Здійснюючи  більш детальний аналіз когнітивної  складової етнічної толерантності  сучасної молоді, О. Непочатих констатує, що він являє собою цілісне багатокомпонентне утворення. В його структуру входять взаємодоповнюючі, взаємопов’язані і взаємообумовлені складові: позитивна етнічна ідентичність (Г. Абдулкаримов, Н. Лебедєва та інші), позитивні етнічні стереотипи (автостереотип, гетеростереотипи) (Г. Солдатова та інші), а також суб’єктивні уявлення молоді про соціальні й психологічні дистанції стосовно пердставників своєї та інших етнічних груп. Усі складові когнітивного рівня етнічної толерантності, на думку дослідниці, виконують важливу функцію адекватного соціального пізнання молоддю мінливого світу і створюють сприятливі передумови для регуляції їх міжетнічних стосунків у поліетнічному середовищі. [7. с. 22]

    Отже, першу групу методів вивчення етнічної толерантності можна умовно розбити на три підгрупи: до першої підгрупи віднесені методи вивчення етнічної ідентичності особистості, до другої – етнічних стереотипів, до третьої – етнічних упереджень.

    За  визначенням Т. Стефаненко етнічна  ідентичність – це усвідомлення, сприйняття, емоційне оцінювання, переживання власної приналежності до етнічної спільноти. На думку дослідниці, зміст цього поняття найкраще відображує саме термін “переживання”, перживання індивідом відносин Я й етнічного середовища – власної тотожності з однією етнічною спільнотою та відокремлення від інших спільнот, самовизначення у соціальному просторі відносно багатьох етносів. [8. с.208 ]

    Численні  емпіричні дослідження (В. Агеєв, Т. Баранова, О. Галкіна, А. Солдатенков, Г. Солдатова та інші) підтверджують, що сьогодні вивчення етнічної ідентичності здійснюється за допомогою 1) опитувальників (у тому числі шкальних), спрямованих на вивчення структури ідентичності; 2) самоопису, зокрема тесту “Двадцяти висловлювань” М. Куна та Т. Макпартленда; 3) напівструктурованих інтерв’ю, які спираються на ту чи іншу теоретичну модель ідентичності й аналізуються за допомогою відповідної їй сітці категорій контент-аналізу; 4) психосемантичних методів.

    Наприклад, шкальний опитувальник для вивчення етнічної ідентичності дітей та підлітків  О. Романової складається з трьох блоків питань, спрямованих на: виявлення у респондентів почуття приналежності до своєї етнічної групи; оцінку того, на скільки категорія “національність” є значущою для респондентів; виявлення думок респондентів про взаємостосунки між етнічною більшістю та меншістю. Респондентам пропонується визначити власне ставлення до кожного твердження опитувальника за п’ятибальною шкалою, користуючись при цьому варіантами відповідей від “повністю згодний” до “абсолютно не згодний”. У відповідності до “ключа” підраховується кількість балів по кожному блоку питань для кожної групи респондентів.

    Етнічні стереотипи – це один із видів соціальних стереотипів, що описують членів етнічних груп, приписуються їм або асоціюються з ними. [8.с. 210] Класифікацію технік вивчення етнічних стереотипів запропонував В. Агеєв, до якої входять 4 методи: вільного опису в декількох його різновидах; прямого опитування (список особистісних рис, діагностичний тест відношень та інші); проективні методи; психосемантичні методи. [2.с.  248]

    На  думку В. Агеєва, при вивченні будь-якого соціально-психологічного феномена, у тому числі й етнічних стереотипів, не існує універсального метода, що дозволив би виявити всі компоненти етнічних стереотипів, усі їх характеристики. Проте, на сучасному етапі значної уваги надається психосемантичним методам, котрі дозволяють отримати кількісний вимір складових образу того чи іншого етносу. Одним із найрозповсюдженіших психосемантичних методів є приватний семантичний диференціал (В. Агеєв, О. Конєва). За допомогою цього методу можна дослідити етнічні стереотипи американців, афганців, індійців, кубинців, поляків, росіян, фінів та японців в української молоді. Стимульний матеріал складає сорок оцінних біполярних шкал, в основному із варіанта вербального семантичного диференціала на базі української лексики. Порівняльний аналіз етнічних стереотипів здійснюється за десятьма визначеними факторами, відповідно до яких по всій вибірці диференціюються образи восьми  досліджуваних народів.

    Серед методів вивчення етнічної толерантності  важливе місце посідає дослідження етнічних упереджень (негативних аттитюдів (соціальних установок) до етнічних груп). У практичній психології виділяються наступні основні групи методик вивчення етнічних упереджень: опитувальні (прямі й непрямі); проективні (структуровані й неструктуровані); праймінгові; експерименти (лабораторні й польові). Серед опитувальних методик найуживанішими є “Шкала сучасного расизма” (А. Нельсон), “Шкала рівних інтервалів” (Л. Терстоун), “Шкала сумарних оцінок” (Р. Лайкерт), семантичний диференціал (Ч. Осгуд) та інші. До неструктурованих проективних методик відносяться: модифікації методики “Незакінчені речення”, варіації теста “Малюнок неіснуючої тварини” (МНТ), “Тематичного аперцептивного теста” (ТАТ), малюнкового теста фрустрації С. Розенцвейга. Такі методики, як “Інформаційні тести” та “Аналіз розвитку етнічних установок у дітей” (Р. Хорвітц), віднесені до структурованих проективних методик.

    Праймінговий  метод базується на припущенні про  те, що якщо два стимули викликають однакову за спрямованістю афективну реакцію (позитивну чи негативну), то між ними легко й швидко встановлюється асоціативний зв’зок, а при послідовному їх пред’явленні реакція на другий стимул підсилюється. Підсилення реакції (підкріпляючий ефект) визначається за зменшенням часу реагування на другий стимул і зменшенням кількості помилкових дій. У випадку, якщо стимули викликають протилежні за спрямованістю афективні реакції, спостерігається протилежний ефект: час реакції на другий стимул збільшується, а також зростає кількість помилкових дій. Отже, метод урахування зміни латентного часу реакції та допустимої кількості помилкових дій розглядається як метод виміру сили зв’язку між афективними реакціями на два стимули. Варіаціями праймінгового методу є: “Афективна праймінгова методика” (Р. Фазіо), “Лексична праймінгова техніка” (Б. Віттенбринк), “Тест імпліцитних асоціацій” (Е. Грінвальд).

    Значним потенціалом для подальшого розвитку теоретичних і практичних розробок в галузі вивчення етнічних упереджень, на думку Т. Стефаненко та інших, володіє метод експеримента. Саме під час експерименту дослідник може оцінити, як саме різні люди будуть проявляти упередження відносно членів інших групп у залежності від різних ситуаційних чинників, особистісних особливостей, типу контакта тощо.

    Таким чином, ми дослідили першу групу методів, спрямовану на вивчення когнітивного компонента етнічної толерантності особистості. З огляду на те, що діагностичний аспект цього етносоціального явища є маловивченим, ми припускаємо, що до другої групи методів, метою яких є вивчення емоційного компонента етнічної толерантності (ставлення до представників іншого етносу) та третьої групи методів, спрямованих на вивчення поведінкового компонента (конкретні акти толерантного-інтолерантного реагування, які проявляється в прагненні до спілкування-дистанціювання-демонстрації агресії стосовно представників інших етнічних груп), можна віднести опитувальники, розроблені Г. Назаренко для вивчення культури міжетнічних стосунків учнівської молоді. До них належать анкети: “Мої почуття, ставлення і поведінка у сфері міжетнічних відносин” (мета: виявити рівень гуманності почуттів, ставлень і поведінкових намірів старшокласників у сфері міжетнічних відносин); “Я – гуманний суб’єкт міжетнічних відносин” (мета: виявити рівень сформованості діяльнісно-практичного компоненту культури міжетнічних відносин старшокласників як гуманних суб’єктів міжетнічних відносин).[6. с. 225] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.2 Об’єкт и предмет  дослідження 
 

    Предметом нашого дослідження є рівень міжетнічної толерантності жителів м.Донецька.

    Об’єктом дослідження  є жителі міста Донецька працездатного віку (16-60 років). 

 

     1.3. Мета і задачі дослідження 
 

      Ціль дослідження - отримати та  проаналізувати  данні про рівень  міжетнічної толерантності у  жителів міста Донецька.

    Задачі  дослідження :

    1) провести теоріотизацію проблеми і основних понять .

    2) розробити інструментарій дослідження.

    3) провести опитування жителів м. Донецька.

    4) проаналізувати отримані данні.

    5) зробити висновки про рівень  міжетнічної толерантності жителів  м. Донецька.

    6) розробити відповідні рекомендації 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.4.1. Логічний аналіз основних понять 
 

    На  нашу думку, доцільно дати визначення поняттям, які ми використовуємо при  проведенні дослідження.

    Толерантність (від лат. Tolerantia - терпіння) - терпимість до іншого роду поглядів, вдач, звичкам. Толерантність необхідна стосовно особливостей різних народів, націй і релігій. Вона є ознакою впевненості в собі і свідомості надійності своїх власних позицій, ознакою відкритого для всіх ідейної течії, яка не боїться порівняння з ін точками зору і не уникає духовної конкуренції;

    Міжетнічна  толерантність - здатність людини проявляти терпимість до малознайомого способу життя представників інших етнічних спільнот, їх поведінки, національним традиціям, звичаям, почуттям, думкам, ідеям, віруванням і т.і. [9. с.428]

 

     1.4.2. Операціоналізація  поняття «міжетнічна  толерантність»

 

 
 
 
 
 

1.5 Гіпотеза дослідження 

        1. Толерантність визначається як моральна якість, що характеризує ставлення до людини, яка належить до іншої раси, національності, культурної традиції, релігійної конфесії, як до рівної гідної особистості.

    2. Толерантність виявляється як  усвідомлена позиція: люди мають  право бути різними - з іншими  поглядами, мораллю, звичками. 
 
 
 
 
 

 

     2. Методологічний  розділ програми

    2.1 Вибір та обґрунтування  методів збору  інформації 

    В нашому дослідженні ми будемо використовувати  такий метод збору соціологічної  інформації як опитування. Одним з популярних видів опитувань є інтерв’ю.

    Формалізоване інтерв'ю із закритими питаннями - найпоширеніший і суворий різновид інтерв’ю. У ньому спілкування інтерв'юера і респондента суворо регламентовано за допомогою детально розробленого опитувальника та інструкції. Інтервьюєр задає питання, організовує і направляє бесіду з кожним опитуваним, фіксує отримані відповіді згідно інструкції. [10]

    Стандартизоване інтерв'ю може вживатися для багатьох цілей, включаючи визначення публічного представлення з широкого кола питань,  суспільної думки, стереотипів поведінки, а також безлічі інших цілей, які включають отримання кількісної інформації. Крім цього, даний вид інтерв'ю зовсім зручний у випадку, коли письмове опитування стає скрутним внаслідок різнорідності аудиторії, необхідності пояснити багато питань з урахуванням відмінностей в освіті респондентів, особливостей фізичних умов проведення опитування (наприклад, на вулиці, де респондент може поспішати, бути зайнятий своїми думкам і т. п.). Як правило, для проведення такого роду інтерв'ю не користуються послугами професіоналів. В якості інтерв'юерів можуть виступати зовсім різні за родом занять люди, не пов'язані з соціологією як такій. Більш того, на посаду інтерв’юера  з такого роду опитування не рекомендується запрошувати людей з соціологічною освітою. Вважається, що в цьому випадку інтерв'юер буде «придушувати» респондента безліччю соціологічних визначень, волею-неволею буде давати оцінку відповідей респондента, що може погано вплинути на обстановку проведення інтерв'ю і, як наслідок, - на якість отримуваних відповідей.

    В якості основного документу інтерв’юер буде використовувати опитувальний лист з питаннями  та відповідями на них.

    2.2 Обґрунтування та  визначення вибіркової  сукупності 

    За  генеральну сукупність в нашому дослідженні  ми приймаємо кількість людей  працездатного віку міста Донецька. На нашу думку, саме люди працездатного віку є найбільш активною частиною населення, яка може приймати участь у міжетнічних конфліктах, а також вони будуть приймати безпосередню участь у чемпіонаті з футболу в 2012 році. Саме ця категорія населення буде надавати різноманітні послуги іноземним вболівальникам.

    За  статистичними даними у Донецьку проживає 608609 людей працездатного  віку. Розрахуємо вибіркову сукупність за формулою:

              де розмір помилки;     N- генеральна сукупність

      

    Вибіркова сукупність дорівнює 400 респондентів.

    За  ознаку репрезентативності приймаємо  національність респондентів. За статистичними  даними в м. Донецьк проживають:

    50%  українців;

    42%   руських ;