Соціальні інститути

Родовід і спадкування майна.

Існує 3 типи систем визначення родовід і правил спадкування  власності. Найбільш розповсюдженої є родовід по чоловічій лінії, де основні родинні зв'язки існують між батьком, сином і онуком. У деяких випадках споріднення визначається по жіночій лінії. У нашому сусп. знайшла поширення сімейна система, заснована на двосторонньому родоводі.

Зрозуміло, відтворювання  населення має не тільки біологічний, але і соціальний аспект, пов'язаний з вихованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім'ю замінити ніякими суспільними установами не можна. Тільки в сім'ї дитина природно і найбільш ефективно отримує першу соціалізацію своєї особистості, знаходить своє «Я». У сучасних умовах рідко яка сім'я може дати своїй дитині ту підготовку, яку може дати йому суспільство, соціальні інститути (школа, технікум, ліцей, вуз і т, д.). Але, той етично-психологічний потенціал, який закладений дитині сім'єю, залишається на довгі роки, а може бути і на все життя. Саме в сім'ї дитина пізнає ази життя, зустрічається і з відносинами авторитету   посадового, батьківського і функціонального, заснованого на більш високій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх розвинених навичках і уміннях, успішності їх діяльності.

Дитина в сім'ї  пізнає і освоює етичні норми. Тут у дитини виробляються первинні навички і зразки поведінки, шліфуються індивідуальні етично-психологічні межі, закладається підмурівок психічного здоров'я.

Соціологи зазначають, що духовно-етичною основою браку і сім'ї є єдність любові і боргу, відповідальності і обов'язків.

№ 3 Політичні соціальні інститути. Держава.

Політика – сфера цілеспрямованих відносин між соціальними групами з приводу використання влади та її розподілу для реалізації їхніх життєво важливих інтересів.

Структура політики:

1. Політична свідомість – це почуття, настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, цінності, пов’язані зі ставленням соціальних груп до політичної влади.

Типи: за рівнем – наукова, побутова. Істинна, хибна. Оптимістична, песимістична. Прогресивна, реакційна. Стійка, нестійка.

2. Політична організація – це сукупність усіх державних і недержавних закладів і організацій, які реалізують політичну владу, беруть участь у регулюванні взаємовідносин між соціальними групами (органи державної влади і державного управління, політ. партії, громадські організації, мітинги, демонстрації, які ставлять політ. цілі).
3. Політичні відносини – це стійкі політ. зв’язки і взаємодії, які утворюються у зв’язку з функціонуванням політичної влади (участь у виборах, організація партійної роботи, здійснення законодавчих функцій тощо).

Найбільшим політичним інститутом є держава – територіальна спільність класового суспільства, яка з допомогою механізму публічної влади забезпечує основи існування індивіда й сусп., а також суверенітет народу.

Політичні соц. інститути, які задовольняють потреби  в безпеці та налагоджені соц. порядку і пов’язані із встановленням, виконанням, підтримкою влади, а також  утворення, регулювання моральних, правових, ідеологічних цінностей, підтримка  сформованої соціальної структури сусп-тва. (Держава, партії, профспілки, громадські організації). Держава-суверенна політико -  територіальна організація сусп-ства. Володіє  владою, яка здійсн.держ апаратом на основі  юрид.норм, що забезпеч. захист і узгодження

 суспільних  інтересів. Держ. єдина політична організація(охоплює усе населення країни в  просторових межах,має спеціальний апарат управління, видає загальнообов’язкові юрид. норми, єдина грошова система, суверенітет, офіційні символи тощо.) Ознаки: територія, населення і влада. Сфери суспільного життя економічна, національна, культурна, військова тощо.

Функції держави:

1. Внутрішні:

1. Гарантування безпеки громадян і суспільства, розвиток законодавства, утвердження законності і правопорядку;

2. Захист економічної основи суспільства, всієї багатоманітності власності;
3. Регулювання соц. конфліктів і класових протистоянь, забезпечення узгодженості інтересів і потреб індивідів та соц. груп;
4. Контроль за освітою й вихованням, сферою к-ри;
5. Регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація;
6. Гарантування демографічної та екологічної безпеки, розумного використання природних ресурсів, збереження людей.

2. Зовнішні:

1. Захист інтересів і суверенітету держаки в усіх сферах міжнародних відносин;
2. З’ясування й реалізація міждержавних і міжнародних інтересів через дип. відносини і служби, а також участь у роботі міжнародних орг., союзів, об’єднань.

Державна влада – здатність системи державних органів підкоряти собі, розпоряджатись і управляти всіма підлеглими її юрисдикції громадянами, організаціями та установами, здатність видавати обов’язкові для всіх закони та ін. нормативні акти й забезпечувати їх виконання.

Структура державної влади (за демократичного режиму):

1. Законодавча
2. Виконавча
3. Судова

Політичні інститути, тобто інститути, зв'язані з боротьбою за владу, її здійснення і розподіл. Для цих інститутів характерна нацеленность на виконання функції мобілізації можливостей, що забезпечують функціонування суспільства як цілісності: держава, армія, поліція, партія. До цих політичних інститутів примикають суспільні рухи, об'єднання, клуби. Тут як ніде поширені строго визначені институализированные форми діяльності: мітинги, демонстрації, вибори, передвиборні компанії.

 

№ 4  Економічні соціальні інститути. Виробництво.

Економіка як соціальний інститут має складну структуру. Її можна уявити як сукупність більш конкретних інституційних елементів виробництва, розподілу, обміну та споживання, як сукупність інституціоналізованих секторів економіки: державного, колективного, індивідуального, як сукупність елементів економічної свідомості, економічних нормативних установлень та економічних відносин, організацій та установ. Економіка як соціальний інститут виконує ряд функцій:

1. розподільча (підтримка та розвиток форм суспільного поділу праці);
2. стимулююча (забезпечення посилення стимулів до праці, економічної заінтересованості);
3. інтеграційна (забезпечення єдності інтересів працюючих);
4. інноваційна (оновлення форм та організацій виробництва).

Економічний соц. інститут - той, який займається виробництвом, розподілом, регулюванням благ, послуг, задовольняючи потреби в здобуванні та регулюванні засобів існування. (Господарські, торгові, фінансові обєднання, ринкові структури). Економ. соц. інститут можна уявити як сукупність елементів виробництва, розподілу, обміну та споживання, як сукупність інституціоналізованих секторів економ. :державного, колективного, індивідуального, як сукупність елементів економ. свідомості, економ. нормативних установлень та економічних відносин, організацій та установ.

Категорії економічної соціології: соц.механізм розвитку економіки, економічна поведінка, економічна культура тощо. Предметом економічної соціології є система поведінки і свідомість суспільних груп в економічній сфері, взаємодія їх між собою і з державою. Економічна соціологія пов’язана з іншими науками: соц.психологія, психологія, правом тощо.

Сутність соціологічного підходу до вивчення соціальної системи  складається в розгляді суспільства  як єдиного цілого. У вивченні окремих  сфер громадського життя через призму цілого у всій складності і різноманітті соціальних процесів і взаємозв'язків. Економіка вирішує 3 питання.1) – що 2) – як 3) - і кому робити

Економічна  соціологія з'явилася в 50 р. Один із творців економічної соціології був Н. Смелзер. Економічна соціологія виникла на перетинанні економіки і праці, причому в наслідку соціологія праці став розглядатися як складова частина економічної соціології.

Як об'єкт економічна соціологія, у вузькому змісті, розглядає економічну структуру, а у світі всю ту частину суспільства, що зв'язана з економікою. Як предмет економічної соціології є і процеси, а також відносини між різними групами людей з урахуванням впливу політичних і національних культурних факторів.

№5 Соціальні інститути освіти, науки, культури.

Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Сутність системи освіти як соціального інституту полягає передусім в її соціальній функції – це роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.

Функції освіти.Основними функціями освіти виступають:

1. виховання
2. освіта;
3. соціальна мобільність;
4. забезпечення кадрами народне господарство, с
5. феру духовного життя і інш.

3. Професіоналізації (підготовка кваліфікованих кадрів)

4. Взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства (освіта – раціональний спосіб розподілу людей відповідно до їх здібностей)
5. Виховна (формує певні риси у підростаючих поколінь)
6. Загальноосвітньої підготовки (яка є основою для подальшої безперервної освіти)
7. Науково-дослідна

Реалізовуючи  функцію соціальної мобільності, освіта спирається на цілий ряд коштів. Кожний індивід починає нагромаджувати свої знання ще з колиски, з перших актів освоєння навколишнього його зовнішнього середовища і навколишнього його світу. У колисці і дитячому саду --  в сім'ї формуються перші «блоки» свідомості, а потім починається шкільне навчання найбільш відповідальний і змістовний час формування свідомості.

 Зміст і структура освіти не діє на свідомість автоматично, вони активно опосредуються індивідом. Характер опосредування індивідом змісту освіти визначається системою виховання. Школа вирішує задачі: готувати людей, які уміють все робити: виховує у молоді уміння взяти собі всю суму людських знань, розвинути і удосконалити пам'ять; вести педагогічний процес так, щоб всі знання, що придбаваються учнями продумувалися, перероблялися в їх свідомості; давати молоді основи знань, уміння виробляти самим загальні погляди на життя, все навчання ставити так, щоб, кожний крок вчення, виховання, освіти зв'язувати з життям, з практикою.

У XX вік, а ще більше в XXI вік в умовах розвитку науки, що прискорюється,  техніки, виробництва школа зобов'язана готувати людину для узкоспеціалізованной функції. Життя породжує необхідність вузької спеціалізації функцій. Для того, щоб відбувся сучасний  фахівець важливо не тільки вузьке знання досконало спеціальності, але і універсальне знання історії країни, держави, де трудиться фахівець, знання процесів культури духовної і матеріальної, процесів політичних і суспільних.

Разом з тим освіта реалізовує і інші різноманітні функції, служить універсальним засобом, механізмом рішення багатьох життєвих задач і проблем людини і суспільства. Система освіти веде відбір, селекцію свого контингенту учнів. Якщо в минулому навіть початкові форми освіти були недоступні, або мало доступні різним шарам суспільства, то тепер перешкоди зняті. Але не кожний учень може опановувати обширною системою знань.

Культура – сукупність способів і методів матеріальної та духовної людської діяльності, які втілені у матеріальних і духовних носіях, які передаються наступним поколінням.

Функції культури:

1. Генетична (культура розвивається із формуванням сусп., створена ним і впливає на нього);
2. Виховна (культурні норми, цінності, які впливають на соціалізацію індивідів);
3. Інтегруюча (вплив на розвиток сусп. відносин);
4. Регулятивна (збереження відносної цілісності сусп.);
5. Пізнавальна
6. Соц. контролю (дія елементів культури – права і моралі).

Соціальний інститут релігії.

Релігія — це відповідне світосприйняття та певна сфера життя людини, які пов'язані зі ставленням її до Бога. Релігія є одним із найдавніших соціальних інститутів і має досить складну структуру.

Структура:

1. Релігійна свідомість – це релігійна віра, релігійні норми, символи, ціннісні орієнтації, санкції, заборони, упередження і т.ін.

Типи: масова, групова, індивідуальна.

2. Релігійна діяльність – це практично духовне освоєння світу.

Типи: позакультова (розробка релігійних ідей, місіонерська діяльність), культова (релігійні дії віруючих).

3. Релігійні відносини – залучені до систем суспільних відносин – матеріальних та ідеологічних. Вони складаються відповідно з релігійною свідомістю, існують через релігійну діяльність.

Типи: культові (існують через культову діяльність), позакультові (існують через позакультову діяльність).