Сім'я як соціальний інститут суспільства

Сім'я як соціальний інститут суспільства 
 

Сім'я являє  собою об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, що грунтується на шлюбі та кровній  спорідненості. Вона відіграє особливу й важливу роль в усій історії  розвитку та функціонування людського суспільства. Сім'я є необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства, а також головним осередком організації побуту, найважливішою його виробничою та споживчою одиницею. Через сім'ю змінюються покоління людей, у ній народжується людина, відбуваються її соціалізація та виховання, через неї продовжується рід і, значною мірою, реалізується обов'язок турбуватися про старих і непрацездатних членів суспільства. Основу сім'ї становить шлюбний союз між чоловіком та жінкою у формах, санкціонованих суспільством. Усю сукупність найважливіших проблем, пов'язаних із сім'єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім'ї.

Соціологія сім'ї  — спеціальна соціологічна теорія, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномена у конкретних культурних і соціальноекономічних умовах, що поєднують у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи.  

Об'єктом соціології сім'ї виступає сім'я у двох іпостасях: як мала соціальна  група, тобто певна форма взаємодії людей, з одного боку, і як соціальний інститут, що регулює відтворення людини, — з іншого.

Предметом соціології сім'ї є закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають  між сім'єю і суспільством, а також усередині сім'ї в процесі її становлення, функціонування і розвитку.

Перш ніж розглянути найважливіші категорії сім'ї, слід уточнити, що являють собою два  головних феномени, які нею вивчаються: шлюб і сім'я. Шлюб і сім'я —  історично змінні явища. Їх суспільний, соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду суспільних інститутів та відносин, які перебувають у складній взаємодії суспільних умов із природно-біологічною, інстинктивною природою статевих потреб людини. Шлюб — це історично змінна соціальна форма стосунків між чоловіком і жінкою, через які суспільство впорядковує і санкціонує їхнє статеве життя, визначає подружні та батьківські права й обов'язки. Сім'я, у свою чергу, є складнішою системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не лише подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких.

Окрім того, сім'я  виступає як соціально-економічний  осередок суспільства і являє  собою, таким чином, дуже близьку  до "оригіналу" модель усього суспільства, в якому вона функціонує. Сімi'я — це соціальний інститут з огляду на суспільне санкціонування шлюбно-сімейних відносин. Водночас це й мала соціальна група, що має історично визначену організацію і члени якої зв'язані між собою родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю, соціальна потреба в якій виявляється у фізичному й духовному відтворенні населення.

Виходячи із зазначеного можна виділити такі соціальні особливості сім'ї як форми людської життєдіяльності: 

1) соціально-історична зумовленість сімейних стосунків і сімейної організації;

2) існування  сім'ї та її специфічна функція  є наслідком об'єктивної потреби,  пов'язаної з однією із найважливіших  соціальних форм — створенням  і відтворенням безпосереднього  суспільного життя, з одного боку, а також зі створенням самої людини і продовженням її роду — з іншого;

3) наявність  у сім'ї, поряд із загальними  для всіх соціальних явищ, рис  і якостей, ряду специфічних  соціальних особливостей, насамперед, кількісного складу сімейної  групи, ступеня спорідненості, спільності побуту, взаємної моральної відповідальності тощо. 
 

  Головні ознаки  сім'ї 

Соціологія сім'ї, досліджуючи шлюбно-сімейні стосунки, використовує такі поняття й категорії, що відображають основні аспекти  функціонування сімейної групи, — умови та спосіб життя сім'ї, її структуру, функції, спосіб мислення (сімейна ідеологія), успішність функціонування, етапи життєвого циклу тощо. Розглянемо найважливіші з цих аспектів.

Умови життя  сім 'ї — це категорія, що являє  собою сукупність об'єктивних та суб'єктивних чинників макро- й мікросередовища проживання сім'ї. До головних чинників макросередовища загальних соціальних умов життєдіяльності сім'ї належать такі:

1. Соціально-економічні  умови й відносини, що зумовлені  ступенем розвитку виробничих сил. Вони відображають рівень матеріально-технічної бази, її інфраструктуру, певний етап розвитку суспільства.

2. Соціальні  умови й відносини, зумовлені  соціальною структурою суспільства  (тобто розмежуванням населення  на групи, класи, верстви, а також за демографічною, етнічною, професійною і територіальною ознаками), яка характеризується суспільним розподілом праці і станом виробничих сил на певному етапі його розвитку.

3. Соціально-культурні  (духовно-моральні) умови та відносини,  що відображають систему існуючих у суспільстві правових, морально-етичних норм, цінностей та ідеалів, зразків діяльності й поведінки, які носять нормативний характер для сім'ї, а також засоби збереження та передачі соціальної інформації й соціального знання, доступність сім'ї до закладів освіти, культури, мистецтва, спорту, інших духовних цінностей суспільства.

4. Соціально-екологічні  умови, що відображають природно-географічні  та кліматичні особливості розміщення  сім'ї, ступінь урбанізації і  санітарно-гігієнічних умов їі життєдіяльності, а також популяційну насиченість середовища існування сім'ї. 

Ці загальні соціальні (об'єктивні) умови, або чинники  макросередовища по-своєму впливають  на життєдіяльність сім'ї, як правило, опосередковано, через її найближче  соціальне оточення, або за допомогою чинників мікросередовища. До них належать такі компоненти, як ступінь урбан1зац11 середовища безпосереднього поселення сім'ї (тип населеного пункту: місто, село, кількість жителів тощо), характеристика можливостей зайнятості населення (кількість підприємств робочих місць, рівень кваліфікації, освіти тощо), демографічна структура, етнічні характеристики, кількісні і якісні показники розвитку інфраструктури середовища розміщення сім'ї (тобто наявність сфери обслуговування, дитячих, лікувальних, культурно-спортивних закладів тощо).

Крім того, до чинників мікросередовища проживання сім'ї часто відносять соц1ально-психологічні умови й відносини, які істотно  впливають на її життєдіяльність  і характеризують стан суспільної свідомості людей. Ці умови мають яскраво виражений суб'єктивний характер. До них насамперед належить соціальні установки, інтереси й ціннісні орієнтації, які, немовби вплітаючись у загальну тканину суспільної свідомості, набувають статусу самостійного об'єкта дослідження і практично не розглядаються в контексті умов. Їх дедалі частіше виділяють у самостійну категорію "спосіб мислення сім'ї", або "сiмей на ідеологія". ІІід способом мислення сім'ї розуміють сукупність цінностей, норм та установок у сфері сімейного життя.

Структура сім 'ї  визначається всією сукупністю стосунків  між її членами, включаючи, крім стосунків  родинності, системи господарських  та духовно-моральних стосунків, у  тому числі владних, авторитету тощо. Структура сім'ї та її внутрішня  організація залежать від багатьох чинників, визначальним серед яких є тип подружжя. В історичній ретроспективі відомі подружжя двох видів: моногамні й полігамні.

Моногамія —  це шлюб між одним чоловіком і  однією жінкою. Полігаиія — це шлюб одного чоловіка з кількома жінками, а різновидом полігамії є поліандрія — це шлюб однієї жінки з кількома чоловіками.

Залежно від  сфери вибору чоловіка або жінки  шлюби поділяють на ендогамнi, тобто  такі, які укладаються в межах  власної, але більш широкої спільноти, наприклад у межах соціального класу чи касти, та на екзогамі, що укладаються між партнерами, які належать до різних соціальних груп.

За ієрархією  престижу та влади у сім'ї виділяється  патріархальна сім 'я, де батько здійснює владу і користується найвищим авторитетом, і матріархальна сім 'я, де влада належить матері. Існують також сім'ї егалітарні; переважно у сучасних суспільствах. Окрім того, сім'ї поділяються на матрілінеальні, в яких успадкування прізвища, майна, престижу і соціального становища відбувається по лінії батька, і на матрілінеальні, в яких успадкування відбувається по лінії матері. І, нарешті, розрізняються шлюби патрїлокальні, які характеризуються тим, що молоде подружжя після шлюбу переходить у дім батьків чоловіка, і матрілокальні, коли молоде подружжя оселяється у домі батьків жінки. 

Разом з тим  зазначимо, що типи структур сім'ї змінюються з часом. Вони залежать від історичної епохи, узвичаєного віросповідання та законодавства, рівня цивілізаційного  розвитку суспільства тощо.

Успішність функціонування шлюбно-сімейних стосунків (або сім'ї)— це категорія, що відображає якість їі діяльності. Вона, по-перше, дає змогу проводити порівняння їх якісних характеристик у різних суспільних системах і в різні проміжки часу. По-друге, вона виступає як нормативна модель управління шлюбно-сімейними стосунками в суспільстві. Під успішністю 

сімейно-шлюбних  стосунків у різних суспільствах розуміють різнi речi, оскільки проблема критеріїв їхньої оцінки — питання  досить складне.

Загалом критерієм  успіху сімейно-шлюбних стосунків вважають: 1) міцність шлюбу; 2) суб'єктивне відчуття щастя у подружжя; 3) виконання бажань більш широких соціальних груп; 4) всебічний розвиток особистостей подружжя, а саме їхніх здібностей і активності, виховання здібних та активних дітей; 5) досягнення цілковитого взаєморозуміння, внутрішньої інтеграції подружжя, відсутність конфліктів і криз, викликаних антагонізмами між членами сім'ї. У той же час цілковитий успіх шлюбу та сімейно-шлюбних стосунків буває досить рідко. Однак це не повинно неодмінно означати дезорганізацію та розпад сімейної групи.

Під способом життя  сгм 'ї розуміють усю сукупність тих видів життєдіяльності, які  виконуються усіма разом або  деякими із членів сім'ї чи одним  із них, але від імені і для  усієї сім'ї. Природно, що між способом житгя сім'ї та способом житгя певної соціальної верстви, класу, нації, суспільства, в рамках яких сім'ї функціонують, спостерігається щонайтісніший зв'язок.

Етапи життєвого  циклу сім і — це категорія, що характеризує динаміку розвитку сім'ї  від моменту її формування й до розпаду. Життєвий цикл сім'ї характеризується рядом періодів, таких, як знайомство, заручини, укладення шлюбу, взаємне пристосування тощо. Крім того, кожна подружня пара, яка не розпалася і має дітей, проходить через три головні фази свого розвитку: 1) період до народження першої дитини, 2) період виховання дітей, 3) період після відокремлення дітей, які стали самостійними. Нарешті, кожне подружжя, навіть найщасливіше, розпадається через смерть. Розпад сім'ї найчастіше відбувається тоді, коли один із членів подружжя залишає сім'ю через відокремлення або розлучення.

Умови життя  сім'ї, фази її розвитку, структура і  зміни у внутрішньому житті залежать від змін у розвитку цивілізації, численних соціальних спільнот і  суспільства в цілому. При цьому соціологічний підхід дослідження сім'ї має два головні напрями: у першому випадку сім'я аналізується як соціальний інститут, а у другому — як мала соціальна група.

Сім'ю як соціальний інститут вивчають тоді, коли є потреба  виявити, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування у визначених межах відповідає або не відповідає тим чи іншим сучасним критеріям. Важливо також зазначити, що сім'я як соціальний інститут виникла із самого початку формування людського суспільства, коли взаємини між чоловіком і жінкою, старшим і молодшим поколіннями регулювалися племінними й родовими звичаями. 3 виникненням моралі, релігії, а згодом і держави регулювання статевого життя набуло відповідно морального, релігійного і правового характеру. 

Це посилило соціальний контроль над шлюбом і водночас забезпечило позарелігійні та позаправові санкції щодо шлюбу на випадок, коли він вступав у суперечність з інтересами держави. У цілому, введення шлюбного права і виникнення пов'язаних з ним правових відносин між подружжям, — є не лише історично закономірним, а й значною мірою прогресивним явищем. Окрім того, як зазначалося вище, сім'я забезпечує фізичне й духовне відтворення населення, соціалізацію нових членів суспільства, тобто виконує такі соціальні функції, які не під силу жодному іншому соціальному інститутові. Таким чином, сім'я як найважливіший соціальний інститут суспільства являє собою цілісну систему дій, норм і відносин, що здійснюють соціальні функції відтворення людини, а також широкий соціальний контроль через систему позитивних і негативних санкцій.