Роль соціології в суспільстві, її функції і завдання

Міністерство  освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

 

 

 

 

Кафедра ______________________________________

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи     ОА-072                           Вершняк І.Г.

 

 

Перевірив

доцент                                                             Легецька А.О.  

 

 

 

 

 

Чернігів  ЧДТУ 2009

 

 

План

 

Вступ…………………………………………………………………………2

1.Роль соціології в суспільстві……………………………………………..3

2.Функції соціології…………………………………………………………6

3.Завдання соціології……………………………………………………....10

Висновки……………………………………………………………….…....12

Використана література…………………………………………….…..….13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожна з галузей науки  має предмет, що розкривається змістом, системою теорій, законів, категорій, принципів  тощо і виконує особливі функції  на практиці, досліджує певну сферу  суспільних відносин, їх окремі види, ті чи інші явища, процеси, взагалі суспільство. Існує певна взаємозалежність між предметом, змістом та функціями науки. Якщо абстрагуватись від інших наук і від широкого розуміння потреб науки, практики, то неможна з'ясувати функції окремих галузей науки. Саме потреби практики висовують на кожному етапі життя суспільства нові вимоги до гуманітарних знань і окремих його галузей. Але сучасне суспільство — не довільне поєднання різних механізмів управління, владних інститутів та структур соціальних сфер політики, економіки, а цілісний соціальний організм, що функціонує і постійно розвивається, йде вперед, прогресує. І якщо окремі науки, зокрема економічні, політичні, юридичні вивчають внутрішні явища, події, то виникає потреба саме в галузі знань, що вивчає суспільство в усіх його аспектах. Такою наукою є соціологія — наука про суспільство, закономірності його розвитку, закономірності процесів і явищ тощо.

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль соціології в житті суспільства

  Структура будь-якої науки завжди обумовлена тими задачами, що вона ставить і тими функціями, що вона виконує в суспільстві. Соціологія не виключення. Її структура обумовлена, по-перше, тим, що соціологія вирішує наукові проблеми, зв'язані з формуванням знання про соціальну дійсність, описом, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою соціологічних концепцій, методології і методів, прийомів соціологічного дослідження, аналізу. Теорії і концепції, розроблені в сфері формування знань про соціальну дійсність, і утворять теоретичну, фундаментальну соціологію.

По-друге, соціологія вивчає проблеми, зв'язані  з перетворенням соціальної дійсності, аналізом шляхів і засобів планомірного, цілеспрямованого впливу на соціальні  процеси. Отже, теоретична і прикладна  соціологія розрізняються не по об'єкті і методові дослідження, а по тій  меті , що вони ставлять, чи вирішують  наукові або практичні проблеми.

Соціологічні  знання - єдність теорії і практики. Теоретичні дослідження пояснюють  соціальну реальність на рівні загальних  і специфічних тенденцій її функціонування і розвитку. Орієнтує на виявлення  механізмів дій законів, форм їхнього  прояву.

Емпіричні соціологічні дослідження зв'язані  з конкретною розгорнутою інформацією  щодо тих або інших явищ і процесів, спираються на відміну від теоретичних  досліджень, проведених за допомогою  загальнонаукових методів, на статистичний аналіз, методи конкретних соціологічних  досліджень (опитування, соціологічні спостереження, вивчення бюджету часу і т.п. ).

Між теоретичним  і емпіричним знанням немає абсолютної грані.

Теоретичні  знання - знання універсальні, емпіричні  фактофиксирующие. Теоретичні знання спираються на емпіричне, не істотна  перевага емпіричних компонентів дослідження  над теоретичними компонентами не є  показник високого рівня розвитку науки. Законом розвитку науки завжди залишається  перевага знання теоретичного над знанням  емпіричним. Теоретичні знання визначають в остаточному підсумку, прогрес  будь-якої науки, а, отже, і соціології.

Емпіричні дослідження підрозділяються на фундаментальні і прикладні.

Фундаментальні  соціологічні дослідження ставлять мети розвитку й удосконалювання  наукових представлень про досліджуваний  предмет.

Прикладні дослідження присвячуються дозволові  якої-небудь конкретної соціологічної  проблеми.

На основі теоретичного й емпіричного вивчення різних соціальних систем соціологія може давати коштовні практичні рекомендації й обAрунтовані прогнози. Теоретична і прикладна соціологія, базуючи на конкретних соціологічних дослідженнях, не протистоять одна інший , а складають єдність, взаємне збагачення.

Теоретична  соціологія - сукупність різноманітних  концепцій, що розробляють аспекти  соціального розвитку суспільства  і даючі їм інтерпретацію. Єдиною концепцією, що поєднує специфіку  протікання соціальних процесів і закономірностей  розвитку суспільства . визнавався марксизм, а саме - історичний матеріалізм. От чому теоретичну соціологію найчастіше прямо ототожнювали з історичним матеріалізмом.

У дійсності  ж людство виробило величезну  кількість теорій і концепцій, що поєднують закономірності і специфіку  розвитку людської цивілізації.

Вже в  середині XX століття широко поширюються концепції соціальної стратифікації, індустріального суспільства, конвергенції й інші . Звичайно ж, теоретична соціологія - це безліч можливих плинів, шкіл, напрямків зі своїх методологічний позицій пояснюючу специфіку розвитку суспільства. Що ж стосується марксизму, то він є одним з напрямків , що у главу кута ставлять пріоритет економічних факторів у розвитку суспільства . Спеціальні ж соціологічні теорії - це окремі сфери соціологічного знання, що мають предметом дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів. Вивчаючи ті або інші основні закономірності розвитку суспільства теоретична соціологія може і не формулювати те, яким образом у тих або інших умовах розвиваються різні соціальні спільності, соціальні інститути і соціальні процеси.

Саме, тому в структурі соціології величезне  значення має її середній рівень, тобто  відносно самостійні теоретичні підсистеми. Відносно самостійні теоретичні підсистеми покликані, по-перше, установити об'єктивні  взаємозв'язки предметної сфери (праця, родина, соціальні групи, шари і т.п. ) з цілісністю суспільної системи; по-друге, виявити специфічні для  предметної сфери внутрішні взаємозв'язки і закономірності. Соціальні соціологічні теорії дають відповіді на актуальні  проблеми сучасності.

У сучасному  світі існує велика розмаїтість  спеціальних соціологічних теорій. Ідея їхньої розробки і сам термін належать американському соціологові  Роберту Мертону. Але виникли  теорії значно раніш. Вони викладені  в працях класиків соціології Макса  Вебера, Еміля Дюркгейма й ін. Розвиток спеціальних соціологічних  теорій у XX столітті зв'язано з іменами найбільших соціологів Карла Мангейма, Теодора Адорно, Толкотта Парсонса, Поля Лазарсфельда й ін.

Спеціальні  соціологічні теорії - система галузей  знань соціології, що вивчають особливі форми і сфери соціального  буття і соціальну реалізацію форм суспільної свідомості, їхній  загальні, а особливо специфічні закономірності функціонування і розвитку.

На відміну  від соціологічної теорії, основна  функція якої складається в розгляді соціальних процесів і явищ, форм і  видів суспільного буття і  суспільної свідомості на рівні суспільства, спеціальні соціологічні теорії розглядають  них на рівні конкретних соціальних інститутів і систем. Кожна соціологічна теорія розглядає ту або іншу сферу, соціальну спільність або соціальний процес як відносно самостійну систему  з її загальними і специфічними зв'язками, характеристиками, умовами походження, функціонування і розвитку.

Визначена спеціальна соціологічна теорія розглядає  який-небудь соціальний об'єкт як особливий  соціальний інститут функціонуючої  соціальної системи в загальній  системі соціальних відносин Так, праця  розглядається як складний соціальний процес у межах соціології праці. Моральна система будь-якого суспільства  вивчається соціологією моралі. Особливості  освітньої системи вивчаються соціологією  утворення. Керування як соціальна  система вивчається соціологією  керування і т.д.

У сучасній соціології виділяється кілька груп соціально-психологічних теорій.

По-перше, спеціальні соціологічні теорії, що вивчають основні форми і види людської діяльності (соціологія дозвілля, праці, побуту і т.п. ).

По-друге, спеціальні теорії, що виникли на стику  соціології і гуманітарних наук. Це - соціологія права, економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури, соціологія релігії і т.п.

По-третє, теорії, що характеризують соціальну  структуру суспільства , її елементи і взаємодія між ними. Це соціологічні теорії класів і соціальних груп, соціологія міста і села і т.п.

По-четверте, спеціальні соціологічні теорії, що вивчають діяльність соціальних інститутів. Це соціологія керування, організації, соціологія родини , соціологія утворення , науки  і т.д.

По-п'яте, теорії відхилення поводження й аномальних явищ і т.п.

Звичайно, головною задачею будь-якої спеціальної соціологічної теорії є вивчення і пояснення соціальних явищ і функцій соціальної системи. Спеціальні соціологічні теорії - самостійне соціологічне пізнання в силу специфіки предмета дослідження і відносини до вивчаючого об'єкта.

 

Функції соціології

Соціологія як самостійна галузь знань реалізує всі властиві суспільній науці функції: теоретико-пізнавальну, критичну, описову прогностичну, інформаційну, світоглядницьку. Взагалі функції гуманітарних наук прийнято ділити на дві групи: гносеологічні, тобто пізнавальні, і власне соціальні. Гносеологічні функції соціології проявляються в найповнішому й конкретному пізнанні тих чи інших боків соціального життя. Соціальні функції розкривають шляхи і способи їх оптимізації. Оскільки соціологія дає вихідні уявлення про суспільство як цілісну Систему, частина її пізнавальних функцій має характер методології. Соціологічні дослідження впливають ідеологічно, привертають увагу до реальних суперечностей, активізують діяльність, сприяють формуванню соціального мислення, свідомості. І якщо ідеологія —система ідей, що відображають і захищають інтереси соціальних спільностей, соціальних верств, груп, що дають уявлення про суспільство через призму інтересів соціальних спільностей, то соціологія — наука, що розкриває закономірності та механізми розвитку суспільства. Якщо ж ідеологія зорієнтована на соціальний інтерес, то соціологія — на реальне, справжнє відображення соціальних інтересів.

Основна ж пізнавальна  функція соціології — теоретико-пізнавальна , критична. Мова йде про оцінку світу, що пізнається, з позицій Інтересів особи, людини. Реалізуючи критичну функцію, соціологія диференційовано підходить до дійсності, з одного боку, показує, що можна і треба зберегти, зміцнити, розвинути — адже не все треба змінювати, перебудувати тощо. З другого боку виявляє те, що справді вимагає радикальних перетворень. Теоретико-пізнавальна, критична Функція, природно, полягає в тому, що соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, прагне сформувати найновішу картину відносин і процесів в сучасному світі. До теоретико-пізнавальної функції соціології належать об'єктивні знання про основні соціальні проблеми розвитку сучасного суспільства. Що ж стосується прикладної соціології, то вона покликана забезпечити надійну інформацію про різноманітні процеси, що відбуваються в різних соціальних сферах суспільства, а саме, про зміни соціальної структури, про зміни сім'ї, національних відносин та ін. Очевидно, що без конкретних знань про процеси, що відбуваються в середині окремих соціальних спільностей, забезпечити ефективне соціальне управління неможливо. Ступінь системності і конкретності знань соціології визначає ефективність реалізації її соціальної функції.

Описова і інформаційно-діагностична функція соціології—це систематизація інформації, опис досліджень у вигляді аналітичних записок, різноманітних наукових звітів, статей, книжок та ін. В них є спроби відтворити ідеальну картину соціального об'єкту, його дії, взаємозв'язки тощо. Дослідження соціального об'єкту вимагають високої моральної чистоти і порядності вченого, тому що на основі даних, фактів і документів робляться практичні висновки і приймаються управлінські рішення. Ці матеріали є точкою підрахунку, джерелом порівняння для майбутніх поколінь. Соціологія не лише пізнає світ, а й дозволяє людині внести в пізнаний, усвідомлений світ свої корективи тощо. Та людина має завжди пам'ятати, що перетворення суспільства — не самоціль. І перетворення потрібні лише тоді, коли відповідають потребам і цінностям людей. Якби не була добре аргументована інформація, одержана соціологами, вона автоматично не перетворюється у рішення, рекомендації, прогнози. Пізнавальна функція соціології знаходить продовження в прогнозах та перетворюючій функції.

Прогностична функція соціології — це формування соціальних прогнозів. Звичайно, соціологічні дослідження завершуються створенням короткострокового або довготривалого прогнозу для розвитку того чи іншого об'єкту, що досліджується. Короткостроковий прогноз спирається на виявлену тенденцію розвитку соціального явища, а також на зафіксовану закономірність у відкритті фактора, що вирішально впливає на об'єкт, що прогнозується. Виявлення такого фактора — складний вид наукового дослідження. Тому в соціологічній практиці частіше використовуються короткострокові прогнози. В сучасних умовах розвитку України, коли науковому обґрунтуванню соціальних проблем надається величезне значення, соціальний прогноз займає важливе місце в дослідженнях про розвиток соціального об'єкту. Коли соціолог вивчає реальну проблему і прагне виявити оптимальні шляхи її вирішення, природно, охоплений бажанням показати перспективу і кінцевий результат, що стоїть за нею. Отже, так чи інакше прогнозується розвиток соціального процесу.