Ставлення населення до соціальних інститутів

Ставлення населення до соціальних інститутів 

       Як  визначається низкою науковців, однією із нагальних умов ефективного функціонування соціальних інститутів  (в першу  чергу інститутів влади) є забезпечення легітимності їх статусу в очах громадян. На сьогодні найбільш поширеним в політичній науці є визначення легітимності як сукупності позицій і настанов індивідів та соціальних груп з приводу влади, інших соціальних інститутів. Легітимність сприяє виконанню політичною владою таких її функцій як визначення напрямку політичного і економічного розвитку, його цілей та забезпечення консолідації суспільства довкола них. 

       Щоб забезпечити необхідний рівень легітимності владні структури, інші соціальні інститути  використовують достатньо широкий  спектр політичних засобів.  Загальною умовою ефективності легітимізації є відповідність уявлень, що створюються соціальними інститутами цінностям конкретної соціальної (у тому числі територіальної) спільності та правилам організації суспільних зв’язків відносно соціальних інститутів.

       Певне уявлення про сучасний рівень легітимності тих або інших організацій  інститутів та політичних діячів  може дати розподіл відповідей респондентів на запитання анкети про довіру та задоволеність їх діяльністю.  

Табл. 2.1 Розподіл відповідей респондентів на питання анкети “Скажіть будь ласка, якою мірою Ви довіряєте перерахованим нижче організаціям, суспільним інститутам, окремим державним діячам”.

       Як  можна побачити з табл. 2.1, перше  місце за рівнем довіри посідають  засоби масової інформації. Саме у відношенні до цього соціального інституту близько 60 відсотків респондентів обрали такі варіанти відповідей як “повністю довіряю” та “скоріше довіряю”. Традиційно велика кількість опитаних (61%) висловила свою довіру до збройних сил України. Більш ніж 40 відсотків опитаних заявили про це у відношенні до релігійних організацій.

       Наступним “ешелоном” соціальних інститутів, які  користуються довірою мешканців  країни, виступають силові структури  держави. Про довіру до міліції та правосуддя заявила майже третина опитаних Як можна побачити,  достатньо високим рівнем довіри користується такий соціальний інститут як профспілки.

         Звертає на себе увагу той  факт, що, за даними дослідження,  респонденти найменшою мірою  довіряють інститутам влади. В першу чергу це торкається влади центральної. За даними опитування, лише від 12 до 20 відсотків респондентів визначили свою довіру до органів центральної влади та вищих посадових осіб.  Більшим рівнем довіри відзначилася обласна та районна (міська) влада.

       Ці  особливості у ставлення населення  до органів державної влади та вищих посадових осіб певною мірою  підтверджуються розподілом відповідей респондентів на питання про  задоволеність  їх діяльністю (табл.2.2).  Як можна  побачити, респонденти найбільшою мірою задоволені діяльністю керівників держадміністрацій району та області.  Найменші показники за цим параметром отримали Кабінет Міністрів та Верховна Рада. 

Табл. 2.2 Розподіл відповідей респондентів на питання “Якою мірою Ви задоволені діяльністю …” 

       Засоби  масової інформації. Розглянемо ставлення респондентів до ЗМІ. Як вже відзначалося, найбільшою довірою у опитаних користується саме цій соціальний інститут. Про це заявили  близько 60 відсотків респондентів. За даними дослідження, серед різних типів ЗМІ за рівнем довіри лідирує  телебачення. Більш ніж 64% респондентів довіряє цьому інформаційному засобу.  Наступне місце посіло радіомовлення. Довіру до нього висловив 61 відсоток респондентів.  За даними опитування, пресі довіряє 56 відсотків тих, хто взяв у ньому участь. 

       Порівнюючи  ці дані з результатами попередніх досліджень необхідно відзначити, що найбільшою довірою засоби масової  інформації користувалися  в грудні 1997 року.  Потім довіра до цього соціального інституту поступово знижувалася і найменші цифри по цьому показнику датуються червнем 1998.  За наступні шість місяців довіра до цього соціального інституту дещо зросла.

       Загалом, зниження довіри до ЗМІ за цей період можна пов’язати із достатньо активною позицією деяких періодичних видань та радіо- телеканалів на протязі передвиборної кампанії 1998 року. Як можна було побачити, низка газет дещо відійшла від ролі “незалежного спостерігача” та достатньо активно брала участь у тих або інших передвиборних заходах.

       Здається  враження, що одним із головних чинників зниження довіри як до різних видів  регіональних, так і до центральних  ЗМІ стали значна кількість відверто  “замовлених” матеріалів статей та передач  і розповсюдження інформації про залежність ЗМІ від тих або інших політичних кіл.  Це доповнюється  рядом судових справ щодо одних періодичних видань та закриттям інших. 

       Як  можна побачити з табл. 2.3, з жовтня 1998 по березень 1999 року спостерігалася певна динаміка у зміні відношення населення до різних типів ЗМІ. В першу чергу, це стосується ставлення респондентів до телебачення та радіомовлення.  За даними дослідження, за цей період довіра до них зросла на 4 -5%.  Звертає на себе увагу те, що це зростання відбулося за рахунок тих респондентів, які не визначилися в попередні опитування. У зв’язку із цим можна сказати, що це зростання довіри пов’язане не стільки із зміною образа цих засобів масової інформації в громадській свідомості, скільки із їх активізацією в ході передвиборної кампанії.

       Згідно  з опитуванням не змінилася кількість  респондентів, які довіряють пресі. Проте спостерігалося зростання  обсягу тих хто заявляє про  недовіру до цього соціального інституту. 

Табл.2.3 Динаміка змін у рівні довіри респондентів до засобів масової інформації. 
 

       Аналізуючи  соціально-демографічні особливості  тих респондентів, які довіряють  ЗМІ, слід виокремити декілька тенденцій.  По-перше, слід зазначити, що набагато вищим виявився рівень довіри в центрі та півночі країни. Тут виокремлюються великі міста та села. У відношенні до мешканців сільської місцевості це можна пояснити тим, що ЗМІ залишається майже єдиним зв’язком з “великим світом”. До того ж в сільській місцевості не знайшли такого відображення скандали довкола тих або інших ЗМІ, якими була багата передвиборна кампанія - 98.

       По-друге, звертає на себе увагу те, що можна  досить чітко виокремити ті вікові  групи, в яких засоби масової інформації викликають найбільшу довіру. Так, набагато частіше такі варіанти відповіді як “повністю” або “скоріше довіряю” обирають представники двох вікових груп: до 35 та після 56 років.  За соціальним статусом – це, в першу чергу,  пенсіонери, та студенти.

       По-третє  є певні відмінності у особливостях громадської думки стосовно преси і телебачення та радіомовлення.  Цим видам довіряють дещо різні аудиторії.  Це стосується освітньої ланки: виявилося, що найбільший освітній рівень є притаманним тим респондентім, які визначили довіру до радіомовлення, а найменьший – телебачення.

       З іншого боку, певні відмінності спостерігалися і за типом населеного пункту. Дещо частіше про свою недовіру до преси та телебачення заявляють опитані з Києва та невеликих міст. На противагу цьому, більшим рівнем довіри до телебачення відзначилися мешканці сільської місцевості. Для мешканців великих місць певною довірою користуються друковані періодичні видання. Здається враження, що тут головну роль відіграє місцева преса. Достатньо стабільним джерелом неупередженої інформації для мешканців крупних міст служить також радіомовлення. 

       Довіра  до силових структур держави (збройні  сили, правосуддя та міліція), профспілок та релігійних організацій. Після ЗМІ наступним, за рівнем довіри,  “ешелоном” соціальних інститутів виступають силові структури держави, профспілки та релігійні організації.  Згідно із попередніми дослідженнями рівень довіри до них за останні 6 місяців значною мірою коливався.  Певне уявлення про це дає табл. 2.3. 

       Табл.2.4  Динаміка зміни рівня довіри респондентів до таких соціальних інститутів як збройні сили, релігійні організації, правосуддя, міліція, профспілки.