Рольові теорії особистості

3. Теорії  соціальних ролей

     Існує два основних підходи в межах  теорії соціальних ролей. Вперше поняття  ролі було систематично представлено представником символічного інтеракціонізму Дж. Мідом в 1934 р. Ролі уявлялись ним як результат дослідного і творчого процесу взаємодії, як очікувальна поведінка взаємодіючих індивідів. Другий підхід був запропонований американським соціологом Л. Лінтоном у 1936 р.; пізніше він став складовою частиною функціоналізму. Прихильники цього підходу відкидають як ідею прийняття ролі в якості характерної форми взаємодії, так і ідею побудови ролі в якості її результату. Вони розглядають соціальну роль як динамічну сторону соціального статусу, як його функцію, зв'язану з набором норм, у відповідності з яким особистість повинна вести себе в певних ситуаціях.

     Вище  вже йшла мова про статусний набір - сукупність всіх статусів, які належать одній людині. Р. Мертон ввів в соціологію ще одне поняття - "ролевий набір", який позначає сукупність ролей (ролевий комплекс), асоційованих з одним статусом індивіда. Кожен статус зазвичай включає ряд ролей. Так, під статусом університетського професора розуміються такі ролі, як "викладач", "дослідник", "наставник молоді", "автор наукових праць", "спеціаліст зі своєї галузі знань" тощо. І кожна роль у повному наборі вимагає особливої манери поведінки і спілкування з людьми. Навіть подібні ролі професора - "викладач" і "наставник" - передбачають різне відношення до студентів. Перша полягає у додержанні формальних норм і правил: читання лекцій, перевірки домашніх завдань, прийом екзаменів. Друга вимагає неформального спілкування зі студентами в якості мудрого порадника або старшого друга. Кожна роль в ролевому наборі постає, таким чином, сукупністю неподібних на інші відношення. З колегами по кафедрі у професора складаються одні взаємовідносини, з ректоратом - другі, з видавництвом - треті; студентами - четверті. В підсумку ролевий набір формує набір соціальних відносин.

     Прогрес засвоєння людиною соціальної ролі включає в себе три основних компоненти:

• інтерналізацію (тобто глибоке внутрішнє засвоєння) індивідом мотивацій орієнтирів поведінки;

• надання  з боку суспільства індивіду сприятливих для нього умов діяльності у відповідності приписаними йому (і ним самим обраними) ролями;

• дотримання з боку виконуючих свої ролі індивідами належних рівнів стосовно колективних  експектацій (Т. Парсонс).

У функціонуванні соціальних ролей можна виділити три основних блоки:

• уявляюча роль - система певних очікувань  і соціальних груп, орієнтована на суб'єкти ролевої поведінки;

• суб'єктивно  сприймаюча роль - сукупність тих специфічних  експектацій, які приписує сама собі людина, що має певний статус, тобто суб'єктивна уява про те, як вона повинна вести себе у взаємодії з особами інших соціальних статусів;

• граюча роль - реально втілена в конкретних вчинках поведінки даної особистості, що володіє цим статусом, стосовно іншої особи (інших осіб) з іншим або однаковим статусом.

     Виконання соціальної ролі - це завжди реальна  поведінка людини в певній ситуації, яка може відрізнятися від приписаної ролі. Все тут залежить від того, як ми усвідомлюємо дану роль, як ведемо себе в певній ситуації, чи виходимо за рамки життєвого "сценарія" чи ні. Відомо, що офіціанти в ресторані з публікою ведуть себе інакше, ніж на кухні, а професор веде себе по-різному, розмовляючи зі студентами в фойє і перед ними з лекцією в аудиторії. Таку позицію, коли індивід відділяється від тієї ролі, яку він виконує, Т. Парсонс назвав ролевою дистанцією.

     В ролевій теорії важливе місце  відводиться також питанням прийняття  ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролі виникають і здійснюються за умов соціальної взаємодії людини з іншими людьми. Але сама соціальна взаємодія стає можливою і ефективною лише тоді, коли взаємодіючі індивіди правильно сприймають і однозначно оцінюють ролі. Цей процес американський соціолог Т. Шибутані назвав прийняттям ролі. Він включає в себе:

1) сприйняття жестів, що заміщують  ідентифікацію з іншою людиною; 

2) проекцію на неї своїх власних  тенденцій поведінки. 

     Якщо  соціальна роль в достатній мірі інтегрована в структуру людської особистості в процесі її соціалізації, то її взаємодія з іншими учасниками соціального процесу відбувається без конфліктів. Проте між поведінковою та іншими блоками ролевої структури можливі певні розбіжності, які призводять до виникнення внутрішньо особистісних, міжособистісних, внутрішньо групових та інших конфліктів, в тому числі специфічних ролевих конфліктів, які виникають в ситуації, коли людина, як показав Р. Мертон, стикається із суперечливими вимогами двох або більше несумісних ролей. Іноді людина виявляє, що вона одночасно виконує дві і більше ролей. Ця ситуація ставить перед нею суперечливі вимоги. Так часто буває, наприклад, коли працюючі жінки мусять задовольняти одночасно ролеві очікування працівниці, дружини, матері, домогосподарки. При цьому ролеві очікування можуть знаходитися в конфлікті між собою. Один із можливих шляхів подолання конфлікту - визнати деякі ролі більш важливими, ніж інші, і надати їх виконанню пріоритетне значення.

     Підводячи підсумки сказаному, наголосимо, що саме через свої статусні позиції і  обумовлені ними ролі особистість включається в розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.

     3.1. Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом

     Одна  з перших спроб систематизації ролей  була почата Т. Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5 основними  характеристиками:

• емоційної - одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші розкутості;
• способом одержання - одні пропонуються, інші завойовуються;
• масштабом - частина ролей сформульована і строго обмежена, інша - розмита;
• нормалізацією - дія в строго встановлених правилах, або довільно;
• мотивацією - на особистий прибуток, на загальне благо.

     Соціальну роль варто розглядати в двох аспектах:

• рольового чекання
• рольового виконання.

     Між ними ніколи не буває повного збігу. Але кожний з них має велике значення в поводженні особистості. Наші ролі визначаються насамперед тим, чого очікують від нас інші. Ці чекання асоціюються зі статусом, що має дана особистість.

3.2. Структура соціальних ролей

     У нормальній структурі соціальної ролі звичайно виділяються 4 елементи:

• опис типу поводження, що відповідає даної ролі;
• розпорядження (вимоги), зв'язані з даним поводженням;
• оцінка виконання запропонованої ролі;
• санкції - соціальні наслідки тієї чи іншої дії в рамках вимог соціальної системи. Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, реалізованими безпосередньо соціальною групою через її поводження (презирство), чи юридичними, політичними, екологічними.

     Слід  зазначити, що будь-яка роль не є  чистою моделлю поводження. Головною сполучною ланкою між рольовим чеканням і рольовому поводженням служить характер індивіда.

Висновок 

     Отже, певна позиція в соціальній структурі групи або спільності, що пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, є "статус". Кожну людину можна охарактеризувати статусним набором, тобто сукупністю всіх статусів, які займає індивід, серед яких повинен виділятись головний. Існує два види статусу-особистий і соціальний.

     Якщо  статус розглядається як місце в  ієрархії, його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є - високим, середнім чи низьким. В залежності від того, чи займає людина певну  статусну позицію завдяки наслідуваним ознакам або завдяки власним зусиллям, відрізняють два види статусів: статус, який приписується, і статус, який досягається.

     В реальній життєдіяльності соціальний статус особистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зі статусом інших людей, проявляється в різних ролях, тобто в сукупність вимог, які пред'являють до осіб, що займають певні соціальні позиції.

     Отже, саме через свої статусні позиції  і обумовлені ними ролі особистість  включається в розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.  
 
 
 
 
 

Список  літератури: 

1. Піча В.П. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. -К.: "Каравела", 2000. -248с.