Соціальні групи як об'єкти і суб'єкти соціальних відносин

 

План

 

1.Вступ..............................................................................................................................3

2. Сутність та  особливості соціальних відносин...................................................... 4-5

3. Соціальні групи як елемент соціальної структури суспільства.........................6-10

     3.1.    Поняття соціальної групи, її ознаки.

     3.2.     Класифікація соціальних груп:

           3.2.1. -номінальні і реальні; 

           3.2.2. -великі і малі;

           3.2.3. -формальні і неформальні;

           3.2.4.-групи належності і сторонні групи.

4.Висновки......................................................................................................................11

5. Список використаної літератури..............................................................................12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Однією з найважливіших проблем соціології була проблема: що являє собою суспільство? Наука намагалася відповісти на запитання: яким чином можливе існування суспільства? Які механізми соціальної інтеграції, що забезпечують соціальний порядок усупереч величезному розмаїттю інтересів індивідів і соціальних груп?

 Процеси  взаємодії людей відбуваються  в певному соціальному контексті,  в конкретному соціально-історичному, соціокультурному та етнопсихологічному середовищі, в різноманітних формуваннях і об’єднаннях, які суттєво впливають на спосіб мислення людей, стиль їх спілкування, вибір реальної програми поведінки. Виходячи з цього, можна констатувати, що існування таких угрупувань та їх вплив на індивіда – природний і об’єктивний результат історичного розвитку людської цивілізації. В різні епохи вплив об’єднань на індивіда неоднаково усвідомлювався і оцінювався: те, що визнавалося одними дослідниками як природний феномен, іншими кваліфікувалося як явище, котре принижує індивідуальність та людську гідність. У науці виокремлюють передусім поняття, які претендують на те, аби повно і об’ємно описати сукупність людських об’єднань – „спільність” і „група”. Проблема взаємодії людей у рамках невеликих об'єднань, що виникають формальним чи неформальним чином, знаходиться в центрі уваги дослідників різних наук і шкіл, а особливо соціологів і психологів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сутність  та особливості соціальних відносин

Суспільство, як будь-яка складна й багатопланова система — це сукупність зв'язків між певними елементами. Для того щоб з'ясувати, хто виступає соціальними елементами цієї системи необхідно спочатку визначити значення терміна «соціальний» та зміст поняття «соціальні відносини».

 Термін «соціальний» (від лат. socialis) означає «суспільний», тобто такий, що належить до суспільства. Проте в науковій літературі обидва ці терміни вживаються для позначення не лише одних і тих самих, а й різних суспільних явищ і процесів. В одному разі соціальне ототожнюється з суспільним. Звичайно це робиться тоді, коли характеризуються ті явища і процеси, які наявні в суспільстві, коли наголошується на відмінності суспільних явищ і процесів від природних і техніко-технологічних. За такого — широкого — підходу соціальними називаються і економічні, і політичні, й ідеологічні явища і процеси, а соціальними відносинами вважаються всі суспільні відносини.

 В іншому  разі поняття «соціальне» тлумачиться  вужче — соціальне вважається  лише частиною суспільного, а соціальні відносини виокремлюються як особливі в системі суспільних відносин, що існують поряд з економічними, політичними, ідеологічними та іншими видами.

Суспільні відносини  багатоманітні і можуть класифікуватись  за їх об'єктами, суб'єктами та характером відносин між ними. Першою особливістю соціальних відносин як виду суспільних відносин є те, що вони виокремлюються на основі їх суб'єктів. Якщо основою виокремлення, наприклад політичних чи економічних відносин, є їх об'єкти (відповідно — політична влада і власність на засоби виробництва), то основою виокремлення соціальних відносин є їх суб'єкти — соціальні спільності людей. Однак щодо цих спільностей як суб'єктів соціальних відносин серед науковців немає однозначної думки.

 В одному  разі соціальними вважаються всі спільності людей: як ті, що виникли об'єктивно в процесі історичного розвитку (суспільні класи, соціальні верстви і групи, нації, народності тощо), так і ті, що є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей (політичні партії, громадські організації та ін.). В іншому разі під соціальними спільностями і відповідно суб'єктами соціальних відносин розуміють лише історичні спільності людей, тобто ті, що виникли об'єктивно в процесі історичного розвитку. Отже, другою особливістю соціальних відносин є те, що їх суб'єктами виступають не всі спільності людей, а лише ті, які виникли об'єктивно в процесі історичного розвитку. Саме ці спільності є соціальними .

Є п'ять основних груп соціальних спільностей:

1) соціально-класові  (суспільні класи, внутрішньокласові та міжкласові соціальні верстви і групи);

 2) соціально-етнічні (племена, народності, нації);

3) соціально-демографічні (сім'я, чоловіки, жінки, молодь, особи  пенсійного віку та ін.);

4) соціально-професійні (робітники, селяни, підприємці, спеціалісти, службовці та ін.);

5) соціально-територіальні  (населення окремих адміністративно-територіальних  одиниць, регіонів, жителі окремих  міст і сіл, міське й сільське  населення).

 Суб'єктом соціальних  відносин, виступає й окрема людина — як індивід чи особа — представник тієї чи іншої соціальної спільності (класу, верстви, нації, міський чи сільський житель тощо).

 Третя особливість соціальних відносин полягає в тому, що вони мають двоїстий характер. Між соціальними спільностями людей вони складаються з приводу якихось об'єктів і проявляються як інші види суспільних відносин. Так, складаючись із приводу політичної влади, вони проявляються як політичні відносини, з приводу власності, виробництва — як економічні тощо. Відповідно, їх так і називають: соціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні відносини.

Таким чином, соціальні відносини — це відносини між історично і об'єктивно сформованими спільностями людей.

 Суб'єктами соціальних відносин є класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні спільності людей/

3. Соціальні групи:  поняття, класифікація особливості.

     3.1.    Поняття соціальної групи, її  ознаки.

 Соціальною групою називають відносно стійку сукупність людей , які мають спільні природні та соціальні ознаки, об´єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями, пов´язані системою відносин, що регулюють соціальні інститути. Згідно з визначенням американського соціолога Р. Мертона є три риси, притаманні групі: взаємодія, членство і єдність.

Соціальні групи, на відміну від масових спільностей, характеризуються:

-стійкою взаємодією, котра  сприяє стабільності існування;

-відносно високим ступенем  єдності;

-однорідністю складу;

-входженням у більш  широкі спільності як структурні  одиниці.

Кожна група тією чи іншою мірою визначає: фізичний взірець (зовнішній вигляд) духовний (комплекс моральних рис, що характеризує належність до групи),   встановлює функції, які мусить виконувати член групи.

Наступний складовий елемент групи центри і об´єднання. Це всі цінності, предмети, символи, які характеризують групу (тобто ідентифікують), становлять її матеріальну та ідейну основу, її існування. Це також і органи управління групою, лідери. Центри забезпечують механізм зміцнення і функціонування групи.

Завдання групи – це третій компонент (з якою метою утворена група, які її завдання, функції). Звідси випливають і засоби здійснення, функції, методи, традиція групи, її історія. Це і фактор виховання, згуртованості, моралі, стійкості групи. Всі ці складові елементи групи можна класифікувати так:

- члени групи;

- їх риси, принципи;

- завдання групи, засоби  їх здійснення, психосоціальні механізми  для реалізації цих завдань;

-фактори, які підтримують  внутрішню згуртованість (інститути,  система соціального контролю, взірці взаємоповедінки, норм);

- інститути та засоби  регулювання зовнішньої діяльності (контакти та відносини з іншими  групами).

Соціальні групи виконують  важливі для кожного індивіда соціальні ролі.

1. Інструментальна роль  групи: групи утворюються заради  виконання певної роботи, це робочі групи, колективи. У соціальній групі виникає «синергетичний ефект» - ефект множення зусиль.

2. Експресивна  роль групи: групи мають можливості  задовольнити прагнення членів  груп до соціального схвалення, поваги та довіри. Такі групи утворюються стихійно при порівняно невеликій дії ззовні. Це компанії друзів, які спільно проводять дозвілля. Інструментальні групи часто виконують і експресивні функції, а експресивні групи в певному сенсі теж можна вважати інструментальними, оскільки вони створюються з певною метою - для отримання задоволення від людського спілкування.

3. Підтримуюча  роль групи. Люди об`єднуються  в групи також і для отримання матеріальної і духовної підтримки, ослаблення неприємних відчуттів.

3.2     Класифікація соціальних груп

Все різноманіття соціальних груп можна класифікувати  за різними ознаками.

Соціальні групи  ділять на:

-номінальні  і реальні; 

-великі і  малі;

-формальні і  неформальні; 

3.2.1. Номінальні і реальні групи. Номінальна група - штучно виділена за якоюсь ознакою сукупність людей, які реально не мають жодних зв`язків між собою (виборці, покупці прального порошку певної марки, особи з вищою освітою та ін.). Номінальні групи виділяються для вирішення як наукових, так і практичних завдань. Великі номінальні групи, виділені за соціально значимими ознаками (стать, вік, професія і т.д.), називаються соціальними категоріями. Їх виділяють для цілей статистичного обліку населення та вирішення великих соціально-економічних проблем.

Реальна група - реально існуюча спільність людей, в якій є зв`язки і відносини між членами і яка взаємодіє з іншими групами. Сім`я, клас, спортивна команда, партія, нація - все це реальні групи. Члени реальної групи чітко ідентифікують себе з нею, відчувають свою приналежність до групи і усвідомлюють відміну від інших груп.

Проміжне становище  між номінальними і реальними  групами займають групи-агрегати, що поєднують в собі риси тих і інших. Черга, пасажири поїзда - це групи-агрегати. Для таких груп характерні розмитість кордонів, спонтанність освіти, короткочасність і нестійкість взаємодій. Особливе місце займають такі групи-агрегати, як аудиторія і натовп. Аудиторія - це сукупність людей, об`єднана взаємодією (як правило, одностороннім) з джерелом інформації: лектор - студенти, телеканал - глядачі. Натовп - сукупність людей, об`єднаних в просторово-часових межах деяким загальним інтересом.

3.2.2. Великі і малі групи. Залежно від кількості членів і умов внутрішньогрупової взаємодії, соціальні групи поділяються на малі та великі. Іноді виділяють ще середні групи.

Елементарною  складовою суспільства, що зосереджує в собі всі види соціальних зв'язків, є мала група. Як правило, ці групи нечисленні (2-15-20 ос.), і особи в них пов´язані дружніми, особистими контактами (стійке особистісне спілкування), об´єднані спільною діяльністю, відносини регулюються неформальними інститутами. Прикладом можуть служити: сім´я, спортивна команда, шкільний клас, виробнича бригада. Різновидом малих груп є первинні та вторинні. Ознаками перших є безпосередній інтимний міжособистісний контакт членів, що характеризується високим рівнем емоційності. Саме в них людина отримує перший досвід суспільного життя (сім´я, клас, студентська група, група товаришів, спорткоманда). Поняття «первинна група» вперше застосував у 1909 році стосовно до сім'ї видатний американський соціолог Чарльз Кулі у своїй монографії «Соціальна організація». Пізніше соціологи стали застосовувати термін «первинна група» для зазначення будь-якої групи, в якій існують особисті стосунки. Первинна група у сучасному суспільстві виконує роль сполучної ланки між особистістю і різними організаційними структурами.

Вторинна група - це сукупність людей, що об'єднані практичною метою та взаємодіють на безособовій основі, у більшості випадків - опосередковано (тобто-через інших членів групи, через ділові матеріали або технічні засоби).

Приклади вторинних  груп: університет, велике підприємство, профспілка, політична партія, урядова організація, військова частина. Вторинні групи можуть складатися з декількох первинних груп. Вторинні групи характеризуються незначними емоційними відносинами, їхня взаємодія зумовлена прагненням досягнути певної мети.

 Найчастіше, ознаками малої групи є:

- обмежене число  членів;

- стабільність  складу;

- внутрішня  структура;

- належність (членство) до групи;

- інтенсивність  та стійкість внутрішніх взаємодій.

Описуючи великі групи, ми, як правило, уявляємо масові об´єднання. Це сталі сукупності значної кількості людей, які діють разом у соціально значимих ситуаціях і функціонують у масштабах країни або об´єднань (класи, соціальні верстви, професійні групи, етнічні спільності: нації, народність; демографічні об´єднання: молодь, пенсіонери). Іноді поняття соціальна група, соціальна множина, соціальне коло ототожнюються.

Представники  соціальних груп середніх масштабів  утворюють сталі спільності людей, що діють в одній організації, підприємстві, установі або проживають на одній досить немалій, але обмеженій території (селище, місто, район).