Технології соціально – педагогічної діяльності з дітьми війни в Україні

Міністерство  освіти і науки  УКраїни

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

психолого – педагогічний факультет 
 

Кафедра соціальної і

корекційної педагогіки 
 
 

Курсова робота

ТЕХНОЛОГІЇ  СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВІЙНИ  В УКРАЇНІ 
 

                                       Виконала

                                                              Студентка V – го курсу

                                                   Групи ПП – 512

                                                                   Жадан Ірина Анатоліївна

                                                         

                                                         Науковий керівник

                                                                         Кандидат педагогічних наук

                                                                    доц.  Котломанітова Г.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Полтава – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………….……………………….

РОЗДІЛ  І. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВІЙНИ В УКРАЇНІ…….…………………………………………………………………

1. Соціально – педагогічна характеристика та проблеми людей похилого віку ……………………………………………………………………..
2. Діти війни як окрема категорія людей похилого віку……………………………..…………………………………………
3. Технології соціально – педагогічної діяльності з дітьми війни в Україні……………………………………………………………………..

ВИСНОВОК  ДО І РОЗДІЛУ………………………………………………….

РОЗДІЛ  ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВІЙНИ В УКРАЇНІ………………………………………… ………

2.1 Обов'язкове державне пенсійне соціальне страхування дітей війни в Україні……………………………………………………………….…………

2.2 Надання медико – соціальної допомоги дітям війни в Україні……….

2.3 Досвід роботи благодійного фонду Полтавського гірничо – збагачувального комбінату з дітьми війни………………………………….

ВИСНОВОК  ДО ІІ РОЗДІЛУ…………………………………………………

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК……………………………………………………

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………………..

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 

 

ВСТУП

    Проблема вивчення соціальної роботи зі дітьми війни в Україні на даний час знаходиться на стадії розвитку.

    В Україні соціальне забезпечення дітей війни, вони ж люди похилого віку, здійснюється через систему пенсійного забезпечення, передбаченого законодавством (Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-12). У законі гарантується право на трудові пенсії за віком, соціальні пенсії та інші види пенсій для окремих категорій громадян. 
Соціальна робота з дітьми війни становить особливий вид професійної діяльності. Соціальна робота з людьми похилого віку та старими людьми в її сучасному розумінні є складним і системним процесом цілеспрямованої організації професійно – прикладної діяльності.

    Усе більш важливе місце в діяльності соціальних служб буде займати навчання професіоналів, що виконують програми надання соціальних послуг населенню старших віків. Саме в цьому, по переконанню В.Д. Шапіро, і складається щире розуміння і додаток соціальної геронтології. Усе ще існуюче серед соціальних працівників думка, що їм досить життєвого досвіду і власних спостережень за своїми бабусями і дідусями, не витримує критики. Для соціальних працівників необхідно, насамперед, розуміння безлічі психологічних, психопатологічних, соматичних, морально-етичних проблем, що виникають у літніх і старих людей, оволодіння методиками і технологіями, що допомогли б і полегшили їхнього зусилля в повсякденній практичній роботі і спілкуванні з групами населення, що обслуговуються. У зв'язку з цим першорядною задачею на даному етапі є розширення підготовки фахівців із практичної соціальної роботи зі старими людьми.

    Для рішення першочергових задач обслуговування дітей війни необхідна наявність кваліфікованих кадрів соціальних працівників на всіх рівнях.

    Об’єкт дослідження – феномен діти війни в сучасному вітчизняному соціо – економіко – культурному просторі.

    Предмет дослідження – форми, методи, технології соціально – педагогічної роботи з дітьми війни.

    Мета  дослідження: теоретично обґрунтувати закономірності роботи соціальних працівників з дітьми війни в Україні.

    Завдання дослідження:

1. Обгрунтувати соціально – педагогічну характеристику та проблеми людей похилого віку.
2. Охаракткризувати дітей війни як окрему категорію людей похилого віку.
3. Описати технології соціально – педагогічної діяльності з дітьми війни в Україні.
4. Охарактеризувати обов'язкове державне пенсійне соціальне страхування дітей війни в Україні.
5. Описати надання медико – соціальної допомоги дітям війни в Україні.
6. Описати досвід роботи благодійного фонду Полтавського гірничо – збагачувального комбінату з дітьми війни.

 

РОЗДІЛ  І. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

1. Соціально – педагогічна характеристика та проблеми людей похилого віку

    Серед пенсіонерів по праці абсолютна більшість належить пенсіонерам по старості. Є підстави думати, що найближчим часом цей показник буде коливатися в межах 88 - 90% від числа пенсіонерів по праці. Однак 75% пенсіонерів усе ще залишаються поза сферою уваги і діяльності системи соціального захисту. Саме ці літні і старі люди не можуть реалізувати свої потреби в необхідній їм соціальної допомоги, а те, що вона їм необхідна, особливо при рішенні матеріальних і побутових труднощів, не викликає сумніву.

    Насторожує і той факт, що близько 50% старих людей після першого контакту з чиновниками системи соціального захисту не приходять за соціальною допомогою повторно, тому що в них залишається почуття гіркоти й образи. Одна з причин виникнення цього почуття - недостатнє фінансування державою соціальних послуг і пільг для малозабезпечених шарів населення, відсутність строгого обліку адресности соціального захисту.

    Диференційований підхід повинний стати обов'язковим у соціальній роботі з людьми похилого віку.

    У багатьох країнах частка осіб, що досягли пенсійного віку, уже наблизилася до максимальної величини й у майбутньому, ймовірно, не зросте. Однак серед населення літнього і старого віку можуть з'явитися важливі зміни, наприклад, збільшиться число "старих", а число людей, що постаріли не більше ніж на 15 років після виходу на пенсію, знизиться. Важливо не змішувати всі групи людей третього віку, а розглядати кожну групу з розривом не більш 5-10 років. Тільки тоді можна одержати об'єктивні дані, що характеризують старих людей, що можуть бути використані для планування соціальної роботи в майбутньому. Звичайно, неможливо прогнозувати, чи буде сучасне населення у віці 60 - 64 роки через 10 років схоже на групу, який зараз 70 - 74 роки. Однак можна з великою часткою ймовірності припускати, що неминуче зміни в організації соціальних служб і економіці, що вплинуть на зазначені вікові групи. Насамперед , ці дані мають особливе значення для планування діяльності місцевих соціальних служб і установ охорони здоров'я. Так, наприклад, якщо стан здоров'я або фінансово-економічної забезпеченості в якій-небудь вибірці обстежених старих людей виявиться гірше, ніж в інших районах, то можна виділити конкретну проблему, що має безпосереднє значення саме для цієї місцевості, району, регіону. Можуть бути виявлені й інші, не настільки невідкладні, проблеми: демографічні прогнози в більшості районів указують на те, що в наступному десятилітті підвищиться частка старих людей у групі літніх. Таким чином, якщо сучасна система соціальної допомоги і соціальної роботи відповідає потребам цього контингенту і таких служб зараз використовуються в максимальному ступені, то в майбутньому дана система може виявитися неадекватної новим умовам, якщо не запланувати її розширення відповідно до росту чисельності даної групи населення. Ще більш гострою є необхідність одержання об'єктивних зведень для розумного планування і безпосередньої реорганізації соціальних служб у районах або регіонах, де зараз потреби швидко зростаючого числа старих, залежних від цих служб, не задовольняються повною мірою . Для прогнозування потреб у соціальному обслуговуванні і соціальній роботі важливе визначення динаміки росту чисельності осіб у віці від 75 років і більше, а не загальне збільшення числа людей у віці від 55 років. За даними Інститута соціальних досліджень, 80% осіб старше 75 років - це найбільш безпомічні люди і вони мають потребу в повній сторонній допомозі й обслуговуванні.

    Особливої уваги заслуговує і відношення самих людей похилого віку до тієї допомоги, що їм роблять соціальні працівники. Практичний досвід і спеціально проведені дослідження дозволяють виділити кілька визначених стереотипів поведінки з людьми похилого віку.

1. часом  неприйняття соціальної допомоги в повсякденному житті, недовіра до соціальних працівників, небажання бути залежними від чужих, сторонніх людей;

2. явні установки, прагнення і наполегливість в одержанні як можна більшої кількості послуг з боку соціальних працівників, покладання на останні виконання всіх побутових обов'язків;

3. незадоволеність своїми життєвими умовами переноситься на соціальних працівників, з якими безпосередньо спілкуються;

4. соціальний працівник сприймається як об'єкт, що несе відповідальність за їхнє фізичне здоров'я, моральний і матеріальний стан.

    Звичайно, основна частина населення людей похилого віку, з якими ведеться соціальна робота в різних її видах, виражає свою щиру вдячність соціальним працівникам, високо оцінює їхню працю. Однак нерідким є і недоброзичливе відношення, підозрілість, невдоволення послугами, що робляться. Іноді прибігають і до надмірного замилування, вихвалянню соціального працівника, щоб домогтися від нього тих послуг, що не входять у перелік виконуваних обов'язків.

    Робота  зі старими людьми у всіх країнах  вважається однієї з найважчих у  всіх відносинах: велике розчарування осіб, що забезпечують обхід за ними; щоб його уникнути, необхідна висока професійна підготовка, розуміння і  знання психологічних особливостей людей похилого віку.

    Соціальним працівникам потрібно із самого початку готуватися до того, що в їхній роботі подяк буде значно менше, ніж підозрілості, необґрунтованих обвинувачень, а нерідко і незаслужених образ. Соціальні працівники повинні бути підготовлені до того, щоб бути терплячими й турботливими до будь-якому, навіть дуже примхливій і докучливих людей похилого віку.

    Не  можна сприймати стару людину ізольовану, поза його життєвим шляхом. Навпроти, те, що він являє собою зараз, є відображення багатоаспектного і багатошарового становлення особистості. Біографія кожної старої людини являє собою відображення вдалої або невдалої долі, можливо, розламаної або порушеного життя.

    Саме головне - кожна стара людина є особистість і як особистість має найбільше значення. Особистість - серцевина людського буття, його почуттів, переживань і дій. Особистість визначає і поведінка людини в процесі старіння. Кожна людина унікальна у своєму "Я" і ніяк не може бути підмінений іншою людиною, і в такому виді іншої людини не існує.