Ставлення населення до соціальних інститутів

 
 

       Розглянемо  особливості ставлення респондентів до збройних сил України. Як вже відзначалося, збройні сили традиційно відносяться до тих соціальних інститутів, які користуються найбільшою довірою.  Як свідчить табл. 2.3 цей  за останні 6 місяців цей рівень зріс на 10 відсотків.  Це відбулося за рахунок визначення тих респондентів, які в ході попередніх опитувань вибрали такий варіант відповіді як “важко відповісти”.

       За  даними  опитування, респонденти  які заявили про довіру до цього  інституту - це, в першу чергу, похилого віку. Близько 67% пенсіонерів (при середньому 60.8%) заявили про часткову або повну довіру до нього. На противагу 33.6% респондентів до 35 років (при середньому – 28.5%) обрали такі варианти відповіді як “повністю” або “скоріше не довіряю”. 

       Звертає на себе увагу кореляція між довірою  до збройних сил та рівнем доходу (матеріального стану).  Дещо частіше про довіру заявляють респонденти з нищим рівнем матеріального стану.   Як виявляється, більшою довірою цей соціальний інститут користується в центральних регіонах країни, особливо, в сільській місцевості.

       Значно  частіше про довіру до збройних сил  заявляють респонденти, які визначають себе прихильниками національно-демократичних  та комуністичних ідейно-політичних напрямків.  Здається враження, що для  певних соціальних груп вони залишаються  своєрідним символом держави.   При цьому, не має значення в яку ідеологічну “обгортку”  він обгортається.  Збройні сили залишаються важливим символом як для тих, хто пов’язує з ними спогади про величність держави, яка займала “одну шосту світу”, так і для тих, хто бачить в них запоруку української незалежності. 

       Як  можна побачити з табл. 2.4, певною мірою змінюється рівень довіри і  до міліції та правосуддя. Аналізуючи ставлення респондентів до правосуддя необхідно відзначити, що за згаданий період на 4-5 відсотків збільшився обсяг як тих респондентів, які довіряють цьому соціальному інститутові, так і тих які декларують свою недовіру. Звертає на себе увагу те, що значною мірою (на 7%) зросла довіра до міліції.

       За  соціально-демографічними характеристиками ті респонденти,  які говорять  про довіру до цих соціальних інститутів, вельмі схожі із попередньою групою (яка визначила довіру до збройних сил).  Правосуддя та міліція користується довірою у респондентів з більш низькими доходами. Наприклад, ці варианти відповіді у відношенні до правосуддя обрали 39% (при середньому – 30%) опитаних з доходом до 100 гривень. В першу чергу, це люди  від 56 років. Значна питома вага цих респондентів мешкають в сільській місцевості або в невеликих місцях. Звертає на себе увагу, те що близько 70% респондентів, які мають вищу або незакінчену освіту (при середньому 60%), визначають своє ставлення до цих інститутів як  “не довіряю”. 

       Традиційно  високою  довірою – рівень якої за згаданий період зріс на 4 відсотки - користуються релігійні організації. Однак слід зазначити, що за рахунок тих, хто не визначився в попередніх опитування зросла і кількість респондентів, що не довіряють цьому інститутові.  Як свідчать дані дослідження, 67% опитаних на заході країни та 45% на півдні – при середньому 41% - довіряють саме цьому соціальному інститутові.  Переважно це мешканці сіл. Значна кількість респондентів, які висловили свою довіру до релігійних організацій відносять себе до тих, у кого “низький” та “дуже низький” рівень матеріального становища. Великою мірою - це пенсіонери та респонденти, які не працюють більш старшого віку (54%).  Набагато частіше ці респонденти визначають себе як прихильників національно-демократичних сил. 

       Згідно  із тим, що такий соціальний інститут як профспілки починає відігравати все більш помітну роль в житті суспільства за останні шість місяців значно скоротився обсяг респондентів, які не можуть визначити своє ставлення до нього. Разом з цим, дещо збільшилась як кількість респондентів, які йому довіряють, так і тих, які не довіряють.

       Аналізуючи  соціально-демографічні особливості  тих респондентів, які заявляють  про довіру до профспілок необхідно  відзначити, що насамперед це мешканці великих міст центральних регіонів країни. Є тенденція, що ці варіанти відповіді стосовно профспілок частіше вибирають люди вікової групи до 35 років. Дещо частіше ці респонденти визначають себе як прихильників ідеї возз’єднання України з Росією та політичних цінностей, притаманних лівим течіям. У зв’язку з цими особливостями, можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.  

       Довіра  та задоволеність  населення  діяльністю органів влади, посадових  осіб.  Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур  (табл. 2.5) необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. Це має свою прояву як у збільшенні кількості респондентів, які “повністю” або “частіше” не довіряють владним структурам, так і скороченні обсягу тих, хто заявив про довіру до них. Винятком тут може бути лише президент України Л.Кучма, довіра до якого за останні шість місяців  зросла.

       На  противагу цьому, за згаданий період, значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів  влади.  Як можна побачити, кількість респондентів, які з довірою ставляться до своїх керівників райдержадміністрацій (меров городів) зросла на 9 відсотків. У зв’язку з цим можна говорити про досить високий рівень легітимності регіональних (в першу чергу, районних) органів влади в порівнянні з легітимністю центральних. Також здається враження, що цей перекіс у бік регіональної влади буди посилюватися.

       Розглядаючи причини цього можна  припустити більшу популярність влади регіональної як  існування сьогодні більшого соціального “попиту” на регіональну  владу, яка певною мірою б дистанціювалася  від політики центральної та виступала  б не стільки з ідеологічної позиції, скільки прагматичної - захисту інтересів населення. Здається враження, що цей мотив був одним із провідних на виборах-98, які, загалом, були важливим чинником легітимізації регіональних владних структур та органів місцевого самоврядування.  У зв’язку з цим, звертає на себе увагу те, що  скорочення  обсягу більш критично налаштованих респондентів у відношенні до регіональних владних структур  відбулося головним чином з березня по червень 1998 року. 
 

       Табл. 2.5  Динаміка зміни довіри населення до органів влади, посадових осіб 

 
 

       Розглянемо  деякі соціально-демографічні характеристики респондентів, які заявили про свою довіру до тих або інших органів влади, посадових осіб.  Як можна побачити, Президент України  Л.Кучма більшою довірою користується на заході країни: в цьому регіоні він набрав 30.3% підтримки, при середньому - 19.9%. До речі, звертає на себе увагу, що найменші показники  за цим параметром Л.Кучма отримав в АР Крим (3.9%). Досить явно серед тих, респондентів, які висловили свою довіру, виокремлюються мешканці сільської місцевості.  Є тенденція до того, що частіше про довіру до Президента висловлюються опитані із  дещо вищими ніж в середньому по виборці доходами.

       Досить  схожими з попередньою групою є соціально-демографічні особливості  тих, респондентів, які висловили  довіру Кабінету Міністрів та Прем’єр-міністру. Однак є і певні. Так, дещо частіше КМ та В.Пустовойтенко користуються довірою серед мешканців східних та північних регіонів України. Насамперед це мешканці невеликих міст, сіл. 

       Досить  явно виокремлюються  особливості  тих респондентів, які довіряють  Верховній Раді та, особисто, А. Ткаченко (до речі, як виявилося,  стосовно як ВР, так і її Голови схвально висловились досить схожі за соціально-демографічними характеристиками респонденти).  По-перше, набагато частіше це - мешканці сходу та центру країни, які мешкають у невеликих містах.  Серед цих респондентів превалюють люди більш похилого віку: 22% вікової групи 56-70, при середньому - 14.1 (у випадку А.Ткаченка).  Великою мірою це - пенсіонери.  До того ж респонденти, які висловили довіру ВР та А.Ткаченко, характеризуються більш низьким освітнім рівнем.

          Як можна побачити високій  рівень довіри до обласної  владної  ланки продемонстрували  мешканці крупних міст (від 1 млн.) насамперед західних регіонів  країни  та м. Київ у разі  голови міськдержадміністрації. На  противагу цьому районна ланка виявилася більш популярною на північ країни.  

       Деякі висновки та узагальнення:  

       

•   Як  свідчить опитування найбільшою  довірою користуються такі соціальні  інститути як засоби масової  інформації, збройні сили та релігійні  організації.

 
       

•  Звертає  на себе увагу той факт, що,  респонденти найменшою мірою довіряють інститутам влади. В першу чергу це торкається влади центральної. Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. На противагу цьому, за шість останніх місяців значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів влади.

 
       

•     Найбільшою довірою засоби масової  інформації користувалися  в грудні 1997 року.  Потім довіра до цього соціального інституту поступово знижувалася і найменші цифри по цьому показнику датуються червнем 1998.  За наступні шість місяців довіра до цього соціального інституту дещо зросла. 

 
       

•  Аналізуючи  характеристики тих респондентів, які довіряють ЗМІ слід зазначити, що набагато вищим виявився рівень довіри в центрі та півночі країни. Тут виокремлюються великі міста та села. У той же час, найбільшою довірою ЗМІ користуються у представників двох вікових груп: до 35 та після 56 років. В першу чергу, це - пенсіонери, та студенти.

 
       

•    Розглядаючи  соціально-демографічні особливості  опитаних, які заявили про довіру  до збройних сил, здається враження, що для певних соціальних груп  вони залишаються своєрідним  символом держави.   При цьому, не має значення в яку ідеологічну “обгортку”  він обгортається.  Збройні сили залишаються важливим символом як для тих, хто пов’язує з ними спогади про величність держави, яка займала “одну шосту світу”, так і для тих, хто бачить в них запоруку української незалежності.

 

•   У зв’язку із особливостями тих респондентів, які заявляють про довіру до профспілок та загальним ростом довіри до цього соціального інституту можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.