Особливості становлення та розвитку молодих сімей в Україні

Реферат на тему:

Особливості становлення та розвитку молодих сімей  в Україні

      Відповідно до ст. 1 Закону України  “Про внесення змін до Закону України  “Про сприяння соціальному становленню  та розвитку молоді в Україні” від 23 березня 2000 р. № 1613-III, молода сім’я – це подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 30 років. За попередніми даними Держкомстату України, при обстеженні умов життя домогосподарств у 2002 р. визначено, що кількість молодих сімей в Україні становить близько 2 млн., у тому числі в сільській місцевості – понад 600 тис.

     За  сучасної економічної та соціально-політичної ситуації в Україні змінюються морально-психологічні установки молоді стосовно шлюбу, сім’ї  і репродуктивних орієнтацій, мотиви материнства та батьківства відтісняються конкуруючими потребами самореалізації у житті та адаптації молодої сім’ї до нових соціально-економічних умов. Докорінні перетворення в сучасному українському суспільстві потребують постійного врахування змін умов життєдіяльності сімей і своєчасного формування державної сімейної політики.

     Науковці, менеджери та практичні працівники у сфері державної сімейної політики аналізують соціально-демографічні аспекти  життєдіяльності сімей, їх соціально-економічне становище, проблеми репродуктивного здоров’я та планування сім’ї, особливості впливу соціокультурного та інформаційного середовища на формування молодої особистості, можливості і ефективність реалізації виховного потенціалу української родини. Особливе місце в арсеналі засобів регулювання сімейних відносин та захисту сім’ї належить вдосконаленню сімейного законодавства України1, і фахівці аналізують цю проблему під кутом зору забезпечення гендерної рівності у шлюбних відносинах. Взагалі проблема гендерного паритету у сфері сімейного життя в умовах розбудови сучасного українського суспільства набуває особливого значення. Тому дослідники вивчають медико-соціальні та гендерні аспекти планування сім’ї, соціально-психологічні засади гендерного паритету в сім’ї, особливості прояву гендерного паритету батьків у вихованні дитини в сім’ї, гендерні стереотипи і установки щодо домашнього насилля та інші важливі аспекти цієї проблеми2.

     Розгляд шлюбно-сімейних процесів здійснюється фахівцями у контексті як становлення нової соціальної структури українського суспільства, так і механізмів взаємодії і чинників та особливостей прояву і наслідків економічної і демографічної кризи. При цьому особливої уваги набувають розробка і уточнення національної сімейної, молодіжної та всієї соціальної і демографічної політики щодо протидії демографічній кризі та поглибленню її проявів у шлюбно-сімейній сфері3. Несприятливі тенденції шлюбності завдають збитків шлюбно-сімейній структурі населення, насамперед з огляду на занадто низьку народжуваність в Україні. За обставин невлаштованості молоді не спрацьовують належним чином навіть сприятливі для добору шлюбної пари статево-вікові пропорції. Україна належить до країн з високим рівнем розлучень. Характерною сучасною особливістю є зростання рівня позашлюбної народжувань4. Найгостріші наслідки розлучень, позашлюбної народжуваності та відкладення шлюбів – це поширення безшлюбного материнства та безбатьківства і сирітства, а отже – і проблеми матеріального утримання та виховання дітей.

     Економічна  криза, що супроводжувала перехід до ринкової економіки в Україні, виявилася  досить гострою і суттєво вплинула на добробут сімей. Вимушена неповна  зайнятість, криза неплатежів, низькі стандарти оплати праці та недосконалість соціальної політики призвели до погіршення життя значного числа сімей. Особливо відчутно позначився негативний вплив цих факторів на економіці родин, що мають дітей. Гострою залишається проблема доступу до базових можливостей розвитку людського потенціалу: продуктивної зайнятості, освіти, базового медичного обслуговування, нормальних житлових умов.

     Процес  “проїдання” сімейного бюджету, який спостерігається протягом досить тривалого періоду, є однією з  найбільш загрозливих ознак зниження рівня життя населення в цілому, хоча структура споживчих витрат домогосподарств істотно диференційована за соціальними групами населення з різними доходами. Найменш забезпечені родини практично всі кошти витрачають на харчування, задовольняючи свої потреби у продуктах харчування, в кращому випадку, на рівні фізіологічних норм5.

     Поряд із вивченням соціально-демографічних  аспектів життєдіяльності сімей, особливостей доходу та споживання сучасної української  родини багато дослідників аналізують можливості та обмеження реалізації їх виховної функції, соціальні і психолого-педагогічні умови сучасного сімейного виховання, особливості соціалізації дітей залежно від типу сім’ї за структурою, рівнем матеріального становища, характером стосунків між дитиною та батьками6. Шляхи реалізації державної політики у сфері національно свідомого, патріотичного виховання підростаючого покоління, умови розвитку молодого покоління як чинник забезпечення національних інтересів країни розглядаються фахівцями, у першу чергу, через сприяння зміцненню виховного потенціалу сім’ї7.

     Проте в державі в умовах складної соціальної ситуації зароджується і розвивається специфічна дитяча субкультура, яка  характеризується негативізмом у ставленні  до суспільного оточення, його правових і моральних вимог, про що свідчить статистика правопорушень та кризових станів: зростання числа конфліктів у сім’ях, збільшення числа втеч із дому, погіршення психічного та фізичного здоров’я дитини. До цього призводить несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище дисфункційних сімей і погіршення на цьому тлі внутрішньосімейних відносин. Деформація у стосунках між батьками і дітьми, несприятливі умови сімейного виховання збільшують число дітей та підлітків, які не вчаться і не працюють, кидають домівку, йдучи жити на вулицю. Це призводить до того, що поведінка дітей, які залишають сім’ю, виходить за межі моральних і правових норм. Підлітки через сімейні проблеми стають “вуличними” та спілкуються з такими, як самі. Нездорова атмосфера в сім’ї руйнує (спотворює) уяву дитини про сім’ю як про первинний осередок суспільства.

     За  цих умов фахівці приділяють увагу  удосконаленню та впровадженню інноваційних технологій соціальної роботи з окремими категоріями сімей, поглибленню  напрямів роботи щодо роз’яснення  причин виникнення конфліктів у сім’ях, навчанню елементарним технологіям нівелювання або уникнення конфліктів, основам сімейної психології тощо8.

     Незважаючи  на те, що в останні роки кількість  наукових досліджень, присвячених вивченню становища різних категорій сімей  збільшується, аналіз проблем становлення та розвитку молодих сімей проводиться епізодично, що негативно позначається на глибині та всебічності оцінки умов їх життєдіяльності. Перше комплексне, багатофакторне дослідження становища молодих сімей в Україні було проведене в 1994 р., результати якого висвітлили актуальні соціально-економічні, демографічні, психологічні та етнічні проблеми молодого подружжя того часу в умовах кардинальних змін економічних і соціальних відносин9. У подальших роботах становище молодих сімей в Україні розглядалося в аспектах їх доходів і витрат порівняно з іншими типами сімей, рівня споживання основних продовольчих продуктів, психологічного комфорту та дискомфорту, потреб молодих сімей у допомозі соціальних служб та соціальному захисті10.

     Таким чином, молода сім’я як соціальний інститут, на який покладається, головним чином, вирішення демографічної проблеми та з яким пов’язуються подальші суспільні перетворення в країні, потребує уважного вивчення та глибокого аналізу основних проблем і потреб, розробки на цій основі відповідних програм становлення й розвитку молодої сім’ї.

     Матеріали даної статті базуються на результатах  соціологічного опитування молодих  сімей, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді у 2003 році11. Мета та завдання дослідження спрямовувалися на вивчення проблеми готовності молоді до створення сім’ї в контексті поширення неофіційних шлюбів, аналіз економічного становища, житлових умов, стану і причин розлучень та розпаду сімей, оцінку репродуктивних орієнтацій та планування молодої сім’ї, її сучасних соціально-психологічних проблем. При цьому опитувалися як подружжя повних молодих сімей, так і неповні сім’ї, які з тих чи інших причин розпалися та в яких неповнолітня дитина (діти) виховуються одним із батьків, переважно матір’ю.

     Результати досліджень свідчать, що у свідомості сучасної молоді цінність родини залишається пріоритетною. На шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім’я” (88% респондентів). Серед інших цінностей найбільш важливими для молоді є: здоров’я (85%), діти (82%), матеріальне забезпечення (78%), кохання (72%). Названі цінності безпосередньо пов’язані з родиною, її життєдіяльністю, оскільки реалізувати зазначені потреби, що в них відображені, можна передусім у сім’ї.

     Рівень  підготовленості молоді до подружнього  життя визначається усвідомленням  важливості і відповідальності щодо цього кроку і необхідністю ґрунтовного  обговорення питань майбутнього  життя з партнером. Цілеспрямоване спілкування дає можливість краще усвідомити актуальні проблеми і труднощі в сімейному житті, виробити перші спільні плани, глибше пізнати і зрозуміти молодим людям одне одного. Результати опитування свідчать, що досить значна частина молодих людей (майже третина) взагалі не обговорювала питання майбутнього сімейного життя зі своїм подружжям. Рівень освіти респондентів також не впливає на усвідомлення ними важливості спілкування.

     Чим ширше коло обговорюваних питань, чим частіше молоді люди вдаються до їх обговорення, тим більша ймовірність того, що вони побудують у майбутньому гармонійні відносини в родині (див. табл. 1).

     Відповіді опитуваних свідчать, що навіть такі традиційно важливі проблеми, як наявність житла  й матеріальна забезпеченість, обговорювалися не всіма молодими подружжями і не достатньо активно. Це при тому, що уже в статусі подружжя переважну більшість із них (59%) не задовольняє матеріальне становище і 52% не влаштовують житлові умови.

     Серед респондентів, які згодом порвали  стосунки із своїм партнером (неповні  сім’ї), ще до створення сім’ї порівняно більше хвилювали ключові питання сімейного життя: матеріальні, сексуальні та репродуктивні. Питання, що стали предметом підвищеної уваги, передбачають психоемоційну напруженість бесід, адже актуальною є передусім тематика деструктивного контексту – перерозподіл обов’язків та обмеження витрат: хто буде головою в сім’ї; хто буде розпоряджатися грошима; матеріальна забезпеченість майбутньої сім’ї; проблеми розподілу домашніх обов’язків та поєднання освіти і турбот про сім’ю; взаємовідносини з батьківськими сім’ями; сексуальні стосунки, а також вибір та застосування засобів та методів запобігання небажаній вагітності (див. табл. 2).

     Результати  опитування дають підстави говорити про недостатню готовність молоді до виконання домашніх обов’язків, що спричинює особливо численні сімейні конфлікти. На неузгодженість у розподілі та виконанні домашньої роботи як причину сварок вказали 25% чоловіків і 28% жінок. На запитання ”Чи бувають у Вас сварки у сім’ї?” ствердно відповідають 72% подружжів, причому, за їх свідченням: “щонайменше 1 раз на тиждень” – 21%; “1 раз на місяць” – 23%; “кілька разів на місяць” – 28%. Ці дані можуть свідчити про загальну напруженість сімейної ситуації і її нестабільність.

     Дослідження причин розірвання шлюбу серед неповних сімей дало такі результати: 39% опитаних вважали, що основною причиною була відсутність грошей, другою за частотою згадування була зрада та ревнощі – 33%, та на третьому місті зловживання алкоголем одним із подружжя – 32%. Серед опитаних, які розірвали шлюб, 75% за час сімейного життя зазнавали різних видів насилля з боку другої половини, для 24% з них це було фізичне насилля. Тому не дивно, що 74% з цієї категорії опитаних були ініціаторами розлучення, а 59% респондентів ніколи не шкодували про те, що розлучилися.

     Певним  свідченням готовності молодих людей  до самостійного сімейного життя  є наявність у них належної матеріальної бази. Повністю матеріально  забезпеченими визнали себе тільки 2% опитаних молодих сімей, 46% назвали  своє матеріальне становище критичним. Середній рівень добробуту мають 52% молодих сімей. При цьому 69% молодих сім’ей отримують допомогу від батьків грішми і 73% – продуктами. Це дає підстави стверджувати, що переважна більшість молодих людей в матеріальному плані не готова утримувати власну сім’ю, і відповідальність за неї перекладає на плечі батьків.

     Рівень  матеріального благополуччя сім’ї  значною мірою залежить від її фінансового ресурсу, але тільки 5% повних і 3% неповних сімей повністю задоволені рівнем свого доходу, а  відповідно 70 і 81% опитаних сімей вважають свої доходи абсолютно недостатніми.

     Що  ж стосується розміру місячної зарплати, яка могла б вважатися оптимальною, то більша частина опитаних з повних сімей (майже третина сімей) бачать її в межах 1000–1999 грн. Ще 23% вважають, що зарплата має бути в межах 700–999 грн. Такий рівень заробітної плати є оптимальним і для більшої частини неповних сімей (а це приблизно 27% опитаних). Кожен п’ятий опитаний з повних сімей і 13% респондентів з неповних сімей вважають оптимальною зарплату вище 2000 грн. на місяць.

     Об’єктивні  оцінки недостатнього рівня споживання в молодих сім’ях, за даними обстеження умов життя домогосподарств, підтверджуються  самооцінкою молодими сім’ями своїх  фінансових можливостей. За даними опитування, усього 2% молодих сімей можуть дозволити собі придбати практично все необхідне. Більше половини опитаних (53%) вважає, що в цілому їм вистачає коштів на життя, але придбання предметів тривалого вжитку, таких як меблі, холодильник, телевізор та інше, викликає труднощі. Третина молодих сімей (34%) повідомили, що грошей вистачає лише на харчування та придбання необхідних речей. А 11% сімей ледь зводять кінці з кінцями, ресурсів у їх сімейному бюджеті не вистачає навіть на необхідні продукти харчування.