Міністерство  Освіти і Науки України

      Волинський  Національний Університет

      Ім. Лесі Українки

      Кафедра соціальної педагогіки 
 

              

ІНДЗ 

      На  тему: «Напрями діяльності соціального працівника із сім’єю». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Підготувала студентка 

            34 групи Гетманчук О.В. 
 
 
 
 
 
 

                          

      Луцьк 2011 р.

      ПЛАН

 

      

      Вступ

       Сім'я  — головний осередок суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль у його життєдіяльності — через фізичну  й соціокультурну зміну поколінь забезпечує можливість існування суспільства.

       Без сім'ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім'ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.

       Водночас  функціонування сім'ї є результатом специфічних соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Отже, сім'я — це ніби проміжний стан між суспільством та індивідом.

       Соціально-педагогічний патронаж – це особиста робота соціального  робітника з неблагополучними осередками суспільства. Соціально-педагогічний патронаж заключається  у спілкуванні з людьми, які з якихось причин стали соціально неблагополучними, відвідуваннях сімей, в яких люди потребують психологічної допомоги, медичного догляду, соціальної допомоги.

       Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організації побуту, вирішення проблем репродуктивного здоров'я, вільного часу.

 

      

      1. Типи сімей

       Я вважаю за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку  виконує сім'я. І у той же час  слід зазначити, що якусь конкретну  сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом  зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

       1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

       - за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

       - за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

       2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

       - за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

       3. Залежно від виконання демографічної функції:

       - за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

       - за однорідністю соціального вкладу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);

       - за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

       сім'ї  з тривалістю подружнього життя  від 1 до 3 років; і т.п.

       Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

       4. Залежно від виконання комунікативної функції:

       - сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому); 
 
 
 

       - за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо;

       - за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

       - за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

       - соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

       - сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СН1Д; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів.

       5. Залежно від виконання виховної функції:

       - благополучні;

       - неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

       - сім'ї групи ризику.

       Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного  типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

       З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб  потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

       - батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

       - з низьким морально-культурним рівнем батьків; 
 

       - неповні сім'ї;

       - зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

       - зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї, у яких:

       а) спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

       б) відсутня єдність вимог до дитини;

       в) безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

       г) надмірна батьківська любов;

       д) надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

       є) має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

       ж) не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

       Останнім  часом стали звертати на себе увагу  сім'ї так званих "нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання  у них зводиться до купівлі  дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

       Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного  емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

       Благополучна  сім'я міцна своїми внутрішніми  зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. 
 

       Та  сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сім'я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

      2. Діяльність соціального працівника з різними типами сімей

       Кожна із зазначених категорій проблемних сімей вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги соціальної служби у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій. Завдання полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного роду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв'язуванні складних питань у сімейному вихованні, налагодити взаємостосунки цих батьків зі школою. Тобто допомогти батькам і дітям адаптуватися в оточуючому середовищі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв'язувати проблеми.

       Відомо, що одним з найбільш значущих і  масових базових майданчиків  для соціально-педагогічної роботи є школа, що часто допускає прорахунки в роботі з неблагополучними сім'ями, дітьми з таких сімей, важковиховуваними учнями внаслідок професійної непідготовленості до такої роботи, і тому вона потребує підтримки, допомоги у проведенні соціально-педагогічної, психолого-педагогічної та медико-психологічної роботи. Взаємодія соціальних служб зі школою сприяє раціональному розв'язанню складних шкільно-сімейних проблем, які школа не спроможна розв'язати самостійно.