Шляхи подолання наркотичної проблеми

Таким чином, лікування наркоманів на сьогоднішній день - серйозна проблема охорони здоров'я в усьому світі. Воно видається важливою складовою  частиною спеціальних заходів по боротьбі з наркотизмом.

Виділяють добровільне та примусове лікування. Добровільне  лікування наркоманів проводиться  в умовах стаціонару або наркологічного диспансеру, а примусове ділиться у свою чергу на лікування, яке здійснюється в адміністративному порядку, і лікування, яке здійснюється в кримінально-правовому порядку. [16,67]

Добровільне лікування наркоманів - акція суто медична, цілком перебуває  у компетенції органів охорони  здоров'я. Разом з тим безперечно й інше: і при здійсненні самого лікування і після проходження  курсу ряд питань, зокрема пов'язаних з наглядом і контролем за хворими, медичні працівники можуть вирішувати в тісній співпраці з представниками правоохоронних органів.

Специфіка наркоманії як хвороби  така, що обов'язкова умова лікування - тривала і сувора ізоляція наркомана. Іншого способу врятувати людину, що звик до наркотиків, немає. Ось чому добровільне лікування хронічних  наркоманів має в кожному без  винятку випадку починатися зі стаціонару, де хворому необхідно знаходитися  досить тривалий час, до тих пір, поки не буде досягнуто його повне позбавлення  від фізичної наркотичної залежності і цей успіх не буде закріплений  у процесі застосування раціональної трудотерапії , психотерапії і т.д. Тільки після цього лікування може бути продовжено в наркологічному диспансері.

Таким чином, в добровільному  лікуванні наркоманії слід розрізняти два етапи. Перший здійснюється в  рамках наркологічних відділень  психіатричних лікарень, а ще краще - в наркологічних стаціонарах, а  другий - в рамках наркологічного диспансеру. Функції наркологічних диспансерів  полягають у профілактичній антинаркотичної  роботи серед населення, у виявленні  та постановці на облік споживачів наркотичних речовин, в приміщенні їх у разі необхідності на стаціонарне  лікування, після якого в обов'язок наркологічних диспансерів ставиться  також тривале спостереження  за завершили основний курс лікування, надання їм необхідної медичної допомоги. Деякі великі наркологічні диспансери можуть розташовувати стаціонаром, тобто поєднувати виконання функцій  по обох позначеним напрямками. [3, 98]

Крім суворої ізоляції від зовнішнього світу не менш важлива й ізоляція наркоманів від  інших хворих - і психічно хворих, і алкоголіків. Це питання, на жаль, вирішується дуже повільно. Часом  разом, без всякої ізоляції лежать і  психічні хворі, і хронічні алкоголіки і наркомани. Причому немає ніякої диференціації залежно від того, молодий хворий або у віці, початківець  або «закінчує». Особливо прикро, що в такий ось «суспільство»  потрапляють підлітки. Спеціальних  підліткових відділень практично  ніде немає, але ж не секрет, що саме серед цієї категорії наркоманія нерідко приймає самі потворних  форм. Для успішного лікування  підлітків необхідні не тільки спеціальні відділення, а й спеціальні лікарі - психіатри, наркологи, педагоги, знайомі  з особливостями дитячої та підліткової  психіки.

Ще одна необхідна вимога при лікуванні наркоманів - його тривалість. За оцінками фахівців, стаціонарне  лікування повинно проводитися  не менше двох місяців. Тим часом  на практиці нерідко вдаються до «міні-курсу» терміном в один тиждень. Це, звичайно, неприпустимо, адже такий час потрібно лише на хороше, якісне обстеження. Не випадково близько 90% наркоманів і  токсикоманів, що пройшли подібне  «швидкісне» лікування, знову беруться за старе. [3,187]

У лікувальному відділенні для  наркоманів доцільно виділити окрему палату активного спостереження  та інтенсивної терапії. Сюди слід поміщати знову надходять хворих, а також  хворих у стані гострої абстиненції  і наркоманів з розладами психіки. Палата повинна бути забезпечена  спеціальним постом цілодобового спостереження. Тривалість лікування залежить від  стану хворого, але, повторю, вона повинна  бути не менше 60 днів. Крім медикоментозна лікування неодмінний компонент перебування наркомана у стаціонарі, як уже зазначалося, - це щоденна трудотерапія.

У випадках коли наркомани  ухиляються від лікування, застосовується примусове лікування в адміністративному  порядку. Це одна з важливих і дієвих заходів по боротьбі з наркотизмом, так як реально серед наркоманів, на жаль, не так вже й багато тих, хто за своєю ініціативою звертається  за стаціонарною медичною допомогою  або навіть згоден на добровільне  лікування (працівники органів внутрішніх справ, виявивши наркомана , в першу  чергу повинні запропонувати  йому пройти курс добровільного лікування).

При призначенні примусового  лікування від наркоманії необхідно  розташовувати медичними та юридичними підставами. Іншими словами, слід неухильно  дотримуватися дві умови. Перше - компетентна медична комісія  повинна встановити, що та чи інша особа  є наркоманом і потребує лікування. Друге - суд повинен визначити  факт ухилення цієї особи від добровільного  лікування, що стає юридичною підставою  для застосування до нього заходів  примусового лікування в адміністративному  порядку. Примусове лікування в  лікувально-трудовому і лікувально-виховному  профілакторії може бути призначене на строк від шести місяців  до двох років, тобто тут законодавець обмежує як мінімальний, так і  максимальний термін.

В даний час у нашій  країні існує безліч приватних наркологічних  клінік. У них повний курс лікування  від наркоманії проходить зазвичай в чотири етапи, з яких перші два  носять специфічний медичний характер, а у двох наступних переважають  виховні заходи. [Www.nodrugs.ru]

Перший етап - нейтралізація  отрути в організмі (детоксикація). Мета цього етапу - ліквідація отруєння організму наркотичними речовинами. Етап передбачає видалення ще не засвоєного отрути і підтримка таких функцій  як дихання, кровообіг. У детоксикації організму принциповим є питання  про позбавлення хворого можливості приймати наркотики. Однак повне  позбавлення наркотиків безпечно лише в тому випадку, якщо вони ще не викликали  фізичної залежності. В основних випадках доцільніше знижувати дози наркотику  поступово, то чи зменшуючи їх, чи то тимчасово замінюючи притуплювала речовина відповідним препаратом.

Фізична залежність на відміну  від психічної залежності, яка  зберігається дуже довго, найчастіше все  життя, пропадає протягом двох-трьох  тижнів абстиненції. Крім того, на цьому  етапі відбувається відновлення  фізичних сил хворого.

Другий етап - усунення наслідків  отруєння. Це, перш за все, всі порушення  функцій внутрішніх органів (печінки, нирок, легенів і д.р.), патологічні зміни нервової системи та інші розлади. Медичні заходи на цьому етапі спрямовані на лікування хворого з метою нормалізації виникли в організмі змін і на загальне зміцнення організму.

Третій етап - відповідні заходи з подолання звички. У цій  фазі лікування переважає виховний вплив. Мета - викликати у хворого  негативне ставлення до наркотичного упередженням. Цій меті домагаються  заходами виховного характеру припинити  прийом одурманюючих речовин. Це не що інше, як постійне орієнтування інтересів  хворого і зосередження його емоційної  сфери на заняттях. Корисних для  нього самого і оточуючих.

Четвертий етап - ресоціалізація (соціальна реабілітація) наркомана. Перевиховують впливу відносяться до тієї галузі педагогіки, яку називають ресоціалізацією. Мета цих перевиховують дій - повернення людини до нормального суспільного життя, у відповідній лікувально-виховної обстановці.

Необхідною умовою лікування  є добровільне позбавлення від  наркотичної залежності. Але, на жаль, навіть після проходження всіх етапів колишній наркоман може спробувати наркотики  лише один раз, і все піде по новій. Як сказав один відомий нарколог: «Наркоманія - це хвороба, але без однієї стадії повного одужання».