Загальні поняття про особистість

     Усі як позитивні, так і негативні  соціально значущі якості є продуктом  впливу суспільства, соціальних спільностей, окремих людей на дану особистість, а також продуктом самовиховання. Сформовані ж суспільством і самою людиною її якості справляють величезний вплив на розвиток як суспільства, так і самої особистості. Саме тому ці якості, риси особистості називають соціально значущими. 

     6.Соціальний  тип особистості 

     Соціальний  тип особистості — продукт  складного переплетення історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людей, відображення того, як суспільна система впливає на ціннісні орієнтації людини і через них — на його реальну поведінку.

     Розробка  типізації особистості є однією з центральних задач соціології особистості. Вивчаючи різні групи людей та їх соціальні функції, соціологія не може абстрагуватися від індивідів, із яких ці групи складаються. Соціологічну науку цікавить не стільки конкретна поведінка окремої людини, яка зумовлена його індивідуальними якостями, скільки узагальнене, типове, яке виражається сумою окремих ознак, що притаманні більшості. Проблема типізації полягає у визначенні рис деякої абстрактної особистості, яка найбільш повно виявить сутність даної соціальної групи. Можлива екстраполяція цих якостей на окрему особистість, що взята за модель. Проблема типового як відображення загального в окремому добре розроблена в художній творчості. Вчені вважають, що велика кількість літературних персонажів саме тому так довго й зберігають свою значущість, що виражають дещо більше, аніж конкретну особу та конкретний характер (гамлетівський, донкіхотівський типи тощо).

     У процесі взаємодії людини у навколишньому  соціальному середовищі ті чи інші «набори» особистісних характеристик  проявляються у виникненні типових характеристик людини — соціальних типів за певною ознакою — критерієм. У соціології пропонуються різні варіанти соціальної типології особистості. Так, М.Вебер за основу типізації бере специфіку соціальної дії, більш конкретно — ступінь його раціональності, К.Маркс — приналежність до формацій та класів.

     На  думку деяких соціологів типологізацію  можна визначити як процес (а виділені типи — як результат сукупності елементів об'єкта дослідження, що здійснюється на підставі аналізу ознак цього об'єкта: виділення серед них найбільш значущих (суттєвих): обґрунтування значущості виділеної ознаки, групування всієї сукупності елементів об'єкта на підставі суттєвої ознаки (або сукупності ознак). Головне завдання типології зводиться до пошуку суттєвих ознак, що визначають внутрішні закони розвитку об'єкта і його закономірні зв'язки з іншими об'єктами зовнішнього світу

     Широко  розповсюджені типології, які об'єднують  типи особистостей як носіїв (ознак) певних спільнот (класів, соціальних груп): робітники, службовці, студенти тощо. Слід також виділити маргінальний тип особистості, яка розірвала зв'язок зі своїм соціальним оточенням, але не адаптувалася до нового.

     Типи  за адаптацією до умов суспільства

     Типологія, яка характеризує модальні типи особистості, показує, які з них займають домінуюче положення в суспільстві або соціальних групах.

     Модальний — той, який реально переважає  в даному суспільстві.

     Ідеальний — не прив'язаний до конкретних умов. Це тип особистості як побажання  на майбутнє, наприклад, всебічно і гармонійно розвинена особистість у К.Маркса чи нова людина Е.Фромма.

     Базисний  — найкращим чином відповідає потребам сучасного етапу суспільного  розвитку.

     Із  базисним типом пов'язана система  соціально-правових і моральних  норм, які відображені в конституціях, законах, у суспільній свідомості, різних типах світосприйняття тощо[1].

     Характеристика  базисного типу особистості відповідає на запитання: яким критеріям повинна відповідати особистість, щоб суспільство могло розвиватися з максимальною ефективністю? Якщо взяти ту чи іншу соціальну групу, то в ній неважко виділити особистість із характеристиками, що найбільш повно відображають умови та закономірності функціонування даної групи. 

     Типи  за Е.Шпрангером

     Е.Шпрангер, типологізуючи людську індивідуальність за ціннісно-орієнтаційною спрямованістю людини, виділив шість ідеальних типів:

     «економічна»  людина господарства,

     «теоретична»  людина науки, «естетична» людина мистецтва,

     «соціальна» людина любові та самовіддачі,

     «політична» людина влади

     «естетична» людина

     «релігійна» людина.

     За  основу виділення цих типів Е.Шпрангер взяв соціальні орієнтації, що переважають (певні диспозиції). Наприклад, тип  економічного індивідуума характеризується пошуком власної матеріальної забезпеченості тощо. 

     Типи  за Е.Фроммом

     За  Е.Фроммом (1900—1980) соціальний тип особистості як пануючий тип характеру — це форма зв'язку індивіда та соціуму, «ядро структури характеру, що властиве більшості членів однієї і тієї ж культури, на відміну від індивідуального характеру, який різний у людей тієї ж самої культури». Значення соціального характеру, вважає Е.Фромм, полягає в тому, що він дозволяє найбільш ефективно пристосуватися до вимог суспільства і придбати відчуття безпеки і захищеності. Аналізуючи історію людства, Е.Фромм виділяє кілька типів соціального характеру:

     рецептивний (пасивний)

     експлуататорський

     накопичувальний

     ринковий 
 

     Сучасні соціальні типи в Україні

     В Україні відбувається докорінний перелом  особистісно-типологічної структури  суспільства, змінюються соціальні  статуси соціальних груп і соціальних типів особистостей. Практично сьогодні нові базисні типи особистості ще до кінця не сформовані. Певне розповсюдження отримала людина торгового типу, що робить гроші на різниці цін або одержує їх за допомогою різноманітних махінацій, а то й за допомогою злочинів. Засоби масової інформації та судові інстанції підкреслюють факт широкого розповсюдження мафіозного типу особистості, що загрожує важкими наслідками для суспільства.

     Висновки. 

     Отож, можна сказати, що людина як продукт тривалої еволюції матеріального світу є матеріальною (природною) істотою, але вона – людська природна істота, тому сутність її визначається сукупністю всіх суспільних відносин

     Індивід – окрема людина, виступає як єдність  соціального і біологічного, як цілісна система. Тільки в суспільстві він стає суспільним індивідом, а його життєдіяльність – соціальною життєдіяльністю. Кожний індивід пізнає, оцінює, мислить і діє індивідуально, намагаючись створити умови для задоволення своїх потреб. Оскільки процес реалізації його життя здійснюється в суспільстві, то його індивідуальна діяльність постає як суспільна, адже утримує в собі певні загальні риси, властиві іншим індивідам, суспільству в цілому.

     Особистість – це соціокультурна якість індивіда. В літературі існує чимало різнопланових визначень особистості: філософські, соціологічні, психологічні. Власне, поняття “особистість ” фіксує передусім загальне для окремих індивідів – людську індивідуальність, яка завдячуючи культурі, виявила, розвинула і зберегла себе. Нині настійно утверджується в суспільній свідомості думка, що особистість – не одиничне, навіть не особливе, а монад не утворення, позаяк може репрезентувати весь Всесвіт, стиснутий у межах одного індивіда. Соціальне, інтимно-особистісне пересікається у фокусі індивідуальності, створюючи її неповторність. “Особистість та “індивідуальність ” – діалектично взаємопов’язані поняття, що розкривають співвідношення загального, особливого та одиничного в індивіді. При цьому поняття “особистість” розкриває зміст сутності людини, а поняття “індивідуальність” – форму прояву її. Як зазначав С. Рубінштейн, “властивості особистості аж ніяк не зводяться до її індивідуальних особливостей. Вони включають і загальне, і особливе, і одиничне. Особистість тим значиміша, чим більше в індивідуальному відбитті представлено у ній загальне. Індивідуальні властивості особистості – це не одне й те саме, що особистісні властивості індивіда, тобто властивості, які характеризують його як особистість ”. 

     Таким чином, особистість визначається як стійка сукупність соціально значущих рис, що характеризують індивіда як представника певної спеціальності або суспільства. Поняття “особистість”, як правило, використовується для відображення соціальності людини, різних її проявів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури: 

1. “Психологія управління ”, Л.П. Мельник. 1999, Київ, МАУП.
2. “Людина і світ ”, М.І. Мірошниченко, В.І. Мірошниченко. 1995, Київ, Українська академія внутрішніх справ та Київський університет ім. Т.Г. Шевченка.
3. “Людина і світ ”, В.Ю. Вілков, О.І. Салтовський. 1997, Київський універсітет ім. Т.Г. Шевченка.
4. “Філософія. Навчальний посібник”, І.Ф. Надольний. 1998, Київ, “Вікар”.