Соціальні інститути

формування і функціонування головних соціальних інститутів.

Один з основних процесiв, що забезпечують задоволення суспiльних потреб – це формування   соцiальних  iнститутцій . (institutions,  not institute), хоча українською їх нерідко називають "інститутами".

У взаємодiях  один  з одним люди керуються певними елементами культури - нормами і цiнностями, які вони передають один одному за допомогою знаків, і якими вони визначають ту поведiнку, що очікується вiд людей у певних соцiальних статусах.  Через те, що деякi соцiальнi вiдносини є критичними для вiдтворення суспiльства i його  груп,  вони зберiгаються  у вiдносно тривалих соцiальних утвореннях,  які отримали назву  iнституцій ..Передаючись із покоління до покоління норми та правила поведінки і діяльності в різних суспільних сферах ставали колективною звичкою, традицією. Всі вони з часом інституціювалися (закріплялися у вигляді законів та установ). Все це сформувало систему соціальних інститутів – базисний механізм регулювання суспільства.

Чим ширше інституалізована сфера в системі соціальних зв'язків, тим більшими можливостями володіє суспільство. Зрілість суспільства саме і визначається багатоманітністю соціальних інститутів, їх розвинутістю, здатністю надійно, стійко, професіонально задовольняти різноманітні потреби індивідів, соціальних спільностей людей.

Інститут – сукупність норм права по певному колу суспільних відносин.

Інститут - це своєрідна форма людської діяльності, заснованої на чітко розробленій ідеології, системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за їхнім виконанням.

Інституалізація — процес визначення і закріплення соціальних правил і норм, ролей і статусів, приведення їх до системи, здатної діяти в інтересах задоволення певних суспільних і соціальних потреб, забезпечення передбачуваних, схвалюваних певним соціальним середовищем, поведінкою людей

Процес інституалізації включає  в себе ряд моментів:

1. Однією з необхідних умов появи соціальних інститутів слугує відповідна соціальна потреба. Інститути покликані організовувати спільну діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб. Виникнення визначених суспільних потреб, а також умови для їхнього задоволення є першими необхідними моментами інституалізації.
2. Соціальний інститут утворюється на основі соціальних зв'язків, взаємодії і відносин конкретних особ індивідів, соціальних груп і інших спільнот. Але він, як і інші соціальні системи, не може бути зведений до зведення цих особ і їхніх взаємодій. Соціальні інститути носять надіндивідуальний характер, мають свою власну системну якість. Тобто, соціальний інститут являє собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку роз витку
3. Третім важливим елементом інституалізації є організаційне оформлення соціального інституту. Зовні соціальний інститут являє собою сукупність особ, установ, які мають визначені матеріальні засоби і виконують визначену соціальну функцію. Отже, кожен соціальний інститут характеризується наявністю мети своєї діяльності, конкретними функціями, що забезпечують досягнення такої мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту.

Соц. інститути – усталені у часі форми взаємодії між людьми.

Соціальний інститут - це сукупність осіб і установ, постаченими визначеними матеріальними засобами і здійснюючу конкретну соціальну функцію.

Соцiальна iнституція  - це стале сполучення цiнностей,  норм, статусiв, ролей i груп, що складається та відтворюється у зв'язку з вирішенням певної соцiальної потреби.

Соціальні  інститути  -  це  організовані  об'єднання людей виконуючих  визначені  соціально  значимі  функції,  що  забезпечують спільне досягнення цілей на основі  виконуваного  членами  своїх  соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки.

Ентоні Гідденс стверджує,що соц.інституції-це сталі форми соц.діяльності,які відтворюються в часі та просторі.

Соц. інститути – відносно стабільні та інтегровані сукупності символів, вірувань, цінностей, норм, ролей та статусів, які керують цілими сферами соціального життя:

1. сім’я -2-релігія -3-освіта -4-економіка -5-політика

Термін  ввів Г. Спенсер.Люди живуть в соціально - сконструйованій реальності, а не в природі. Роль інстинктів в соц.-сконстр. реальності виконують інститути. Вони допомогають великим соціальним групам і суспільству в цілому.Малі соціальні. групи забезпечують потреби окремих людей, інститути – суспільства.

Всякий соціальний інститут виникає тільки тоді, коли виникає соціальна потреба і функціонує доти, поки існує потреба. Відпадає потреба, і соціальний інститут стає непотрібним, навіть гальмом суспільного життя

Традицiйно видiляють  п'ять  головних сфер соціального функціонування. I як головнi,  розглядаються iнститути, сформованi для стандартизованого розв'язання основних проблем,  що зустрiчаються в кожнiй з цих сфер: 5 головних життєвих потреб і 5 головних соціальних інститутів:

1)  Інститут шлюбу та сім’ї – забезпеч. потреби сусп. в репродуктивному відтворенні роду, а також задоволення особистих потреб членiв сiм'ї.

2)  Політичні соц. інститути (держава, партії, профспілки й іншого роду громадські організації, які переслідують політичні цілі) – забезпеч. потреби сусп. в безпеці та соціальному порядку.

3)  Економічні соц. інститути – власність, обмін, гроші, банки, господарські об'єднання різному типу - забезпеч. потреби сусп. в добуванні засобів існування + забезпечує виробництво, обмін i розподiл товарiв i послуг, з'єднуючи разом з тим, економічне життя з іншими сферами соціального життя

4)  Інститути освіти, науки, культури - забезпечує передавання молодi набуткiв культури, знання, здобутого предками. Освоєння і наступне відтворення культурних і соціальних цінностей, включення індивідів у визначену субкультуру,

5)  Інститут релігії – забезпеч. потреби сусп. у вирішенні духовних проблем і смислу життя. Забезпечує сукупнiсть подiляємих цiнностей та виконання ритуалiв, якi у традиційному, одноконфесійному суспiльствi підтримують солiдарнiсть та згоду.

Ця класифiкацiя безумовно спрощує реальну ситуацiю. Бiльш повнi класифiкацiї, крiм названих п'яти, додають ще чотири iнституції - це:

     6)  Медична система , головна функцiя якої - лiкування хворих та охорона здоров'я.

     7)  Наука  - функцiя якої - здобуття знання про природу i соцiальний свiт.

     8)  Правова система , головна функцiя якої - встановлення соцiального контролю.

     9)  Вiйськова система , функцiя якої - напад або захист вiд нападу зовнiшнiх ворогiв суспiльства.

10)  Спорт , як iнституцію, що забезпечує вiдпочинок і фізичне тренування.

Iнститутції  забезпечують людей встановленими методами розв'язання тих проблем життя, що перiодично повторюються.  І вони визначають, як саме відповідна дiяльнiсть має бути органiзована, спрямована i виконана. Завдяки iнституціям,  люди  можуть  вiдчувати,  що їх повсякденна дiяльнiсть має певну регулярнiсть,  ефективнiсть i визначенiсть.

Існує велика кількість неголовних соц. інститутів. Їх функції:

1. забезпеч. потреб сусп. (неголовних)
2. забезпеч. функціонування головних соц. Інститутів

Характерні риси соціальних інститутів.

1. стійка організована форма діяльності людей.

2. Кожен соціальний інститут зв'язаний різноманітними відносинами з іншими соціальними інститутами, без яких нормально існувати не може.

3. Соціальні інститути упорядковують поводження людей.

4. Один раз виниклий соціальний інститут прагне себе розвивати і працювати на самого себе. З однієї сторони це сприяє до стабілізації, а з іншої до гальмування

5. Ситуація, коли соціальний інститут не справляється зі своєю функцією - називається дисфункцией

У рiзних культурах соцiальнi iнституції  можуть  виконувати  свої функцiї зовсiм по-рiзному (наприклад: сім'я буває моногамною і полiгамою, i, вiдповiдно, можуть по рiзному будуватися. Але соціальні інституції, що існують у різних культурах та суспільствах,  мають певні загальні властивості.

     По-перше, інституції  мають тенденцiю чинити опiр змiнам.  Цю їх властивість називають iнерцiйнiстю. Вона пов'язана з тим, що соцiальна поведiнка стає "iнституалiзованою",  тiльки тоді,  коли вона закрiплюється у звичаях i традицiях.  А люди  схильнi  протидiяти намаганням змiнювати їх звичаї i традицiї.

     По-друге інституції мають тенденцiю бути  взаємозалежними .. З часом рiзнi iнституції подiляють спiльнi цiнностi та норми - наприклад: вільна капiталiстична економiка створила полiтичну систему, що пiдтримує капiталiзм, і релiгiю (або систему переконань), що пiдтримує вiльне пiдприємництво, а також вiдповiдну освiтню систему.

     По-третє, інституції мають тенденцiю змiнюватись, так би мовити, поралельно,  у зв'язку один з одним .. Це особливо стосується тих змiн, що ідуть від економiки. Наприклад, пiд час iндустрiальної революцiї переважно сiльське суспiльство змiнилося на урбанiзоване, сiм'ї стали меншими, уряди - бiльшими, дiти стали вчитися бiльше, впливовiсть релiгiй зменшилась, а наука - збільшилась, і наука дістала значного

розвитку.

№2 Соціальний інститут сім’ї та шлюбу.

Соціологія шлюбу і сімї - галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток, функціо нування сімї, шлюбно-сімейних відносин. Два основних напрями у цій галузі:дослідженння історії сімї; - аналіз сучасної сімї. провідні  вчені у цій галузі: Антонов, Пономарьов, Якубова, Чуйко тощо. Шлюб-історично обумовлен а, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком ,що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного і дітей. Сімя - обєднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості,усиновлюванні, піклування і допомоги Інститут  шлюбу регламентується Кодексом про шлюб  та сімю,у інших країнах-цивільним. Норми регулюються мораллю, звичаями, традиціями. Поліпшення умов життя відкриває перед сім єю нові перспективи і стимулює активність  на реалізацію потреб даної сімї.

Родиною називається засноване на кревному спорідненні, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей; члени родини часто живуть в одному будинку.

Функції сім'ї -- це способи вияву її активності; життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. У всіх товариствах сім'я виконувала основні функції:

1. відтворювання населення. Функція відтворювання населення включає фізичне (дітородіння) і духовно-етичне відтворюв людини в сім'ї.
2. господарсько-побутова. Виражається господарсько-побутова функція сім'ї в господарюванні домашнього і особистого підсобного,  садівництва і городництв, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім'ї, в підтриманні належного санітарного стану і гігієни в житлі, дотримання сімейного бюджету.
3. виховна. Виховна соціальна функція сім'ї визначає відповідальність батьків за духовно-етичне, політичне, естетичне виховання дітей; народна мудрість свідчить: «Родитель не той, що дитину народив, а той, хто його виховав»;
4. взаємна турбота членів сім'ї один про одну, особливо про старезних, має на меті підвищення відповідальності дітей за благополуччя батьків, їх" забезпечену і спокійну старість, а також постійну і взаємну морально-психологічну підтримку членів сім'ї, забезпечення повноти їх життя, всебічного спілкування і особистого щастя;
5. організація і використання вільного часу, передусім дозвілля. Її мета   допомогти членам сім'ї найбільш плідно реалізувати свої здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.

Соціологи й  антропологи порівнюють сімейну структуру в різних суспільствах по 6 параметрам: формі родини, формі шлюбу, зразку розподілу влади, вибору партнера, місцю проживання, а також походженню і способові спадкування майна.

У сучасних умовах не всі дотримуються такої класифікації функцій сім'ї. Так, російські соціологи Василь Рясенцев, Геннадій Свердлов називають найважливішими функціями сім'ї: продовження роду, виховну, господарську і взаємодопомоги;  філософ Олександр Харчев   відтворювання населення, соціалізації, господарська, організації споживання і дозвілля, український соціолог Микола Юркевич  духовного спілкування, сексуальну, народження дітей, співпраці в процесі виховання, добування необхідних коштів для господарювання домашнього,  організації дозвілля.

Форма родини.

Термін "споріднення" означає сукупність соціальних відносин, заснованих на деяких факторах. До них відносяться біологічні зв'язки, шлюб і правові норми, правила, що стосуються усиновлення, піклування і т.п. У загальній системі родинні відносин існують 2 основних типи сімейної структури:

Нуклеарная родина складається з дорослих батьків і дітей, що від них залежать.

Розширена родина включає нуклеарную родину і багатьох родичів.

Форма шлюбу.

Шлюб між 1 чоловіком і  декількома  жінками називається полігінією; шлюб між 1 жінкою і декількома чоловіками одержав назву поліандрії. Ще одною формою є груповий шлюб - між декількома чоловіками і декількома жінками.

Типи владних структур.

Більшість сімейних систем, при яких розширені родини вважаються нормою є патріархальними. Цей термін позначає влада чоловіків над іншими членами родини.  Такий тип влади вважається загальноприйнятим і часто узаконеним. При матріархальній сімейній системі влада по праву належить дружині і матері. Такі системи зустрічаються рідко.

В останні роки відбувся перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи. Це головним образом обумовлено збільшенням числа працюючих жінок у багатьох індустріально-розвинутих країнах. При такій системі вплив і влада розподіляється між чоловіком і дружиною майже рівною мірою.

Вибір партнера

Правила, що регулюють  шлюби поза визначеними групами (наприклад, родин або кланів), є правилами екзогамії. Поряд з ними існують правила ендогамії, що пропонують висновок шлюбу усередині визначених груп.

Правило вибору місця проживання.

У США більшість молодят  предпочитают неолокальне місце  проживання - це значить, що вони живуть окремо від своїх батьків. У суспільствах, де нормою є патріолокальне місце проживання, молодь іде з родини і живе в родині чоловіка або поблизу від будинку його батьків. У суспільстві, де нормою є матрілокальне місце проживання, молодята повинні жити з родителями нареченої або поблизу від них.