Основні концепції Монтеск'є

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені Вадима Гетьмана

  Кафедра політології і соціології 

 
 
 
 

Реферат 

з дисципліни “Соціологія ”

Тема: ” Основні концепції Монтеск'є “ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: Кравець Оксана Ігорівна

студент 8-ї групи І-го курсу

спеціальності 6601

Перевірив: Ільченко Богдан Валерійович 
 
 
 
 
 
 

Київ  - 2007

 

Вступ

     Шарль-Луї  Монтеск'є – видатний французький  мислитель доби Просвітництва. В  даній роботі, ми хочемо розглянути цього вченого, як соціолога. Звичайно, для цього є підстави: Монтеск'є, всупереч поширеній думці, що засновником соціології є О. Конт, рядом вчених, як зарубіжних дослідників – Р. Арон¹,  М. Баскін², так і вітчизняних – М. Захарченко, О. Погорілий³, вважається основоположником соціології, як науки. Хоча, Монтеск'є не ставив питання про соціологію як окрему науку, не окреслив її структури, функцій та місця в системі наукового знання, не розробив теоретико-методологічних проблем нової науки. Проте, він заклав новий напрям у суспільствознавстві, який у ХІХ столітті отримав назву географічної школи в соціології. Також,  він один з перших, хто розмежував поняття суспільства і держави, виробив концепцію становлення суспільства, ролі релігії у ньому, ролі жінок тощо. Тобто, дослідник розглянув процеси і явища у суспільстві різносторонньо. Основним методом, яким він керувався у вивченні суспільства є історичний⁴, про, що свідчать його праці, де він розглядає певні соціальні процеси у контексті часу.

     Перед тим, як розглядати соціологічну концепцію Ш. Монтеск'є, потрібно звернутися до його біографічних даних для того, щоб дізнатися, в яких умовах, і в якому часі жив та творив науковець.

 

      Шарль-Луї Секунда барон де Ля-Бред і де Монтеск'є народився 18 січня 1689 р. в Бреде, біля Бордо, головного міста департаменту Жиронда, на південному-заході Франції. Прізвище Монтеск'є прийняв від свого бездітного дядька, який заповідав йому весь свій статок.⁵

     Мати  Шарля Монтеск'є, фанатично релігійна  жінка, померла, коли сину й не було ще вісім років. Монтеск'є виховувався в дусі відданості католицькій церкві. З 1700 до 1711 року, він навчається в монастирській школі в Жюйї. Там він знайомиться з працями середньовічних схоластів, творами античних авторів. Саме останні мали на нього великий вплив: наприклад, в Арістотелі, Монтеск'є, перш за все, бачить не послідовника Платона, а його критика. Як соціолог, Монтеск'є найбільше уваги зосередив на «Політиці» Арістотеля. Французький дослідник доказував безпідставність головного положення «Політики»: ніби сама природа зробила одних рабами, а інших вільними.⁶

     Не  дивлячись на свою приналежність  до привілейованого стану, Монтеск'є рано став виказувати своє незадоволення королівською владою. Це можна пояснити тим, що сім'я вченого здавна знаходилася в опозиції до владної династії.

     Привілейоване становище Монтеск'є сприяло його швидкому кар'єрному росту. Його дядько, багатий аристократ, займав спадковий  пост президента парламенту в Бордо. Будучи єдиним спадкоємцем, Монтеск'є в 1716 році дістав цю посаду, зв'язану з функціями судді. В цей самий час, він приділяв велику увагу науковій діяльності, і був обраний членом Бордоської академії. Як академік, Монтеск'є посилено займався фізико-математичними науками. Він упорядковує план дослідження з геології.

     В 1726 році Монтеск'є залишає посаду президента парламенту і повністю віддається науковій і літературній роботі. Тепер його більше починають цікавити філософія, соціологія, юридичні науки, мистецтво та література. Кілька років дослідник подорожує по країнах Західної Європи. Під час подорожі до Італії, він знайомиться не тільки з пам'ятками мистецтва, але й фінансовим законодавством. В Римі він бесідує із самим Папою Бенедиктом ХІІ.⁷

       Також, Монтеск'є відвідує Німеччину,  Австрію, Швейцарію та Голландію,  звідки лорд Честерфільд забирає його до Англії, де він проживає з 1728 по 1731 рр.,⁸ і перебуває в захопленні від англійської конституції, що в подальшому вплине на формування його концепції. Коли Монтеск'є повертається до себе на батьківщину, то усамітнюється в родовому замку та узагальнює результати своїх закордонних вражень, або, безпосередньо, спілкується в Парижі з видатними діячами Франції. 10 лютого 1755 року Монтеск'є помирає у Парижі.⁹ Основними його працями є: «Перські листи» (1721), «Роздуми про причини величі і падіння римлян» (1734) і «Дух законів» (1748). 

     Отже, як бачимо, Монтеск'є займався вивченням  явищ та процесів у різноманітних  науках (історія, філософія, юриспруденція, тощо). Особливе місце серед, яких займала соціологія.

     Науковець був раннім представником французького деїзму, вчення, яке визнавало, що Бог створив світ, але Він не втручається в закони природи та людської історії.¹⁰ Бачимо, що одне з перших і основних понять, яке він розглядає є закон. На думку Монтеск'є, закони – це необхідні відносини, що випливають з ходу речей.¹¹

     В даній роботі нас буде цікавити такий  вид законів, який виділяє Монтеск'є, як закони людського існування. Людина  - двоїста істота: і фізична, і духовна. Як істота фізична, людина, подібно всім іншим істотам, управляється незмінними законами; як істота, яка володіє розумом, вона постійно порушує закони, встановлені Богом, і змінює ті, які сама встановила. Така істота здатна щохвилини забувати свого Творця – і бог щохвилини нагадує їй про себе в заповідях релігії; така істота здатна щохвилини забувати самого себе – і філософи нагадують це законами моралі; створена для життя в суспільстві, людина здатна забувати своїх ближніх – і законодавці закликають її до виконання своїх обов'язків за допомогою політичних і громадських законів.¹² Науковець виділяє три головні види законів:

     - цивільні, що стосуються організації  родинного життя;

     - кримінальні;

     - основні закони політичного ладу.¹³

     Також, Монтеск'є визначає три види права: міжнародне, політичне і громадське. На його думку, ці три види права мають відповідати:

• принципам політичного устрою;
• фізичним властивостям країни (клімату: холодному, жаркому, помірному; типу ґрунту тощо);
• укладу життя: землероби, мисливці тощо;
• рівню свободи;
• релігії;
• багатству;
• традиціям, звичаям;
• чисельності торгівлі.¹⁴

     Велику  увагу соціолог приділяє вивченню суспільства, саме, на мікрорівні, тобто, вивчення людини, а саме її природні закони.

     Першим  природнім законом людини Монтеск'є  вважає мир. Первіснообщинні люди, доказує  вчений, не мали необхідності воювати  один з одним. Навпаки, вони були зацікавлені в збереженні мирних взаємовідносин. Цим твердженням, ми бачимо, Монтеск'є цілком заперечує Гоббса, який стверджував, що первіснообщинні люди бажають володіти один над одним.

     Другим  природнім законом французький  просвітитель вважає прагнення добувати собі їжу. Монтеск'є стверджує, що господарська діяльність людини представлена фізіологічними потребами людського організму.

     Потім, виникає чисто біологічне бажання  кожного тваринного організму бути залученим до тварин своєї природи. Це бажання, чи потреба, і є третім природнім законом.

     Четвертий закон – бажання жити в суспільстві, усвідомлення людини необхідності створення  суспільства і держави, що пояснюється  раціональними можливостями людини робити висновки і приймати рішення.¹⁵ 

     Звичайно, на основі цих законів, формуються певні  суспільства і держави. Першим фактором духу законів є та чи інша форма  правління у державі. Монтеск'є виділяє три основні форми: республіка, монархія і деспотичне правління.¹⁶

     Дві перші форми правління ґрунтуються на природних законах, тоді, як деспотія спонукається волею і свавіллям однієї особи.

     В республіканському устрої науковець  виділяє два підвиди: демократію і аристократію.¹⁷ В демократичних державах, на її чолі стоїть одна особа, а при аристократії – кілька. Республіка має бути невеликої території і керуватися доброчесністю. Найкращим прикладом республік, для Монтеск'є, були античні держави. Отже, республіканське правління – це правління, за якого верховна влада перебуває у руках усього народу, чи його частини.

     Монархія  характеризується рівновагою сил. У  цих державах управління спирається на честь. В монархіях територія  повинна бути середнього розміру, і  взірцем монархії, на думку вченого, є сучасні англійська і французька держави. Перевага монархії в її традиції і стійкості, основний закон, якої гарантує привілеї у власності та особливу юрисдикцію великих сеньйорів, духовенства, дворянства і міст. Якби знищили в монархії, на думку Монтеск'є, всі прерогативи сеньйорів, духовенства, дворянства і міст, то в результаті скоро вони б отримали народну чи деспотичну державу. В монархії влада зосереджується в руках однієї особи, але через посередництво встановлених незмінних законів.¹⁸

     Деспотичне  правління передбачає встановлення дворівневої структури влади. На вершині – деспот, який управляє іншими людьми, і всі підпорядковуються його волі, навіть, ті чиновники, які знаходяться біля вершини влади, тому у таких державах не має громадян. Це можна пояснити тим, що  деспотичні держави керуються почуттям страху. Великі розміри країни, на думку соціолога, є передумовою встановлення деспотичного правління. Яскравими прикладами деспотичних держав, які наводить дослідник, є азійські країни: перська, китайська, індійська та японська. При деспотії, правління здійснюється поза будь-якими законами і правилами, волею й свавіллям однієї особи.¹⁹

     Шарль Монтеск'є досліджує, як певний тип  правління впливає на різні сфери  життя у суспільстві. Це він викладає в одній із найвідоміших його праць «Дух законів»²⁰, над якою він працював понад двадцять років. Дослідник розглядає такі сфери, як: економіка, правова система, сім'я ( а саме виховання, роль жінки), політична свобода, релігія, звичаї, норови.

     Найперше, як вже було сказано, на встановлення відповідного типу правління впливають, насамперед, географічні умови: клімат ( спека більше сприяє встановленню деспотії), ґрунти тощо.

     Великий вплив ґрунти, в свою чергу, здійснюють на розвиток економіки. Монтеск'є вважає, що інколи не найкращий грунт стає стимулом для підвищення господарського життя, а сприятливий грунт, навпаки, робить людей більш лінивими, неспроможними розвивати свої виробничі сили.²¹ Також, науковець приділяє увагу, такій сфері економіки, як торгівля. Зовнішню торгівлю, він вважає одним із основних факторів спілкування між народами. І це сприяє миру, бо країни, які мають між собою торгові зв'язки, є зацікавлені в підтриманні дружби. Але торгівлю, Монтеск'є розглядає різносторонньо. Він вказує і на її негативні сторони: купці, які продають один одному товари, починають цінувати особисті, корисливі інтереси вище суспільних.²² 

     Ще  один аспект, який розглядає Монтеск'є, це політика. Соціолог стверджує, що політичний устрій утворюється не посторонніми силами, а самими людьми, для інтересів самих людей. Держава – це продукт людського розуму,²³ і люди самі зрозуміли, що вони не можуть жити без цього утворення.

     В контексті певного державного устрою, вчений розглядає демографічну ситуацію у цій державі. Монтеск'є стверджує, що громадська рівність, яка присутня у республіках, сприяє збільшенню населення. В цей час, як деспотизм приводить до бідності, що діє цілком протилежно. Отже, люди будуть розмножуватися в тих країнах, де достаток дає можливість прогодувати дітей, не впливаючи на добробут батьків.²⁴

     Монтеск'є  розробив теорію поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це він розробив на прикладі англійського суспільства. В Англії виконавчою владою наділений монарх; законодавча влада знаходиться в руках двох асамблей: палата лордів, яка репрезентує шляхту, та палата громад, яку представляє народ. Третя влада – судова, яка переважно є виконавцем законів.²⁵ Всі ці три гілки влади повинні гармонійно працювати для того, щоб приймати і реалізовувати закони, які мають служити для блага всього суспільства. Якщо громадянські права суперечать природному праву, то перевага має надаватися природному праву. Але при зіткненні громадських законів із законами релігії, перші повинні головувати над другими.²⁶