Соціологія - наука про суспільство

Центральним тут  є питання про основні категорії  соціологічної науки. Мова йде про  виділення таких вихідних категорій, які лежать у фундаменті самої  науки. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають  механізм прояву законів і закономірностей, які нею вивчаються. Понятійно-категоріальний апарат соціології включає в себе:

• загально наукові  категорії у соціологічному заломленні (суспільства, соціум, соціальна система  тощо);

• безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні  норми, соціальні цінності);

• категорії  дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури тощо).

В соціологічну практику останніх років увійшло  виділення двох груп категорій соціології:

1) категорії  що пояснюють статистику суспільства,  його структуру, з виокремленням  його основних підсистем та  елементів. Серед них такі категорії,  як "особистість", "соціалізація", "соціальна група", "соціальна  спільнота", "соціальний клас", "соціальна діяльність", "соціальний  контроль" та ін.

2) категорії,  що характеризують динаміку суспільства,  його основні зміни, особливості  його розвитку. Серед них такі  категорії як "соціальний процес", "соціальна зміна", "соціальна  трансформація", "соціальний рух", "соціальна мобільність", "соціальний  розвиток" та ін.

До категорій  соціології належать й такі категорії, як, наприклад, "соціальне відтворення", "соціальна адаптація", "соціальна  диференціація", "соціальна напруженість", "соціальна солідарність", "соціальне  відхилення", "соціальна патологія", "соціальна рівновага", "соціальна  сфера", "соціальне життя", "соціальна  дія" та багато інших.

Якщо категорії  соціології відбивають ті чи інші істотні  сторони, риси, властивості об'єкта цієї науки, то закони соціології виражають  глибинні, сутнісні необхідні зв'язки між ними. Оскільки, як уже відзначалося вище, соціологія вивчає соціальну  реальність, соціум, постільки її закони по своїй природі і сутності соціальні. Це означає, що соціальні закони регулюють  поведінку людей і груп, визначають стосунки між особистостями, їхніми спільностями і виявляються в  діяльності людей та їхніх об'єднань. До числа соціальних відносяться, наприклад, закони соціальної диференціації й  інтеграції, соціальної мобільності, інтернаціоналізації  громадського життя, соціалізації індивіда, урбанізації суспільства та інші. У житті соціальні закони реалізуються конкретними людьми й у конкретних умовах, а тому виявляються як закони-тенденції.

 

5. Функції соціології

Теоретична  функція — полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки  на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на основі вдосконалення  теоретичної соціології, так і  на базі розвитку спеціальних і галузевих  соціологічних теорій, а також  пов'язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок  різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Інформаційна  функція — це збирання, концентрація соціологічної інформації, одержаної  у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах  вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації. її використовують органи управління, засоби масової інформації.

Прогностична  функція полягає у соціальному  прогнозуванні. Соціологічні дослідження  завершуються обґрунтуванням коротко-або  довгострокового прогнозів досліджуваного об'єкта.

Критична функція  соціології тісно пов'язана з  її прогностичною і гуманістичною  функціями. На основі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Вона також конструює  й можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє  програми соціального розвитку, підпорядковуючи  все це реалізації інтересів людини.

Виховна функція  соціології реалізується в тому, що знання які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою  формування їх певних соціальних якостей. Цю функцію соціологія виконує також  тому, що забезпечує передачу новому поколінню  соціального досвіду попередніх поколінь.

Здобуваючи  і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і  розвитку історично визначених соціальних систем, про різні сфери суспільного  життя, всі його складові частини  соціологія тим самим реалізує пізнавальну  функцію.

У визначенні методів  вивчення соціальної реальності збору, обробки і аналізу первинної  соціологічної інформації соціологія реалізує совою інструментальну  функцію.

Світоглядна функція  проявляється в тому, що озброюючи  людей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

Дуже часто  соціологи збирають дані, які потім  використовуються тими, хто приймає  рішення. Це означає, що ці дані вони збирають, виконуючи певне політичне замовлення, базуючись на тій або іншій  ідеології. Крім того, віддзеркалюючи закони функціонування і розвитку соціальних систем, соціологія разом з тим  дає їх теоретичне обґрунтування  з позицій певних соціальних і  політичних сил, в тій чи іншій  мірі відображаючи їх погляди. В сукупності це говорить про те, що соціологія виконує  ідеологічну функцію.

Знання, які  вишукує соціологія, служать не тільки підвалиною для подальшого розвитку теоретичних поглядів. Вони орієнтовані  для розв'язання практичних проблем, які постають як перед суспільством в цілому, так і перед різними  соціальними групами. Ці знання безпосередньо  використовуються для перетворення соціальних інститутів, управління соціальними  процесами тощо. В цьому знаходять  реалізацію практична, регулятивна, організаційно-технологічна, управлінська функції соціології.

Зазначимо, що всі  функції, які виконує соціологія, "працюють" в єдності, взаємодоповнюючи одна одну.

 

6. Структура соціологічної системи знань

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність  окремих людей, соціальних груп чи суспільства  в цілому). Особливістю структури  соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою  системою знань про суспільство  як динамічно функціонуючий організм. Соціологія дає знання теоретичне і  емпіричне, знання фундаментального і  прикладного порядку.

У зв'язку з цим у ній  виділяють відносно самостійні галузі знання:

• теоретичну соціологію,

• фундаментальну соціологію,

• прикладну соціологію,

• емпіричну соціологію.

Емпірична і теоретична соціології різняться за рівнем абстракції одержуваного знання; фундаментальна і прикладна  — за орієнтацією отримуваних  знань, за цілями, які вони перед  собою ставлять. Теоретична соціологія основну увагу концентрує на вивченні фундаментальних наукових проблем, пов'язаних з формуваннями знання про  соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального  розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, що розробляються нею, відповідають в основному на два питання: "що пізнається?" (об'єкт) і "як пізнається?" (метод), тобто пов'язані з вирішенням гносеологічних завдань.

Теоретична соціологія сформувалась у 30-40-х роках XX ст. в академічному університетському середовищі США, хоча вихідні її передумови виникли  набагато раніше в працях Г. Зіммеля, Е. Дюркгейма, М. Вебера та ін. Значно вплинула на теоретичну соціологію неопозитивістьска методологія, орієнтована на моделі розвинутих фізичних наук, в яких існує поділ на прикладні та фундаментальні, теоретичні дослідження.

Феноменологічна соціологія і символічний інтеракціонізм на перше місце висувають завдання з'ясування соціально-психологічної структури соціальної взаємодії, ролі людської особистості як творця соціальної реальності. Автори концепції соціального обміну підкреслюють вирішальну роль універсальних закономірностей людської природи — прагнення до одержання вигід і нагород — для пояснення соціальних відносин і структур. Для прихильників функціоналізму пошук об'єктивної істини, яка проголошується головною цінністю наукового пізнання, конкретизується у формуванні закономірностей або вимог, покликаних пояснити структурні механізми збереження сталості і стабільності будь-якої соціальної системи.

Прикладна соціологія —  практична частина соціологічної  науки про специфічні закони становлення, розвитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур, організацій та їх елементів. На відміну  від загальної соціології, яка  вивчає закони розвитку соціальних спільнот та відносин, взаємодій у масштабах  усього суспільства, прикладна соціологія вивчає процеси, які відбуваються в  певних соціальних підсистемах, конкретних соціальних спільнотах, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей  суспільства, шляхи і способи  використання пізнаних теоретичною  соціологією засобів і закономірностей.

Теоретична соціологія відрізняється від прикладної не за об'єктом або методом дослідження, а за метою, яку ставить перед  собою соціологія, яка вирішує  завдання: теоретичні чи практичні.

Прикладна соціологія безпосередньо  вивчає практичні галузі людської діяльності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як, наприклад, соціологія особи, соціологія релігії, соціологія сім'ї, що безпосередньо орієнтовані на вирішення соціальних проблем.

Специфіка прикладної соціології полягає не тільки в тому, що вона концентрує увагу на тих компонентах  соціальної системи, які безпосередньо  пов'язані з людиною, впливають  на її практичну діяльність. Вона зосереджується на досліджені людських спільностей  та людської особи в її різних соціальних аспектах. Прикладна соціологія, зокрема, вивчає закони:

1) що діють на рівні  соціальних інститутів;

2) які відбивають розвиток  компонентів соціальної структури  суспільства;

3) що діють на рівні  соціальних систем і підсистем.  Прикладна соціологія має свої  категорії, які у загальному  та концентрованому вигляді відбивають  соціальну дійсність, а також  методи дослідження (опитування, спостереження, аналіз документів  та ін.).

Оскільки прикладна соціологія досліджує конкретні соціальні  явища, вона розкриває джерела та причини їх розвитку або гальмування. Тому її висновки мають прикладне  значення, служать науковою підставою  вдосконалення управління соціальним життям, його різними сферами. Прикладна  соціологія являє собою єдність  конкретних соціологічних досліджень і спеціальних соціологічних  теорій. У цьому проявляється єдність  емпіричного та теоретичного, що становить  фундамент кожної науки.

Єдність і взаємодія теоретичної  та прикладної соціології знаходять  конкретне втілення:

1) у розкритті науково-методичних  основ соціологічних досліджень, у системі принципів, законів  і категорій концепції соціального  пізнання;

2) в обґрунтуванні переходу  вихідних теоретичних положень  до операціоналізації та емпіричного їх відбиття за допомогою ряду показників у дослідженні соціальної структури суспільства, способу життя, культури, громадської думки та ін.;

3) у методологічному та  методичному забезпеченні соціологічних  служб на підприємствах і в  установах, у практиці соціологічних  досліджень на усіх рівнях  та етапах, в усіх видах і  масштабах. Поділ соціологічного  знання за орієнтацією на фундаментальне

та прикладне досить умовний, бо будь-яке з них безпосередньо  або опосередковано робить певний внесок у вирішення як наукових, так і  практичних завдань. У точному значенні слід говорити лише про переважну  орієнтацію того чи іншого соціологічного знання: наукового, фундаментального або  практичного, прикладного, що і дає  підставу для його віднесення до сфери  теоретичної або практичної соціології. Те саме можна сказати і про  емпіричні соціологічні дослідження. Вони можуть бути орієнтовані на розв'язання:

• наукових проблем (наприклад, на формування спеціальної соціологічної  теорії);

• практичних питань, пов'язаних з удосконаленням соціальних інститутів (сім'ї, освіти, права тощо).

В структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні. Йдеться по три рівні соціологічного знання: