Соціалізм і сучасна соціал-демократія

Поки демократію, на жаль, можна  розглядати як ідеал, що є орієнтиром політичного розвитку суспільства. Проте усі політичні системи, що називають себе демократичними (а  до таких належить і Україна), прагнуть культивувати в себе, хоч і поступово, здатність вводити елементи власне демократії, розвивати її складові. До цих складових входить, передусім, політична демократія, що виступає гарантом розвитку інших форм демократії. Тут головна мета – створення  громадянського суспільства, розвиток якого передбачає обов’язковість правової держави.

Існували й існують різні  теорії, у яких предметом дослідження  виступають такі категорії, як „громадянин”, „громадянське суспільство”. Сутність їх полягає в пошукові основних положень, механізмів, що визначають баланс і  взаємодію держави і суспільства. При цьому особлива увага звертається  на процес перетворення людини, індивіда на громадянина. Головним протиріччям  тут лишаються взаємовідносини, а точніше – протистояння між  політичним (держава, влада) і соціальним (суспільство, народ).

Перехід до громадянського суспільства  припускає, насамперед, цивілізований  розвиток суспільства в цілому, його високу культуру, духовність, відповідність  загальнолюдським нормам моралі. Все  це має бути притаманним кожному  громадянину, що потенційно належить до такого суспільства.

Є ще одна умова, без якої існування  сучасного суспільства неможливе. Маю на увазі достатній рівень економічного і науково-технічного розвитку, що забезпечує пристойний рівень життя громадянина. Якщо цього немає, або ці умови недостатні, то у  суспільстві виникає нестабільність, спостерігається прогресуюче соціальне  розшарування, внаслідок чого посилюється  політичне протиборство, що може завершитися  соціальним вибухом. Відтак, належить говорити і про економічну демократію, принципи якої представлені в програмах  соціал-демократичних партій.

Існує і соціальна демократія, що включає в себе систему суспільних відносин, пов’язаних із соціальним захистом населення, розвитком культурних і  духовних засад, а також регулювання  потоків соціального забезпечення. Міжнародна соціал-демократія, особливо в індустріально розвинених країнах, саме цей напрям вважає одним із головних у всій своїй діяльності. Яскравий приклад – Соціал-демократична робітнича партія Швеції (СДРПШ), що протягом своєї більш ніж столітньої історії нагромадила значний  досвід соціальної роботи.

Сучасна соціал-демократія успішно  діє в країнах, у більшості  з яких поняття „ринкові відносини” ніколи не зникало. „Ринок” же, у  свою чергу, диктує відносини у всіх сферах людської діяльності. Відзначимо, що за минулі піввіку європейська  соціал-демократія переглянула, багато в чому змінила свої погляди на зміст економічної політики. У  багатьох документах партій соціал-демократичного спрямування з’явилися виразні  ознаки лібералізму.

Згадуючи так звану шведську модель, варто зазначити, що її необхідно  розглядати комплексно. Основи цієї моделі було закладено після Другої світової війни, на початку 1950-х років. Ініціаторами її створення були профспілки, а  потім СДРПШ підхопила ідею нової  економічної політики. Головний її принцип: не існує причин для соціалізації засобів виробництва і відмови  від вигод ефективної ринкової системи  виробництва заради ідеологічних постулатів. Прагматичність цієї політики полягала в тому, що „немає сенсу різати курку, яка несе золоті яйця”. Децентралізація, зростання виробництва приватного сектора, перерозподіл державної частини  прибутків через податкову систему  і державний сектор для підвищення життєвого рівня народу, але без  впливу на основи виробництва, розвиток інфраструктурних елементів і колективних  грошових фондів – ось деякі з  найважливіших складових, що стали  базовими для шведської моделі соціалізму.

Початок XXI століття для міжнародної  соціал-демократії став новим періодом поглибленого і розширеного розвитку її ідей. В усіх країнах, де існує  політичний плюралізм, багатопартійність, соціал-демократам доводиться активно  боротися за свій пріоритет, за підтримку  широких мас і, відповідно, мати можливість парламентським шляхом реалізовувати  свої плани.

Найважливішим у теоретичних розробках  залишається концепція „демократичного  соціалізму”. Як офіційна доктрина, вона існує вже понад сто років. Основний її принцип – парламентська  боротьба в межах чинного законодавства. При цьому завжди підкреслюється, що „демократичний соціалізм” –явище не статичне, це процес, у якому мають  брати участь широкі маси, і не тільки однієї країни. Соціал-демократи порівнюють „демократичний соціалізм” з новим  ступенем людської цивілізації, аргументуючи це тим, що в його основу покладено  загальнолюдські, а не класові цінності.

Існує і нова концепція соціал-демократії, так званий „Третій шлях”. Вона орієнтує на постіндустріальний етап суспільного розвитку. Автори „Маніфесту Третього шляху”, Г. Шредер і Е. Блер, виступають проти соціальних зловживань, інфантильності, стверджуючи, що „неприпустимо, щоб людина перекладала з себе на державу відповідальність перед  батьківщиною і місцевою громадою” [9, №34 - 35. – 2004] В „Маніфесті” підкреслюється, що цінності соціал-демократії лишаються  такими ж, як і раніше, однак необхідно  врахувати нові умови життя, розвиток глобальних процесів.

Соціал-демократія народилася і сформувалася в Європі. Протягом десятиліть у  міжнародної, і, насамперед, європейської соціал-демократії спостерігався розвиток інтегральних процесів: прагнення до об’єднання зусиль диктувалося потребою вирішення все значніших, глобальних, загальнолюдських проблем. Кінець XX століття проілюстрував усій світовій спільноті, якими динамічними і багатоплановими  можуть бути суспільні процеси, в  яких беруть участь мільйони людей  на всіх континентах.

Література:

1. Программа принципов Социал-демократической  партии Германии. Декабрь 1989 г.  – М.: АОН НИО, 1990. – 100 с.

2. Современная социал-демократия: словарь – справочник / Швейцер  В. Я.; под общей редакцией А.  А. Галкина. – М.: Международные  отношения, 1990. – 287 с.

3. Дидье Жюлиа. Философский словарь:  Пер. с франц. – М.: Международные  отношения, 2000. – 544 с.

4. Политика. Толковый словарь: русско-английский. – М.: ИНФРА; изд-во „Весь мир”, 2001. – 768 с.

5. Человек и общество: краткий  энциклопедический словарь –  справочник (политология) / Отв. ред.  Борцов Ю. С., науч. ред. Коротец  Н. Д. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 608 с.

6. Антология мировой политической  мысли. Зарубежная политологическая  мысль XX в. / Нац. общ.-науч. фонд  Акад. полит. науки. Рук. проекта  Г. Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1997. – Т. II. – 830 с.

7. Политическая социология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 640 с.

8. Рябика В. Л. Генезис и  эволюция социал-демократии: историко-политологическое  исследование. Монография. – Одесса: Астропринт, 2004. – 400 с.

9. Газета „Товарищ” (орган Социалистической  партии Украины).

10. www.politik.org.ua