Основні концепції Монтеск'є

     Із  вищесказаного, ми можемо побачити, що Монтеск'є розглядав всі процеси у суспільстві взаємозв'язано. І важливим чинником у суспільстві дослідник вважав релігію, яка також, мала відповідати державному устрою. Він розглядав релігію в контексті її впливу на суспільні блага. Вчений аналізує дві релігії: християнство та мусульманство. Християнство, на його думку, своїми постулатами (любов до ближнього) сприяє зменшенню жорстокості голови держави, завдяки чому, на нього покладаються піддані. А мусульманство – закликає до зброї, тобто є ворожою. Монтеск'є приходить до висновку, що протестантизм більше притаманний республікам, католицизм – монархіям, а мусульманство – деспотичному режимові. Людські закони, на його думку, повинні звертатися до розуму, давати розпорядження, а не поради. Релігія звертається до серця, повинна давати багато порад і мало розпоряджень. Разом, громадянські закони і релігія повинні старатися зробити кожну людину хорошим громадянином.²⁷

     Монтеск'є  вважає, що релігії необхідно мати умову про рай і пекло, це сприятиме більш стриманій поведінці людей, і меншому порушенню ними законів.²⁸

     У цьому розділі книги «Дух законів», вчений говорить про такий неодмінний атрибут будь-якої релігії, як свята. Він вважає, що в протестантських та католицьких країнах потрібно зменшувати їхню кількість. Також, кількість свят повинна залежати від того чим в країні найбільше займаються: якщо вона землеробська, то їхню кількість потрібно скорочувати; якщо основний заробіток йде через торгівлю, то кількість свят потрібно узгоджувати з умовами цієї торгівлі.²⁹

     Отже, релігія відіграє важливу роль у  суспільстві, бо завдяки їй стають більш  гуманізовані внутрішньодержавні, міждержавні  та міжнародні відносини. 

     Монтеск'є  приділяв багато уваги вивченню проблем сім'ї та шлюбу. Вчений бачить біологічне значення сім'ї в продовженні роду. Але сім'ю, він розглядав і в соціологічному контексті. Соціолог вважав, що на сім'ю впливають такі чинники, як економіка ( правове положення жінок, в разі багатства їхніх чоловіків), класова приналежність, кліматичні умови тощо.³⁰ Основна функція сім'ї, полягає в тому, що батьки мають піклуватися про своїх дітей, а діти про батьків, відповідно до природних і громадянських законів. Тому, важливим є правильне виховання дітей і їхня моральність.

     Під мораллю Монтеск'є розуміє правила  і норми людської поведінки, створені в інтересах соціального прогресу. Жаркий клімат, для вченого, категорично не асоціюються з мораллю.

     Він виділяє три концепції моралі:

1. соціально-політична (моральні норми походять від суспільного устрою);
2. біологічна (мораль пояснюється природою людини);
3. географічна (мораль залежить від клімату, рельєфу, місцевості).³¹

     Окремий розділ присвячено вихованню ( перші  закони, з якими зустрічається  людина ). Кожному суспільству характерне своє моральне виховання, моральні цілі і моральні оцінки. Виховання повинно відповідати державному режимові. У монархіях, основне завдання виховати у дітей почуття честі; також, потребується правда від людини, але не через любов до правди, а тільки тому що, людина повинна говорити правду, щоб почуватися сміливою і вільною.³²

     В деспотичних державах, кінцевою ціллю  є приниження людини. При деспотії, кожна сім'я живе ізольовано одна від одної. Тому виховання не переслідує соціальної цілі, не сприяє взаємодії і взаєморозумінню. Вся система виховання зводиться до того, щоб вселити у людей страх, перетворити їх у рабів. При таких умовах, люди не воліють перетворитися у свідомих громадян, тому громадянство не притаманне деспотії.³³

     А в республіці виховання базується на доброчесності, самовідданості громадян, відданості спільній справі. В республіканських державах виховує школа, сім'я і політичні установи.³⁴ Головну функцію виховання, Монтеск'є бачить у піднятті моральності серед людей.

     Також,  окремо, Монтеск'є висвітлює тему ролі жінок у суспільстві. Він вважав, що у сім'ї головою повинен бути чоловік, але з управлінням держави може справитися і жінка. Ще, вчений розглядає різні прошарки населення, і образ жінок відповідно до класу їхньої приналежності. Зокрема, він характеризує жінок-аристократок, яких піддає критиці через їхню тупість.³⁵ 
 

      Висновок

     Отже, розглянувши коротко основні  концепції Монтеск'є, можна чітко  побачити, що соціальні процеси та явища вчений розглядає саме, як соціолог. Він комплексно підійшов до вивчення суспільства, в його роботах знаходимо характеристику питань, які стосуються політики, економіки, культури, сім'ї, релігії та ін. І це не просто теоретизування, його концепція будується на емпіричних даних ( різноманітні демографічні показники ) та порівняльному методі, зокрема, історичному. Так, як представник просвітництва, Монтеск'є приділяв багато уваги вивченню людини, тобто, його можна назвати соціологом, який вивчав суспільство на мікрорівні; і, водночас, багато уваги приділено вивчення процесів на макрорівні, у суспільстві загалом. Дуже важливим є те, що концепція вченого є цілісною і взаємозв'язаною. Монтеск'є зміг побачити кореляцію між такими різними аспектами суспільства, як, наприклад, типом державного правління та релігією, кліматичними умовами, економікою, законами, самопочуттям людей. Саме в цьому, ми можемо побачити певну новизну цього науковця і важливий внесок в подальший розвиток соціології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

     Джерела:

1. www. aphorisme. ru
2. Ш. Монтескье. Избранные произведения / Ред. и всупительная статья М, П. Баскина. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. – 799 с.

Література:

1. Антология мировой политической мысли. В 5 т. Т. I. Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция / Нац. обществ. – науч. фонд. Руководитель проекта Г. Ю. Сенигин и др.; Ред. – науч. совет: пред. Совета Г. Ю. Сенигин и др. – М. : Мысль, 1997. – 822с.
2. Арон, Рей мон. Етапи розвитку соціологічної думки / Пер. з фр. Г. Філіпчука. – К.: Юніверс, 2004. – 688с.
3. Баскин М. П. Монтескье. Узд. 2-е, стереотип. М., «Мысль», 1975. – 140с.
4. Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312с.
5. Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології ( від античності до початку ХХ ст..). – К.: Либідь, 1993. – 336с.
6. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер. з англ.. – К.: Основи, 1997. – 838с.
7. Чанышев А. А. История политических учений. Классическая западная традиция (античность = первая четверть ХІХ в.). – М.: Московский государственный институт международних отношений (университет) МИДРФ, «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭИ), 2001. – 479с.