Соціальні проблеми людей похилого віку

ЗМІСТ

1 СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

1 Проблеми людей похилого віку

1.2. Зміна соціального статусу літньої людини і зв'язані з цим психологічні проблеми

1.3.  Психологічний розвиток та особливості особистості в похилому віці.

1.4.  Основні  задачі і професійні обов'язки  соціального працівника

Розділ2 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 Проблеми  соціальної роботи зі старими  людьми в даний час знаходяться  в центрі уваги багатьох соціальних  інститутів, соціальних і дослідницьких  програм, спрямованих на забезпечення  прийнятного рівня життя літніх  і старих людей.      

 До кінця  XX століття демографічна ситуація в корені змінилася вікова структура населення України , характеризується малою чисельністю дітей, осіб молодого і зрілого віку а високою чисельністю осіб старших вікових груп.

 Для соціальної  ж сфери головним є той факт, що серед старих людей виявляється  тенденція до повільно наростаючих  хворобливих патологічних процесів, що приймають хронічний плин  і важко піддається лікуванню.  Якщо взяти до уваги, що з  40 - 45 років уже відбувається "нагромадження"  хвороб, то зрозуміло, чому так  багато серед дуже старих людей  осіб, не здатних навіть до  самого елементарного самообслуговування.

 Обтяжуючими  виявилися і результати клініко-епідеміологічних  досліджень психічного здоров'я  населення похилого віку. Зі збільшенням  тривалості життя неухильно росте  число психічно хворих старих  людей, переважно з деменціями. Відповідно до демографічних  пророкувань, число старих людей  збільшиться на початку XXІ  століття на 50%.

 Зі збільшенням  тривалості життя зростає і  період безпомічного існування  старих людей з різними хронічними  і психічними захворюваннями. Прогресування  наслідків хронічних патологічних  процесів не завжди можна зупинити  за допомогою новітніх фармакологічних  засобів. 

Усе більш важливе  місце в діяльності соціальних служб  буде займати навчання професіоналів, що виконують програми надання соціальних послуг населенню старших віків.

Загальновідомо, що переплетення соматичних, психогенних, психологічних проблем старих людей  до такого ступеня складно, що часто  без достатніх знань і спеціальної  підготовки неможливо установити, що визначає стан старої людини - соматичне  або психічне захворювання. Від соціальних працівників потрібна оперативність, ініціативність, кмітливість у рішенні конкретних потреб кожної старої людини .

 Для рішення  першочергових задач обслуговування  старих людей необхідна наявність  кваліфікованих кадрів соціальних  працівників на всіх рівнях.

Об’єкт дослідження - особистість похилого віку.

Предмет дослідження - особливості соціального роботи з людьми похилого віку.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати закономірності роботи соціальних працівників з  людьми похилого віку.

Завдання дослідження:

1.                Теоретично проаналізувати вітчизняні  та зарубіжні теоретичні джерела  та обґрунтувати соціальної роботи  з людьми похилого віку.

2.                Обґрунтувати вплив соціальних  працівників на людей похилого  віку 

3.                Визначити основні задачі і  професійні обов'язки соціального  працівника.

4.                Визначити основні етичні принципи  спілкування соціального працівника.

5.                Визначити законодавчі основи  забезпечення життєдіяльності осіб  похилого віку.  

РОЗДІЛ 1.

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

1. Проблеми людей  похилого віку.

 Серед пенсіонерів  по праці абсолютна більшість  належить пенсіонерам по старості. Є підстави думати, що найближчим  часом  цей показник буде  коливатися в межах 88 - 90% від  числа пенсіонерів по праці.  Однак 75% пенсіонерів усе ще  залишаються поза сферою уваги  і діяльності системи соціального  захисту. Саме ці літні і  старі люди не можуть реалізувати  свої потреби в необхідній  їм соціальної допомоги, а те, що вона їм необхідна, особливо при рішенні матеріальних і побутових труднощів, не викликає сумніву.

 Насторожує  і той факт, що близько 50% старих  людей після першого контакту  з чиновниками системи соціального  захисту не приходять за соціальною  допомогою повторно, тому що в  них залишається почуття гіркоти  й образи. Одна з причин виникнення  цього почуття - недостатнє фінансування  державою соціальних послуг і  пільг для малозабезпечених шарів  населення, відсутність строгого  обліку адресності соціального захисту.

 Диференційований  підхід повинний стати обов'язковим  у соціальній роботі з людьми  похилого віку.

 У багатьох  країнах частка осіб, що досягли  пенсійного віку, уже наблизилася  до максимальної величини й  у майбутньому, ймовірно, не зросте. Однак серед населення літнього  і старого віку можуть з'явитися  важливі зміни, наприклад, збільшиться  число "старих", а число людей,  що постаріли не більше ніж  на 15 років після виходу на  пенсію, знизиться. Важливо не  змішувати всі групи людей  третього віку, а розглядати кожну  групу з розривом не більш  5-10 років. Тільки тоді можна  одержати об'єктивні дані, що характеризують  старих людей, що можуть бути  використані для планування соціальної  роботи в майбутньому. Звичайно, неможливо прогнозувати,  чи буде  сучасне населення у віці 60 - 64 роки через 10 років схоже на  групу, який зараз 70 - 74 роки. Однак  можна з великою часткою ймовірності  припускати, що неминуче зміни  в організації соціальних служб  і економіці, що вплинуть на  зазначені вікові групи. Насамперед , ці дані мають особливе значення  для планування діяльності місцевих  соціальних служб і установ  охорони здоров'я. Так, наприклад,  якщо стан здоров'я або фінансово-економічної  забезпеченості в якій-небудь  вибірці обстежених старих людей  виявиться гірше, ніж в інших  районах, то можна виділити  конкретну проблему, що має безпосереднє  значення саме для цієї місцевості, району, регіону. Можуть бути виявлені  й інші, не настільки невідкладні,  проблеми: демографічні прогнози  в більшості районів указують  на те, що в наступному десятилітті  підвищиться частка старих людей  у групі літніх. Таким чином,  якщо сучасна система соціальної  допомоги і соціальної роботи  відповідає потребам цього контингенту  і таких служб зараз використовуються  в максимальному ступені, то  в майбутньому дана система  може виявитися неадекватної  новим умовам, якщо не запланувати  її розширення відповідно до  росту чисельності даної групи  населення. Ще більш гострою  є необхідність одержання об'єктивних  зведень для розумного планування  і безпосередньої реорганізації соціальних служб у районах або регіонах, де зараз потреби швидко зростаючого числа старих, залежних від цих служб, не задовольняються повною мірою . Для прогнозування потреб у соціальному обслуговуванні і соціальній роботі важливе визначення динаміки росту чисельності осіб у віці від 75 років і більше, а не загальне збільшення числа людей у віці від 55 років. За даними Інституту соціальних досліджень, 80% осіб старше 75 років - це найбільш безпомічні люди і вони мають потребу в повній сторонній допомозі й обслуговуванні.

 Особливої  уваги заслуговує і відношення  самих людей похилого віку  до тієї допомоги, що їм роблять  соціальні працівники. Практичний  досвід і спеціально проведені  дослідження дозволяють виділити  кілька визначених стереотипів  поведінки з людьми похилого  віку.

1.      часом неприйняття соціальної  допомоги в повсякденному житті,  недовіра до соціальних працівників,  небажання бути залежними від  чужих, сторонніх людей; 

2.      явні установки, прагнення і  наполегливість в одержанні як  можна більшої кількості послуг  з боку соціальних працівників,  покладання на останні виконання  всіх побутових обов'язків; 

3.      незадоволеність своїми життєвими  умовами переноситься на соціальних  працівників, з якими безпосередньо  спілкуються; 

4.      соціальний працівник сприймається  як об'єкт, що несе відповідальність  за їхнє фізичне здоров'я, моральний  і матеріальний стан.

 Звичайно, основна  частина населення людей похилого  віку, з якими ведеться соціальна  робота в різних її видах,  виражає свою щиру вдячність  соціальним працівникам, високо  оцінює їхню працю. Однак нерідким  є і недоброзичливе відношення, підозрілість, невдоволення  послугами,  що робляться. Іноді прибігають  і до надмірного замилування,  вихвалянню соціального працівника, щоб домогтися від нього тих  послуг, що не входять у перелік  виконуваних обов'язків. 

 Робота зі  старими людьми у всіх країнах  вважається однієї з найважчих   у всіх відносинах: велике розчарування  осіб, що забезпечують обхід за  ними; щоб його уникнути, необхідна  висока професійна підготовка, розуміння  і знання психологічних особливостей  людей похилого віку.

 Соціальним  працівникам потрібно із самого  початку готуватися до того, що  в їхній роботі подяк буде  значно менше, ніж підозрілості, необґрунтованих обвинувачень, а нерідко і незаслужених образ. Соціальні працівники повинні бути підготовлені до того, щоб бути терплячими й турботливими до будь-якому, навіть дуже примхливій і докучливих людей похилого віку.

 Не можна  сприймати стару людину ізольовану, поза його життєвим шляхом. Навпроти, те, що він являє собою зараз,  є відображення багатоаспектного  і багатошарового становлення  особистості. Біографія кожної  старої людини являє собою  відображення вдалої або невдалої  долі, можливо, розламаної або  порушеного життя. 

 Саме головне  - кожна стара людина є особистість  і як особистість має найбільше  значення. Особистість - серцевина  людського буття, його почуттів, переживань і дій. Особистість  визначає і поведінка людини  в процесі старіння. Кожна людина  унікальна у своєму "Я" і  ніяк не може бути підмінений  іншою людиною, і в такому  виді іншої людини не існує. 

 Самоцінність  людини повинна бути збережена  цілком, вона повинна бути неподільної, "індивідус" по-латинському значить "неподільний".

 Людина вступає  в контакти з навколишніми  його людьми, створює з ними  тривалі або короткочасні зв'язки, підтримує їхній або відкидає; у ході цих контактів виникає  приязнь або ворожість, довіра  або недовіра.

 На третьому  етапі, тобто в старості, у людини  з'являється шанс, якщо він правильно  переборює цей віковий поріг,  знову придбати загублену гармонію, причому на більш високому  рівні. 

 Це коротке  введення в суть положень психоаналізу, зв'язаних з питанням психічного  старіння індивідуума, дозволяє  скласти уявлення про всю складність  і психологічні трудності діяльності  соціальних працівників 

1.2  Зміна соціального  статусу літньої людини і зв'язані  з цим психологічні проблеми 

 Зміна соціального  статусу людини в старості, викликане,  насамперед , припиненням або обмеженням  трудової діяльності, трансформацією  ціннісних орієнтирів, самого способу  життя і спілкування, а також  виникненням різних утруднень  як у соціально - побутовий,  так і в психологічній адаптації  до нових умов, диктує необхідність  вироблення і реалізації специфічних  підходів, форм і методів соціальної  роботи з людьми похилого віку. Важливість повсякденної уваги  до рішення соціальних проблем  цієї категорії громадян зростає  й у зв'язку зі збільшенням  питомої ваги людей похилого віку в структурі населення України, що спостерігається в останнє десятиліття не тільки в нашій країні, але і в усім світі.

 Тенденція  росту чисельності людей похилого  віку вимагає корінної зміни  соціальної політики у відношенні  цієї, найбільше соціально незахищеної  категорії суспільства, особливо  зараз, в умовах переходу до  ринкової економіки. 

 В організації  соціальної роботи з людьми  похилого віку необхідно враховувати  всю специфіку їхнього соціального  статусу не тільки в цілому, але і кожної людини окремо , їхнього нестатку, потреби, біологічні  і соціальні можливості, визначені  регіональні й інші особливості  життєдіяльності.