Становлення конфліктології

1. Становлення конфліктології. 

      У  повсякденному спілкуванні слово  „конфлікт” застосовується до  широкого кола явищ – від  збройних сутичок і протистояння  різних соціальних груп до  службових чи сімейних суперечок,  до проблем кожної особистості.  Саме слово „конфлікт” походить від латинського conflictus – зіткнення. У кризових станах суспільства різко зростає соціальна і психологічна напруга, яка неминуче веде до конфліктів – рішучої сутички протилежних позицій соціальних суб’єктів. Конфлікти, сьогодні відображають загальну проблемність і суперечливість буття. Володіючи різними життєвими цінностями, поглядами, смаками, характерами, культурою люди не можуть уникнути конфлікту. „Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс” – це висловлювання Ч. Діксона можна сприймати як аксіому. Іншими словами, конфлікти – це норма життя. Уся справа у тому як до них підійти.

      Сьогодні  сформувалася нова наука –  конфліктологія і виокремилася  широко профільна, досить актуальна  й водночас відповідальна професія – конфліктолог. Спеціалісти-конфліктологи виступають у ролі консультантів з різних проблем людського життя. Таким чином, конфліктологія – наука що дає науковий аналіз конфліктності буття та визначає шляхи його подолання. Або конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення та розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними. Або конфліктологія – наука яка вивчає появу, розвиток і вирішення конфлікту.

      Вивчення  курсу „конфліктологія” дасть  змогу:

– дати собі та своїм  співробітникам рекомендації щодо того як уникати більшості конфліктних  ситуацій, а також попереджувати  появу конфліктів;

– уникати деструктивних  конфліктів

– виходити з конфліктних  ситуацій „з чеснотами”, „не втрачаючи  обличчя” навіть за найгірших варіантів їх вирішення;

– у переговорному  процесі аргументовано відстоювати  свою позицію, твердо дотримуватися  обраного курсу.

      Вивчення  конфліктології має суттєве значення, бо знання цієї галузі науки  дасть змогу попереджувати і  вирішувати конфлікти. Ця наука стане надійною опорою повсякденного життя, бо допоможе осмислити проблеми власного життя, виховання дітей, проблеми нації в цілому, та вирішувати завдання, які поставило перед людством ХХІ століття. Перед людством постала складна парадигма – зберегти людину і природу у гармонійному стані.

      В  історії розвитку людства конфлікти  як форма прояву життєвої боротьби  були явищем досить части та  звичним, майже повсякденним. З  плином часу змінювалися умови  життя – що вело до змін  конфліктів, відрізнялися його наслідки. Ідеї боротьби і досягнення згоди та пошук шляхів безконфліктного спілкування залишалися розкиданими по різних галузях: філософії, історії, біології, медицині, юридичних та військових науках, психології... Російські дослідники А. Анцупова та А. Шипілова встановили, що проблемою конфліктів займаються близько 11 окремих фундаментальних наук. Коротко розглянемо досягнення деяких наук в проблемі конфлікту.

      У  військових науках поняття „збройний  конфлікт” використовують для  аналізу збройних сутичок між державами чи значними соціальними силами всередині країни. Від війни, як широкомасштабного міждержавного конфлікту високого ступеня інтенсивності до незначних прикордонних сутичок. Головним досягненням військової науки є визнання збройних конфліктів суспільно-політичним явищем, що викликане політичними чи економічними інтересами і пов’язане із загибеллю та стражданнями багатьох людей. Встановлено зв’язок між політичним курсом держави, конфліктною боротьбою певних соціальних сил та переговорним процесом. Останнім часом військові приділяють увагу миро творчості як способу легітимного, міжнародно-правового способу врегулювання конфліктів.

      В  історичних науках конфлікти  досліджувалися на міждержавному  рівні як сутичка протилежних  або не співпадаючих інтересів держав у різні періоди історії. З плином історії постійно збільшується чисельність міждержавних конфліктів, що веде до значного росту жертв, їх у минулому столітті налічується 300 мільйонів осіб. Значення історії в дослідженні конфлікту полягає у тому, що було вивчено історичне становлення інституту переговорів.

      Педагогічні  науки спрямовані на аналіз  та вирішення конфліктів у  площині „вчитель-учень”, „педагог-педагог”, „учень-учень”, „педагог-адміністрація  навчального закладу”. Ці науки прийшли до висновку про необхідність формування високої педагогічної культури керівників, педагогічний такт, уміння безконфліктного спілкування людей різного віку та соціального досвіду.

      Політичні  науки розглядають конфлікти  у площині боротьби за владу між специфічними верствами населення, політичними елітами, владно-державними структурами, між тими хто править та тими ким правлять. Конфлікти у політичній сфері тлумачаться через призму моралі. Конфлікти розглядаються як прояв боротьби за домінування у владних структурах. У зовнішньополітичній сфері держав накопичено великий досвід ведення переговорів, встановлено протокольні та етичні моменти їх ведення.

      Конфлікт  у мистецтвознавстві віддзеркалює  споконвічне протиборство добра  і зла, внутрішніх і зовнішніх факторів поведінки людини. творами мистецтва конфлікт відображається повно, різнобарвно, з урахуванням діалектики. Тому приклади з творів мистецтва поповнюють арсенал керівника по вирішенню конфліктних ситуацій.

      Термін  „математика конфлікту” було введено американськими математиками Дж. Непманом та О. Моргенштерном у 1944 році. Математичні моделі допомагають виявити приховані закономірності функціонування конфліктних взаємин а математична обробка великого обсягу статистичного матеріалу є необхідною умовою внесення науковості в конфліктології. Однак сподівання, що за допомогою математичної теорії вдасться вирішити конфлікти складних соціальних систем не виправдалися. Життя виявилося складнішим ніж математичні матриці, про те з їхньою допомогою конфліктологія має більше шансів.

      Проблемою  конфліктів зацікавилися і спеціалісти  права. Головними аспектами стали  судово-правові засоби їх вирішення,  кримінологічне вивчення конфліктних  ситуацій, правові принципи, правила  і норми. активно досліджуються  міжнародно-правові аспекти регулювання міждержавних конфліктів. Значна кількість учених-правників виступає за створення нової галузі – юридичної конфліктології. Важливим висновком правових досліджень проблем конфліктів є встановлення твердих, закріплених у правових нормах способів вирішення конфліктів (суди, арбітраж, міжнародні суди). Правові науки вчать дотримуватися в найбільш запеклій конфліктній боротьбі норм діючого права.

      Психологія  займає провідне місце серед  інших наук по дослідженні  проблем конфлікту. Суттєвим досягненням психологів стала розробка понятійного апарату конфліктів: сутність, структура, генезис, перед конфліктний стан, методи діагностики, встановлення того факту, що конфлікти завжди пов’язані із значним напруженням емоційно-психологічного стану протиборних сторін. Дослідження психологів носять фрагментарний характер не створено узагальнюючих праць загальнотеоретичного та методологічного характеру.

      У  роботах біологічного напрямку (переважно  закордонних авторів – Д. Кемпбел,  О. Меннінг) введено поняття  „зооконфлікт” та „конфлікт у тваринному світі”, що свідчить про глибоку вкоріненість конфліктного стилю поведінки у весь живий світ. У біологічних роботах конфлікт розглядається як боротьба за існування, як прояв біологічно і генетично визначеної агресивності. Такий підхід часто переноситься і на поведінку людини, як представника тваринного світу. Коли суспільство було зорієнтовано на „санітарне очищення” від слабких за біологічним принципом „нехай виживе сильніший”, – яскраво демонструється практичний аспект зооконфліктного підходу до вирішення соціальних проблем. Як приклад: расистське прагнення винищити „неповноцінні раси” або сучасний геноцид. У біологічних роботах можна зустріти відомості щодо конфлікту між рослинами за „місце під сонцем”, які виступають підґрунтям положення щодо тотальності конфліктної поведінки всього живого. Таким чином у підсвідомому та несвідомому рівнях поведінки людей у разі конфлікту ми можемо знайти прояв закономірностей конфліктної боротьби, притаманній усім біологічним видам. Цінність підходу до конфліктів з позицій зооконфліктології полягає у тому, що конфлікти тлумачаться як такі, що пов’язані із внутрішньовидовою боротьбою за життєві ресурси, за територію, за вище місце в ієрархічній структурі.

сновні поняття  конфліктології. 

      Аналіз літературних джерел свідчить, що: конфлікти неминучі, вони існували завжди, і будуть існувати стільки скільки буде існувати спілкування людей між собою.

      У  науковій літературі поняття  „конфлікт” трактується неоднозначно. Існує чимало визначень суті цього поняття. найбільш поширений підхід полягає у підході до визначення конфлікту через протиріччя. Зокрема, Анатолій Васильович Дмитрієв дотримується наступної точки зору: „конфлікт – прояв об’єктивних чи суб’єктивних протиріч, що виражається в протиборстві сторін. „Конфлікт – це завжди протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, яке характеризується нанесенням взаємної шкоди (моральної, матеріальної, фізичної, психологічної)” – за словами Станіслава Михайловича Ємельянова. У тлумачному словнику термін конфлікт означає – зіткнення протилежних сторін, думок, сил, гострий спір.

      Таким  чином, поняття конфлікту містить  у собі різні форми й способи  протистояння, напруження у відносинах, прихованої та явної боротьби. В основі конфлікту – протилежні позиції сторін та суперечності в поглядах, зіткнення різноспрямованих дій. Конфлікт знаходить форму свого прояву у боротьбі та суперництві, конкуренції та розбраті, кризі відносин.

      Зупинимося  на розгляді основних категоріальних  понять, які використовуються в конфлікті.

      Відмінності  людей у поглядах, неспівпадання  сприйняття і оцінок тих чи  інших подій досить часто призводить  до виникнення спірної ситуації. Будь-якому конфліктові передує  спірна ситуація, але далеко не  всяка спірна ситуація веде до конфлікту.

      Конфліктогени  – це слова, наміри, дії або  бездіяльність, які „сприяють  виникненню конфлікту”.

      Конфліктна  ситуація – це нагромадження  суперечностей, які містять суттєву  причину конфлікту. Для переростання  протиріччя, яке виникло в конфліктну ситуацію необхідно:

      –  щоб ситуація була досить значимою  для учасників конфлікту;

      –  перепони зі сторони одного  із опонентів досягненню цілей  іншому учаснику;

      –  пере вершення рівня особистої  чи групової терпимості до  виникнення перепон одній із сторін.

      Для  переростання конфліктної ситуації  в конфлікт необхідний зовнішній  вплив, поштовх, іншими словами  – інцидент. Інцидент – це  збіг обставин, що є приводом  для конфлікту. В якості інциденту  можуть виступати і дії третьої  особи. наприклад, висловлювання колеги по роботі чи друзів. Інцидент може виникнути і випадково, незалежно від волі учасників, внаслідок об’єктивних причин (неврахування психологічних особливостей іншої сторони).

      В  конфліктній ситуації вже можна  зазначити можливих учасників майбутнього конфлікту – суб’єктів, а також і об’єкт самого конфлікту. Суб’єктами конфлікту є учасники конфліктної взаємодії, інтереси яких безпосередньо задіті. В якості суб’єктів можуть виступати окремі особистості, групи, організації.

      Важливою  складовою будь-якого конфлікту  є об’єкт – тобто те, на  що претендує кожна із конфліктуючих  сторін. Наприклад ресурси, право  власності, нова посада... Слід  відмітити, що для виникнення  конфліктної ситуації не обов’язково  щоб був об’єкт конфлікту. Конфлікт може розпочатися і без нього. Поганий настрій, неприязнь до колеги по роботі може послужити причиною конфлікту.

      Конфліктна  ситуація – поняття досить  нестійке, воно може змінюватися  при зміні будь-якого із елементів:  поглядів опонентів, відношенню до об’єкту, поява умов, які утруднюють чи унеможливлюють взаємовідносини опонентів, відмова одного із суб’єктів від подальшої взаємодії. Поряд з цим деякі конфліктні ситуації існують роками, не переростаючи в конфлікт тільки тому, що суб’єкти не спілкуються один з одним. Наприклад, образа сусідів один на одного – як наслідок припинення спілкування на декілька років.