Процедура соціометричного опитування

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Ноября 2011 в 23:03, реферат

Описание работы

Розвиток наукового знання не зводиться до відкриття нових наочних областей і більш досконалих теорий. Історія знає чимало прикладів, коли наукова революція починалася з виникнення нового методу, незвичайного погляду на звичайні речі. Метод освітлює шлях до предмета. «Нас цікавить не стать, а те, як він встановлюється», - говорили в Бюро прикладних соціальних досліджень Колумбійського університету в 1950-і рр..

Работа содержит 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ.doc

— 77.50 Кб (Скачать)

    Соціометрична карточка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається із звернення, в  якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення карточки, гарантують анонімність. Далі викладається інформація про особливості заповнення картки-анкети. Результати опитування передусім заносяться в соціоматрицю, яка компактно розміщує первинну інформацію і полегшує математичну обробку даних. Матриця представляє собою таблицю, в якій рядками розміщують відповіді кожного опитуваного.

      У кінці після запитань дякують  респонденту за співробітництво.  У карточці повинно бути 7—8  критеріїв.

      Результати опитування заносять  у соціоматрицю, яка компактно  подає первинну інформацію і  спрощує математичне опрацювання  зібраних даних.

      Соціоматриця — це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

      У горизонтальних рядках —  хто обирає, у вертикальних —  кого обирають. Кількість рядків  відповідає кількості членів  колективу. Ось приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного опитування групи із п'яти осіб за дихотомним критерієм («+» означає позитивний вибір; «—» — відхилення; «О» — опускання, відсутність вибору. Самовибір не передбачався, тому у відповідних клітинках проставлено «X»).

      №

      п/п Хто обирає Кого обирають Кількість обрань

     1 2 3 4 5 + — Всього 

     1. Іваненко X — + + — 2 2 4

     2. Петров 0 X 0 + + 2 0 2

     3. Сидоренко + — X 0 + 2 1 3

     4. Михайлов 0 — + X 0 1 1 2

     5. Бабич + + + 0 X 3 0 3

    + Кількість обрань —

      Всього 2 1 3 2 2 10

      0 3 0 0 3 4

     2 4 3 2 3 14

      Навіть візуальний аналіз соціоматриці  багато що може дати для  розуміння взаємин у групі:  як і кого групи обирають, кого  частіше за інших обирають, а  кого відхиляють.

      Зручним методом аналізу соціометричної  інформації є графічний метод. Графічне зображення взаємин у колективі, виявлених на основі вибору, називають соціограмою. При побудові соціограм найчастіше використовують таку символіку:

     -------»А — позитивний вибір  члена групи А.

     ..........» А__відхилення (негативний  вибір) члена групи А.

      А«—»В — позитивний взаємовибір.  А«—»в — взаємно негативний  зв'язок.

      Існує багато різних видів  графічних структур соціограм.  Наведемо одну з найпростіших:

      З допомогою соціограм дослідник  наглядно бачить стосунки в  колективі. Тут відразу видно, хто в ньому лідер, а хто в ізоляції. З вищенаведеної соціограми відносин симпатій і антипатій (у групі з 6 осіб) можна зробити висновок, що

      А - лідер колективу, створюючи  разом з Б і В його ядро. Е

      і Д перебувають у взаємній  неприязні, Г — ізольований елемент, ні з ким із членів колективу не контактує.

      Результати соціометричного опитування  у кількісній формі можна також  виразити за допомогою обчислення  со-ціометричних індексів.

      Соціометричний індекс - число обрань  певного виду, поділене

      на загальну кількість можливих обрань даного типу.

      Існують персональні і групові  соціометричні індекси. Перші  відображають індивідуальні соціально-психологічні  властивості особистості, які  виявляються щодо членів групи,  другі характеризують групу загалом.

      Серед персональних індексів найчастіше використовують соціометричний статус. Позитивний статус індивіда обчислюють за такою формулою:

      ПС = Число індивідів, що вибрали  і \ N-1

      де N — число індивідів у досліджуваному  колективі.

      Прикладом одного з групових  соціометричних індексів є індекс взаємності. Він вимірює згуртованість колективу, виявляючи кількість взаємних позитивних зв'язків, обчислюється за формулою:

      кількість взаємних позитивних  зв'язків \ загальна кількість  можливих позитивних зв'язків

Висновок

      Соціометрична техніка допомагає проникнути у невидимі на соціальному рівні, але завжди існуючі групові структури міжособистісних стосунків з метою їх вивчення або перебудови. Надійні дані дає соціометричний метод у поєднанні з іншими методами дослідження. Скажімо, формування космічних екіпажів, творчих, дослідницьких груп, а в окремих випадках і малих виробничих колективів неможливе без використання соціометричних опитувань.

      Однак жоден із методів опитування  не можна вважати універсальним.  Перед вибором слід передусім з'ясувати, який метод найкраще відповідає програмним цілям дослідження. Якщо дані, одержані завдяки різним методам і техніці, не збігаються, то це зумовлено наявністю різних аспектів досліджуваних явищ і процесів.

      Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп. 

      Використання соціометрії дозволяє  проводити вимір авторитету формального  і неформального лідерів для  перегрупування людей у командах  так, щоб знизити напруженість  у колективі, що виникає через  взаємну ворожість деяких членів групи. Соціометрична процедура проводиться груповим методом, його проведення не вимагає великих часових витрат (до 15 хв.). Вона дуже корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по удосконалюванню відносин у колективі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

  1. Как провести социологическое исследование. –  М.: Политиздат, 2000
  2. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. – 7-е междунар. изд. – СПб.: Питер, 2001. – 686 с.
  3. Соціологія: Навч. посібник для тих, хто вивчає проблеми соцуправління / За заг. ред. В.В. Буреги, О.В. Мазурика. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. –С. 318-380.
  4. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований. – К.: МАУП, 2000. – 300 с.
  5. http://www.referatua.org.ua

Информация о работе Процедура соціометричного опитування