Соціологія - наука про суспільство

Галузеві соціологічні теорії — галузі соціологічного знання, які постають на межі власне між соціологією та іншими науками: економікою, правознавством, політологією тощо. Так, галузевими називають економічну теорію, соціологію політики, соціологію культури, соціологію медицини тощо.

Спеціальні соціологічні теорії — галузі соціологічного знання, які вивчають, насамперед, окремі соціальні спільноти у їх конкретному стані (соціологія малих груп, соціологічне вивчення соціальної структури, соціологія окремих професійних груп, соціологія міста, соціологія села, молоді) соціальні інститути (соцілогія сім’ї, соціологія освіти), соціальні процеси (соціологія конфлікту, масової комунікації, злочинності, самогубств).

Третій рівень соціологічного знання представлений конкретними соціологічними дослідженнями, які проводяться з метою одержання об’єктивних даних стосовно різних сторін соціальної дійсності. Ці дані можуть бути осмислені на рівні спеціальних, галузевих і загальносоціологічних теорій і використані у розв’язанні актуальних проблем розвитку суспільства.

Прямуючи до своєї основної мети, соціологія виконує цілий ряд  певних функцій. Не перераховуючи всі, накреслимо невеликий їх логічний ряд. Для того, щоб щось змінити у суспільстві, необхідно мати про нього вичерпну інформацію. Для цього існує інформаційна функція соціології. Отримавши інформацію, соціолог, як лікар, повинен встановити діагноз, на що «хворіє» суспільство, що в ньому потрібно змінювати. Саме цьому і сприяє діагностична функція. Після встановлення діагнозу треба лікувати хворого. Це виконує конструктивна або рекомендаційна функція. Крім рекомендацій на сьогоднішній день, можуть бути і рекомендації на майбутнє, щоб запобігти можливих негараздів, що можуть виникнути. На це спрямована прогностична функція. Вже сьогодні багато соціологів прогнозують можливу загибель людства через 60 – 70 років, якщо воно не змінить свого хижацького ставлення до природи. Це застереження повинно збудити весь людський інтелект на пошуки шляхів для уникнення цієї можливої катастрофи.

Перерахованими вище функціями соціологія не обмежується.

Будь-яка гуманітарна  наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а соціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв'язки.

Соціальна функція – це роль, яку виконує той чи інший елемент соціальної системи (соц. інститут, соц. процес, соц. дії) в суспільстві або ж в соціальнійспільноті

Таким чином, до основних функцій соціології можна віднести наступні:

Пізнавальна — певний спосіб пізнання соціального об'єкта з метою його перетворення, оскільки соціологія забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку.

Методологічна — розробка основних методологічних підходів на макро і  мікро соціологічному рівні аналізу. Соціологія дає уявлення про суспільство  як цілісну систему.

Прогностична — напрацювання науково обґрунтованих прогнозів відносно тенденцій (перспектив) розвитку суспільства, соціальної спільноти, особистості. Соціологія пояснює логіку процесів соціального розвитку, визначає можливі варіанти розвитку соціальних процесів.

Описово-інформаційна — описування та накопичування матеріалу, на основі аналізу якого здійснюється соціальний контроль та приймаються управлінські рішення;

Проективно-конструктивна — розробка моделі конкретної організації (соціального  процесу) з оптимальними параметрами її функціонування. Соціологія визначає оптимальний шлях розв'язування соціальних проблем, методи, способи, процедури управлінських рішень).

Організаційно-технологічна — створення  соціальних технологій, що визначають порядок і правила практичних дій по удосконаленню соціальної організації (соціальної структури, соціальних відносин тощо).

Управлінська — використання результатів  соціологічних досліджень для розробки і прийняття управлінських рішень.

Інструментальна — удосконалення  наявних і розробка нових методів  дослідження соціальної реальності.

Ідеологічна — використання соціологічних  досліджень для пропаганди своїх ідей і критики інших. Соціологія — наука об'єктивна і безпристрасна, але її результати можуть бути використані для маніпулювання суспільною свідомістю.

Виховна — мобілізація особистості  на якісні перетворення, оскільки соціологія активізує діяльність, ціннісно орієнтує особистість.

Діагностична, адже соціологія дає  уявлення про реальний стан суспільства, суперечливість соціальних процесів, причини напруженості в колективі, допомагає попередити виникнення і  вибух соціальних конфліктів.

За умови виконання соціологією  цих функцій вона здатна посісти  важливе місце в житті суспільства  і кожної людини, допомагаючи кожній людині обрати життєвий шлях, визначити  життєві перспективи, сконцентрувати особисті зусилля на вирішенні соціальних проблем.

 

4. Соціологія в системі суспільних наук

Місце соціології у системі  соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей.

 

 

У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між  соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.

Соціологія працює і  на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Соціологія тісно пов'язана  з політологією. їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві. Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.

Вивчаючи взаємини людей  у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

У процесі дослідження системи  «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.

Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.

 

 

Зв’язок соціології з  іншими науками

Соціальна статистика	Забезпечує інформаційну базу для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, забезпечується надійний прогноз соціального розвитку суспільства.	С   О   Ц   І   О   Л   О   Г   І   Я
Соціальна психологія	Забезпечує знання у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. Наявність спільних проблем дослідження (інтереси, соціальні установки та цінності, орієнтації, думки, настрої людей).
Математика	Дає можливість аргументувати і  пояснити закономірності між соціальними  явищами спираючись на математичні  знання і методи, зокрема, на закон великих чисел, константні залежності, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство.
Історія	Як історія, так і Sг мають справу, з одного боку, з наявністю в суспільстві об’єктивних, незалежних від волі й свідомості людей, закономірностей, які детермінують зміст, характер і напрям його розвитку, а з другого боку, з існуванням неповторних явищ і процесів, які не можуть бути причиною пояснення, але мають закономірний характер, суттєво впливають на “зигзаги” суспільства, його історію.
Юриспруденція	При вивченні міжкласових відносин, соціологія дій мас та особистостей, Sг спирається на дані правових наук, в полі зору яких-юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини між класами та регулюють соціальну поведінку людей