Соціальні групи як об'єкти і суб'єкти соціальних відносин

3.2.3. Формальні і неформальні групи. Як вже зазначалося, для виникнення групи необхідна внутрішня її організація, мета, зразки діяльності, певні форми соціального контролю. Залежно від цілей та завдань організація групи може мати формальний або неформальний характер.

Формальною (офіційною) групою називають об´єднання людей, існування та діяльність яких юридично закріплена в нормах, правилах, законах тощо. Члени такої групи націлені на виконання певного виду діяльності і перебувають у ієрархічній структурі підпорядкування (виробничий колектив, студентська група, військовий підрозділ тощо).

Неформальна група складається стихійно, її діяльність не підкріплена законодавчою базою (юридичними нормами, циркулярами). Такі групи утворюються на основі спільних інтересів, прагнень, що об´єднують людей в більш або менш стійкі структури (компанії друзів, касти, клани, злочинні групи, тимчасові ситуативні групи). Поведінка членів таких груп регламентується особливими, "неписаними" правилами, і відносини між ними мають тісний, залежний характер.

3.2.4. Групи належності і сторонні групи. Залежно від ідентифікації людини з групою виділяють:

- інгрупи-це групи, що людина визнає своїми, ідентифікує себе з ними. вважає себе їхньою часткою (сім'я, друзі);

- аутгрупи-це такі групи,які людина сприймає як "інші", "чужі", до яких вона не    належить;

-референтні групи-це реальні чи умовні соціальні спільноти, які індивід сприймає як взірець, орієнтуючись  в своїй поведінці на їхні норми, цінності. Референтність групи сприяє соціальній адаптації, пропонуючи людині готові зразки поведінки, вироблені й апробовані іншими групами.

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Висновки 

Що є складовими суспільства як соціальної системи? Зрозуміло, що первинною одиницею будь-якої соціальної системи є індивід. Він, будучи істотою соціальною, перебуває у тісному взаємозв'язку з іншими індивідами, утворює з ними різні соціальні групи та соціальні спільності, які становлять основу суспільства.

Соціальні групи - сукупності  людей зі стійкими взаємодіями, очікуваннями і солідарністю щодо спільних цілей. Для групи характерні таки ознаки:

-стійкі, постійно відтворювані звя'зки;

- наявність  єдиної мети;

- прийняття  членами групи єдиної системи  норм і цінностей.

Найважливішими  характеристиками групи є взаємовідносини та взаємодія між її членами.

Соціальна група - своєрідний посередник між окремою людиною і суспільством в цілому, адже в процесі життєдіяльності люди залучаються до спілкування, створюють розгалужену систему взаємодій. Коли індивідуальні (міжособистісні) взаємодії між індивідами набувають сталого і тривалого характеру, стають обумовлені корінними життєвими інтересами особистостей і груп, їхніми  соціальними статусами і ролями, ми ведемо мову про соціальні відносини.

 Ця сукупність  зв'язків утворює соціальну структуру - сукупність взаємопов'язаних упорядкованих соціальних спільнот, груп, а також відносин між ними.

Соціальні групи  виступають як об’єкт і  суб'єкт соціальних відносин, тому що вони водночас як зазнають впливу суспільства так і проявляють свою активність у ньому. Більш того, тільки в рамках цих зв’язків і відносин  вони і можуть існувати, проявляти себе. І саме це зумовлює цілісність суспільства, його функціонування як єдиного соціального організму.

 

 

 

5. Список використаної літератури

1. Дворецька Г.В. Соціологія : Навч. посібник – К., 2002.

2. Сірий Є.В.  Соціологія: загальна теорія, історія  розвитку, спеціальні та галузеві  теорії: навч. посібник. –К., 2007.

3. Соціологія: Підручник / Н. П. Осипова, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін.; За ред. Н. П. Осипової. — К., 2003.

4. Соціологія: Підручник/за ред. Городяненка О.В.  - К. ,2005

5. Соціологія : Навчальний посібник / Танчин І.З. - К.,, 2008.

6. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С. О. Макеєва. - К., 2003.

7. Соціологія. Загальний курс : Навчальний посібник / Лукашевич М. П., Туленков М. В. - К. , 2006.

8.Соціологія:посібник для підготовки до іспитів /Пшеничук О.В., РомановськаО.В.-К.,2005.

9. Політологія (теорія та історія політичної науки) / Шляхтун П.П.- К., 2002.