Римський клуб: основні напрямки його діяльності

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Римський клуб: основні напрямки його діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

Зміст

 

Вступ ..................................................................................................................... 3

1. Римський клуб: сутність створення та існування ........................................ 4
2. Наукова і суспільна діяльність Римського клубу ........................................ 7

Висновки ............................................................................................................. 13

Список літератури .............................................................................................. 14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Римський клуб – це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 року з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції. Римський клуб – це неформальна спілка, яка об'єднує біля 100 учених, суспільних діячів і керівників міжнародних корпорацій і фондів із 43 країн, які фінансують дослідження. Вона не має ні структури, ні штабу, ні бюджету. Фундатор клубу – італійський економіст, бізнесмен і суспільний діяч Ауреліо Печчеі. Під час заснування клубу індустріальний світ переживав пік повоєнного періоду, прискореного економічного росту, але вже тоді з'явилися тривожні ознаки дисгармонії. На першому засіданні, що відбулося у Римі (відтіля і назва клубу), купка західноєвропейців заявила, що зростаюча взаємозалежність країн потребує нового глобального мислення, що неблагополуччя сучасного суспільства такі багатогранні, що більше не можна по черзі і ізольовано вирішувати ці питання.

Ціль Римського клубу – дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку.

Римський клуб має  афілійовані до нього національні  асоціації, що нині діють у 28 країнах  світу з метою популяризації  ідей клубу та їхньої адаптації й  розвитку на національному рівні  у відповідь на виклики доби глобалізації. Національні асоціації також покликані вносити свій внесок в глобальні дослідження Римського клубу. В Україні діє Українська асоціація Римського клубу.

 

 

 

 

 

 

1. Римський  клуб: сутність створення та існування.

 

Римський клуб є міжнародною неприбутковою неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства – політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті „світової проблематики” („world problematique”).

Римський клуб був  заснований в 1968 році за ініціативою  видатного італійського економіста і підприємця доктора Ауреліо  Печчеі. Римський клуб формувався як незалежна експертна група для оцінки довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства, а також інтелектуального сприяння діяльності міжнародних організацій і національних урядів. Від початку до нього увійшло близько 30 експертів світового рівня, що представляли 10 країн.

Станом на середину 2007 року Римський клуб налічував 79 дійсних  членів з 35 країн, а також 36 асоційованих членів (в тому числі один громадянин України – Віктор Вовк). Крім того, до складу Римського клубу входить Богдан Гаврилишин – український економіст з діаспори.

Римський клуб також  має почесних членів, серед яких є чимало видатних державних, політичних і громадських діячів, бізнесменів  і науковців. Зокрема, це король Іспанії  Хуан Карлос І і королева Софія, королева Нідерландів Беатріче, колишні президенти: СРСР – Горбачов Михайло, Чехії – Вацлав Гавел, Німеччини – Вайцзекер Ріхард фон, Південної Африки – Клерк Фредерік де, Фінляндії – Мауно Койвісто; колишній голова Комісії Європейського Союзу Жак Делор і генеральний директор ЮНЕСКО Коіширо Мацуура, колишні прем'єр-міністри низки країн; представники бізнесових кіл та наукового співтовариства (в тому числі президент Національної академії наук України Патон Борис).

Крім того, Римський клуб має афілійовані до нього національні асоціації, що нині діють у 28 країнах світу з метою популяризації ідей клубу та їхньої адаптації й розвитку на національному рівні у відповідь на виклики доби глобалізації. Національні асоціації також покликані вносити свій внесок в глобальні дослідження Римського клубу. В Україні діє Українська асоціація Римського клубу.

Ціль Римського клубу – дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку. Перед дослідниками Римського клуба постала головна проблема: чи можна зберегти здоровий стан регіонального і глобального природного середовища, економічну рівновагу, усталеність суспільного розвитку і добробут людей, базу не поновлюваних природних ресурсів, якщо неминучі зміни в характері використання енергетичних і сировинних матеріалів, засобах виробництва і споживання в індустріальних країнах будуть і далі йти шляхом найменшого опору, керуючись тільки вузькими економічними інтересами?

Відповіді на ці питання  Римський клуб подає як результат  своєї роботи в такій формі, яка  зробила б їх надбанням широкої  публіки й одночасно вагомим  аргументом для осіб, що приймають  рішення. Переслідуючи ці цілі, члени  Римського клубу створюють тимчасові робочі групи, що подають результати досліджень у вигляді „доповідей Римському клубу”, серед них такі, як „Межі росту”, „Стратегія виживання”, „За межами сторіччя марнотратів”, „Цілі для людства”. У цих роботах розглянуті моделі майбутнього людства.

Римський клуб здійснив ряд дослідницьких проектів; неодноразово організовував зустрічі із суспільними і політичними діячами різних країн світу. На думку членів Римського клубу, нові демографічні хвилі (приріст населення) призведуть до збільшення навантаження на природне середовище: в зв'язку зі зростанням виробництва продовольства, коли усе більше землі буде іти під пасовища, гинути від ерозії; через кількість відходів, що росте, які повинна буде поглинути земля, повітря, океан. Говорять, зараз вперше стає помітним вплив на природу людської діяльності. Ступінь і наслідки цього важко оцінити, але ця непевність змушує тривожитися ще більше.

Зростання людської активності набагато значніше, ніж просте зростання  числа людей, людська діяльність зростає в 15-20-кратних розмірах, і так буде продовжуватися, якщо ми рішуче не змінимо спосіб життя. Зробити повний кількісний розрахунок можливих наслідків забруднення навколишнього середовища надзвичайно важко, як і оцінити його поширення в глобальних масштабах.

За більш ніж чвертьвікову діяльність Римського клубу проведено більше 40 міжнародних конференцій, рад, консультацій. Члени Римського клубу сьогодні звертають увагу на перспективи подальшого розвитку Європи в рамках проекту „Европа-2020”, роль і відповідальність європейських країн у світових змінах.

Українська асоціація  Римського клубу – громадська організація, діяльність якої спрямована на:

• популяризацію в українському суспільстві ідей „Римського клубу” та їхній розвиток в умовах викликів, що постали перед Україною;
• формування сучасної стратегії розвитку України в контексті глобалізації та європейського цивілізаційного вибору;
• сприяння впровадженню в Україні принципів „сталого (збалансованого/гармонійного) розвитку” та „еко-соціальної ринкової економіки”;
• підтримку процесу постіндустріальної модернізації України.

Українська асоціація  Римського клубу є офіційною  національною асоціацією афілійованою до всесвітнього Римського клубу.

 

 

 

 

 

2. Наукова і суспільна діяльність Римського клубу.

 

Якщо шукати вихідні  для ХХ ст. просторово-часові параметри, в яких спрацьовують світоглядні засади, які орієнтують на покращення екологічної ситуації, то це друга половина ХХ ст., Європейська неполітична організація - Римський клуб.

Римський клуб був  заснований у 1968 р. і об’єднав близько  ста відомих вчених з понад 30 країн світу.

Вперше членами  Римського клубу була запропонована  методологія оцінювання можливостей  природи не взагалі, не просто з точки  зору потреб розвитку суспільства, а  з позиції врахування можливостей  природи витримати антропогенний тиск, який в ХХ ст. страшенно зростає.

Члени Римського клубу  наголосили на існуванні реальних екологічних меж в науково-технологічному розвитку людства. Вони дійшли висновку, що глобальність екологічних проблем потребує для їх розв’язання колективних зусиль людства, об’єднання держав і народів.

Втім, як вважали члени  Римського лубу, безпосередньо людством ніхто не займається, бо домінують  класові, національні, державні інтереси. Доля ж людства залишається без  конкретного носія, ніхто не відповідає за стан справ в світі.

Тому, саме цю функцію – відповідати за стан справ в світі взяв на себе Римський клуб.

У відповідності з  програмою діяльності було поставлено 2 цілі.

По-перше, сприяти швидшому і глибшому пізнанню труднощів розвитку людства.

По-друге, використати всі наявні знання для стимуляції формування нових відносин, політичних орієнтацій, щоб сприяли покращенню ситуації.

Результати своїх досліджень і  рекомендації щодо розумних і необхідних дій людства члени Римського  клубу представляли у формі доповідей. Перша доповідь Римського клубу була підготовлена професорами з США Д.Медоузом і Дж.Форрестером у вигляді математичної моделі розвитку світової ситуації на засадах врахування таких взаємозалежних змін, як капіталовкладення, використання ресурсів, забруднення середовища, виробництво продуктів споживання. Доповідь і особливо її висновки викликали світову сенсацію.

Так, за оцінками групи Д.Форрестера, кам’яного вугілля мало вистачити  на 110 років, хрому – на 96, нафти – на 36, природного газу – на 24. Подібних же висновків дійшли в 1976 р. експерти ЮНЕСКО. Саме з цього часу такі вичерпні копалини, як мідь, олово, срібло отримали позначку „стратегічні” і стали предметом особливої уваги розвинених країн в країнах „третього світу”.

За висновком авторів доповіді, за умови збереження існуючих тенденцій науково-технічного прогресу, неконтрольованих демографічних процесів, забруднення середовища на людство в першій половині ХХ1 ст. чекає глобальна катастрофа. Висновок викликав шок і розгубленість у одних, недовіру – у інших.

Як шлях запобігання глобальній екологічній катастрофі Д.Медоуз і  Дж.Форрестер запропонували ідеї, що стали основою концепції встановлення глобальної рівноваги між природою і людством. Такого стану можна досягнути і підтримати, якщо не нарощувати виробництво і звести приріст народонаселення до нуля. Ця концепція отримала назву концепції нульового приросту.

Отже, концептуальні засади уявлень Римського клубу орієнтують на певні соціоекономічні зміни  в існуванні людства, що дозволило  б зберегти природу такою, якою вона є.

Згодом члени Римського  клубу представили грунтовні  і яскраві доповіді, які підсумовували  дослідження в галузі глобальних проблем людства і пропонували шляхи виходу з кризового становища, в якому воно опинилося. Це доповідь М.Месаровича (США) та Е.Пестеля (Німеччина) „Людство на поворотному рубежі”, Е.Ласло (США) „Цілі людства”, Б.Гаврилишина (США) „Путівники в майбутнє: до більш ефективних суспільств” та ін.

Свого часу увагу вчених і громадськості всього світу  привернула робота 1-го президента Римського клубу А.Печчеї „Людські якості” (1977). Вона носила програмний характер. А.Печчеї сформулював видатні ідеї стосовно майбутнього існування людства, якщо спосіб його існування радикально зміниться.

Розглядаючи витоки і  причини глобальних проблем, в тому числі і екологічної кризи, А.Печчеї вважав, що вони знаходяться не поза людиною, а саме всередині її. Проблеми виникають тому, що люди в процесі соціального розвитку не встигають адаптувати свою культуру до тих змін, які самі ж вносять в цей світ.

Отже, за висновками дослідника, розв’язання екологічних проблем  потребує передусім змін самої людини, її власної сутності .

Міркуючи таким чином, А.Печчеї пропонує відповідний проект практичних дій, які націлені на подолання  глобальних проблем. Він адресує  його видатним вченим, політичним діячам, широкій громадськості. Головна  думка дослідника полягає в тому, що для розв’язання глобальних проблем світове суспільство має згуртуватися. Потрібна інтеграція навіть попри відмінність класових, національних чи групових інтересів.

Програма А.Печчеї націлює людство на реалізацію 6-ти провідних цілей.

1 – перша ціль визначається дослідником як „зовнішні межі”. Вона орієнтує на бережливе ставлення до природи, її ресурсів, життєвого потенціалу.