Особливості реформування пенсійних систем Росії та Казахстану

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «соціальне страхування»

на тему: Особливості реформування пенсійних систем Росії та Казахстану

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ

Передумови  пенсійної реформи в Росії

Пенсійна реформа  в Росії

Передумови  пенсійної реформи в Казахстані

Пенсійна реформа в Казахстані

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

Сьогодні в  Україні особливої актуальності набуває питання активізації  пенсійної реформи та запровадження  другого рівня пенсійної системи. Ефективність такого підходу підтверджується  позитивними результатами функціонування накопичувальних пенсійних систем країн СНД та Східної Європи. Для України є надзвичайно важливим вивчення досвіду інших країн  розвитку та реформуванні іх пенсійних систем, особливо важливим є вивчення досвіду країн пострадянського простору, які так само, як і Україна після розпаду Союзу успадкували солідарну пенсійну систему країни, а також мають схожу демографічну проблему – проблему старіння населення, наслідком якої є зростання кількості пенсіонерів та зменшення кількості працюючих, зростання пенсійного навантаження.

 

Передумови  пенсійної реформи в Росії

Необхідність  у пенсійній реформі виникла  через погіршення демографічної  ситуації в Росії. Співвідношення кількості  пенсіонерів до кількості працюючих  з кожним роком збільшується, число пенсіонерів зростає, а кількість працездатного населення неухильно знижується.

Діюча раніше пенсійна система ґрунтувалася на збірно-розподільчому  принципі, тобто внески, що перераховуються  до Пенсійного фонду, спрямовувалися на виплату поточних пенсій. Для забезпечення мінімальних виплат одному пенсіонеру потрібні внески не менш ніж двох працюючих. Проте демографічна ситуація в Росії така, що сьогодні на пенсійні виплати одному пенсіонеру припадають відрахування із заробітних плат менш ніж двох громадян працездатного віку, а до 2020 року, за оцінками експертів, на одного працюючого припадатиме один пенсіонер. Відповідно, у міру старіння населення Росії існувала раніше пенсійна система не змогла б забезпечити навіть мінімального рівня пенсійних виплат. Крім того, в колишній пенсійній системі розмір пенсії залежав тільки від стажу роботи і від розміру заробітку за два останні роки трудової діяльності, відповідно, внесок кожної людини до доходів пенсійної системи враховувався не повністю.

Пенсійні реформи в Росії

З урахуванням  економічної та демографічної ситуації у 2002 році в Російській Федерації був здійснений перехід до розпродільчо-накопичувальній системі пенсійного забезпечення. В основу цієї пенсійної системи покладений принцип обов'язкового пенсійного страхування. Всі громадяни, прийняті на роботу, стають застрахованими особами. На фінансування пенсійних страхових внесків роботодавець зобов'язаний сплачувати до 20% від фонду заробітної плати підприємства. Ці внески розподіляються між трьома складовими трудової пенсії - базової, страхової і накопичувальної.

Починаючи з 2005 року діяла наступна схема розподілу внесків:    

для громадян 1967 року народження та молодше

	Базова частина	Страхова частина	Накопичувальна частина
до 2008 року	6%	10%	4%
з 2008 року	6%	8%	6%

• для громадян 1966 року народження і старше

Базова  частина	Страхова  частина
6%	14%

Базова частина

Призначена  для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам. Базова частина має фіксований законодавчо  визначається розмір, однаковий для  всіх пенсіонерів і не залежить від заробітку, який отримував пенсіонер у минулому. Ця частина трудової пенсії підлягає індексації залежно від інфляції в країні.

Страхова частина

Страхова частина  пенсії безпосередньо залежить від  розміру заробітної плати застрахованої особи, тобто чим вище заробітна плата, тим вище страхові платежі, отже, вище розмір майбутньої пенсії. Внески на її фінансування надходять і підсумовуються індивідуальних особових рахунках застрахованих громадян і є пенсійні зобов'язання держави перед застрахованими особами, при цьому надійшли кошти йдуть на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам. Накопичений обсяг отриманих прав регулярно індексується. Інформація про розмір страхової частини індивідуального особового рахунку доводиться до відома застрахованих громадян щорічно.

Накопичувальна частина

Виділяється тільки для громадян, які народилися в 1967 році і пізніше. Внески на фінансування даної частини трудової пенсії не витрачаються на виплату поточних пенсій, а призначені для інвестування та отримання додаткового доходу на користь майбутнього пенсіонера. Кошти, що надходять від роботодавця, і дохід, отриманий від їх інвестування, враховуються Пенсійним фондом в спеціальній частині індивідуального особового рахунку окремо від пенсійних внесків, перерахованих на страхову частину трудової пенсії.

Починаючи з 2003 року громадяни, які мають у складі особового пенсійного рахунку спеціальну накопичувальну частину, щорічно інформуються Пенсійним фондом про розмір пенсійних  накопичень і можуть вибирати кому довірити управління своїми пенсійними накопиченнями.

Законодавчо застрахованим  особам надано право вибору:

• формувати накопичувальну частину трудової пенсії в Пенсійному фонді РФ і при цьому вибрати керуючу компанію з числа компаній, з якими ПФР уклав договори довірчого управління за підсумками конкурсу;
• формувати накопичувальну частину трудової пенсії в Пенсійному фонді РФ і відмовитися від вибору керуючої компанії. У цьому випадку інвестування пенсійних накопичень громадянина буде здійснюватися державною управляючою компанією (ГУК);
• відмовитися від послуг ПФР і формувати накопичувальну частину трудової пенсії в недержавному пенсійному фонді (НПФ);
• відмовитися від послуг НПФ і перевести формування накопичувальної частини трудової пенсії назад в ПФР.

Право вибору керуючої компанії, а з 2004 року і недержавного пенсійного фонду, застрахована особа може реалізовувати щорічно.

До 2010 року внески в ПФ враховувалися як складова частина єдиного соціального податку. З 1 січня 2010 року його скасовано, замість нього встановлені прямі страхові внески роботодавців (страхувальників) в три позабюджетних фонду: ПФР, ФОМС і ФСС. У 2010 році сукупний обсяг страхових внесків збережеться на рівні ставки ЕСН - 26%, з яких 20% будуть направлятися до Пенсійного фонду РФ (на обов'язкове пенсійне страхування). При цьому внески будуть сплачуватися з річного заробітку до 415 тисяч рублів. У випадку, якщо річний заробіток перевищує 415 000 рублів, внески понад 415 000 рублів не стягуються, а й пенсійні права понад цю суму не формуються. З 2011 року розмір сукупних внесків зріс до 34%, з яких 26% складають відрахування по обов'язковому пенсійному страхуванню. Ця система дозволяє істотно збільшити рівень пенсій в країні. Для осіб, повністю підпадають під дію страхової системи, коефіцієнт заміщення пенсією зарплати, з якої сплачувалися страхові внески, складе не менше 40% після 30 років сплати цих внесків при настанні страхового випадку.

У новій системі ліквідується поділ на базову й страхову частини, пенсія буде складатися лише з двох частин - накопичувальної і страхової. Страхова частина формується за рахунок страхових внесків, що надійшли після 1 січня 2002 року, а також шляхом перетворення в розрахунковий пенсійний капітал пенсійних прав, придбаних до 2002 року. До складу страхової частини входить фіксований базовий розмір. З 1 лютого 2011 року фіксований базовий розмір пенсії по старості склав 2963 рубля 7 копійок. Кошти страхової частини майбутньої пенсії фіксуються на індивідуальному особовому рахунку і щорічно індексуються державою відповідно до зростання середньої заробітної плати і зростанням доходів ПФР в розрахунку на одного пенсіонера, але не більше зростання доходів Пенсійного фонду. Фізично ці гроші спрямовуються на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам.

Накопичувальна  частина трудової пенсії формується:     

в обов'язковому порядку у працюючих громадян 1967 року народження і молодше за рахунок сплати роботодавцем до Пенсійного фонду Російської Федерації страхових  внесків (у 2011 році - 6% від фонду оплати праці громадянина, але не більше 463 000 рублів на рік);     

в добровільному  порядку в учасників Програми державного співфінансування пенсії за рахунок власних добровільних страхових  внесків, коштів державного співфінансування та внесків роботодавців, якщо вони є третьою стороною Програми.

Кошти накопичувальної  частини майбутньої пенсії враховуються ПФР в спеціальній частині  індивідуального особового рахунку. Вони  можуть бути передані одній  з керуючих компаній або недержавному пенсійному фонду для інвестування.

 

 

Передумови  пенсійної реформи в Казахстані

Реформа системи пенсійного забезпечення в Казахстані була обумовлена вимогами ринкової економіки і прагненням закласти основи добробуту населення. Основним стимулом реформи було прагнення держави до мінімізації своєї участі у витратах на пенсійне забезпечення населення. Особливістю казахської реформи стало те, що накопичувальна система була введена не в якості додаткового, а в якості основного елемента нового недержавного пенсійного забезпечення.

У СРСР була солідарна пенсійна система, при якій пенсії виплачувалися з відрахувань працюючих співвітчизників. Після розпаду Союзу солідарну пенсійну систему успадкували країни пострадянського простору. Однак пенсіонерів стає дедалі більше, а працюючих платників пенсійних внесків - щороку менше. Така тенденція веде солідарну пенсійну систему до колапсу.

Пенсійна  реформа в Казахстані

Казахстан першим серед країн СНД почав реформувати стару солідарну систему пенсійного забезпечення громадян з переходом на накопичувальну систему. Закон «Про пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан», прийнятий 20 червня 1997 поклав початок будівництву в країні накопичувальної пенсійної системи. Ця реформа була задумана й реалізована, щоб зняти бюджетне навантаження і створити більш справедливу систему пенсійного забезпечення. Також були визначені її основні цілі - збереження і примноження пенсійних накопичень вкладників.

Пенсійна система Казахстану побудована  на зразок чилійської моделі. За цією моделлю пенсійні внески сплачуються лише працівниками. Розміри пенсій залежать від суми сплачених внесків та нарахованого інвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимуться до недержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішення про створення пенсійного фонду, управлінням яким здійснює держава. На  початковому  етапі  пенсійної  реформи  більшість  казахських  громадян вибрало саме цей фонд, але з часом все більше громадян переходить до недержавних пенсійних фондів.

 

У частині збереження пенсійних накопичень держава створила потужний механізм триступеневої захисту шляхом:

1) встановлення суворого нагляду за накопичувальної пенсійної системою за допомогою державних інститутів - Комітету з регулювання діяльності накопичувальних пенсійних фондів Міністерства праці та соціального захисту населення Республіки Казахстан, уповноваженого органу з регулювання ринку цінних паперів в особі Національного Банку Р.К. та Державного центру з виплати пенсій;

2) чіткого законодавчого  розмежування функцій і встановлення  системи взаємоконтролю між трьома основними групами учасників нової пенсійної системи - накопичувальними пенсійними фондами, компаніями з управління пенсійними активами та банками кастодіанами;

3) законодавчого  встановлення пруденційних нормативів  і суворого визначення переліку  фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів.

Казахстан почав  пенсійну реформу в 1998 році, коли набув  чинності закон "Про пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан". Згідно з цим законом:

Пенсійний вік  підвищили до 63 років для чоловіків  і 58 років для жінок - для зменшення навантаження на пенсійний фонд.

Були ліквідовані  пільгові пенсії, що залишалися з радянських часів.

Запроваджувалася  нова пенсійна система - накопичувальна. Суть накопичувальної пенсійної системи - це збереження і примноження коштів вкладників, тобто інвестиції в реальне виробництво. Механізм її функціонування полягає в наступному: роботодавці щомісячно перераховують у формі обов'язкових пенсійних внесків 10% від оплати праці, включаючи всі види заробітної плати, різноманітні премії, доплати, надбавки. За рахунок даного джерела формуються пенсійні накопичення вкладників накопичувальних пенсійних фондів. Вкладники або їх роботодавці можуть вносити на додаток до обов'язкових пенсійних внесків добровільні пенсійні внески, розмір яких не обмежений; вони вносяться одноразово або багато разів, регулярно або нерегулярно, готівкою або перерахованими.

Паралельно  діяла й солідарна система. Зараз люди, які пішли на пенсію до 1 січня 1998 року, отримують солідарну пенсію. Громадяни, які почали трудовий стаж до 1998 року, отримують змішану пенсію - частина солідарної, частина накопиченої, причому пропорція поступово змінюється на користь останньої. А той, хто почав свій трудовий шлях після 1998 року, отримуватиме виключно накопичувальну пенсію.

Таким чином, сьогодні в країні діє трирівнева пенсійна система: