Соціологічне дослідження: поняття, функції, види

    Статистичні  документи здебільшого містять  певні узагальнення щодо найважливіших  показників функціонування соціуму, окремих його частин. Вони можуть бути предметом самостійного аналізу, оскільки дають змогу дослідити певний процес або явище в динаміці, з'ясувати їх тенденції, доповнити характеристику досліджуваного явища, збагатити її історичним контекстом. Статистичні дані сприяють окресленню концептуальних рамок, реалізації конкретного дослідницького проекту. А щодо обліку населення, характеристик його життєдіяльності (реєстрація шлюбів, розлучень, народжуваності, смертності, міграції, умови і рівень життя), вони складають основу для оптимальної вибірки у соціологічному дослідженні.

    У пізнанні соціальних реалій, особливо на мікрорівні, суттєвим є вивчення неофіційних документів, які є важливим джерелом відомостей про особливості суспільної свідомості, громадської думки, цінностей та установок, мотивів поведінки особистості. Вони збагачують інформацією щодо їх мобільності, соціалізації, індивідуалізації, адаптації, задоволеності різноманітними сферами життя тощо, а також чинників, що впливають на їх розвиток. Соціологи нерідко у своїх дослідницьких пошуках зосереджувалися на особистих документах. Так, на початку XX ст. відомий американський соціолог Уільям-Айзек Томас (1863— 1947) і відомий польський вчений Флоріан-Вітольд Знанецький (1882—1958) дослідили особисті документи польських емігрантів (листування селян-емігрантів з родичами, що залишилися у Польщі; архіви емігрантських газет; матеріали церковних парафій, земельних товариств, благодійних і судових організацій; унікальну автобіографію одного з селян, яка мала до 300 сторінок) для того, щоб описати їх становище у Європі та Америці.

    Документальні  джерела містять унікальну і  різноманітну інформацію про соціальні явища та процеси. Тому дуже важливо знайти адекватні методи, які б дали змогу отримати цю інформацію з достатньою надійністю, якісно інтерпретувати зміст документів відповідно до мети і завдань дослідження.

    Оптимальний  вибір методу аналізу документів передбачає дотримання таких вимог:

    — визначення  виду, форми документа, який підлягає аналізові під час дослідження;

    — з'ясування  загальної ситуації на момент  створення документа, обставин  його виникнення, історичного і  соціального контексту;

    — відмежування  описів, певних подій від їх  оцінок;

    — встановлення  надійності документа, його зв'язку  з предметом дослідження;

    — добір найбільш адекватного методу отримання первинних даних та їх аналізу;

    — визнання  того, що офіційні документи надійніші  за неофіційні, особисті — за  безособові, первинні — за вторинні.

    Методи  аналізу документальних джерел  поділяють на неформалізовані  (традиційні), які належать до  якісних методів, та формалізовані,  які належать до якісно-кількісних  методів аналізу документів.

    Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів. Передбачає тлумачення документів (найчастіше унікальних, кількість яких незначна), з'ясування основних думок та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обґрунтування певних висновків. Типовим прикладом неформалізованого (традиційного) аналізу документів є вивчення наукових публікацій та звітів щодо певної проблеми.

   Під час його впровадження дослідник за допомогою аналітичних операцій повинен з'ясувати:

    1. Що являє  собою документ, який його історичний, соціально-політичний контекст?

    2. Які чинники  сприяли його появі? 

    3. Хто його  автор, і з якою метою він  створив документ ( за текстом  завжди стоять конкретні люди  зі своїми інтересами, потребами,  що завжди знаходить відображення  у змісті документа)?

    4. Наскільки  надійний документ?

    5. Яка достовірність  зафіксованих у ньому даних,  правдивість висвітлення фактів, змісту події, явища, процесу  тощо?

    6. Яка суспільна  дія, громадський резонанс документа? 

    7. Яку оцінку  можна дати логічним, мовним і  стильовим особливостям документа? 

    Застосування  неформалізованого (традиційного) методу  аналізу документів передбачає  висування певних гіпотез, вивчення  сутності досліджуваного матеріалу. Велике значення при цьому відіграють як об'єктивні чинники (володіння навичками архіво- і джерелознавства, ознайомлення з досвідом і традиціями застосування цього методу в історичній, психологічній, юридичній науках, обізнаність щодо системи зберігання документів, правил користування архівними фондами тощо), так і суб'єктивні (інтуїція дослідника, критичне ставлення до документа, вміння логічно аналізувати текст і умови його появи, узагальнювати і складати висновки).

    Цей  метод аналізу документів має  й певні недоліки, які передусім  пов'язані з потенційною можливістю  появи суб'єктивних зміщень у  сприйнятті та інтерпретації  тексту, що виникають через різноманітні причини — психологічні особливості дослідника, його вікові, статеві та національні ознаки, стан його фізичного та психічного здоров'я тощо. Суттєвими є й кількісні обмеження цього методу, оскільки його застосування можливе лише за аналізу незначного числа документів. Тому в соціології поряд з неформалізованим (традиційним) методом аналізу документів широко використовують формалізований метод аналізу документів.

    Формалізований  метод аналізу документів, або  контент-аналіз. Це метод якісно-кількісного  аналізу документів. Сутність його  полягає в алгоритмізованому  виокремленні в тексті певних  елементів змісту згідно з  метою та завданнями дослідження,  класифікації виокремлених елементів  відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникнути суб'єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнювати значні масиви документів.

    Контент-аналіз  ґрунтується на одноманітних  стандартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та обчислення кількісних показників, характерних для досліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, подій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних проблем, об'єднаних за допомогою єдиної концепції у певну цілісність. Хоча формально контент-аналіз і спрямований на вивчення тексту, головною його метою є дослідження віддзеркаленої в ньому соціальної реальності.

    Потенційними  об'єктами контент-аналізу можуть  бути різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодичні видання, промови, урядові постанови, матеріали нарад, програми, листи тощо. Його використання є доцільним, якщо потрібен високий ступінь точності, об'єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований. Ефективний він і в тих випадках, коли якісні характеристики, що їх вивчає дослідник, фігурують у досліджуваних документах з певною частотою. Без нього не обходяться під час дослідження мовних особливостей джерел інформації.

    Застосування  контент-аналізу потребує поряд  з традиційними процедурами для  всіх методів дослідження (розробка програми дослідження: визначення проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань дослідження, формування гіпотез; формування вибіркової сукупності; вибір типу вибірки; проведення необхідних розрахунків тощо), використання спеціальних прийомів, техніки. Методика контент-аналізу передбачає насамперед визначення категорій аналізу, які повинні бути адекватно відображеними у змісті досліджуваного документа (категорія аналізу — це загальніші, ключові поняття, які відповідають дослідницьким завданням). Вони повинні визначати теоретичні поняття дослідження, мати відповідні ознаки (смислові одиниці) у тексті, можливості для однорідної реєстрації прикмет.

    Після визначення категорії аналізу, їх інтерпретації, побудови теоретичної схеми дослідження настає процедура «накладання» згаданої схеми на конкретний текст. Тобто відбувається пошук для всіх категорій аналізу адекватних висловів у мові досліджуваних документів. Такі вислови є одиницями аналізу ( смисловими одиницями). До них належать:

    1. Окремі  слова, словосполучення, терміни.  Наприклад, економічні поняття:  ринок, зайнятість, приватизація, управління  тощо; політичні: демократія, референдум, вибори, влада тощо; моральні, правові  поняття: закон, соціальні відхилення, норми, цінності тощо; соціальні: соціальний захист, соціальне самопочуття, бідність тощо.

    2. Теми, повідомлення, висловлені у смислових образах, статтях, частинах тексту, які забезпечують повнішу характеристику змісту документа, ніж попередні одиниці аналізу. Так, теми, в яких розглядаються міжнародне становище України, перехід до ринкових відносин, боротьба зі злочинністю, спосіб життя та здоров'я нації, її окремих спільнот, освіта, спорт, сімейні стосунки тощо, надають багатий матеріал для аналізу і подальших висновків відносно реальної соціальної ситуації, що склалася в Україні та окремих її регіонах.

    3. Прізвища історичних діячів, політиків, видатних учених і діячів мистецтва, представників різноманітних соціальних спільнот, що є певним узагальненим типом діяча, якому притаманні певні соціальні риси. Їх аналіз дає досліднику важливу інформацію про досліджувану історичну епоху, домінування конкретних політичних, соціально-економічних ідей, впливу певних діячів на формування громадської думки тощо. До цієї групи можна також віднести згадування організацій, закладів, інших соціальних інститутів.

    4. Судження, закінчена думка, логічний ланцюг. Це найбільш складні одиниці  аналізу, оскільки мають великий  ступінь конструктивності. Їх структура  є більш диференційованою, ніж  в інших одиницях аналізу, і  містить кілька елементів.

    У більшості  контент-аналітичних досліджень застосовують кілька одиниць аналізу. Визначивши одиницю аналізу, необхідно обрати й одиницю підрахунку. Найчастіше в соціологічних дослідженнях використовують такі загальні одиниці підрахунку:

    1. Система  підрахунку «час — простір». У даному разі за одиницю підрахунку беруть кількість зображень (знаків, квадратних сантиметрів площі та ін.). Для аналізу інформації радіо, телебачення за одиницю підрахунку беруть тривалість висвітлювання подій.

    2. Наявність  ознак у тексті. За такої системи  підрахунку визначають наявність ознак (видів) певної характеристики змісту в кожній частині, на які поділений текст.

    3. Частота  появи одиниць підрахунку.

    Проведення  контент-аналізу потребує попередньої  підготовки дослідницьких документів. Обов'язковими серед них є: класифікатор контент-аналізу, кодувальна картка, бланк контент-аналізу та інструкція кодувальнику, каталог (список) проаналізованих документів.

   Класифікатор  контент-аналізу — загальна таблиця, яка містить список категорій  і підкатегорій, присвоєні їм коди та одиниці аналізу.

    Можна  провести аналогію між класифікатором  та анкетою, де категорії аналізу  виступають у ролі запитань, а одиниці аналізу — у ролі відповідей на них.

   Кодувальна  картка — документ, який містить спеціальні таблиці для реєстрації одиниць аналізу.

   Бланк контент-аналізу  — методичний документ, в якому  зафіксовані результати збору документальної інформації у змістовій або закодованій  формі.

   Інструкція  кодувальнику — документ, який містить  загальну характеристику документів, використаних як джерело інформації, принципи їх відбору для аналізу, опис одиниць аналізу і підрахунку.

    До неї  належать правила кодування, обґрунтування  можливих труднощів, інколи —  термінологічний словник категорій  аналізу. 

    У дослідженнях великих текстових масивів передбачається розробка вибірки. Масив документів, об'єднаних загальною ознакою, є генеральною сукупністю, що підлягає аналізу. Для формування вибіркової сукупності використовують випадковий відбір. Застосування цілеспрямованого типу вибірки виключається у зв'язку з відсутністю даних про розподіл досліджуваних ознак у генеральній сукупності документів. 

   5. Вибірка  у соціологічному дослідженні 

    На етапі  збирання первинних матеріалів  суб'єкт соціологічного дослідження повинен з'ясувати кількісні та якісні параметри об'єкта, уточнити, хто є носієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежити, щоб отримати реальну картину соціальної реальності. У практиці емпіричних досліджень, якщо об'єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.

    Але  соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об'єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору найоптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані під час перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.