Сім'я як соціальний інститут суспільства

Дємографічна  політика — це система соціальних, економічних та юридичних заходів  держави та інших суспільних інституцій, спрямованих на досягнення в перспективі  бажаного рівня дитячої народжуваності. Основні елементи демографічної політики: охорона материнства; поліпшення матеріального рівня багатодітних та малозабезпечених сімей; створення і розвиток широкої мережі медичних та дитячих закладів; надання безкоштовної і якісної медичної допомоги; надання допомоги при народженні дитини (виплати і пільги); надання оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми, надання різноманітних пільг молодим сім'ям, передусім, у забезпеченні їх житлом.

Демографічна  політика, як правило, здійснюється у двох протилежних напрямах. Вона може бути спрямована або на підвищення народжуваності серед населення (там, де спостерігається її низький рівень), або, навпаки, — на зниження народжуваності (там, де цей рівень дуже високий, наприклад, в Китаї).

Як бачимо, обидва напрями безпосередньо пов'язані  з сімейним життям і залежать від  рівня державної політики щодо підтримки  сім'ї. Важливо об'єднати для цього  всіх суб'єктів соціальної політики нашої держави — владні структури, систему освіти і виховання, наукові установи, 

систему охорони  здоров'я і соціального захисту, а також широку громадськість. Передумови для такої координації постали  зі створенням в Україні відповідного Міністерства сім'ї, молоді та дітей, функції  якого охоплюють сьогодні найважливіші соціальні складові сім'ї: батьків і дітей. Як свідчить історична практика, періоди духовного піднесення суспільства супроводжуються, як правило, зростанням поваги до сім'ї, матері, жінки. Таке ставлення до сім'ї притаманне й українському менталітетові і є глибоким духовним підґрунтям для формування та здійснення ефективної державної соціальної політики підтримки і захисту сім'ї в умовах трансформації українського суспільства до ринкової економіки.

Таким чином, соціологія сім'ї — це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає сім'ю як соціальний феномен у всій сукупності її соціальних характеристик і стосунків.

Об'єкт цієї науки  — сім'я, що виступає у двох іпостасях: як мала контактна соціальна група, тобто певна форма взаємодії  людей, з одного боку, і як специфічний соціальний інститут, що здійснює регулювання відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм — з другого.

Предмет соціології сім'ї — закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають  між сім'єю і суспільством та всередині сім'ї, а також процеси її утворення, функціонування та розвитку.

Основними функціями  сім'ї в суспільстві є: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, емоційна, первинного соціального контролю, дозвільна, соціально-статусна, матеріального забезпечення, сексуальна тощо.

Серед основних тенденцій розвитку сучасної сім'ї  виділяють: 1) зростання кількості  розлучень, неповних сімей та позашлюбних  дітей, а також людей, що не одружуються  та подружжів без оформлення шлюбу; 2) зменшення тривалості шлюбу, розміру сім'ї і народжуваності дітей, кількості повторних шлюбів.

Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає розробки виваженої й активної державної  соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об'єднання зусиль усіх державних структур, соціальних інституцій та громадськості щодо створення передумов для її подальшого розвитку.