 см. На момент встановлення цей результат був рекордом світу.

. Для жінок рекорд України складає 205 см. Його встановила Інга Бабакова. ́

Стрибки з жердиною

Стрибки з жердиною — легкоатлетична дисципліна, олімпійський вид спорту, змагання на подолання висоти з використанням гнучкої жердини.

Стрибки з жердиною відомі з древності, вони входили в змагання древніх греків, критян,кельтів. В програмі сучасних Олімпійських ігор стрибки з жердиною серед чоловіків з 1896року, серед жінок — з 2000 року.

Рекорди

Рекорд світу в стрибках з жердиною серед чоловіків належить Сергію Бубці. Для змагань на відкритому повітрі він дорівнює 6 м 14 см, і був установлений 31 липня 1994 року в Сестрієрі. Для залів рекорд світу на сантиметр вищий — 6 м 15 см. Рекорд України дорівнює світовому рекорду. Бубка також першим із стрибунів подолав престижну шестиметрову висоту. Сталося це в 1985 році.

Серед жінок світова рекордсменка — Єлєна Ісинбаєва. Її рекорд 5 м 6 см був установлений 28 серпня 2009 року в Цюріху.