Міжнародне співробітництво та роль МОП в управлінні зайнятістю

     ВИСНОВКИ 

     У міжнародному співробітництві в  галузі розвитку трудового потенціалу та його використання координатором  є Міжнародна організація праці. Вона приймає міжнародні трудові  норми у вигляді конвенцій  та рекомендацій, які після ратифікації стають обов’язковими для ратифікованої країни, що їх ратифікувала.

     МОП координує діяльність міжнародної  спільноти через такі основні  напрями:

• узгодження та узагальнення трудових відносин, які склались на національних ринках праці, приймаючи, як наслідок, конвенції та рекомендації;
• надання консультацій експертами і технічної допомоги в питаннях, пов’язаних з розробкою законів, виконанням міжнародних норм тощо;
• періодичне планове обговорення питань на Міжнародних конференціях праці (МКП) і в комітетах.

     МКП — є найвищим органом МОП, який збирається щорічно та обговорює проблеми людського розвитку, розробляє і затверджує міжнародні, трудові норми, вносить зміни до Статуту МОП, затверджує її програму і бюджет. Виконавчими органами МОП є Адміністративна рада та Міжнародне бюро праці, котре виконує функції секретаріату Адміністративної ради, готує питання на МКП, проводить різні обстеження, спрямовує роботу технічних експертів тощо.

     У зв’язку з посиленням негативного  впливу глобалізації МОП зосереджує свою увагу передусім, на контролі за виконанням міжнародних трудових норм, захисті прав людини, сприянні зайнятості, поліпшенні умов життя, боротьбі з безробіттям. Важливим напрямом діяльності МОП є також здійснення професійної підготовки та перепідготовки кадрів.

     Входження України до світового ринку є недостатньо цивілізованим. Цей процес мав би регулювати угодами Україною з іншими державами. Захищеність наших громадян, які тимчасово працюють за кордоном, умови їх праці й побуту незадовільні.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бандур  С. І. Структурна трансформація економіки України та проблеми забезпечення зайнятості населення: Міжнар. наук.-практ. конф. — К.: Мінпраці України; РВПС України НАНУ України; Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. — Т. 1. — 552 с.
2. Біляцький С. Соціальне партнерство у розв' язанні проблем зайнятості (приклад ЄС для України) Україна: аспекти праці С. Біляцький, А. Хахлюк, Т. Мірошниченко. - 2003.- № 3. - С. 123-129.
3. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения. — К.: Кондор, 2003. — 462 с.
4. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні: навч. Посібник В. Жуков, В. Скуратівський. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 200 с.
5. Міжнародні організаци: навч. посібник за ред. ІО.Г. Козака, В.В. Ковалевського.- К.: ЦУЛ, 2003. - 288 с.
6. Садова У.Я. Соціальна політика в Україні: регіональні дослідження і перспективи розвитку: монографія У.Я. Садова. - Львів: ІРД НАН України, 2005. - 408 с.
7. Экономика труда. Социально-трудовые отношения / Под общ. ред. Н. А. Волгина, Ю. Г. Одегова. — М.: Экзамен, 2002. — 735 с.