Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Апреля 2012 в 19:57, доклад
Основною соціологічною теорією особистості в соціології є зображення її через структуру виконуваних ролей.
Теорія соціальних ролей: Поняття соціальної ролі запропонували Р. Лінтон та Дж. Г. Мід незалежно один від одного у 1930 р., причому перший описував роль як одиницю суспільної структури, другий — у контексті процесу взаємодії людей, коли людина, приймаючи роль іншої людини, засвоює певні соціальні норми. У радянській літературі значний внесок у розвиток та популяризацію теорії соціальних ролей зробив І. Кон.
П'ята фаза — юність — характеризується виникненням почуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне — дифузне "я", рольова та особисті сна невизначеність. Типовим для цієї фази є також "програвання ролей", коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе.
Шоста фаза — молодість — характеризується появою потреби і здатності до інтимної психологічної близькості з іншою людиною, включаючи сексуальну близькість. Незадоволення цих потреб призводить до почуття самотності та ізоляції.
Сьома фаза — дорослість — включає насамперед творчу діяльність та відчуття продуктивності; вони виявляються не лише у праці, а й у турботі про інших, включаючи нащадків, у потребі передати свій досвід. У негативному варіанті з'являється відчуття застою.
Восьма фаза — зрілий вік, або старість, — характеризується почуттям задоволеності, виконаного обов'язку, повноти життя; у негативному варіанті виникають відчай та розчарування.
Вікові рольові очікування становлять критерій визначення соціального віку людини.
Біологічний вік може не збігатися з хронологічним, він визначається не за паспортом, а за станом обміну речовин та функцій організму порівняно із середньостатистичним рівнем, характерним для всієї популяції певного віку.
Психічний вік вимірюється шляхом зіставлення рівня психічного розвитку (розумового, емоційного тощо) індивіда з відповідним середньостатистичним (це відбивається у таких поширених оцінках, як "занадто розумний", "морально інфантильний" та ін.).
Соціальний вік визначається шляхом зіставлення рівня соціального розвитку людини (наприклад, оволодіння певним набором соціальних ролей) з тим, що статистично є нормальним для її однолітків.
Принципи мотиваційної саморегуляції:
1.Вміння відрізняти головне від другорядного.
2.Внутрішній спокій.
3.Емоційна зрілість і
4.Прагнення до виходу за
5.Спостережливість.
6.Далекоглядність.
7.Прагнення зрозуміти інших.
8.Вміння набувати позитивного досвіду із всього, що відбувається.