Контрольна робота по "Фізкультурі"

Питання 1

Витривалість - це здатність  здійснювати роботу заданої інтенсивності  протягом якомога більш тривалого  часу. Так як тривалість роботи обмежується  в кінцевому рахунку наступаючим  втомою, то витривалість можна охарактеризувати як здатність організму протистояти  втомі.

Загальна тривалість підтримки працездатності при виконанні  фізичних вправ визначається:

1) високим рівнем  спортивно-технічної підготовленості;

2) здатність нервових  клітин довгостроково підтримувати  певне збудження;

3) високу працездатність  органів кровообігу і дихання;

4) економічністю  обмінних процесів;

5) наявністю великих  енергетичних ресурсів в організмі;

6) високої злагодженістю  фізіологічних функцій;

7) здатність боротися  з суб'єктивними відчуттями стомлення  за допомогою вольових зусиль.

У спортивній практиці немає таких вправ, які вимагали б прояву витривалості в чистому  вигляді. Вона завжди поєднується з  іншими руховими якостями. Але це не виключає можливості виявлення і  виховання витривалості.

В залежності від  конкретних умов витривалість проявляється по-різному. Витривалість, яка проявляється при виконанні різних за характером видів тривалої фізичної роботи помірної інтенсивності, умовно називається  загальною витривалістю. Поряд із загальною витривалістю існує спеціальна витривалість. Під спеціальною витривалістю слід розуміти здатність тривалий час  підтримувати ефективну працездатність в певному виді фізичних вправ. Наприклад, може бути спеціальна витривалість до роботи максимальної інтенсивності (в  бігу на 100 м), субмаксимальної (в бігу на дистанції стредніе), великий (в  бігу на довгі дистанції), до силових  вправ динамічного або статичного характеру, до спортивних ігор, до видів  спорту типу єдиноборства. Можна, отже, говорити про так звану силової  витривалості, швидкісної витривалості і т. п. Одним словом, видів спеціальної  витривалості може бути дуже багато.

У залежності від  інтенсивності роботи час її виконання  буде різним: чим вище швидкість  руху, наприклад бігу, тим коротше  буде час, протягом якого цю швидкість  можна зберегти, і навпаки, зі зменшенням швидкості час роботи збільшується. З'ясувалося, що і фактори стомлення  в різних випадках будуть різними.

В основі стомлення, викликаного будь-м'язової діяльністю, лежать зміни, що відбуваються насамперед у відповідних нервових центрах, - знижується їх збудливість. Причиною цих змін є як сила і тривалість збудження нервових елементів, так і вплив на них з боку робочих органів, в яких м'язова діяльність викликає великі або менші зміни.

Разом з тим фактори  стомлення при роботі різної інтенсивності  та тривалості мають і свої специфічні особливості. Так, при бігу на короткі  дистанції розвивається дуже велике збудження в нервових центрах, спостерігається  висока інтенсивність хімічних змін як в нервових клітинах, так і  в м'язах, хоча абсолютні величини цих змін можуть бути і не дуже великі. Відновлення працездатності після  припиню * ня роботи відбувається досить швидко.

При бігу на середні  дистанції зміни внутрішнього середовища, організму набувають більшого значення (більш різкі зрушення реакції  середовища в кислий бік, скупчення  великої кількості молочної кислоти  та вуглекислоти в крові та ін.) Різкі  зміни в хімізму крові впливають  на стан нервових центрів, яким доводиться чинити опір негативному впливу цих  змін і утримувати високий рівень збудження.

При бігу на довгі  дистанції особливо велику роль відіграють рівень розвитку дихальної та серцево-судинної систем, величину енергетичних запасів  організму та можливість їх економг  ного використання.

З наведених даних  випливає, що для виховання відмінності, них видів витривалості потрібні різні засоби і методи тренування.

Витривалість (людини) — здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності. Рівень витривалості визначається часом, протягом якого людина може виконувати задану фізичну вправу (різновид діяльності).

Існує два види витривалості: загальна та спеціальна.

• Загальна витривалість — здатність до тривалого виконання з високою ефективністю роботи помірної інтенсивності.
• Спеціальна витривалість — здатність до тривалого перенесення навантажень, характерних для конкретного виду діяльності.

У видах спорту на витривалість ЧСС у стані спокою може бути меншою за 
- 70 уд/хв [0] 
- 60 уд/хв [80] 
- 50 уд/хв [100]

 

 

                                                    Питання 2

Тіло кожної людини має власні, унікальні, характеристики – це і вага, і форма, і розміри, і кількість м’язової маси, а  також пропорції. Але серед усього розмаїття в науці прийнято виділяти якісь основні типи статури.

Для початку варто  відзначити, що статура людини –  це прояв генетичного матеріалу. Деякі вчені також вважають, що типи статури можуть визначати деякі загальні властивості організму, схильність до яких-небудь захворювань і навіть риси характеру і темперамент. Крім того, особливості будови тіла беруть до уваги при виборі системи фізичних тренувань або створенні правильної дієти. Але існує кілька систем класифікації.

Типи  статури людини за Е. Кречмером

Відомий німецький  лікар вважав, що статура людини може визначити деякі загальні психологічні особливості, оцінити реакцію індивіда на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища. Типи статури в цій  системі були наступними:

·  Астенік . Люди такого типу мали високим зростом і тендітною статурою. У чоловіка-астеніка вузькі плечі, худі руки, довгі ноги, видовжене обличчя. Жінки ж могли бути й низькорослими, але крихкість і худорба залишалися незмінними.

·  Пікнік . Така форма характеризується невеликим зростанням і розплився фігурою, яка пояснювалася наявністю багатих жирових відкладень. Саме такі люди найчастіше схильні до проблем з надмірною вагою.

·  Атлетик . Сюди можна віднести людей високого або середнього зросту зі спортивною фігурою, сильними м’язами, широким плечовим поясом.

·  Диспластичний тип . До цієї групи Кречмер відносив індивідів з безформним будовою тіла або наявністю яких деформацій.

Типи  статури: система професора В.М. Черноруцкий

Ця класифікація не так вже і сильно відрізняється від попередньої, але вважається більш точною і сучасною. Професор виділили три основні типи будови людського тіла.

·  Гипостенический тип – характеризується високим зростом, невеликою кількістю жирової тканини і слабо розвиненими м’язами. Плечі вузькі, шия довга, грудна клітка витягнута.

·  Нормостенический тип – до цієї групи відносяться люди з нормальними, середньостатистичними показниками. У такої людини чудово сформований кістяк, а також добре розвинена мускулатура. Якщо говорити про кількість підшкірного жиру, то воно відповідає середнім показникам. Кінцівки пропорційні, плечі широкі і грудна клітка опукла.

·  Гиперстенический тип – людина характеризується низьким зростом і надмірною кількістю жирової тканини. Саме тому такі люди більш схильні до ожиріння. Вважається, що в цієї групи можна віднести пацієнтів з підвищеним рівнем холестерину в крові.

Типи  статури чоловіків

Дана система  класифікації була створена Вільямом Шелдоном, професором Гарвардського університету. До речі, і по сьогоднішній день вона користується величезною популярністю серед бодібілдерів. Прийнято виділяти три основних типи чоловічої статури:

·  Ендоморф – людина з округлими, іноді розпливчастими формами тіла. Для такого чоловіка характерна коротка шия, великі груди, широкі стегна, великий кулястий живіт, м’які м’язи, тонкі зап’ястя. Як правило, такі представники сильної статі більш схильні до ожиріння.

·  Ектоморф – це типовий довготелесий чоловік. У таких людей високий зріст поєднується з непропорційними розмірами рук і ніг, довгою грудною кліткою і практично повною відсутністю підшкірних жирових відкладень.

·  Мезофморф – сюди відносяться люди з нормальною статурою. У них розвинена м’язова система, але є і достатня кількість підшкірної жирової клітковини. 
Це чоловіки з щільним, спортивним статурою.

Звичайно ж, дуже рідко можна зустріти людину, який би представляв собою чистий зразок якогось типу статури. Набагато частіше в людях поєднується дві або навіть три форми.

Характеристика типів темпераменту

Назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів Гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. Кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.

Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

Флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. Він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. Флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. Флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. Він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги. Флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.

Холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. Для холериків характерна циклічність у роботі.

Меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. Саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. Його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. Навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

Проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. Набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. У таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.

 

 

Питання 3

Найбільш  дорогоцінний дарунок, який людина отримує  від природи, - здоров'я. Недарма в  народі кажуть: Здоровому чудово! Про  цю простий і мудрої істині слід завжди, а не тільки в ті моменти, коли в організмі починаються  збої і ми змушені звертатися до лікарів, вимагаючи від нього  часом неможливого.

Якою  б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина сама творець свого здоров'я! Замість марити про живу воду і інших чудотворних еліксир, краще з раннього віку вести активний і здоровий спосіб життя, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої та громадської гігієни, гартувати-домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров'я.

Загартовування - потужний оздоровчий засіб - з його допомогою можна уникнути багатьох хвороб, продовжити життя і на довгі роки зберегти працездатність, вміння радіти життю. Особливо велика роль загартовування профілактики простудних захворювань. У 2-4 рази знижують їх число гартують процедури, а в окремих випадках допомагають зовсім позбутися від застуд. Загартовування має загальнозміцнюючу дію на організм, підвищує тонус центральної нервової системи, покращує кровообіг, нормалізує обмін речовин.