Ставлення молоді до укладання шлюбу і розлучення

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровська  державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Соціологія»

на тему: «Ставлення молоді до укладання шлюбу і розлучення»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: Сабадаш В.С.

гр. ФК-10-4

Перевірив: Кравець А.Ю.

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ - 2013

 

Актуальність           3

Мета             3

Завдання            4

Об’єкт та предмет          4

Проблемна ситуація          4

Релігійне ставлення  до шлюбу        4

Гіпотеза            5

Основні поняття                  11

Анкета                   12

Висновки                   14

Використана література                17

 

 

 

 

 

 

Мій проект спрямований на визначеність саме причини розлучень  та укладення шлюбу. Тому що, за невеликий відрізок часу у молоді змінилися погляди на шлюб. Наприклад два покоління тому для подружжя було ганьбою розлучення, це відзначалося як не здатність жінки утримати її сім,ю, то для нашого покоління це не є проблемою. Молодь відноситься більш спростовано, якщо щось не влаштує то можна розлучитися. Нажаль такий погляд є руйнівним, та скептичним . Наша країна є серед перших країн по розлученням.

Актуальність

Актуальним  є питання саме укладення шлюбу. Багато шлюбів укладається не за тим  великим почуттям коханням а саме за розрахунком.  У статистиці розлучень  зазначено що кожний 3 шлюб розпадається. Зокрема актуальною є проблема у суспільстві розлучень , та травм після розлучень. Адже в багатьох випадках при розлученні страждають діти . Діти беруть приклад з батьків , а як  наслідок також легко відносяться до поняття сім’ї, чи навпаки для них це є уроком на все життя. Також в Україні досить часто почали практикувати поняття Цивільного шлюбу. Чи не суперечить це вимогам багатьох людей.  

Мета

Мета дослідження  полягає у визначенні причин розлучень, та у питаннях навіщо ж вступати в шлюб? Також у роботі  хотілося б визначити  статистичні данні , щодо підготовленості молоді в цілому до відповідального подружнього життя. Також більшість молоді були свідками подібних розлучень батьків, та визначити як це вплинуло на їх подальше ставлення до шлюбу. 

 

Завдання

Завданням даного соціологічного опитування є визначення ставлення молоді до укладення шлюбу  і розлучення.  Та спростовано  відповісти на питання чи потрібні ці поняття взагалі, тому що на зміну сталим поглядам прийшли нові ідеї , та нові вимоги .

Об’єкт та предмет

Об’єктом є суспільство, зокрема молодь. Предметом роботи слід визначити проблему укладення шлюбу, та його розірвання.

Проблемна ситуація

Проблема полягає  у спростованому визначенні питань про шлюб, та мало інформації про  подружнє життя. Тому , що на мою думку, слід розвивати ці питання на шкільному  рівні, тобто доцільно булоб розповісти молоді про законодавство про  подружнє життя, та з відповідальністю віднестися до проблем в подружньому життя.

Релігійне ставлення  до шлюбу

Папа Іван Павло  ІІ в своєму Апостольському листі "Сімейне  співжиття" від 22.10.1981 р. пише: "Бог  сотворив людину на свій образ і  подобу і тим самим покликав її до любові; тому-то любов є основним і вродженим покликанням кожної людини. Любов, що охоплює і людське тіло, стає учасником духовної любові". Християнське об'явлення знає два окремі способи здійснення покликання людської особи до любові: подружжя і дівицтво. Одне і друге у властивій собі формі є конкретним виявом найглибшої істини людини "бути на образ Божий". З цього випливає, що подружжя є актом творчим, бере початок у Бозі. Тому-то подружжя у світлі Християнської антропології і віри не є якимось продуктом соціальної чи культурної еволюції, чи якимось випадковим соціологічним витвором, суб'єктом змін, але є засноване Богом - Творцем для здійснення у людстві свого плану любові.

Тепер ми сміло  можемо назвати подружжя союзом, союзом між Богом і людиною, завдяки  якому чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя і за своєю природою призначається для добра сопругів та народження і виховання дітей (Кан. 776, п. 1 ККСЦ).

 

Гіпотеза

Жінки реалістичніше  дивляться на подружнє життя, розуміючи, що воно складається з багатьох обов’язків. Чоловіки ж більш настроєні на деяку „святковість” у шлюбі. Для неї шлюб – це насамперед надійний, забезпечений дім і все, що з цим пов’язано: матеріальний добробут, захист, романтична прив’язаність і можливість стати матір’ю. Чоловік чекає, що шлюб забезпечить йому сексуальне задоволення, піклування про нього, підтримку сім’ї і матір, яка виростить його дітей. Жінка найчастіше органічно і легко приймає нові обов’язки – дружини, матері, хазяйки. Чоловік, особливо юний, відчуває в цей період переважно здивування. Він ще продовжує пошук сенсу життя. Для чоловіка важливим є питання про поведінку дружини до шлюбу, а для жінки питання про це може і є важливим, але не першочерговим. Зазвичай, для жінок проблеми сім’ї важливіші від проблем роботи, а для чоловіків – навпаки. У різні періоди сімейної історії подружжя віддає перевагу тій або іншій течії. Наприклад, у перший період подружнього життя жінка більше уваги приділяє дітям, а чоловік – кар’єрі. У чоловіків у перші роки шлюбу взагалі помітна тенденція до домінування подружніх ролей над батьківськими, у той час як жінка більше цінує батьківську роль, віддаючи перевагу подружнім ролям лише до народження дитини і після того, як діти виростуть. Чоловіки чутливіші до матеріально-побутового дискомфорту. Чоловікам після робочого дня часто хочеться побути на самоті, тоді як жінки саме в цей період часу схильні до близькості і спілкування. Нерозуміння цієї відмінності завело багато подружніх пар у тупий кут. Психолог Джон Грей у своїй книзі „Чоловіки від Марсу, жінки від Венери” пропонує подружнім партнерам враховувати цю внутрішню відмінність і йти назустріч своєму партнерові. Тоді потреби обох можуть бути задоволені. Наприклад, дружина може залишити чоловіка в спокої, давши йому можливість відпочити, переодягнутися, переглянути пресу. А пізніше чоловік може приділити не менше часу своїй дружині. Чоловіки, вважаючи себе власниками, ревнивіші, ніж жінки. Не можна не погодитись з Франсуа де Ларошфуко, що в ревнощах більше самолюбства, ніж кохання. І все-таки чоловік, як правило, ревнує, коли кохає. Жінка може ревнувати і не кохаючи. Чоловіки більш за все ревнують, коли їх партнерка займається сексом з ким-небудь. Жінки відчувають найбільші ревнощі, коли їх партнер емоційно прив’язується до іншої. Психологи вважають, що ці гендерні відмінності відображають природну стурбованість чоловіків з приводу достовірності їх батьківства і природну потребу жінок у турботі з боку їх партнера. Якщо у чоловіка-ревнивця агресія частіше спрямовується проти дружини, що підозрюється в зраді, то у жінок – на суперницю.

Жінки частіше  дотримуються консервативних норм і  взірців у галузі подружнього  життя. У випадку позаподружніх  зв’язків чоловіки частіше проявляють нерішучість, схильні до сумнівів і продовження конфліктної ситуації, що склалася. Жінки швидше приймають рішення, визначаючи свою позицію в любовному трикутнику. Більшість невірних чоловіків вважають свій шлюб щасливим, в той час як більшість невірних жінок вважають його нещасливим. У одружених чоловіків позашлюбні зв’язки, як правило, численні, але не тривалі; в основному це короткотривалі випадкові зустрічі – тільки для сексу. До своєї першої зради жінки йдуть довше, ніж чоловіки. Для невірних чоловіків секс і кохання, як правило, речі різні. Жінки ж традиційно не розділяють здатність чоловіків відділяти одне від іншого. Вони, як правило, не в силах відокремити почуття від сексу.

Відмінності між  чоловіком і жінкою досить суттєві  і різноманітні. Їх не можна ігнорувати, їх треба враховувати. Ці відмінності дають можливість доповнити достоїнства один одного і нівелювати недоліки. Гармонія цих взаємин створюється зусиллями двох. Попри всі розбіжності в біології і психології чоловіків і жінок, їх все рівно притягує один до одного. Бо ніщо так не зближує, як те, що найбільше розмежовує – стать. А для забезпечення максимальної безпеки від цього притягання і чоловікам, і жінкам необхідно враховувати у своїх взаєминах особливості психології протилежної статі. Чоловік не повинен вважати, що жінка обов’язково мислить, відчуває, діє так само, як він, а жінка не повинна вимагати від чоловіка притаманних їй стандартів поведінки і виразу почуттів.

Мудра подружня пара має якомога раніше пізнати  особливості один одного і знайти способи, щоб змусити відмінності працювати на користь сім’ї, а не проти неї. Бернард Шоу сказав: „Ідеальний чоловік – це чоловік, який вважає, що в нього ідеальна дружина”. Можна перерахувати безліч якостей, які вважаються кращими чоловічими достоїнствами. Але серед усіх найкращих якостей чоловіка дружина обов’язково перше місце відведе його ставленню до неї. „ Чоловік – це людина, яка допомагає жінці в труднощах, яких би вона не знала, коли б не вийшла за нього заміж ” (Роуленд).

Вивчаючи проблеми сім’ї, ми підійшли до моделі ідеального чоловіка, з якою молоді варто познайомитись. Перш за все, чоло­вік має добиватися успіху в житті. Жінкам превалює захопленість справою, не обов’язково професійною. Важливо не що, а як робить чоловік. Він має бути оптимістом.  Чоловік повинен вміти приймати рішення, брати на себе відповідальність, має бути хорошим господарем, повинен мати нормальний зовнішній вигляд: акуратний, модний, щовечора поголений; має бути галантним джентльменом, робити компліменти, красиво виражати увагу до дружини: хвалити її плаття і зачіску; частіше вести бесіди з нею, виводити її „ в люди ”, на вечорах перший танець (та й більшість) танцювати з нею; турбуватись про спільний відпочинок; в присутності дружини не обговорювати достоїнств інших жінок, не оглядатись на зустрічних красунь; вгадувати бажання жінки; задовольняти в міру можливостей її матеріальні потреби; не критикувати жінку за поспішність висновків; не треба шукати в жінці материнської опіки для себе; не давати жінці нудьгувати; ніколи не порівнювати її з іншими, якщо це не на її користь; не ревнувати жінку надмірно; філософськи ставитись до капризів жінки, адже каприз – природна її властивість.

Молодий чоловік, юнак, вступаючи до шлюбу, повинне  знати, що щасливе подружнє життя  полягає не лише в тому, щоб знайти потрібну жінку, але й в тому, щоб бути їй потрібним чоловіком. На жаль, далеко не всі чоловіки розуміють це. Модель ідеальної дружини, на нашу думку, мусить мати такі параметри. Жінка перш за все має бути Жінкою. Стежити за со­бою, бути доглянутою можна, хоча й нелегко, тому що необхідна не французька косметика, а самодисципліна. Більшість помилок у догляді за собою – це наслідок нехтування й лінощів, а не так звані об’єктивні труднощі. Як би не поважав чоловік дружину, як би не дорожив її дружбою, його статевий потяг пов’язаний не з її розумовими чи господарськими якостями. Чоловік не може відчувати фізичний потяг до дружини від того, що вона прекрасна господиня, добра людина, вірний друг. За це її можна любити взагалі. Але фізичний потяг визначається зовнішніми даними, фактор привабливості відіграє важливе значення в гармонізації шлюбу. Для свого чоловіка дружина повинна бути щоденно іншою жінкою – це не так вже й важко. Зробити це можна, змінюючи елементи одягу, зачіску, прикраси чи свій образ загалом. Варто запам’ятати й те, що усміхнене жіноче обличчя завжди подобається чоловікам більше, ніж серйозне, а тим більше похмуре. Одна з помилок жінки полягає в тому, що вона замість того, щоб намагатись в основному подобатись чоловікові, а не оточуючим, робить зовсім протилежне: з дому виходить „ при повному параді ”, а прийшовши додому, забуває про свою зовнішність. Тому рекомендують носити жінкам той одяг, який подобається чоловікові. Жінкам необхідно навчитися поєднувати дві, здавалося б, несумісні речі: а) чоловік повинен бути переконаним, що жінка є вірною йому; б) майже так само він повинен бути переконаним, що у нього є суперник. Чоловіки виходять з правила: якщо ти подобаєшся лише мені, то мені ти теж не подобаєшся, тобто, в душі чоловіка постійно має відбуватися боротьба між: „ їй ніхто, крім мене не потрібний ” і „ здається, у неї хтось є ”. Знаючи психологічні особливості чоловіка, жінка повинна: частіше готувати його улюблені страви (нагодований чоловік рідко сердиться); не просто подавати їжу (прислуговувати може й необов’язково), а вечеряти разом з ним (спільна вечеря – чудовий сімейний ритуал). „ Підкуплений ” смачною вечерею, чоловік схильний до таких вчинків, про які жінка часом і не мріє; утішати його неспокій, тривожність; не наводити порядок в шухлядах і кишенях, портфелі чоловіка; не заважати його службовим справам, не піддавати сумніву його компетентність у предметі розмов; цікавитись його справами, роботою, захопленнями тощо. Якщо чоловік просувається по службі не так швидко, як хотілося б, не варто йому про це говорити – можна погіршити стосунки; робитись інколи безпомічною в господарських дрібничках. Чоловікам приємно відчувати, що вони – опора в сім'ї; ніколи не пиляти чоловіка, що мало заробляє, ніколи не протиставляти йому сусіда, якому більше сприяє удача в справах і вирішенні фінансових питань; не називати чоловіка по прізвищу; на людях не називати інтимними прізвиськами („ мій котик ”, „ моя ластівочка ”), особливо не робити цього в присутності інших жінок; не запрошувати гостей, яких він не любить і не приймати запрошення, які йому будуть неприємними; бути частіше тією, що спокушує, а не тією, кого спокушують; захоплюватись ним, як сексуальним партнером; спонукати чоловіка до прийняття рішень; підтримувати кожну його ініціативу; заохочувати навіть у разі невдач і захоплюватись за найменших успіхів. Жінкам треба усвідомити кілька речей, щоб уникати непорозумінь і ускладнень. Наприклад, вони повинні знати, що чоловік біологічно не може не зглядуватись на певні жіночі форми і згини, і цей факт їм нічим не загрожує. По-друге, вони мають пам’ятати, що молоді чоловіки не знають, як проявляти свою увагу і кохання, як залицятися. По-третє, чоловіка може дуже вразити висока думка дружини про інших чоловіків. З будь-якого порівняння чоловік робить висновок, що вона поважає когось більше, ніж його. Чоловіки особливо вразливі, коли мова йде про їхню роботу, друзів, соціальний статус, інтелігентність. По-четверте, ніколи не варто „ наводити марафет ” в присутності чоловіка, лягати в ліжко з обличчям, змащеним кремом, щоб на другий день сподобатися іншим, а не чоловікові. По-п’яте, жінки мають знати, що чоловіки хочуть, щоб ними захоплювалися, хочуть відчувати свою значущість, хочуть бути визнаними. У чоловіків домінуючим є закон поваги: їх приваблюють люди, які захоплюються ними, і відштовхують, які зневажають, принижують їх. У своїй подружній практиці дружина має враховувати наявність у чоловіка позерства і непомірного вихваляння незалежно від віку й інтелекту. Щоб бути щасливим, чоловікові потрібно відчувати себе особливим, і він чекає від жінки, що вона скаже йому про це. Його друзі не зміцнюють такі почуття, позаяк дуже зайняті власною персоною. Ось чому жінка має дати йому відчути себе незвичним. Варто спонукати чоловіка говорити про те, наскільки він відрізняється від інших чоловіків, розпитувати про успіхи на роботі, про його розмови з керівництвом, про заохочення і винагороди на роботі, про те, як він перевершив інших. Треба підкреслювати ті якості його характеру, які показують його незвичність, говорити частіше йому: „ Ти незвичний ”, „ У тобі є щось особливе ”. Варто говорити чоловікові, що він найрозумніший, найздібніший, найдорогоцінніший, найцікавіший, найдотепніший, найвеселіший, найчестолюбивіший з усіх, кого вона знає. І успіх – гарантовано. Талановиті дружини – це не слабкі жінки. Вони поблажливі, а розумна поблажливість – це ознака доброти і сили, так само як мстливість – ознака дріб’язковості, злобності й слабкості натури. Вони наділені розумом і добротою, гордістю, почуттям власної гідності і скромністю. Знання подібних проявів психіки і психологічних феноменів допомагає подружжю значно краще, тонше і глибше взаємодіяти між собою і з оточуючими людьми, підвищити культуру почуттів, культуру дошлюбного і сімейного спілкування тощо. Розуміння цих відмінностей необхідне шкільному психологу, педагогам і батькам для врахування у виховній роботі й організації між статевого спілкування, яке має свої особливості на різних вікових етапах, у підготовці учнівської молоді до шлюбу.

 

Основні поняття

Шлюб - є початком і ядром сім'ї, він пов'язаний переважно  з народженням дітей та їх вихованням. Корені терміну «шлюб» ідуть в глибину віків. На давньоросійській мові слово «брачити» означало відбирати хороше і відкидати погане. Тому надалі і виникла деяка двозначність слова «брак»: і в сімейному праві, і в простій мові -- «забракований товар». Більш влучним є позначення шлюбного союзу в українській мові терміном «шлюб», який походить з давньослов'янського слова «сьлюбь», значення якого цілком зрозуміле.

Розлучення - є  наслідком невдалого шлюбу.

 

 

Анкета

1  Чи знаєте ви що таке шлюб ?

Так   Ні  Можливо

2 18 років достаній вік для укладення шлюбу ?

Так   Ні  Можливо

3  Уклали  б ви шлюб до 18 років ?

Так   Ні  Можливо

4  Могли б  ви укласти шлюб за розрахунком  ?

Так   Ні  Можливо

5  Чи достатньо  ви знаєте про шлюбний контракт ?

Так   Ні  Можливо

6  Чи вважаєте  ви його потрібним ?

Так   Ні  Можливо

7  Ви б  не відмовились про консультацію  зі спеціалістом про шлюби  ?

Так   Ні  Можливо

8  Чи знаєте  ви що таке розлучення ?

Так   Ні  Можливо

9  Чи приходилося  вам бути свідком розлучення ?

Так   Ні  Можливо

10 Чи вважаєте  ви можливим розлучення як міру впливу на людину ?

Так   Ні  Можливо

11 Чи вважаєте  ви що розлучення – це  серйозна  життєва невдача ?

Так   Ні  Можливо

12 Згодні ви  що розлучення – завжди нещастя  для сім’ї ?

Так   Ні  Можливо

13 Чи вважаєте  ви достатньо доступним законодавство про шлюби для вас ?

Так   Ні  Можливо

14 Чи вважаєте  ви ,що розлучення самий останній  крок при руйнуванні сім’ї?

Так   Ні  Можливо

15 Чи вважаєте  ви що можна відновити відносини  після розлучення ?

Так   Ні  Можливо

16 Чи вважаєте  ви розлучення висновком як нездатності зберегти сім’ю ?

Так   Ні  Можливо

 
Висновки

У ході діагностичного зрізу ми виясняли ставлення молоді до розлучень, розуміння їх правових основ та наслідків.

Відповіді старшокласників Дніпропетровщини на питання „Як Ви ставитесь до вислову:

„Розлучення –  серйозна життєва невдача”?”, Був  визначений той факт, що лише трохи  більше від половини опитаних вважають розлучення життєвою невдачею, засвідчив, що молодь не до кінця розуміє усіх соціальних, економічних, демографічних, психологічних та педагогічних наслідків цієї проблеми.

Данні опиту  засвідчили , що молодь дещо легко відноситься  до розлучень. Також було визначено , що вони не знають правових основ розлучень, не інформовані про вирішення майнових проблем розлучених, їх аліментні зобов’язання тощо.