МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УПРАВЛІННЯ

    КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ 
 
 

    Реферат

 

    з дисципліни «Соціологія»

    на  тему: Процедура соціометричного опитування 
 

                                                              

    Виконала:

    студентка 3 курсу 

    групи МВ-09-3

    Ракова Анастасія 

    Перевірила:

    Падалка Г.М.

                                                    Донецьк, 2011

     

Зміст 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Розвиток  наукового знання не зводиться до відкриття нових наочних областей і більш досконалих теорий. Історія  знає чимало прикладів, коли наукова революція починалася з виникнення нового методу, незвичайного погляду на звичайні речі. Метод освітлює шлях до предмета. «Нас цікавить не стать, а те, як він встановлюється», - говорили в Бюро прикладних соціальних досліджень Колумбійського університету в 1950-і рр..

    Соціолог  живе в тому ж світі, який намагається  вивчати і навіть навчати. Він  змушений витрачати багато сил на доказ очевидного і при цьому  зобов'язаний виявляти в очевидному дивовижні і глибокі ідеї. Якби фізик був однією з елементарних частинок, багато з встановлених ним закономірностей теж здалися б йому очевидними. Соціолог ж змушений сумніватися в очевидності і шукати прихований за нею сенс.В пошуках цього сенсу соціологам допомагають методи збору первинної інформації та методи їх обробки.

       Серед методів збору первинної інформації в соціології особливе місце посідає метод опитування.

    Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під  час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

    З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди відображену в документальних джерелах чи доступну прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним джерелом інформації є людина - безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методові, значно багатша і загалом надійніша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню й аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. Достоїнством методу опитування є також його універсальність. Вона полягає в тому, що при опитуванні реєструють і мотиви діяльності індивідів, і результати їх діяльності. Все це забезпечує методові опитування переваги, не властиві ні методові спостереження, ні методові аналізу документів.

    Важливе значення у соціологічному дослідженні  має достовірність одержаної  інформації, коли відмінності між  людьми за вимірюваною характеристикою, виявлені в результаті дослідження, відповідають справжнім відмінностям за цією характеристикою.

    Опитування  класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв'язків соціолога  і респондента опитування поділяють - заочні (анкетні) і очні (інтерв'ю), кожеи з яких має свої різиовиди. За ступенем формалізації - на стандартизовані і нестандартизовані (вільні). За частотою проведення - на одноразові й багаторазові. Бувають опитування суцільні і вибіркові. Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.

    В даній роботі ми детальніше розглянемо один ії специфічних видів опитування – соціометричний метод.

1.Соціометричний  метод.

      Практика застосування методів опитування спричинила розробку ряду специфічних методик з вивчення соціальних явищ. При вивченні малих груп і міжособистісних відносин застосовуються різні соціологічні методики, зокрема ефективні соціометоричні методики.

    Соціометричний  метод - це метод опитування, спрямований  на вивчення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів, симпатії або неприязні серед членів групи (або, іншими словами, – призначений  для діагностики емоційних зв'язків тобто симпатій або антипатій між членами групи). Як правило, такі методики застосовуються для того, щоб охарактеризувати колектив, виявити позитивний статус індивіда, експансивність (міра прагнення до встановлення соціальних відносин з іншими), структуру групи, спільність, спаяність групи.

    Термін "соціометрія" походить з латинського "socius" - товариський, співучасний  та "metrum" - вимір. Основна заслуга  у створенні певної методології  соціометричних досліджень та їх процедур належить американському психологові Дж. Морено.

1.1.Мала  група

    Обґрунтованість та плідність застосування соціометричних методів у прикладних соціологічних  дослідженнях пов'язані, передусім, з  правильним розумінням такого складного  соціального утворення, як мала група - основний об'єкт мікросоціології. Технічний апарат соціометрії знаходить застосування в різних сферах мікросоціології, дозволяє пом'якшити конфлікти, активізувати діяльність у професійному колективі, зміцнити його і т. ін. Характерною критеріальною рисою будь-якої групи є відчуття згуртованості, котре цементує відносини членів групи. В одних випадках, це розуміння мети спільних дій, в інших - певний емоційний потяг, у третіх - тимчасове узгодження на використання конкретних засобів, методів, вирішення завдань.

    Мала  група має суттєву ознаку: суспільні  відносини виступають у формі  безпосередніх особистісних контактів, оскільки її чисельність обмежена. Існує безліч різних причин для класифікації малих груп. Вони різняться за часом  існування, ступенем повноти контактів, особливостями цілей, їх формальністю та неформальністю і т. ін.

    Одним з ключових понять при дослідженні  особливостей міжособистісних стосунків  малої групи є "статус" та "роль", котрі визначають місце індивіда в системі життєдіяльності групи, в розвитку групових процесів, його функції. Саме на вивчення соціальних ролей всередині малих груп, на вимір структури взаємин в групі в цілому і спрямовані соціометричні методи.

    У більш спрощеному процедурному відношенні соціометрія - це поєднання опитувальної методики і математичної обробки різних персональних та групових індексів (сума належних кожному індивіду симпатій, антипатій, ігнорувань). Все починається із створення та вибору так званого соціометричного критерію - питання, яке ставиться до всіх членів досліджуваної групи, з метою з'ясування специфіки взаємин між ними. Оскільки взаємини між людьми завжди складні, мінливі та суперечливі, вибір критерію є важливим завданням, бо він повинен бути індикатором взаємин.

1.2.Соціометричний  критерій

    Соціометричний критерій, будучи одним із питань анкети або інтерв'ю, своєю будовою та змістом повинен відповідати багатьом вимогам. Він повинен:

    ■ націлювати індивіда обрати або відхилити  іншого члена групи на основі заданого завдання спільної діяльності;

    ■ бути цілком зрозумілим, простим для членів групи;

    ■ включати елементи, які генерують  емоційно-психологічні відносини;

    ■ запевняти індивіда в практичній спрямованості опитування, в можливості взяти участь у створенні або  реорганізації групи.

    Основними елементами проведення соціометричних процедур є:

    ■ вибір - виражене будь-ким бажання  співпрацювати з іншими;

    ■ відхилення - (або негативний вибір) - виражене будь-ким бажання уникнути співпраці з іншим;

    ■ опущення – залишення будь-ким  поза увагою іншого (відсутність вибору або відхилення).

    Суттєвим  для соціометричного опитування є те, що вибір або відхилення однією людиною іншої здійснюється щодо певної змістовної діяльності. Конкретна  ситуація, яка характеризується контактом  осіб і представлена як основа вибору або відхилення, називається соціометричним критерієм.

    Соціометричний  критерій формулюється у вигляді  запитання: "З ким із членів колективу (групи, бригади і т. д.) Ви б хотіли разом працювати, діяти?" Виходячи з цього, соціометричні критерії поділяються на виробничі, невиробничі, прогностичні.

    Виробничі - дозволяють з'ясувати міжособистісні відносини на рівні виробничої (службової") діяльності.

    Невиробничі - дозволяють з'ясувати відносини  на рівні позавиробничої (позаслужбової) діяльності.

    Гностичні - дозволяють з'ясувати структуру  очікування відносин згідно з уявленнями людей.

    Далі  критерії розподіляються на позитивні  та негативні - згідно з характером запитання: "З ким би хотіли співпрацювати...?", "З ким би не хотіли співпрацювати ....?"

    Крім  того, соціометричні критерії поділяються  на два основних класи: комунікативні  та гностичні.

    Комунікативні використовуються для опису та заміру реальних або уявних відносин у групі, вияву того, як кожний член групи  бачить своє безпосереднє оточення.

    Гностичні - призначені для відображення уявлень людини про свою роль, позицію у групі і ставлення до нього.

    З іншого боку, соціометричні критерії поділяються на офіційні та неофіційні. Перші дозволяють зробити замір  міжособистісних відносин на рівні  формальної структури групи, виробничих відносин, суто службових обов'язків. Неофіційні ж відкривають перед дослідником сферу неформальних стосунків типу: "З ким із колег Ви хотіли б поділитися особистими переживаннями?"

1.3.Критерії  ранжування

    Ще  один різновид соціометричних питань – критерії ранжирування. Вони створюють можливість для ранжирування суб'єктом власних стосунків до членів групи.

    Наприклад: "Укажіть за порядком, з ким  би Ви хотіли спільно..? В першу чергу.., в другу чергу.., в третю чергу... і т. п.".

    Процедура соціометричного опитування складається  з кількох етапів:

    ■ підготовча фаза (визначення проблеми, вивчення характеристики колективу);

    ■ фаза контакту (прямий контакт з  членом колективу, викликається довір'я  до себе; підвищення психологічної  готовності членів колективу; встановлення змісту соціометричних критеріїв;

    ■ фаза польова (проведення опитування: інструктування респондентів, роздача  соціологічних карток, заповнення їх опитуваними, збір карток);

    ■ фаза обробки інформації;

    ■ фінальна фаза (отримання висновків, рекомендацій; обробка отриманої інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, розрахунки соціометричних індексів).

1.4.Структура  опитування

    Соціометричні опитування проводяться, як правило, сторонньою особою (соціологом) без присутності адміністрації, членів колективу і т. д., оскільки порушується конфіденційність (анонімність), відвертість. Кожному опитуваному вручається соціометрична анкета та список членів групи.              Кількісними характеристиками міжособистісних стосунків, які відповідають виділеним критеріям, є соціометричні індекси або коефіцієнти. Вони відображають як індивідуальні соціально-психологічні властивості особи, так і характеризують групу в цілому. Для цього соціологія використовує цілий арсенал математико-статистичних методик, прийомів. При обчислюванні індексів слід акуратно підраховувати односторонні позитивні та негативні вибори або зв'язки, додаючи кількість попарних виборів (взаємопозитивні та взаємонегативні). В кінці підраховують міру спаяності групи (індекс когерентності).